1. Поняття селянського (фермерського) господарства та його правовi ознаки
1. Селянське (фермерське) господарство - це форма органiзацiї сiльськогосподарського виробництва громадян.
В Українi па початок 1998 р. функцiонувало 35700 селянських (фермерських) господарств.
Їм належить на правi приватної iшисностi 1008,7 тис. га земель сiльськогосподарськогопризначення. Разом iз колективними i державними сiльськогосподарськими пiдприємствами селянське (фермерське) господарство в умовах ринкових вiдносин має забезпечувати
споживачiв продовольством, продуктами харчування i сiльськогосподарською сировиною.
Селянське фермерське господарство - це, як правило, сiмейно-трудове обєднання мешканцiв села, життя i побут
яких повязанi з рiльництвом, з особистою працею, спрямованою на виробництво товарної маси продуктiв харчування,
продовольства i сировини та на одержання доходiв, а отже, й
на забезпечення iснування цього господарства та добробуту
його членiв.
З прийняттям 22 червня 1993 р. нової редакцiї Закону
"Про селянське (фермерське) господарство" воно стало визначатись i як форма пiдприємництва громадян України, що
виявили бажання виробляти товарну сiльськогосподарську
продукцiю, займатися її переробкою i реалiзацiєю (ст. 2).
Селянське (фермерське) господарство характеризується
певними ознаками. Його основу зазвичай становить окрема
сiмя, до складу якої входять подружжя, батьки, дiти (однак
лише тi, що досягли 16-рiчного вiку) та iншi родичi, котрi
обєднуються для роботи в цьому господарствi; воно утворюється для виробництва продовольства i сировини рослинного
i тваринного походження; члени цього субєкта пiдприємництва пiдтримують мiж собою трудовi звязки, беруть осо
156 Роздiл VIII
|
бисту участь у веденнi господарства (фактичному господарюваннi), тобто iснує "iнститут правового регулювання членства
в селянському (фермерському) господарствi".
Виробничо-економiчнi вiдносини такого господарства з
державними, колективними та iншими пiдприємствами й органiзацiями, господарськими товариствами, окремими громадянами будуються iiii пiдслiпi договорiв.
Розрахунковi операцiї провадяться як пi) безготiвковiй основi, так i готiвкою.2. Держана гирiїнтус додержання i захист майнових та iнших
прав i законних iнтересiв селянського ((рсрмерського) господарства, створюс нiльгонi умови для кредитування, оподаткування,
страхування, матерiально-технiчного забезпечення останнього у
перiод його трирiчного становлення.
Втручання у господарську або iншу дiяльнiсть цього господарства з боку державних чи iнших органiв, а також посадових осiб не допускається. Збитки, заподiянi господарству
неправомiрним втручанням у його дiяльнiсть, пiдлягають вiдшкодуванню за рахунок винних. Спори про вiдшкодування
збиткiв вирiшуються загальним, арбiтражним або третейським судом. Проте дане положення не обмежує передбаченого зазначеним Законом права державних органiв здiйснювати контроль за дiяльнiстю селянських (фермерських) господарств.
Рiвноправнiсть селянського (фермерського) господарства
з iншими аграрними товаровиробниками дiстає вияв, зокрема, в тому, що воно має право бути засновником або членом
асоцiацiй, консорцiумiв, корпорацiй, акцiонерних товариств,
iнших обєднань, кооперативiв, спiльних пiдприємств iз виробництва, переробки та реалiзацiї сiльськогосподарської
продукцiї, якi обслуговують агропромисловий комплекс, а також несiльськогосподарських пiдприємств та органiзацiй, в
тому числi за участю iночсмних партнерiв, брати участь у
створеннi комерцiйних банкiв або буги їх членом.
Змiст iнституту праноного регулювання членства в селянському (фермерському) господарствi полягає в обовязковостi
особистої трудової участi всiх його членiв у процесi господарювання, в їх правi на участь в управлiннi справами цього
господарства, на оплату працi, укладення договору про спiльну дiяльнiсть всiх його членiв тощо.
Державно-правове регулювання створення i органiзацiї
дiяльностi селянських (фермерських) господарств прова
Правове становище селянського (фермерського) господарства 157
диться Вiддiлом органiзацiї питань фермерських та пiдсобних
сiльських господарств Мiнiстерства агропромислового комплексу України, що затверджене наказом Мiнагропрому вiд
19 грудня 1997 р. На цей Вiддiл покладається узагальнення
практики застосування законодавства з питань, що вiдносяться до компетенцiї Вiддiлу розроблення пропозицiй щодо
вдосконалення законодавства, здiйснення систематичного
контролю за їх виконанням.