5. Господарська дiяльнiсть селянського (фермерського) господарства

1. Як i кожний пiдприємець, селянське (фермерське) господарство займається господарською дiяльнiстю самостiйно.

Головне в нiй - виробництво та реалiзацiя товарної сiльськбгосподарської продукцiї з метою одержання прибуткiв i розширення виробництва.

Правове становите селянського (фермерського) господарства 165

сiльськогосподарської продукцiї. Воно на власний розсуд пiдбирає партнерiв по економiчних звязках i реалiзацiї продукцiї, в тому числi й iноземних. Нарiвнi з сiльськогосподарським виробництвом це господарство може займатися будь-яким iншим видом дiяльностi, не забороненим законодавством України. При цьому воно мусить додержувати вимог

ст. 40 Земельного кодексу України, згiдно з якою власники

земельних дiлянок i землекористувачi зобовязанi забезпечувати ефективне використання землi вiдповiдно до її цiльового

призначення i проекту внутрiгосподарського землеустрою,

пiдвищувати її родючiсть, застосовувати природоохороннi

технологiї виробництва, не допускати погiршення екологiчної

ситуацiї, здiйснювати комплекс заходiв щодо охорони земельних дiлянок.

1. З метою забезпечення своєї дiяльностi селянськi (фермерськi) господарства можуть набувати матерiально-технiчнi

ресурси в системi державних постачальницьких органiзацiй,

якi видiляються цiльовим призначенням для цих господарств

за рахунок ресурсiв, передбачених для сiльського господарства. В умовах переходу до ринкової економiки дедалi бiльше

застосовується практика придбання матерiально-технiчних

ресурсiв через бартерний обмiн, вiльну купiвлю на бiржах, у

кооперативних i державних пiдприємств, приватних осiб.

Селянське (фермерське) господарство може брати технiчнi

засоби в довгострокову оренду i напрокат. Ремонт i технiчне

обслуговування належних господарству тракторiв, iншої сiльськогосподарської технiки та устаткування, вантажних автомобiлiв, агрохiмiчне, зоотехнiчне i ветеринарне обслуговування

здiйснюються агросервiсними та iншими пiдприємствами i

органiзацiями за цiнами, розцiнками i тарифами, встановленими для колективних i державних сiльськогосподарських

пiдприємств, а також iншими органiзацiями i громадянами за

цiнами згiдно з домовленiстю.

3. Одним з елементiв захисту права власностi селянського

(фермерського) господарства є його право самостiйно розпоряджатися виробленою продукцiєю.

добровiльних засадах укладати з державними, кооперативними i громадськими органiзацiями, якi здiйснюють заготiвлю i

переробку сiльськогосподарської продукцiї, договори на продаж своєї продукцiї, а також реалiзовувати її будь-яким iншим споживачам i на колгоспному ринку.

166

Роздiл VIII

Законом "Про селянське (фермерське) господарство"

(ст. 21) встановлено, що продукцiя, яка продається цим господарством державним оргаїїiїлцiям вiдповiдно до укладених

договорiв, оплачується за держанi i й ми заготiвельними або договiрними цiнами i на умонах, передбачених для колективних

i державних сiльськогосподарських пiдприємств. Цiни на

решту продукцiї господарство нстиноплює самостiйно. При

цьому воно повинно додержувати iснуючих нормативiв якостi

продукцiї, санiтарних та iнiїїих вимог. Постачання виробленої продукцiї на експорт, а також розрахунки з iноземними

партнерами здiйснюються вiдповiдно до законодавства

України.

4. У разi виробничої потреби селянське (фермерське) господарство має право залучати до роботи в ньому iнших громадян за трудовим договором (контрактом, угодою). Трудовi

вiдносини в господарствi визначаються i регулюються його

членами, а щодо осiб, залучених до роботи за трудовим договором (контрактом, угодою), - законодавством України про

працю.

Доходи селянського (фермерського) господарства формуються за рахунок виручки вiд реалiзацiї продукцiї (робiт, послуг), iнших надходжень i використовуються членами господарства на власний розсуд. Селянське (фермерське) господарство здiйснює облiк результатiв своєї роботи за господарський рiк, веде звiтнiсть. За подання недостовiрної звiтностi

голова господарства несе вiдповiдальнiсть у встановленому

порядку.