Стаття 31. Землі фермерського господарства

1. Землі фермерського господарства можуть скла­датися із:

а) земельної ділянки, що належить на праві власно­сті фермерському господарству як юридичній особі;

б) земельних ділянок, що належать громадянам — членам фермерського господарства на праві приват­ної власності;

в) земельної ділянки, що використовується фермер­ським господарством на умовах оренди*

2.

З набуттям цим Кодексом чинності в правовий ре­жим земель фермерських господарств внесені істотні зміни. По-перше, назва цього виду господарювання на селі набула логічного звучання — фермерське госпо­дарство, а не селянське (фермерське) господарство, як це було до прийняття нового Земельного кодексу. По-друге, за Земельним кодексом 1990 р. (в редакції від

72

13 березня 1992 р.) суб'єктами права власності на зе­мельні ділянки, надані для ведення селянського (фер­мерського) господарства, були лише громадяни, що за­снували і вели таке господарство. Селянські (фермер­ські) господарства як юридичні особи не були суб'єк­том права власності на землю. Вони могли лише орен­дувати земельні ділянки сільськогосподарського при­значення для потреб ведення фермерського господарс­тва. З 1 січня 2002 р. землі фермерського господарст­ва можуть складатися із: а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарс­тву як юридичній особі; б) земельних ділянок, що на­лежать громадянам — членам фермерського господар­ства на праві приватної власності; в) земельної ділян­ки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Земельний кодекс містить ще одну важливу новелу щодо правового режиму земель фермерських госпо­дарств. Ст. 31 надає громадянам — членам фермерсь­кого господарства право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власнос­ті земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю). Це означає, що якщо кількість громадян-членів одно­го фермерського господарства становить двоє і більше осіб, то кожен з них має право на безплатне отримання у приватну власність земельної ділянки у розмірі зе­мельної частки (паю). В той час як за Земельним ко­дексом 1990 р. право на безоплатне отримання земель­ної ділянки у власність для ведення фермерського господарства мав лише голова фермерського господар­ства. Інші члени фермерського господарства такого права не мали. До того ж розмір земельної ділянки, яка надавалася громадянам для ведення фермерського господарства у власність безоплатно, дорівнював не розміру земельної частки (паю), а розміру так званої середньої земельної частки, яка, як правило, була мен­шою від земельної частки (паю).

73