3. Майновi правовiдносини у приватному пiдсобному господарствi

1. Майновi правовiдносини у ППГГ - це фактично iснуючi, врегульованi нормами цивiльного та аграрного права

суспiльнi вiдносини, що складаються в ППГГ мiж його членами з приводу майна та майнових прав.

у ППГГ характеризуються їх спiльнiстю з вiдносинами, якi

виникають мiж iншими громадянами, незалежно вiд їх громадянства, соцiального статусу, роду дiяльностi тощо. Майновi

вiдносини у ППГГбудуються на пiдставi Закону "Про влас

180 Роздiл IX

нiсть", Кодексу про шлюб та сiмю України, Земельного кодексу, шлюбного контракту та iнших правових актiв.

В основу цих вiдносин покладено право приватної власностi громадянина. Оскiльки ППГГ - це сiмейно-трудове

обєднання, майновi вiдносини, що складаються в ньому, будуються також на основi нрiїїiа спiльної сумiсної власностi

подружжя - чоловiка i жiнки, якщо iнше не встановлено i не

конкретизовано шлюбним контрактом. Вiдповiдно до чинного законодавств ти постшiопи Пленуму Верховного Суду України вiд 22 i рудi iн 1995 р. № 20 "Про судову практику у

справах за позовами про захист права приватної власностi"

(п. 5) спiльною сумiсною власнiстю є: майно, нажите подружжям пiд час шлюбу (ст. 16 Закону "Про власнiсть"; ст. 22 Кодексу про шлюб та сiмю України); майно, придбане внаслiдок спiльної працi членiв сiмї, якщо письмовою угодою мiж

членами сiмї не передбачено iнше, а також майно, придбане

внаслiдок спiльної працi громадян, що обєдналися для спiльної дiяльностi, коли укладеною мiж ними письмовою угодою

визначено, що воно є спiльною сумiсною власнiстю (п. 1

ст. 17, ст. 18, п. 2 ст. 17 Закону "Про власнiсть"); квартира

(будинок), передана при приватизацiї з державного житлового фонду (наприклад, у радгоспi - В. Я.) за письмовою згодою членiв сiмї наймача у Їхню спiльну сумiсну власнiсть

(ст. 8 Закону "Про приватизацiю державного житлової фонду"). Ще однiєю особливiстю майнових взаємин, що можуть

складатися в цьому господарствi, є те, що мiж членами ППГГ

(не подружжям) майновi правовiдносини можуть грунтуватися й на основi права спiльної часткової власностi, якщо iнше

не передбачено письмовою угодою мiж ними.

Пленум Верховного Суду України у постановi вiд 22 грудня

1995 р. зауважив, що в усiх iнших (крiм наведених вище) випадках спiльна власнiсть громадян с частковою. Якщо розмiр

часток у такiй власностi не було визначено i учасники спiльної власностi при придбаннi майна не виходили з рiвностi

їхнiх часток, розмiр частки кожного з них визначається ступенем його участi працею й коштами у створеннi спiльної

власностi.

2. Особливiстю субєктного складу власникiв ППГГ, їхньої

правосубєктностi є те, що субєктом права власностi ППГГ є

в одних випадках подружжя, а в iнших - усi члени сiмї. Так,

майно, зокрема ППГГ,, нажите подружжям пiд час шлюбу

Правове становище приватного пiдсобного господарства 181

належить їм за правом спiльної сумiсної власностi, якщо iнше

не визначено письмовою угодою мiж ними. Здiйснення ними

цього права регулюється Законом "Про власнiсть", а щодо

власностi подружжя - також i Кодексом про шлюб та сiмю.

У разi, коли особи, що спiльно ведуть ППГГ, не перебувають у шлюбi, субєктом права власностi виступає обєднання

громадян без утворення юридичної особи, а майно ППГГ,

утворене спiльною працею осiб, що обедналися для спiльної

дiяльностi, є їхньою спiльною частковою власнiстю, якщо iнше не визначено письмовою угодою мiж ними. Розмiр частки

кожного визначається ступенем трудової участi.

3. Чинне законодавство України визначає коло обєктiв,

що можуть бути у власностi громадян, якi складають обєктивну частину ППГГ i можуть використовуватися громадянами для його ведення. Так, ст. 13 Закону "Про власнiсть" встаiюнлено, що обєктами права приватної власностi є житловi

будинки, квартири, предмети особистого користування, дачi,

садовi будинки, предмети домашнього господарства, продуктивна i робоча худоба, земельнi дiлянки, насадження на них,

засоби виробництва, вироблена продукцiя, транспортнi засоби, -грошовi кошти, акцiї, iншi цiннi папери, а також iнше

майно споживчого i виробничого призначення.

Законом "Про власнiсть" (ст.

редакцiї вiд 13 березня 1992 р.) самостiйним обєктом права

приватної власностi визнано земельнi дiлянки, одержанi громадянами для ведення ППГГ. Громадяни як власники можуть здiйснювати зi своєю власнiстю - земельними дiлянками практично всi основнi види цивiльно-правових угод, як i з

будь-яким iншим нерухомим майном (продавати, заповiдати,

обмiнювати, закладати, здавати в оренду тощо).

Важливою правовою новелою щодо правомочностей громадян, якi ведуть ППГГ, є норма п. З ст. 13 Закону "Про

власнiсть", згiдно з якою склад, кiлькiсть i вартiсть майна, що

може бути у власностi громадян, не обмежується, крiм випадкiв, передбачених законом.

4. Пiдстави виникнення права приватної власностi громадян на ППГГ є загальними для всiх громадян України. Вiдповiдно до ст. 12 Закону "Про власнiсть" праця громадян є основою створення i примноження їхньої власностi. Громадянин набуває права власностi на доходи вiд участi в суспiльному виробництвi, iндивiдуальної працi, пiдприємницької

182 Роздiл IX

дiяльностi, вкладення коштiв у кредитнi установи, акцiонери>

товариства, а також на майно, одержане успадкуванням або

укладенням iнших угод, не заборонених законом.

Крiм одержання у приватну иласнiсть земельних дiлянок у

порядку, встановленому чинним земельним законодавством,

громадяни набувають прано иласностi на земельнi дiлянки в

разi: одержання їх у спадщину; одержання частки землi у

спiльному майнi подружжя; способом купiвлi-продажу, дарування та обмiну.

5. Громадяни мають праио никористовувати належне їм

майно для ведення господарської та iншої, не забороненої законом, дiяльностi. Громадяни мають право передавати майно

у тимчасове користування iншим громадянам, юридичним

особам i державi, вiдчужувати його. Умови i порядок вiдчуження нацiональних, культурних та iсторичних цiнностей визначаються спецiальним законодавством України.

Право приватної власностi може бути передано у спадщину громадянам, юридичним особам, державi.

6.

частка учасника спiльної сумiсної власностi.

Оскiльки праця є основою створення i примноження власностi громадян, розмiр частки учасника спiльної сумiсної

власностi визначається ступенем його трудової участi, якщо

iнше не випливає з законодавства України. Розмiр часток у

спiльнiй сумiснiй власностi подружжя на майно ППГГ визначається нормами Кодексу про шлюб та сiмю України. За вадсутностi доказiв про те, що участь когось iз учасникiв спiльної

сумiсної власностi (крiм сумiсної власностi подружжя)у

надбаннi майна була бiльшою або меншою, частки визначаються рiвними.

Згiдно з законодавством положення статей 17 та 18 Закону

"Про власнiсть" щодо спiльної сумiсної власностi поширюються на правовiдносини, що виникли пiсля введення в дiю

цього Закону (тобто з 15 квiтня 1991 р.). Воднораз Пленум

Верховного Суду України у постановi вiд 22 грудня 1995 р.

"Про судову практику у справах за позовами про захист права

приватної власностi" спецiально зазначає, що до правовiдносин, якi виникли ранiше, застосовується чинне на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього кол

Д|зааоае становище приватного пiдсобного господарства 183

госпного двору, яке було придбане до 15 квiтня 1991 р., мають

вирiшуватися за нормами, що регулювали власнiсть цього

двору, а саме:

а) право власностi на майно, яке належало колгоспному

двору та збереглося пiсля припинення його iснування, мають

тi члени двору, котрi до 15 квiтня 1991 р. не втратили права

На частку в його майнi. Такими, що втратили це право, вважаються працездатнi члени двору, якi не менше трьох рокiв

пiдряд до цiєї дати не брали участi своєю працею i коштами у

веденнi спiльного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дiйснiй строковiй вiйськовiй службi,

6 навчальному закладi, хвороби);

б) розмiр частки члена двору визначається виходячи з рiвностi часток усiх його членiв включно з неповнолiтнiми та

непрацездатними.

бути зменшено або вiдмовлено у ЇЇ видiленнi в разi недовгочасного його перебування у складi двору або незначної участi

працею чи коштами в господарствi двору.

Особам, якi вибули з членiв двору, але не втратили права

ца частку в його майнi, вона визначається виходячи з того

майна двору, яке було на час їх вибуття i яке збереглося;

в) у випадках, коли за рахунок майна колгоспного двору

було внесено вклад у кредитну установу на iмя члена двору>

його частка має бути зменшена на суму вкладу, а якщо вклад

перевищує належну цьому членовi частку, з нього стягуються

вiдповiднi грошовi суми на користь iнших членiв колгоспного

Двору;

г) згiдно зi ст. 4 постанови Верховної Ради України "Про

введення в дiю Закону "Про власнiсть" загальнi правила

спадкування щодо частки члена колгоспного двору в майнi

двору застосовуються з 1 липня 1990 р. При спадкуваннi пiсля

смертi останнього члена колгоспного двору, що мала мiсце до

цiєї дати, частка в майнi двору, належна особi, яка вибула з

членiв двору, але не втратила на неї права на час смертi останнього члена двору, не входить до спадкового майна.

На витребування частки з майна колишнього колгоспного

двору, що збереглося на 15 квiтня 1991 р., поширюється загальний трирiчний строк позовної давностi. Розгляд позову

про право на майно колишнього колгоспного двору залежить

вiд вирiшення питань землекористування. >

184 Розд<я ОС

7. Вiдповiдно до от. 55 Закону "Про власнiсть" громадянин

не може бути позбавлений права власностi на своє майно,

крiм випадкiв, передбачених цим Законом та iншими законодавчими актами України.

Оскiльки за чинним законодавством суд вирiшує спори

учасникiв спiльної власностi щодо розпорядження чи користування майном, то не слiд розглядати як неправомiрне позбавлення права власностi присудження грошової компенсацiї за частку у спiльнiй пласкостi, якщо її не можливо виокремити або подiлити майно в натурi чи спiльно користуватися

ним.

8.

22 грудня 1995 р. зазначає, що передбаченi Законом "Про

власнiсть" положення щодо спiльної власностi громадян на

майно, надбане внаслiдок їхньої спiльної працi, поширюються на придбання його як при веденнi особистого пiдсобного

господарства, в тому числi членами колишнього колгоспного

двору, так i в iнших випадках.

Згiдно з цими положеннями право на майно може бути

визнане не лише за громадянами, якi є родичами, а й за iншими особами, коли буде встановлено, що вони входили до

складу сiмї та брали трудову участь у його придбаннi.

Вiдповiдно до чинного законодавства власником вкладу,

внесеного у кредитну установу (крiм нажитого подружжям), е

особа, на iмя якої його внесено, тому iншi члени сiмї не можуть вимагати визнання за ними права на цей вклад з мотивiв

внесення його за рахунок спiльної працi. В цьому разi частка

коштiв, належна iншим членам сiмї, може бути стягнена з

вкладника за їхнiм позовом.