4.Боротьба українських земель проти іноземних поневолювачів.

Монголо-татарська навала на українські землі

Наприкінці XII ст. в Центральній Азії утворилася Монгольська держава. В боротьбі за владу в 1206 р. переміг хан Темучин (Чингісхан), який почав заво­йовницькі походи.

Воїни Чингісхана називали себе монголами, а руські літописці називали їх татарами, хоча самі татари постраждали від монгольських нападів. У XIX ст. в історичній науці їх стали називати монголо-татарами.

Особливості монгольської армії

1) Добра військова організація: десятки об'єднува­лися в сотні, сотні — у тисячі, десять тисяч скла­дали тумен («тьму»);

2) основа війська — кіннота, що поділялася на важ­ку, середню й легку;

3) використання різноманітної військової техніки при облозі фортець; вони були озброєні велики­ми луками, списами, шаблями;

4) продумана військова тактика: після наступу лег­кої кінноти — відступ, заманювання в пастку, ото­чення і знищення противника;

5) сувора дисципліна: за втечу одного з поля бою стра­чували десяток, за втечу десятка — сотню.

Напрямки монгольських походів (1210-1223 рр.)