4. Майновi правовiдносини селянського (фермерського) господарства

1. Майновi правовiдносини селянського (фермерського)

господарства вiдрiзняються вiд земельних.

Субєктом земельних правовiдносин є громадянин, якому

земельну дiлянку передано для ведення селянського (фермер1-ого) господарства у власнiсть або надано в користування,

Пору i., чудлi д "а умовах оренди.

дiлянки <..їдком (користувачем) земельної дiлянки i членами

колективно> Аермерського) господарства здiйснюються за

Для квДвїме правилами, встановленими Земельним

можуiЛШвЛ.

Правове становище селянського (фермерського) господарства 163

Субєктом же майнових правовiдносин вiдповiдно до статей 14 i 15 Закону "Про селянське (фермерське) господарство" є саме господарство як юридична особа. А якщо господарство складається з однiєї особи, таким субєктом може бути i власник (користувач) земельної дiлянки одноособове.

За загальними правилами у власностi осiб, якi ведуть селянське (фермерське) господарство, крiм землi, можуть бути

житловi будинки, квартири, предмети особистого вжитку, домашнього господарства, продуктивна i робоча худоба, насадження на земельних дiлянках, засоби виробництва, вироблена продукцiя, транспортнi засоби, кошти, акцiї, iншi цiннi

папери, а також iнше майно споживчого i виробничого призначення. Таке майно належить цим особам за правом спiльної власностi, якщо iнше не передбачено угодою мiж ними. У

Законi "Про селянське (фермерське) господарство" пiдкреслено, що майно такого господарства перебуває пiд захистом

держави нарiвнi з iншими формами власностi.

Селянське (фермерське) господарство як юридична особа

i субєкт права власностi користується всiма правами власника майна, передбаченими Цивiльним кодексом України. Володiння, користування i розпорядження майном здiйснюються за взаємною домовленiстю мiж його членами. Управлiння

майном вiд iменi господарства здiйснює його голова, яким,

зазвичай, є громадянин, котрому належить земельна дiлянка

за правом приватної власностi чи користування, в тому числi

й на умовах оренди.

2.

становить собою спiльну сумiсну сiмейно-трудову власнiсть.

Як зазаначає проф. Н.1. Титова, майно у цьому господарствi

належить на правi спiльної сумiсної власностi всiм його членам, якщо iнше не передбачено угодою мiж ними. Спiльна

власнiсть є переважаючим рiзновидом власностi в цих господарствах1.

Майновi правовiдносини селянського (фермерського) господарства регулюються Цивiльним кодексом i Законом

України "Про селянське (фермерське) господарство". Майновi спори мiж його членами вирiшуються судом. При цьому

суд керується правилами цивiльного законодавства про спiль

. ( Див.: Тшпова Н. Фермерство в Українi: основнi правовi засади. - Львiв,

iЇ98.-С.65.

Й

Роздiл УiУ

ну сумiсну чи спiльну часткову власнiсть, а також правилами,

передбаченими Кодексом про шлюб та сiмю України, що

стосуються вiдносин мiж подружжям.

3. Успадковування землi та майна селянського (фермерського) господарства здiйснюється вiдповiдно до Закону

"Про селянське (фермерське) господарство" (ст. 18) i заповiту

в порядку, встанонлсному цииiльним законодавством. Що ж

до земельних дiлянок, то при їх усi пiдкопуваннi слiд виходити

з вимог ст. 52 Земельного кодексу України, згiдно з якими зе-,

мельнi дiлянки громадян, котрi исдуть селянське (фермеру

ське) госнодарстио, нодiлонi не пiдлягають, ц

За таких обставин у разi смертi iромадянина, який вiв се-,

лянськс (фермерське) господарство, право власностi на земельну дiлянку передається одному з його спадкоємцiв - дiє-.

здатному громадяниновi України, який досяг 18-рiчного вiку

i виявив бажання виробляти товарну сiльськогосподарську

продукцiю, займатися її переробкою i реалiзацiєю. При цьому

перевага надається членовi господарства - одному з подружжя, дiтям, батькам, родичам, якi проживали i вели господарство разом iз громадянином, що помер.

Спори мiж спадкоємцями, а також мiж ними та iншими

громадянами з питань переважного права на подальше ведення селянського (фермерського) господарства вирiшуються судом. У разi вiдмови спадкоємцiв вiд ведення селянського

(фермерського) господарства, а також за їх вiдсутностi питання про подальше використання земельної дiлянки вирiшується мiською (районною) радою народних депутатiв.

За такими ж правилами, але за участю рад народних депутатiв вирiшуються питання успадкування права користування

земельними дiлянками, в тому числi при укладеннi договорiв

їх оренди.