Особливості статусу українських земель у складі Великого князівства Литовського:

1) приєднання відбувалося переважно мирним шля­хом через бажання князівств позбутися монголь­ського ярма;

2) система управління залишилася незмінною: руські князі сплачували щорічну данину та нада­вали збройну допомогу;

3) руська мова стала державною;

4) православна церква зберігала панівне становище;

Десять з дванадцяти синів Ольгерда були православними.

5) збереглося руське законодавство («Руська правда»);

6) литовці поєднувалися династичними шлюбами з українцями;

7) панувала українська культура.

8) Боротьба за Галицько-Волинське князівство

9) Після смерті останнього князя Юрія II Болеслава у 1340 р.Галицько-Волинське князівство знову фак­тично розпалося. Волинь контролював литовський князь Любарт Гедимінович,до того ж князівство було незалежним від Литви. Любарт намагався відно­вити міць Галицько-Волинської держави.

10)У Галичині реальним правителем став боярин Дмитро Дедько,хоча формально вища влада нале­жала Любартові. Проте на землі князівства претен­дувало і Польське королівство.

11)3 1349 до 1377 р. тривають війни між Любартом та союзними військами Польщі й Угорщини за те­риторію Галичини. її результатом стало остаточне розділення Галицько-Волинського князівства: Волинь відійшла до Литви, в Галичині сів угорський ставленик.

12)У 1387 р. Галичина була завойована Польщею.

— У 1434 р. тут було створене Руське воєводство з польською адміністрацією.

Політика Польщі на українських землях:

— насадження католицизму;

— закриття православних церков і монастирів;

— обмеження православних у праві обіймати дер­жавні посади;

— насадження зневаги до православ'я й української культури.

Для українців польське панування означало поча­ток тривалого соціального та етнічного конфлікту, який поширився на всі сфери життя України. Це було підко­рення чужій нації, чужій релігії, чужій культурі