<<
>>

1. Сiльськогосподарськi працiвники як субєкти аграрних правовiдносин

1. До субєктiв права юридична наука вiдносить учасникiв

суспiльних вiдносин (громадян та юридичних осiб), якi на

пiдставi чинного законодавства є носiями субєктивних прав i

юридичних обовязкiв.

Субєктами аграрного права виступають громадяни, сiльськогосподарськi пiдприємства всiх форм

власностi та форм господарювання. Всi названi субєкти аграрного права за законом надiленi специфiчними властивостями, юридичне закрiпленим базовим становищем (правовим

статусом), що дає їм можливiсть брати участь у конкретних

правовiдносинах. Серед них важливими є суспiльнi вiдносини

у сферi працi.

Правовий статус працiвника сiльськогосподарського пiдприємства - це закрiплена в нормах чинного законодавства

системно впорядкована сукупнiсть реальних прав, юридичних обовязкiв та iнтересiв працiвника, Що їх охороняє закон,

у сферi обраної ним суспiльне корисної дiяльностi, яка гарантується державою i особистою вiдповiдальнiстю працiвника

перед законом, суспiльством i трудовим колективом.

Правовий статус - це результат визнання державою всiх

або окремих категорiй громадян носiями прав, обовязкiв, iнтересiв, що їх охороняє закон.

Розрiзняють загальний, спецiальний та iндивiдуальний

правовi статуси особи. Загальний i спецiальний статуси iснують поза стадiєю реалiзацiї, в статицi. Коли працiвник сiльського господарства як конкретний iндивiд реалiзує належнi

йому статутнi права i обовязки, вiн набуває iндивiдуального

правового статусу. Останнiй є змiнним, динамiчним у часi та

Див.: Алексеев С. С. Общая теория права. Т. 2. - М., 1982. - С. 138.

142 Роздiл VII

показує, якi права i обовязки їх носiй фактично реалiзує в даний момент.

Правовий статус сiльськогосподарських працiвникiв складається з трьох основних частин: 1) конституцiйних прав,

свобод i обовязкiв громадян України; 2) прав i обовязкiв, закрiплених галузевим iiiкоподiїкстiюм для всiх найманих працiвникiв; 3) прав i обоинчкiн, що вiдображають специфiку

правового станоитцiї iiрацiиiiикiн саме сiльськогосподарських пiдприємств, а i переходом до багатоукладної економiки - сiльськогосподарських пiдприємств всiх форм власностi, форм господарювання, а також найманих працiвникiв селянських (фермерських) господарств.

2.

Основнi права, свободи i обовязки громадян нашої держави закрiплено в Конституцiї. Вони складають основу правового становища громадянина України i є єдинi для всiх

працiвникiв, в тому числi i для сiльськогосподарських.

Характерною ознакою нової Конституцiї України є те, що

її окремий, 11-й роздiл значно розширює i досить детально

регламентує права, свободи та обовязки людини i громадянина. Вiдповiдно до ст. З Конституцiї права i свободи людини

та їх гарантiї визначають змiст i спрямованiсть дiяльностi держави. Держава вiдповiдає перед людиною за свою дiяльнiсть.

Утвердження i забезпечення прав i свобод людини є головним обовязком держави. Людина, її життя i здоровя, честь

i гiднiсть, недоторканнiсть та безпека визнаються в Українi

найвищою соцiальною цiннiстю.

Дбаючи про забезпечення прав i свобод людини та гiдних

умов її життя, Основний Закон України (ст. 36) надає право

громадянам України вiльно обєднуватися у полiтичнi партiї

та громадськi органiзацiї для здiйснення i захисту своїх прав i

свобод та задоволення полiтичних, економiчних, соцiальних,

культурних та iнших iнтересiв, В тому числi громадяни мають

право на участь у професiйних спiлках з мстою захисту своїх

трудових i соцiально-скономiчних прав та iнтересiв.

Згiдно зi ст. 43 Конституцiї кожен має право на працю, що

включає можливiсть заробляти собi на життя працею, яку вiн

вiльно обирає або на яку вiльно погоджується. Держава при

цьому створює умови для повного здiйснення громадянами

права на працю, гарантує рiвнi можливостi у виборi професiї

та роду трудової дiяльностi, реалiзовує програми професiйнотехнiчного навчання, пiдготовки i перепiдготовки кадрiв вiд

Правове становище працiвникiв ДСГП

повiдно до суспiльних потреб. Згiдно з цiєю статтею кожен

має також право на належнi, безпечнi та здоровi умови працi,

на заробiтну плату, не нижчу вiд визначеної законом. Використання працi жiнок i неповнолiтнiх на небезпечних для

їхнього здоровя роботах забороняється.

Громадянам гарантується захист вiд незаконного звiльнення. А право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Вперше в Основному Законi України (ст. 44) закрiплено

право тих, хто працює, на страйк для захисту своїх економiчних i соцiальних iнтересiв.

Конституцiя України (ст. 45) також гарантує всiм, хто працює, право на вiдпочинок. А згiдно зi ст. 46 Конституцiї громадяни мають право на соцiальний захист, що включає право

на забезпечення їх у разi повної, часткової тимчасової втрати

працездатностi, втрати годувальника, безробiття з незалежних

пiд них обставин, а гикож у старостi та в iнших випадках, персдб.iчспих законом.

Право кожного громадянина на освiту закрiплює ст. 53

Конституцiї України.

Конституцiйнi права i свободи громадян поєднуються з їхнiми обовязками та вiдповiдальнiстю перед суспiльством.

Здiйснення прав i свобод є невiддiльним вiд виконання громадянином своїх обовязкiв. Принципово новим є положення

Конституцiї, згiдно з яким кожна людина має право на вiльний розвиток своєї особистостi, якщо при цьому не порушуються права i свободи iнших людей, та має обовязки перед

суспiльством, в якому забезпечується вiльний i всебiчний розвиток її особистостi (ст. 23). Так, вiдповiдно до ст. 65 Конституцiї захист Вiтчизни, незалежностi та територiальної цiлiсностi України, шанування її державних символiв є обовязком громадян України. Кожен зобовязаний не заподiювати

шкоду природi, культурнiй спадщинi, вiдшкодовувати завданi

ним збитки (ст. 66). Кожен зобовязаний сплачувати податки

i збори в порядку i розмiрах, встановлених законом (ст. 67).

Згiдно зi ст. 68 Конституцiї кожен зобовязаний неухильно

додержуватися Конституцiї України та законiв України, не

посягати на права i свободи, честь i гiднiсть iнших людей. Незнання законiв не звiльняє вiд юридичної вiдповiдальностi.

Названi основнi конституцiйнi права та обовязки громадян України знайшли свiй подальший розвиток i конкретизацiю у вiдповiдному законодавствi;

146

бiльш суттєво цi особливостi виявляються в регулюваннi робочого часу i часу вiдпочинку iiрiiцiпникiв сiльського господарства.

Згiдно зi ст. 50 КЗпП нормальна тривалiсть робочого

часу для працiвникiв не може перевищувати 40 годин на

тиждень.

При збереженнi загальної тривалостi робочого часу, встановленого чинним законодпнстном про працю для всiх працiвникiв, режим роботи її сiльськогосподарських пiдприємствах встанонлюстьсн i урпхуванням сезонностi сiльськогосподарського вироби ицтнн, напруженостi роботи в перiоди

року.

З мстою найбiльш правильного використання робочого

часу дирекцiї ДСП i ТОВ та правлiнням КСГП, СпС, ВСГК,

АТ надано право за погодженням з комiтетами профспiлок в

перiод напружених польових робiт (посiв, догляд за посiвами,

заготiвля кормiв, збирання врожаю, оранка та iн.), у випадку

виробничої необхiдностi, збiльшувати тривалiсть робочого

дня для працiвникiв, зайнятих у рослинництвi, але не бiльше

нiж на 10 годин. У менш напруженi перiоди польових робiт

робочий день вiдповiдно скорочується до 5 годин, а за бажанням працiвникiв - без обмеження цими годинами. Для облiку вiдпрацьованого працiвниками робочого часу згiдно зi

ст. 61 КЗпП запроваджується пiдсумований облiк робочого

часу з тим, щоб тривалiсть цього часу за облiковий перiод не

перевищувала нормального числа робочих годин.

Дирекцiя ДСП, ТОВ i правлiння КСГП, ВСГК, СпС за погодженням iз профспiлковим комiтетом господарства можуть

у перiод напружених польових робiт, у випадку виробничої

необхiдностi, залучати працiвникiв до роботи у встановленi

днi вiдпочинку з наданням взамiн цих днiв iнших днiв вiдпочинку по закiнченнi кожного перiоду напружених польових

робiт. При цьому пiдсумок днiв вiдпочинку може проводитись за перiод, що не персвищус двох мiсяцiв.

7. У нормативних актах, прийнятих у централiзованому

порядку, не можливо передбачити нирiшсння всiх питань, що

виникають у процесi працi. На їх пiдставi i згiдно з ними на

кожному сiльськогосподарському пiдприємствi всiх форм

власностi i форм господарювання розробляються i затверджуються локальнi (мiсцевi) правовi акти, якi регулюють вiдносини, що не врегульованi законодавством. Так, у кожному

сiльськогосподарському пiдприємствi розробляються статут,

Правове становище працiвникiв ДСГП 147

правила внутрiшнього трудового розпорядку, укладається колективний договiр, приймаються Положення про внутрiшньогосподарський розрахунок, акти про впровадження колективного пiдряду, оренди; Положення про оплату працi,

про премiювання, про матерiальне i моральне заохочення за

досягнення в працi, про соцiальний захист працiвникiв та iн.

Поєднання централiзованої та локальної нормотворчостiу

сферi сiльського господарства дозволяє забезпечити додержання у правi загальних закономiрностей у регулюваннi аграрних правовiдносин i враховувати їхнi особливостi на окремих пiдприємствах, розширює господарську самостiйнiсть та

iнiцiативу.

8.

Змiст правового статусу сiльськогосподарських працiвникiв, окрiм трудових прав i обовязкiв, складають також упр.iiшпськi, майновi й земельнi права та обовязки. Незалежно

вiд форми власностi пiдприємства найманi працiвники користуються правом на житло, комунально-побутовi послуги, соцiально-культурне обслуговування та iн.

9. Необхiдною передумовою правового статусу сiльськогосподарського працiвника є його правосубєктнiсть. Щоб

працiвник мiг вступити в трудовi правовiдносини, вiн повинен володiти трудовою право- i дiєздатнiстю. У трудових вiдносинах правоздатнiсть невiдємна вiд дiєздатностi, тому

прийнято говорити про трудову правосубєктнiсть. Правоздатнiсть i дiєздатнiсть (правосубєктнiсть) як реальнi правовi

явища мають галузевий характер. Тому такий самий характер

має i правосубєктнiсть сiльськогосподарського працiвника.

Вiдповiдно до чинного законодавства (ст. 188 КЗпП) трудова правосубєктнiсть встановлюється по досягненнi громадянами шiстнадцятирiчного вiку. За згодою одного з батькiв

або особи, що його замiняє, можуть, як виняток, прийматись

на роботу особи, якi досягай пятнадцяти рокiв.

Для пiдготовки молодi до продуктивної працi допускається

прийняття на роботу учнiв загальноосвiтнiх шкiл, професiйно- технiчних i середнiх спецiальних навчальних закладiв для

виконання легкої роботи, що не завдає шкоди здоровю i не

порушує процесу навчання, у вiльний вiд навчання час по досягненнi ними чотирнадцятирiчного вiку за згодою одного з

батькiв або особи, що його замiняє.

10. Влаштування працiвника на роботу оформляється трудовим договором (контрактом). При цьому при визначеннi

148

Роздiл VII

його трудової функцiї може бути врахована сезоннiсть роботи, необхiднiсть переведення на iншу роботу, потреба у працiвнику, який володiє, крiм основної, також i додатковими

трудовими функцiями, та iн.

11. Вiдповiдно до ст. 21 КїнП контракт є особливою формою трудового догопору, в якому строк його дiї, права,

обовязки i вiдповiдальнiсть сторiн (у тому числi матерiальна),

умови матерiального чибе-iпсчсiiiiн та органiзацiї працi працiвника, умони розiрначня догопору можуть встановлюватись

угодою сторiн.

З метою вдосконалення порядку застосування контрактної

форми трудового договору постановою Кабiнету Мiнiстрiв

України вiд 19 березня 1994 р.

затверджено Положення про

порядок укладання контрактiв при прийняттi (найманнi) на

роботу працiвникiв.

Це Положення визначає порядок укладання контрактiв

при прийняттi (найманнi) працiвникiв на роботу на пiдприємствах, в установах, органiзацiях незалежно вiд форм власностi, виду дiяльностi та галузi господарства. Але воно не

поширюється на керiвникiв пiдприємств державної форми

власностi.

Контрактна форма трудового договору застосовується у

випадках, прямо передбачених чинним законодавством.

Контракт оформляється у двох примiрниках мiж власником

або уповноваженим органом, громадянином (працедавцем) i

працiвником та набуває чинностi з моменту його пiдписання

або з дати, визначеної сторонами в контрактi, i може бути

змiнений лише за угодою сторiн, складеною в письмовiй

формi.

За своєю юридичною природою контракт є угодою про

працю, але вiн вiдрiзняється пiд звичайного трудового договору тим, що дозволяє поєднувати нормативне i договiрне регулювання трудових вiдносин. При цьому при укладеннi контракту домiнує договiрне реi-улювання суттєвих та iнших умов

працi, а також умов соцiально-побутової сфери.

Рiшення про контрактну форму регулювання трудових вiдносин приймається загальними зборами колективу сiльськогосподарського пiдприємства. Поширюється вона, насамперед, на керiвника пiдприємства, головних спецiалiстiв i керiвникiв структурних пiдроздiлiв. Контракт iз керiвником пiдприємства розглядається i затверджується на загальних зборах

Правове становище працiвникiв ДСГП 149

(зборах уповноважених) колективу, якщо за нього проголосувало не менше половини присутнiх. За їх дорученням контракт пiдписує голова зборiв або iнший уповноважений на це

працiвник пiдприємства, зокрема голова ради трудового колективу. Контракт набуває чинностi вiд дня його затвердження зборами. При укладеннi контракту сторони обумовлюють

їхнi права та обовязки, вiдповiдальнiсть, режим працi й вiдпочинку, форми i розмiри винагороди за працю, побутовi

умови контрактанта, порядок вирiшення спорiв, змiни i припинення контракту та iншi додатковi умови, наприклад, про

створення необхiдних умов для поєднання роботи з навчанням або пiдвищення квалiфiкацiї, про виплату додаткових допомог при звiльненнi, заподiяннi шкоди здоровю контрактанта, наданнi чергової вiдпустки та iн.

До контракту можна включити умови про самостiйний вибiр працiвником режиму робочого часу або встановлення робочого дня, про заборону роботи за сумiсництвом i т. д.

В контрактi можуть обумовлюватись суспiльно-побутовi

умови, наприклад, видiлення автомашини, полiпшення житлових умов, забезпечення дитини мiсцем у дитячiй дошкiльнiй установi, погашення банкiвської позички або заборгованостi у звязку зi вступом до житлово-будiвельного кооперативу, захист вiд iнфляцiйних процесiв та iн.

Перевага контракту перед звичайним трудовим договором

полягає в тому, що вiн дозволяє з метою захисту прав та iнтересiв працiвника максимально iндивiдуалiзувати кожну

контрактну угоду про працю.

12. Важлива роль у правовому регулюваннi трудових вiдносин працiвникiв сiльського господарства i визначеннi їх правового становища належить професiйним спiлкам працiвникiв агропромислового комплексу. ЗО травня 1990 р. i зїзд

профспiлок АПК України затвердив Статут професiйної спiлки працiвникiв агропромислового комплексу України та Основнi напрями дiяльностi професiйної спiлки працiвникiв агропромислового комплексу України.

Створена профспiлка працiвникiв агропромислового комплексу є самостiйною i незалежною вiд будь-яких полiтичних, iнших громадських органiзацiй, державних, господар

Див.: Матерiали i зїзду профспiлки працiвникiв АПК України. - К.,

1990. - С. 35.

150 РоядiяУ>

ських i адмiнiстративних органiв. Вона покликана представляти i захищати економiчнi, соцiальнi, духовнi та iншi законнi

права та iнтереси її членiв перед державними, громадсько-полiтичними та господарськими органами.

В Основних напрямах дiяльностi професiйної спiлки працiвникiв агропромислового комплексу України визначено й

конкретнi завдання щодо -iахисту професiйно-трудових, соцiально-екопомiчиих, культурно-духовних iнтересiв, прав i соцiальних гарантiй трудiиникiв шронромислового комплексу.

З метою захисту прав тя iнтересiв сiльськогосподарських

працiвникiв профспiлки беруть активну участь у нормотворчостi. Бiльшiсть правових актiв iз питанiї працi приймається

тiльки за погодженням з профспiлковими органiзацiями або

за Їх участю, чи з урахуванням їхньої думки. Так, профспiлковий комiтет бере участь у у розробленнi колективних договорiв i угод, контролює їх виконання, стан охорони i умови працi, заробiтної плати, додержання трудового законодавства,

соцiальної справедливостi при розподiлi житла, путiвок, iнших благ, якi надаються з фондiв економiчного стимулювання i госпрозрахункового прибутку.

Право професiйних спiлок представляти iнтереси працiвникiв агропромислового комплексу в галузi виробництва,

працi, побуту i культури викладено також у главi XVI КЗпП.

<< | >>
Источник: В.З. Янчук. АГРАРНЕ ПРАВО УКРАЇНИ. 1998

Еще по теме 1. Сiльськогосподарськi працiвники як субєкти аграрних правовiдносин:

  1. Аграрне право України як навчальна дисциплiна
  2. 1. Поняття i предмет аграрного права
  3. 2. Конституцiя України i закони основа аграрного права
  4. 1. Сiльськогосподарськi працiвники як субєкти аграрних правовiдносин
  5. 5. Правовi методи регулювання сiльського господарства
  6. 5. Банкрутство сiльськогосподарського пiдприємства
  7. 3. Правосубєктнiсть переробних пiдприємств
- Авторское право России - Аграрное право России - Адвокатура - Административное право России - Административный процесс России - Арбитражный процесс России - Банковское право России - Вещное право России - Гражданский процесс России - Гражданское право России - Договорное право России - Европейское право - Жилищное право России - Земельное право России - Избирательное право России - Инвестиционное право России - Информационное право России - Исполнительное производство России - История государства и права России - Конкурсное право России - Конституционное право России - Корпоративное право России - Медицинское право России - Международное право - Муниципальное право России - Нотариат РФ - Парламентское право России - Право собственности России - Право социального обеспечения России - Правоведение, основы права - Правоохранительные органы - Предпринимательское право - Прокурорский надзор России - Семейное право России - Социальное право России - Страховое право России - Судебная экспертиза - Таможенное право России - Трудовое право России - Уголовно-исполнительное право России - Уголовное право России - Уголовный процесс России - Финансовое право России - Экологическое право России - Ювенальное право России -