<<
>>

1. Характеристика аграрних господарчопiдприємницьких правовiдносин

Виробництво товарної сiльськогосподарської продукцiї

являє собою передумову виникнення i економiчну основу

функцiонування ринкових економiчних вiдносин мiж учасниками цього виробництва.

У сiльському господарствi України

такими учасниками є колективнi i державнi сiльськогосподарськi пiдприємства, орендарi сiльськогосподарських земельних угiдь, селянськi (фермерськi) господарства, особистi

(власнi) пiдсобнi домашнi господарства громадян. Виробництво сiльськогосподарської продукцiї як товару є першорядним завданням i метою виробничо-господарської дiяльностi

(окрiм власникiв особистих пiдсобних господарств). Останнi

займаються виробництвом сiльськогосподарської продукцiї,

головним чином, для задоволення своїх власних потреб у цiй

продукцiї. Вони беруть участь у ринкових товарно-грошових

вiдносинах шляхом реалiзацiї лишкiв цiєї продукцiї -ваготiвельним органiзацiям споживчої кооперацiї i на мiсцевому

ринку.

Модель (структуру) ринкових аграрно-економiчних взаємин, що виникають у процесi виробництва сiльськогосподарської продукцiї та її реалiзацiї, доцiльно визначати, поклавши в основу економiчне та правове становище її виробникiв. Для цього необхiдно проаналiзувати i синтезувати їхнi

виробничо-господарськi, фiнансовi та господарсько-договiрнi

вiдносини.

В умовах функцiонування аграрного сектора України основними виробниками сiльськогосподарської продукцiї є колективнi та державнi сiльськогосподарськi пiдприємства.

Субєкти господарчо-пiдприємницьких правовiдносин

зд

507

Ринковi економiчнi вiдносини є лише частиною тих

складних виробничо-господарських вiдносин, у якi доводиться вступати виробникам сiльськогосподарської продукцiї.

Виробництво останньої - це предмет ринкових економiчних

вiдносин, якi за своїм економiчним характером та змiстом

є товарно-грошовими. Користуючись вiдомою формулою

Т-Г-Т (товар-грошi-товар) можна стверджувати, що ринковi економiчнi вiдносини - це вiдносини мiж товаром до грошей i мiж грiшми до товару.

Метод виробничо-господарської дiяльностi виробникiв

сiльськогосподарської продукцiї є одержання прибутку, на

що й спрямована їх пiдприємницька дiяльнiсть.

Згiдно iз ст. i

закону "Про пiдприємництво" остання здiйснюється шляхом

виробництва продукцiї, надання послуг, вимжнння робiт.

Кожному з даних видiв пiдчриї мницької дiяльностi ЕiЛiiСТИВi

свої види, форми, засоби участi у ринкових економiчних >iдносинах.

Виробники сiльськогосподарської продукцiї займаються

пiдприємницькою дiяльнiстю i за потребою користуються послугами пiдприємств (органiзацiй), що спецiально утворенi

для їхнього обслуговування (ремонтно-технiчнi пiдприємства, мiжгосподарськi пiдрядно-будiвельнi органiзацiї, аїрохiмiчнi пiдприємства). У зазначених випадках iснуючi мiж ними пiдприємницько-економiчнi вiдносини є тонiїрно-грошовим i, у свою чергу, юридичне оформляються шляхом укладання договорiв. Без одержання таких послуг виробник

сiльськогосподарської продукцiї не змiг би здiйснювати свою

власну виробничо-господарську дiяльнiсть.

Самостiйний вид ринкових економiчних вiдносин i пiдприємницької дiяльностi становить сфера матерiально-технiчного забезпечення сiльськогосподарського виробництва.

Саме завдяки цим вiдомствам забезпечується матерiальнотехнiчне постачання колективних i державних сiльськогосподарських пiдприємств тракторами, комбайнами, iншою технiкою, мiнеральними добривами, отрутохiмiкатами, пальним i

мастильними матерiалами, насiнням зернових, олiйних та iнших культур, племiнною худобою, електроенергiєю тощо.

Сучаснi форми матерiально-технiчного забезпечення сiльськогосподарського виробництва є рiзновидом ринкових економiчних вiдносин i, у свою чергу, мають власгииий кожному

з них договiрний засiб регулювання цих вiдносин. Крiм того,

Роздiл XXIV

Їм притаманнi вiдповiднi предмет дiяльностi, характер пiдприємництва, своєрiднiсть цiнових i розрахункових компонентiв.

Специфiчну передумову i своєрiдну сферу ринкових економiчних вiдносин за участю виробникiв сiльськогосподарської продукцiї являє їхня фiнансово-кредитна дiяльнiсть.

Це, по-перше, внутрiпiїнюгосподарське фiнансове забезпечення дiяльностi виробникiв у виглядi наявних власних фiнансових ресурсiв, заборi оiш постi по кредитах, потреби в

кредитах для здiйснення тоннрного виробництва.

По-друге, в

умовах впровадження i функцiонування ринкових економiчних вiдносин грошi самi стають товаром, а їхнiй господар

(банк) - учасником цих вiдносин. По-третє, в умовах впровадження ринкових економiчних вiдносин iстотно змiнились

функцiї кредитора. Зараз вiн як субєкт пiдприємницької дiяльностi прагне мати вiд неї свiй власний прибуток, а не тiльки контролювати стан виробничо-господарської й фiнансово-кредитної дiяльностi виробникiв, яким надано кредити.

Змiнилась сама сутнiсть. Здiйснюваний кредиторами контроль у першу чергу спрямований на захист своїх власних iнтересiв. Для недержавних банкiв держава є лише однiєю iз

сторiн їхнiх кредитних правовiдносин.

2. Виробники сiльськогосподарської продукцiї стають

учасниками власне ринкових економiчних вiдносин лише на

стадiї реалiзацiї виготовленої ними продукцiї або на стадiї

придбання необхiдної для них продукцiї iнших виробникiв.

Специфiка конкретних ринково-економiчних взаємин виявляється в результатi аналiзу зовнiшнiх економiчних звязкiв

кожного окремого виробника.

Предметом цих вiдносин є товарна частина цiєї продукцiї

та матерiальна вигода (грошi, одержанi вiд її реалiзацiї). В

цьому випадку виникають вiдносини Т-Г (товар-грошi).

Вони, у свою черiу, предмет вiдповiдного правового регулювання.

Пiд час придбання виробником сiльськогосподарської

продукцiї необхiдних йому матерiально-технiчних засобiв

створюються вiдносини Г-Т (грошi-товар), що також є ринково-економiчними i юридичне регульованими, властивими

для них аграрними договiрними зобовязаннями.

Розвиток суспiльного виробництва в цiлому i аграрного

виробництва зокрема, привiв до розширення кола виробникiв

Субєкти господарчо-пiдприємницьких правовiдносч 509

i споживачiв сiльськогосподарської продукцiї та до появи посередника бiльш досконалого i органiзацiйно ефективнiшого

регулювання процесу суспiльного обмiну, фуiiкцiонушiиня

посередника в системi ринкових економiчних взаємин викликало потребу у його правовiй персонiфiкацiї як учасники правовiдносин процесу обмiну.

Грошова i натуральна форми розрахункiв за сiльськогосподарську продукцiю з її виробниками є своєрiдною особливiс.тю ринкових товарно-грошових вiдносин.

Колективнi та державнi сiльськогосподарськi пiдприємства, селянськi (фермерськi), оренднi господарства виробляють ще й таку продукцiю, на яку державнi замовлення не передбачаються.

В результатi цього її виробники як субєкти

права власностi (а радгоспи як субєкти приiiи (iонного господарського вiдання) користуються правом реалiзувати цю продукцiю за допомогою iнших правових засобiв. Економiчнi

вiдносини, що при цьому виникають, за своїм економiчним

правовим змiстом також є ринковими товарно-грошовими

вiдносинами.

Предметом ринкових вiдносин є продукцiя допомiжних

галузей сiльського господарства, товарна продукцiя пiдсобних

виробництв та мiсцевих промислiв, продукцiя заводiв, цехiв

по виробництву консервiв, вина, мясо-молочної продукцiї,

борошна, олiї, меду тощо.

У процесi закупiвель є загальнопоширсним обмеження

прав виробникiв сiльськогосподарської ii|юдукцiї з боку заго>тiвельних органiзацiй i переробних пiдприємств. У першу

чергу воно виявляється через навмисне виправленi показники якостi сiльськогосподарської продукцiї (завищення кислотностi, цукристостi бурякiв, даних про вгодованiсть худоби,

зменшення жирностi молока, вологостi зернових культур та

iн.). Така практика призводить до утворення на складах заго

гiвельних органiзацiй лишкiв продукцiї, а на переробних пiдприємствах створюються можливостi для одержання необлiкованої продукцiї реалiзацiї її рiзними неправомiрними способами та одержання додаткових прибуткiв за рахунок виробникiв сiльськогосподарської сировини.

3. iснуючi економiчнi й правовi обмеження виробникiв за

умов реалiзацiї сiльськогосподарської продукцiї шляхом виконання державних замовлень i договорiв контрактацiї примушують розвивати допомiжнi галузi сiльськогосподарського

Роздiл XXIV

виробництва i повнiше використовувати можливостi вiльних

ринкових економiчних взаємин. Виникає потреба в удосконаленнi органiзацiйно-правових ((юрм розширення допомiжних галузей i пiдсобних виробництв, в пошуку нових засобiв

пiдприємництва та нових джерел прибуткiв з метою економiчного змiцнення кожного господарства.

Впровадження ринкових аграрно-скономiчних вiдносин

буде результативним лише за умони повної господарської самостiйностi виробника при пиiнпчспiй спецiалiзацiї його пiдприємницької дiяльностi, прямiй зацiкавленостi виробляти

таку сiльськогосподарську продукцiю, яка забезпечить одержання найбiльшого прибутку.

Успiшний розвиток виробничо-господарської дiяльностi

виробникiв сiльськогосподарської продукцiї прямо залежить

вiд попиту на ринку.

Потреби ринку стають визначальним

фактором виробничо-господарської дiяльностi пiдприємств.

Впровадження ринкових економiчних вiдносин вимагатиме

вiд виробника пiдвищення ефективностi виробничих процесiв, збiльшення кiлькостi вироблюваної продукцiї, полiпшення її якостi та асортименту, вдосконалення системи розподiлу

одержуваних прибуткiв. Зумовлена закономiрностями ринко-,

вих економiчних засад еволюцiя виробництва сприятиме

збiльшенню товарiв, виникненню у споживачiв можливостi

купувати товари з меншими затратами, активiзацiї товарногрошових вiдносин у сферi виробництва i збуту товарної

сiльськогосподарської продукцiї, а в цiлому - подальшому

розвитку сiльськогосподарського виробництва.

Аграрнi ринковi економiчнi вiдносини мають своєю економiчно-правовою основою здiйснювану сiльськогосподарським товаровиробником усю свою господарську дiяльнiсть.

За своєю сутнiстю вона с своєрiдною зовнiшньою економiкоправовою дiяльнiстю, характеризується вiдповiдними органiзацiйно-правовими елементами i економiко-правовим змiстом господарчо-пiдприємницьких аграрно-ринкових правовiдносин.

4. У процесi реалiзацiї цих правовiдносин застосовуються

норми аграрного права, цивiльного права, земельно-економiчного права, адмiнiстративного права, фiнансового права,

банкiвського i податкового законодавства у тiй їхнiй частинi,

що спрямована на забезпечення функцiонування аграрних

Субєкти господарчо-пiдгузиємнищькйх правовiдносин 511

товаровиробникiв як юридичних осiб та їхньої безпосередньої

участi у ринкових економiчних вiдносинах. ,

Аграрнi ринковi економiчнi вiдносини i правовiдносини

характеризуються рiвноцiнним, побудованим на одноманiтному застосуваннi усiх видiв (форм) власностi i праiiа iиiасностi. Для споживача сiльськогосподарської продукцiї харчових продуктiв, продуктiв рослинного i тваринного походження, в тому числi i для пiдприємств легкої промисловостi, не

має значення, яким з iснуючих у суспiльствi власникiв (колективно-кооперативне або державне сiльськогосподарська

пiдприємство, селянське (фермерське) або селянське приватг

не пiдсобне господарство виробило i пропонує йому придбати будь-який вид сiльськогосподарської продукцiї.

Такими ж

рiвноправними в сферi аграрних ринкових економiчних правовiдносин є система застосовуваного в сiльському господарствi органiзацiйно-правового виду обслуговування i способiв

реалiзацiї сiльськогосподарської продукцiї i сировини.

Теорiєю права України однозначно визнано те, що предметом самостiйної галузi аграрного права є внутрiшньогосподарськi органiзацiйно-правовi, членськi, управлiнськi, майновi, земельнi, трудовi та соцiальнi вiдносини i вся внутрiшньогосподарська дiяльнiсть сiльськогосподарських, пiдприємств

як товаровиробникiв, пiдприємств i суспiльних утворень,

(КСГТ, ВСГК, АСГТ) покликаних задовольняти життєвi потреби працiвникiв сiльського господарства. Аграрнi господарчо-пiдприємницькi (зовнiшнi вiдносно внутрiшньо-господарських) вiдносини є складовою частиною сiльського господарства як галузi народного господарства в цiлому. Виходячи iз

засад нерозривного дiалектичного звязку i взаємодiї, що є характерними для народного господарства в цiлому, у такiй же

взаємозалежностi перебувають аграрнi господарчо-пiдприємницькi правовiдносини. Специфiка сiльськогосподарських

виробничих вiдносин зовнi вiдповiдає особливостi сiльськогосподарських (аграрних) взаємин в системi, в першу чергу,

цивiльного права, що головним чином проявляється в iснуваннi таких видiв договiрних зобовязань, без застосування

яких було б неможливим iснування зовнiшнiх аграрних правовiдносин. Саме такi види договiрних правовiдносин, безперечно цивiльно-правових за своєю правовою природою i сутнiстю, є пiдстави визнавати аграрно-договiрними зобовязаннями. Решта договорiв, сторонами яких можуть бути сiль

512 роздiл ххiу

ськогосподарськi пiдприємства, подiбних рис не мають i розглядаються як цивiльно-правовi договори. До них, зокрема,

правомочно вiднести договори оренди земельної дiлянки або

майна, фiнансово-кредитнi зобовязання, включаючи договiр

лiзингу та iн.

За сучасних умов впровадження ринкових економiчних засад, застосовуваних при реалiзацiї сiльськогосподарської продукцiї i в тому числi сiльськогосподарської сировини для переробної харчової i легкої промисловостi, використання товарних торгових бiрж та iнше обслуговування сiльського господарства також можна розглядати як зовнiшнi аграрнi або ж

цивiльно-правовi зобовязання.

Своєрiдною правовою природою i юридичною сутнiстю

характеризуються адмiнiстративно-правовi вiдносини, учасниками яких з одного боку є органи державної влади i державного управлiння, а з iншого сiльськогосподарськi пiдприємства. Аграрно-адмiнiстративними пiдставне розглядати вiдносини з права державно-правового регулювання сiльського

господарства. Саме внаслiдок їхнiх властивостей охоплюванi

ними державно-правовi норми, в тому числi адмiнiстративноправовi, становлять собою iнститут державно-правового регулювання сiльського господарства. За своїм мiсцем в системi

права України вони є iнститутом аграрного права. Маються

на увазi органи, що здiйснюють державне управлiння сiльським господарством та державнi iнспекцiї, що проводять

державний контроль i функцiонують для охорони здоровя

громадян, додержання вимог виконання законодавства про

ветеринарiю, стан карантину рослин, насiнництва, застосування отрутохiмiкатiв, iмпорт сiльськогосподарської продукцiї та iншої сiльськогосподарської сировини. Правовiдносини, що при цьому виникають, мають безпосереднє вiдношення до дiяльностi сiльськогосподарських товаровиробникiв i на

цiй пiдставi розглядаються як адмiнiстративно-правовi вiдносини. Тi ж адмiнiстративнi правовiдносини з органами держави та її управлiння стосуються сiльськогосподарських пiдприємств як будь-яких iнших державних або громадських органiзацiй i є чисто адмiнiстративними правовiдносинами. До дiяльностi сiльськогосподарських пiдприємств як до субєктiв

аграрного права вони прямих правомочностей не мають.

Оути господарчо-пiдприємницьких правовiдносин

513

81 2. Субєкти зовнiшнiх аграрних правовiдносин

в агропромисловому комплексi

ї. Життєдайну складову народного господарства України

становить сiльське господарство з його мiльйонами гектарiв

благодатних земель сiльськогосподарського призначення,

вiдданими справi землеробства селян-трудiвникiв сiльського

господарства, пiдприємств, фермерських i приватних пiдсобних господарств, що функцiонують з властивими їм внутрiшньогосподарськими правовiдносинами, полiтичними, економiчними, соцiальними проблемами. Високiй ефективностi

сiльськогосподарського виробництва обєктивно сприяють

при належнiй допомозi i вiдповiдному цiлеспрямованому управлiннi з боку держави сучаснi форми органiїпцiї дiяльностi

колективно-кооперативних i державних сиiьськоiх>сiiоларських товаровиробникiв, акцiонерних товариств, селянських

(фермерських) господарств.

Сiльське господарство вiдповiдатиме сучасному рiвню лише за умови його тiсного звязку з утвореннями агропромислового комплексу. Останнiй становить собою поєднання в

єдиному органiзацiйно-правовому сполученнi i управлiннi таких суттєвих факторiв у виглядi обєднань, якi забезпечують

науково-програмнi розробки i їх впровадження i забезпечення рацiонального використання сiльськогосподарських угiдь,

сучасних технологiй.

Серед субєктiв зовнiшнiх аграрних правопiдiїосип першорядне мiсце належить утворенням, що охоплюються Державним комiтетом харчової промисловостi Укрпїни, Пртюний

статус цього вiдомства визначений Положенням про Комiтет

харчової промисловостi України, затвердженим Указом Президента України вiд 5 лютого 1998 р. Укрхарчопром є центральним органом виконавчої влади, який пiдпорядковується

Мiнiстерству агропромислового комплексу України та безпосередньо забезпечує реалiзацiю державної полiтики у сферi

харчової i переробної промисловостi, здiйснює заходи щодо

гарантування продовольчої безпеки держави. Основними завданнями Укрхарчопрому є участь у розробленнi пропозицiй з

основних напрямiв аграрної та промислової полiтики, реалiзацiї державної полiтики у сферi розвитку харчової та переробної промисловостi, вiн бере участь у безпосереднiй органiзацiї i контролi за виконанням загальнодержавних i регiональних програм, поточних планiв економiчного та соцiаль

17 В. Янчук

514

ного розвитку харчової i переробної промисловостi, соцiаль"

ної сфери села та iн.

Укрхарчопром також удосконалює механiзм вирiшення

функцiональних (управлiнських) питань галузевого i мiжгалузевого характеру, структурної перебудови харчової i переробної промисловостi, бере участь у реформуваннi майнових i зе"

мельних вiдносин на оснонi збереження та якiсного оновлення наявного ресурсною потенцiалу, у подоланнi негативних

кризових явищ. Особливої значущостi набуває його участь в

органiзацiї продовольчою ринку, маркетингу у сферi матерiально-технiчного постачання i збуту продукцiї, розробленнi

заходiв, спрямованих на активiзацiю зовнiшньоекономiчної

дiяльностi- До повноважень Укрхарчопрому вiднесено рад iнших важливих завдань, в тому числi безпосередню органiзацiю роботи, спрямованої на забезпечення дотримання вимог

законодавства у процесi експлуатацiї природоохоронних

обєктiв, рацiонального використання водних та iнших природних ресурсiв.

Укрхарчопром у межах своїх повноважень на основi та на

виконання актiв законодавства видає накази, органiзовує i

контролює їх виконання. Нормативно-правовi акти цього вiдомства пiдлягають державнiй реєстрацiї. Рiшення Укрхарчопрому, прийнятi в межах його повноважень, є обовязковими для виконання центральними i мiсцевими органами виконавчої влади, органами мiсцевого самоврядування, пiдприємствами, установами та органiзацiями всiх форм власностi та

громадянами.

2. У системi субєктiв зовнiшнiх аграрних правовiдносин

важливе мiсце належить еуспiльно-державним органам, що

вiдають продовольством.

Нинi в Українi, замiсть Головного управлiння хлiбопродуктiв, Головного управлiння комбiкормової промисловостi,

функцiонує Державна акцiонерна компанiя "Хлiб України",

заснована 22 серпня 1996 р. Правосубєктнiсть цiєї компанiї

визначається її Статутом, затвердженим постановою Кабiнету

Мiнiстрiв України 12 листопада 1996 р., завдяки чому вiн має

юридичну силу пiдзаконного акта.

Як i належить подiбного роду актам Статут мiстить в собi

положення про повну i скорочену назву компанiї, її юридичну адресу. Компанiя має права юридичної особи вiд дня її

державної реєстрацiї. Вона має право вiдкривати рахунки (у

Субєкт госпаїдарчо-пiдприємницьюiх правовiдносин 515

валютi України та iноземнiй валютi) для зберiгання коштiв i

здiйснення усiх видiв розрахункових, кредитних, касових операцiй, у будь-яких установах банкiв як за мiсцем реєстрацiї

компанiї, так i в мiсцях розташування її фiлiй та представництв, вiдповiдно до законодавства України. Майно компанiї

становлять основнi фонди та оборотнi кошти, а також цiнностi, вартiсть яких вiдображається в балансах компанiї, її

майно є власнiстю держави i закрiплюється за нею на правi

повного господарського вiдання.

Як субєкт управлiнської та господарської дiяльностi компанiя "Хлiб України" забезпечує iнтереси держави щодо закупiвлi до державних ресурсiв за державним замовленням зерна,

елiтного i сортового насiння, його зберiгання та розподiлу

мiж споживачами за погодженням з Кабiнетом Мiнiстрiв України, а також бере участь у посередницьких операцiях щодо

закупiвлi зерна, продуктiв його переробки, незсрнової сировини, сiльськогосподарської продукцiї для загальнодержавних, регiональних та iнших потреб на внутрiшньому ринку та

з метою одержання прибутку.

Правомочнiстю компанiї є здiйснення експортно-iмпортних операцiй iз зерном, продуктами його переробки, незерновою сировиною, сiльськогосподарською продукцiєю та технологiчним обладнанням як за своїми, так i мiжурядовими

угодами

Статутом визначається предмет дiяльностi компанiї

(п. 18). Це перш за все розроблення билинсiи держимних ресурсiв зерна та насiння для АВТОНОМНОЇ Республiки Крим i

областей, органiзацiя виконання державного замовлення та

використання державних ресурсiв зерна i насiння за погодженням з Кабiнетом Мiнiстрiв України; зберiгання закупленого до державних ресурсiв елiтного i сортового насiння; провадження посередницької та торгiвельно-закупiвельної дiяльиостi, спрямованої на задоволення потреб пiдприємств i регiонiв у продовольчому та фуражному зернi, продуктах його

переробки, незерновiй сировинi, елiтному i сортовому насiннi, вивченнi конюнктури ринку. На компанiю покладається

обовязок забезпечувати виробництво борошна, крупiв, хлiбобулочних i макаронних виробiв, комбiкормiв та iнших харчових i кормових продуктiв. Важливою правомочнiстю компанiї слiд вважати визначення та вивчення основних напрямiв технологiї удосконалення, технологiї приймання, оброб

17

516

ки, зберiгання зерна, борошномельно-крупяногр, комбiкормового, хлiбопекарського i макаронного виробництва, та iнших питань. ;

Статут мiстить в собi правовi норми про права акцiонерiв,

органи управлiння та їхнi повноваження.

3. Успiшна виробничо-господарська пiдприємницька дiяльнiсть сiльськогосподарських товаровиробникiв перебуває

в прямiй залежностi пiд стану їхнього матерiально-технiчного

забезпечення, рсмонтно-тсхпiчного та iншого обслуговування. За сучасних умов й Українi зазначенi функцiї виконує Український державний концерн матерiально-технiчного i сервiсного забезпечення агропромислового комплексу. Створення концерну схвалено постановою Ради Мiнiстрiв України

"Про створення Українського державного концерну по матерiально-технiчному i сервiсному забезпеченню агропромислового комплексу" вiд ЗО березня 1991 р. Його дiяльнiсть регламентується чинним законодавством України i Статутом

концерну.

Як зазначено в Статутi, концерн створений для координацiї дiяльностi, захисту прав, представлення загальних iнтересiв учасникiв концерну у державних та iнших органах, мiжнародних органiзацiях на основi виконання добровiльної централiзацiї функцiй науково-технiчного i виробничого розвитку, а також iнвестицiйної, фiнансової, зовнiшньоекономiчної

дiяльностi. Концерн є юридичною особою, володiє власним

вiдокремленим майном, що складає його статутний фонд. Вiн

дiє на принципах господарського розрахунку, має самостiйний баланс, розрахунковий та iншi рахунки в банку, в тому

числi для здiйснення зовнiшньоекономiчних розрахункiв.

Пiдприємства та обєднання - засновники, а також iншi пiдприємства, що добровiльно входять до складу концерну, зберiгають свою самостiйнiсть, права юридичної особи вiдповiдно до чинного законодавства.

Концерн "Украгротехсервiс" разом з пiдприємствами та

обєднаннями, що входять до його складу, виконує вiдповiднi

) Концерн "Украгротехсервiс" створено на пiдставi рiшення установчої

конференцiї представникiв республiканських i обласних виробничих обєдань та пiдприємств, а також представникiв колгоспiв, радгоспiв та iнших

пiдприємств, обєднань та формувань агропромислового комплексу. Концерн

"Украгротехсервiс", що входить в систему управлiння агропромисловим

комплексом України.

Субєкти госпсщарчо-пiдприєиницьких правовiдносин 517

функцiї. Основними серед них є: по-перше, виявлення потреб пiдприємств агропромислового комплексу в матерiально-технiчних ресурсах i забезпечення КСГП, ВСГК, АСГТ,

ДСГП та селянських фермерських господарств, орендарiв

землi, переробних, будiвельних та iнших пiдприємств та органiзацiй АПК тракторами, автомобiлями, причепами, сiльськогосподарськими машинами, мелiоративною i землерийною

технiкою, металами, трубами, будiвельними ресурсами та iн.;

по-друге, здiйснює комплектування сiльськогосподарських та

iнших будов агропромислового комплексу технологiчним та

сантехнiчним обладнанням, кабельно-провiдниковою продукцiєю та iншими виробами i матерiалами по всiй номенклатурi замовника та iн.

Концерн "Украгротехсервiс" вступає в договiрнi вiднеси

ни з посередницькими органiзацiями i пiдприємствами з чи

тань делегованих засновниками, органiзує роботу по свосчас

ному укладанню договорiв з пiдприємствами та обєднаннями

концерну, забезпечує поставку матерiально-технiчних ресурсiв згiдно з договорами. Концерн бере на себе зобовязання

розмiщувати замовлення та здiйснювати централiзованi закупки, розподiл i реалiзацiю ресурсiв для забезпечення виробничої дiяльностi пiдприємств агропромислового комплексу.

Вiдповiдно iз чинним законодавством концерн провидить

зовнiшньоекономiчну дiяльнiсть i виконує функцiї замонника

щодо iмпортних поставок матерiально-технiчних ресурснi.

Концерн "Украгротехсервiс" має право купувати, продавати, здавати в оренду iншим юридичним особпм належнi безпосередньо йому споруди, устаткування, транспортнi засоби,

iнвентар, сировину, iншi матерiальнi цiнностi, а також списувати їх з балансу.

Внаслiдок складних економiчних умов, в яких нинi перебувають сiльськогосподарськi товаровиробники, дiлова активнiсть пiдприємств та обєднань концерну "Украгротехсервiс" значною мiрою зменшилась.

4 В кiнцi 90-х рокiв Україна мала високо розвинуту мережу мiжколгоспних будiвельних органiзацiй, заснованих на

правi спiльної часткової власностi колгоспiв; громадське тваринництво мало добротнi тваринницькi примiщення, значну

кiлькiсть птахофабрик, розвивалось житлове будiвництво для

селян-колгоспникiв. У цi роки вiдбулось злиття мiжколгоспних будiвельних органiзацiй з державними науково-проект

518 Роздiл ХХЩ

ними i будiвельними органiзацiями. На цiй основi 29 травня

1991 р. установча конференцiя органiзаторiв-засновникiв

кооперативно-державної корпорацiї "Украгропромбуд" прийняла i затвердила свiй Статут. Ця корпорацiя обєднала в собi засоби i кошти, належнi мiжколгоспним будiвельним органiзацiям, що складають 72 вiдсотки i 28 вiдсоткiв коштiв Мiнiстерства сiльського будiвництва України. Таким чином, це

утворення становить собою спiльну часткову колективнодержавну власнiсть. Уряд України надiлив корпорацiю правами органу дсржанiюю уiiрпiїлiiiня майном, яке є державною

власнiстю i належить корпорацiї на правi повного господарського вiдання.

Статутом Української кооперативно-державної корпорацiї

по агропромисловому будiвництву "Украгропромбуд" визначено, що корпорацiя є самостiйним обєднанням i має права

юридичної особи.

Корпорацiя має статус самостiйного позавiдомчого господарського обєднання i без згоди засновникiв не може входити до складу державних, громадських та iнших структур управлiння (мiнiстерств, вiдомств), що виключає їх втручання в

дiяльнiсть корпорацiї.

Вiдповiдно до наданих засновниками функцiй корпорацiя

забезпечує координацiю дiй учасникiв мiж собою та зовнiшнiми i внутрiшнiми спецiалiзованими органiзацiями, пiдприємствами, науково-дослiдними i проектними iнститутами,

установами, iншими пiдроздiлами з метою бiльш ефективного

використання їх можливостей. Корпорацiя вiдає питаннями

iнвестицiйного процесу в спiльних iнтересах учасникiв корпорацiї; вдосконалення фiнансово-кредитного механiзму,

розробки та реалiзацiї цiльових програм в розвитку виробничої та соцiальної бази з урахуванням конюнктури ринку.

Корпорацiя займається забезпеченням виробництва матерiально-технiчними ресурсами, устаткуванням i основними

фондами, а також захистом обсягiв державного замовлення.

Наведене передбачено Декретом Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 15 грудня 1992 р. "Про управлiння майном, що є у загально-державнiй власностi";

Декретом Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 19 лютого 1993 р. "Про управлiння

майном, що є у загально-державнiй власностi в будiвництвi та промисловостi

будiвельних матерiалiв", рiшеннями Ради корпорацiї з питань управлiння майном мiжгосподарських пiдприємств i органiзацiй республiканського значення

та делегованих їй засновниками повноважень.

Субєкти господарчо-пiдприємницьких правовiдносин 519

Вищими органами управлiння в корпорацiї є Установча

конференцiя, а в наступний перiод - Рада корпорацiї. Статут

корпорацiї передбачає збереження економiчної самостiйностi

засновникiв на основi договiрної госпрозрахункової системи,

"й взаємодiї у виробничiй, науковiй, соцiальнiй та iнших сферах дiяльностi.

У визначеннi правового становища корпорацiї певну роль

вiдiграє Установчий договiр про створення української кооперативно-державної корпорацiї по агропромисловому будiвництву "Украгропромбуд",який складають 8 його статей- Основнi положення цього договору знайшли своє закрiплення в

Статутi корпорацiї. Згiдно з п. 6 договору корпорацiя в разi

необхiдностi створює за рiшенням засновникiв свiй галузевий

комерцiйний (iнвестицiйний) банк, дiяльнiсть якого здiйснюється за його Статутом, випускає цiннi папери i здiйснює

операцiї на ринку цiнних паперiв. У разi порушення Установчого i господарчих договорiв, а також Статуту корпорацiї її

учасники можуть бути виключенi Радою з корпорацiї з вiдшкодуванням заподiяної їхнiми неправомiрними дiями шкоди з обовязковим виконанням їх договiрних зобовязань до

кiнця дiї договорiв.

У системi субєктiв зовнiшнiх аграрних правовiдносин

важливе мiсце належить установам банку, яких в Українi нараховується близько 160. Провiдну роль серед установ банкiв

займає Нацiональний банк України.

У забезпеченнi фiнансової дiяльностi сiльськогосподарських товаровиробникiв певну роль вiдiїрає Акцiонерний комерцiйний агропромисловий банк "Україна". Правове становище цього банку визначається Законом "Про банки та їх дiяльнiсть", що прийнятий 20 березня 1991 р. i Статутом цього

банку. Статут акцiонерного комерцiйного агропромислового

банку "Україна" затверджено загальними звiтно-виборними

зборами акцiонерiв банку 26 квiтня 1996 р. iз змiнами i доповненнями, затвердженими загальними зборами акцiонерiв

банку 10 квiтня 1998 р. Цей банк належить до єдиної банкiвської системи України гє акцiонерним товариством вiдкритого типу.

Банк на комерцiйних засадах здiйснює комплексне обслуговування резидентiв та нерезидентiв України, забезпечуючи

прiоритетне обслуговування агропромислового сектора економiки. Згiдно з Статутом банк є економiчно самостiйним вiд

520

Роздiл XXIV

виконавчих i розпорядчих органiв державної влади в рiшеннях, повязаних з його оперативною дiяльнiстю, а також щодо

вимог i вказiвок, якi не вiдповiдають чинному законодавству.

Банк є юридичною особою з моменту реєстрацiї в Нацiональному банку i має самостiйний баланс. Банк володiє, користується i розпоряджається майном: будiвлями, спорудами, основними засобами, обладнанням, iнвентарем, iншими фондами i коштами, що належать банку на правах колективної

власностi. Банк може використовувати своє майно для здiйснення господарської та iншої не забороненої законодавством дiяльностi, зокрема, передавати його за плату чи безоплатно у володiння, користування або у власнiсть iншим

юридичним або фiзичним особам.

Банк несе повну вiдповiдальнiсть за використання i зберiгання довiрених йому клiєнтами грошових коштiв, цiнностей

i майна. Вiн несе вiдповiдальнiсть по своїх зобовязаннях усiм

належним йому майном, на яке за чинним законодавством

може бути звернено стягнення.

Правомочностi банку полягають у здiйсненнi ним вiдповiдних операцiй, а саме: залученнi i розмiщеннi грошових

вкладiв та кредитiв; здiйсненнi розрахункiв за дорученням

клiєнтiв, банкiв-кореспондентiв та їх касовому обслуговуваннi; веденнi рахункiв банкiв-кореспондентiв; фiнансуваннi капiтальних вкладень за дорученням власникiв або iнвестованих

коштiв; випуску платiжних документiв i цiнних паперiв (чекiв, акредитивiв, акцiй, облiгацiй, векселiв); купiвлi-продажу

i зберiганнi платiжних документiв, цiнних паперiв, а також

операцiй з ними; видачi поручительств, гарантiй та iнших зобовязань за третiх осiб, що передбачають їх виконання в грошовiй формi; придбаннi права вимоги поставки товарiв i надання послуг, прийняття ризику виконання таких вимог та

iнкасацiї таких вимог (факторинг); придбаннi за власнi кошти

засобiв виробництна для передачi їх в оренду (лiзинг); купiвлi

органiзацiями i громадянами та продажу їм iноземної валюти

готiвкою i валюти, що знаходиться на рахунках i вкладах; купiвлi i продажу в Українi i за кордоном монетарних металiв;

залученнi i розмiщеннi дорогоцiнних металiв на рахунку i

вкладах та iнших операцiй з цими цiнностями вiдповiдно до

мiжнародної банкiвської практики.

Крiм цього до функцiй банку належать довiрчi операцiї

(залучення та розмiщення коштiв, управлiння цiнними папе

Оубєкги господарчо-пiдприємнмцьких правовiдносин 521

рами та iншi) за дорученням клiєнтiв; надання консультацiйних послуг; проведення операцiй по касовому никонанню

державного бюджету за дорученням Нацiонал ьпого банку;

здiйснення iнших операцiй з дозволу Нацiонал ьного бшiку

України. Банк здiйснює банкiвськi операцiї на пiдставi договорiв, якими визначаються права та обовязки, вiдповiдилi

нiсть сторiн, строки, процентна ставка, розмiр плати за пс

слуги, санкцiї, способи забезпечення зобовязань та iншi уме

ви, що. не суперечать законодавству.

Серед дiючих в Українi комерцiйних банкiв слiд вiдзначити Акцiонерний комерцiйний банк розвитку нафтогазового

комплексу "Укрнафтогазбанк", обласнi та територiальнi комерцiйнi банки. ,;

<< | >>
Источник: В.З. Янчук. АГРАРНЕ ПРАВО УКРАЇНИ. 1998

Еще по теме 1. Характеристика аграрних господарчопiдприємницьких правовiдносин:

- Авторское право России - Аграрное право России - Адвокатура - Административное право России - Административный процесс России - Арбитражный процесс России - Банковское право России - Вещное право России - Гражданский процесс России - Гражданское право России - Договорное право России - Европейское право - Жилищное право России - Земельное право России - Избирательное право России - Инвестиционное право России - Информационное право России - Исполнительное производство России - История государства и права России - Конкурсное право России - Конституционное право России - Корпоративное право России - Медицинское право России - Международное право - Муниципальное право России - Нотариат РФ - Парламентское право России - Право собственности России - Право социального обеспечения России - Правоведение, основы права - Правоохранительные органы - Предпринимательское право - Прокурорский надзор России - Семейное право России - Социальное право России - Страховое право России - Судебная экспертиза - Таможенное право России - Трудовое право России - Уголовно-исполнительное право России - Уголовное право России - Уголовный процесс России - Финансовое право России - Экологическое право России - Ювенальное право России -