5. Правове регулювання шляхового будiвництва в сiльськiй мiсцевостi
1. Розвиток соцiальної iнфраструктури сiльських населених пунктiв передбачає також будiвництво i реконструкцiю,
розширення мереж шлихiї>:>твердим покриттям. Тому Нащо;-,
нальна програма розвитку сiльськогосподарського виробництва спрямована на прискорення темпiв спорудження в сiльр
ськiй мiсцевостi чiляхiн, перегляд порядку їх фiнансування >
утримання, уточнення рацiональної мережi i програми будiвництва.
Вже в 1996 роцi передбачається побудувати пiдїздиз твердим покриттям до 240-300 сiл i ввести в дiю понад
3000 км дорiг, а в наступнi роки збiльшити цi обсяги до 1,21,3 раза.
Чинним законодавством України встановлено порядок,
строки та форми залучення сiльськогосподарських та iнших
пiдприємств АПК до будiвництва та ремонту автомобiльних
шляхiв.
Вiдповiдно до ч. 6 ст.б Закону України "Про прiоритетнiсть соцiального розвитку села та АПК в народному господарствi" усi шляхи, якi звязують сiльськi населенi пункти
(у т. ч. у межах цих населених пунктiв) з мережею шляхiв загального користування i разом з усiма пiдїзними шляхами до
сiльських населених пунктiв передаються Українському державному концерну по будiвництву, ремонту й утриманню автомобiльних шляхiв (Укравтодор). Останнiй має до 1997 року
завершити приймання на баланс усiх шляхiв, що зєднують
села з мережею шляхiв загального користування.
Шляхи загального користування перебувають на балансi
спецiалiзованих шляхових органiзацiй концерну, який несе
вiдповiдальнiсть за їх розвиток та технiчний стан. Законодавець зобовязує наiпаний концерн виконати державну програму будiвництва шлнхiп в Українi до 2000-2005 року.
2. Фiнансування шляхового будiвництва у сiльськiй мiсцевостi має здiйснюватись у прiоритетному порядку за рахунок
централiзованих капiталовкладень та мiсцевого бюджету. Разом з тим, чинне законодавство передбачає можливостi фiнансування дорожнього будiвництва за рахунок iнших джерел.
Так, наприклад, Законом України "Про мiсцеве самоврядування", органи мiсцевого самоврядування органiзуютьблагоустрiй населених пунктiв, залучаючи для цього кошти,.
трудовi й матерiальнi ресурси пiдприємств (обєднань, органi
Правове забезпечення соцiального розвитку села 499
зацiй i установ), а також населення. Названi мiсцевi орЙани
самоврядування забезпечують також розвиток на вiдповiднiй
територiї мережi автомобiльних шляхiв загального користування та їх утримання, обладнання технiчними засобами регулювання дорожнього руху i засобами звязку, спорудження
будинкiв i примiщень для служби ремонту i утримання шляхiв, а також пiдприємств громадського харчування, автосервiсу i вiдпочинку пасажирiв.
Стабiльнi джерела фiнансування визначаються за рахунок
бюджетних, а також спецiальних позабюджетних коштiв для
реалiзацiї програм розвитку шляхового господарства з метою
пiдвищення соцiального рiвня життя населення, особливо в
сiльськiй мiсцевостi, оздоровлення екологiчної обстановки,
створення на шляхах належних умов безпеки руху та сучасних
елементiв шляхового сервiсу, зменшення збиткiв через незадовiльнi шляховi умови.
Промисловi, транспортнi, будiвельнi та iншi пiдприємства,
колективнi сiльськогосподарськi пiдприємства, радгоспи,
кооперативи i господарськi товариства, незалежно вiд вiдомчої пiдпорядкованостi та форм власностi вiдраховують кошти
на шляховi роботи у вiдсотковому вiдношеннi до обсягу виробництва (виконаних робiт чи наданих послуг) з вiднесен-,
ням нарахованих i сплачених сум на витрати виробництва. ,
Вiдповiдно до чинного законодавства України, функцiї,
розпорядника цiльових державних централiзованих капiталовкладень у соцiальну сферу села покладаються на органи
мiсцевого i регiонального самоврядування i мiсцеву державну
адмiнiстрацiю, якi несуть однакову iццiїовiдшiьнiсч. з iншими
учасниками iнвестицiйного процесу за цiльове й ефективне їх
використання.
6. Правове забезпечення культурно-побутового
та спортивно-оздоровчого обслуговування жителiв села
1.
Вiдродження українського села нинi потребує не лишебудiвництва житла i шляхiв сполучення, а й створення для селян комплексу необхiдних культурно-побутових та спортивно-оздоровчих та iнших суттєво важливих умов.
Чинне законодавство України передбачає рiзнi способи i
джерела спорудження палацiв культури, клубiв, шкiл, бiблiотек, комунально-побутових комбiнатiв, будинкiв вiдпочинку,
профiлакторiїв, лiкарень тощо. При цьому треба мати на ува<
500 Роздiл )ОвН
зi, що в теперiшнiх умовах центр ваги у вирiшеннi питань
культурно-побутового, спортивно-оздоровчого та iншого соцiального призначення переноситься на мiсцевi ради як органи територiального самоврядування. Зумовлено це тим, що в
умовах панування адмiнiстративно-командних методiв управлiння колгоепно-радгоспноiо системою господарювання, основнi обовязки щодо забезпечення сiльських жителiв куль-1
турно-побутовими, спортипно-оздоровчими та iншими закладами покладались на самi колгоспи i радгоспи. Якщо врахувати, що у той час переважна бiльшiсть господарств були
збитковими i перебували на дотацiї у держави, то стає зрозумiлим, чому українськi села перебували у станi занепаду.
2. Вiдповiдно до ч. 1 ст. 6 Закону України "Про прiоритетнiсть соцiального розвитку села i АПК у народному господарствi", будiвництво обєктiв освiти, охорони здоровя, культури i спорту, служби побуту, благоустрiй територiй здiйснюється за рахунок державного i мiсцевого бюджетiв. Спорудження названих у законi обєктiв може здiйснюватись як
пiдрядним, так i господарським способами. Однак це не означає, що господарства, маючи власнi кошти, не можуть здiйснювати аналогiчну дiяльнiсть. Так, наприклад, колективнi
сiльськогосподарськi пiдприємства можуть споруджувати й
обладнувати клуби, будинки культури, бiблiотеки та iншi
культурно-освiтнi заклади, санаторiї-прфiлакторiї, будинки
вiдпочинку, дитячi ясла i садки, будинки для людей похилого
вiку та iнвалiдiв, спортивнi споруди, сприяти розвитковi
культури i спорту. Аналогiчнi правомочностi у розглядуванiй
сферi мають iншi сiльськогосподарськi пiдприємства, в т.
ч. йдержавнi сiльськогосподарськi пiдприємства АПК. З цiєю метою колективнi сiльськогосподарськi пiдприємства та iншi
товаровиробники вправi на договiрних засадах обєднувати
кошти з мiсцевими радами народних депутатiв, або самостiйно фiнансувати роботи по спорудженню обєктiв культурнопобутового та спортивно-оздоровчого призначення. Спорудженi сiльськогосподарськими товаровиробниками обєкти
культурно-побутового призначення та спортивно-оздоровчого характеру, збудованi за рахунок власних коштiв колективних сiльськогосподарських пiдприємств та iнших товаровиробникiв належать останнiм на правi власностi, якщо iнше не
передбачене законом чи договором.
Витрати, повязанi з утриманням i обслуговуванням впас
них обєктiв соцiально-культурного призначення, вiдносяться
Правове забезпечення соцiального розвитку села 501
на витрати виробництва. Вiдповiдно до п. 3.1.2 ст. З Закону
України вiд 28 грудня 1994 року "Про оподаткування прибутку пiдприємств", балансовий прибуток зменшується на суму
витрат на утримання обєктiв соцiально-культурного призначення, якi перебувають на балансi пiдприємств.
Згiдно з п. 10 Правил застосування Закону України "Про
оподаткування прибутку пiдприємств", затверджених постановою Верховної Ради України вiд 27 червня 1995 року, до
обєктiв соцiально-культурного призначення належать обєкти охорони здоровя, будинки-iнтернати для престарiлих та
iнвалiдiв, дитячi дошкiльнi заклади, табори вiдпочинку та оздоровлення дiтей, обєкти культури i аматорського спорту, заклади освiти, якi перебувають на балансi пiдприємств. Пунктом 3 зазначеної постанови також встановлено, що до передачi обєктiв житлового фонду, якi перебувають на балансi
пiдприємств, мiсцевим радам народних депутатiв вони належать до обєктiв соцiально-культурного призначення i з метою оподаткування балансовий прибуток зменшується на суму витрат по їх утриманню вiдповiдно до ст. З Закону України
"Про оподаткування прибутку пiдприємств".
В умовах проведення приватизацiї майна державних
сiльськогосподарських пiдприємств доля обєктiв соцiальнокультурного та побутового призначення, якi вiдносяться до
загальнодержавної i комунальної власностi, визначається на
законодавчому рiвнi. Вiдповiдно до Закону України "Про
особливостi приватизацiї в агропромисловому комплексi" вiд
5 жовтня 1995 р., названi обєкти за згодою пiдприємств передаються на баланс органiв мiсцевого самонридування.
Порядок такої передачi визначається Кабiнетом Мiнiстрiв України. Так, наприклад, стосовно вiдомчого житла 6 листопада1995 р. Кабiнет Мiнiстрiв України постановою № 891 затвердив Положення про порядок передачi в комунальну власнiсть
загальнодержавного житлового фонду, що перебував у повному господарському вiданнi або в оперативному управлiннi
пiдприємств, установ та органiзацiй. Положення визначає
правовi пiдстави та процедуру передачi у комунальну власнiсть загальнодержавного житлового фонду в разi банкрутства, змiни форми власностi або лiквiдацiї пiдприємств, установ та органiзацiй. Передача в комунальну власнiсть вiдомчого житлового фонду в iнших випадках здiйснюється в такому
Ж порядку з дотриманням вимог абз. першого п. 4 ст. 33 Заiюну України "Про пiдприємства в Українi". Вiдомчий жиг
802
Роздiл ххт
ловий фонд передається у власнiсть вiдповiдних мiст, селищ i
сiл безоплатно.
3. Крiм названих способiв i форм забезпечення сiльського
населення обєктами культурно-побутового чи спортивно-оздоровчого призначення необхiдно назвати також i участь у
реалiзацiї цих заходiв пiдприємств промисловостi та iнших галузей народного господарства, що безпосередньо не повязанi
з сiльськогосподарським та iiiропромисловим виробництвом.
З метою залучення таких пiдприємств до участi в розвитку соцiальної сфери села чинне мконоллвство закрiплює вiдповiднi економiчнi стимули. Зокрема, вiдповiдно до ст. 7 Закону
України "Про прiоритетнiсть соцiального розвиту села та
АПК у народному господарствi", непрофiльнi пiдприємства,
що виконують державне замовлення на проектування та виготовлення машин, обладнання i запасних частин для агропромислового комплексу, включаючи обєкти соцiальнокультурного призначення, забезпечуються матерiалами централiзовано. Одержанi за рахунок цього доходи не оподатковуються.
Доходи будiвельних, монтажних, проектних та iнших пiдприємств i органiзацiй, одержанi в результатi спорудження в
сiльськiй мiсцевостi житла, обєктiв побуту, культури, торгiвлi, охорони здоровя, фiзкультури i спорту, освiти, звязку,
шляхiв, енергетичних, газових i водороздiльних систем, тваринницьких примiщень, iнженерно-технiчних комплексiв машинно-тракторного парку та iнших обєктiв, якi впливають
на полiпшення соцiального становища села, не оподатковуються.
Не оподатковується частина доходу пiдприємств, органiзацiй, що витрачається на розвиток та утримання соцiальної сфери села, обєктiв торгiвлi i побутового обслуговування,фiзичної культури i спорту в сiльськiй мiсцевостi.
4. Прiоритетнiсть соцiального розвитку села включає також надання сiльським жителям i працiвникам сiльськогосподарських пiдприсмстн переваг щодо водо- електропостачання, телефонiзацiї та звязку, забезпечення рiвних з мiстом
умов постачання промисловими i продовольчими товарами,
медичного, культурного, побутового, транспортного та iнших
видiв обслуговування. Законодавством України передбачаються пiльги щодо плати за електроенергiю. Зокрема, сiльськi
жителi та працiвники агропромислового комплексу, якi проживають у селищах мiського типу, використовують електроенергiю за пiльговими тарифами. Кiлькiсть електроенергiї,
Правове забезпечення соцiального розвитку сала 503
яка оплачується за пiльговими тарифами, встановлюються
Урядом. Вiдповiдно до ст. 12 Закону України "Про прiоритетнiсть соцiального розвитку села та АПК", вказанi пiльги поширюються також на пенсiонерiв, якi перед виходом на пенсiю працювали в сiльськогосподарському виробництвi та со
цiальнiй сферi села не менше 15 рокiв i мають особовий рахунок на використання житла, а також працiвникiв селянських
(фермерських) господарств, радгоспiв, колективних та iнших
сiльськогосподарських пiдприємств, якi проживають у мiстах
обласного i районного пiдпорядкування.
Вiдпуск електроенергiї зазначеним споживачам за пiльговими тарифами здiйснюють пiдприємства Мiнiстерства енергетики i електрифiкацiї України, а також всi пiдприємства,
що виробляють i передають електроенергiю, незалежно вiн їх
вiдомчого пiдпорядкування, зокрема пiдприємства, не пiдключенi до електричних лiнiй електропередач цього мiнiстерства. Порядок пiдключення споживачiв до електричних мереж електроопалювальних приладiв пiдвищеної потужностi
визначається Мiненерго України.
Чинне законодавство України передбачає вiдповiдальнiсть
пiдприємств Мiненерго України за неналежне забезпечення
споживачiв електроенергiєю. Збитки, завданi сiльським спо">
живачам позаплановим чи аварiйним вiдключенням електроенергiї, компенсуються у пiвторакратному розмiрi за рахунок
винних у цьому пiдприємств i органiзацiй Мiнiстерства енергетики i електрифiкацiї України.
5. Правове регулювання вiдносин, якi нипикакггь при забезпеченнi сiльського населення i топяровиробиикiв телефонним звязком, регулюються Законом України "Про прiоритетнiсть соцiального розвитку села та АПК у народному господарствi", а також Правилами користування мiською i
сiльською телефонною мережею в Українi. Сiльськогосподарськi пiдприємства й органiзацiї можуть брати участь у телефонiзацiї населених пунктiв та господарств. Роботи по будiвництву лiнiйних та стацiонарних споруд внутрiшньовиробничого телефонного звязку в колективних та iнших сiльськогосподарських пiдприємствах за рахунок їх власних коштiв
виконуються силами будiвельно-монтажних органiзацiй Мiнiстерства звязку України. Сiльськогосподарськi товаровиробники вправi обєднувати капiтальнi вкладення на будiвництво загальних обєктiв телефонного звязку. При цьому
розмiр пайової участi визначається проектною органiзацiєю
504 .нуцiЕпд пiч-1дц1 -"у Роздiл ХХНi
пропорцiйно до потреб господарств - пайовикiв у послугах
телефонного звязку.
6. Вiдповiдно до ч. З ст.13 Закону України "Про прiоритетнiсть соцiального розвитку села i АПК у народному господарствi", обгрунтована потреба сiльських жителiв у паливi забезпечується у повному обсязi. Порядок забезпечення паливом
сiльських жителiв i сiльськогосподарських товаровиробникiв
визначається на загальнодержавному та мiсцевому рiвнi через
визначення потреб населення i сiльськогосподарських пiдприємств у палицi та встановлення компенсацiй громадянам
для придбання палива. Вiдповiдальнiсть за забезпечення паливом сiльського населення несуть обласнi та районнi державнi адмiнiстрацiї, а також органи мiсцевого самоврядування. Облiк громадян для забезпечення твердим паливом здiйснюється за мiсцем постiйного проживання органами мiсцевого самоврядування.
7. Взаємовiдносини щодо забезпечення сiльських населених пунктiв та сiльськогосподарських товаровиробникiв газом регулюються чинними законодавчими та пiдзаконними
актами. Подача i приймання газу здiйснюється на пiдставi договорiв, що укладаються щорiчно мiж газопостачальними
органiзацiями, постачальниками i споживачами - пiдприємствами сiльського господарства, якi одержують газ безпосередньо вiд газозабезпечувальної органiзацiї чи постачальника,
мiж газозабезпечувальними органiзацiями i газозбутовими органiзацiями, що експлуатують газове господарство у мiстах,
селищах мiського типу i сiльських населених пунктах. У названих договорах, крiм iнших умов, визначаються також пiдстави i
види майнової вiдповiдальностi за порушення зобовязань.
8. Закон, України "Про прiоритетнiсть соцiального розвитку села i АПК" (ст. 13) закрiплює переваги щодо забезпечення жителiв села товарами масового вжитку, автотранспортом i будiвельними матерiалами. Зокрема, товари масового
споживання для села i мiста реалiзуються за єдиними цiнами.
Забезпечення ними пенсiонерiв, ветеранiв та iнвалiдiв, вдiв,
дiтей-сирiт та багатодiтних сiмей здiйснюється за однаковими
для мiста i села нормативами. Сiльським жителям, якi працюють в агропромисловому комплексi та соцiальнiй сферi села,
видiляється половина державних ринкових лiмiтiв на автотранспорт i 90 вiдсоткiв - на будiвельнi матерiали. При цьому
їм гарантується першочерговий продаж сiльськогосподарської технiки, iнвентаря та iнших товарiв.