б. Хибна уява про саму істину
Ось відповіді: у змагальній системі істина — поняття відносне; істина — це особлива категорія дійсності, якій досить важко дати наукове тлумачення. Попри всі балачки, що судові процеси мають бути спрямовані на з'ясування «об'єктивної істини», не слід забувати, що подію неможливо відтворити у суді.
Якщо вона вже відбулася і не існує її відеозапису, ми можемо покладатися лише на сприйняття події особами, котрі про неї розповідають так, як вона їм запам 'яталася. Внаслідок недосконалості органів чуттів, процесів запам'ятовування і здатності чітко висловлювати свою думку щодо істин, які стосуються певної події, стільки ж, як і свідків. Завдання полягає не в тому, щоб встановити істину, а в тому, щоб з'ясувати, чиє сприйняття події найдостовірніше. Якщо система сприяє змагальності версій, які по-різному віддзеркалюють подію, протягом усього судового процесу, аж до моменту винесення вердикту, то така система дає змогу якнайточніше відтворити дійсність. А пошуки істини не лише наївні, а й цілком неможливі. ПоборникиПравило 3.8 Кодексу професійної поведінки ABA та коментарі (ABA 1991). 115 Див. Marvin Frankel. Partisan Justice 10-20 (НШ & Wang 1980). В цій праці стисло, але гостро критикуються майже всі аспекти змагальної системи. Цікаво відзначити, що більшість критиків змагальної системи та інституту присяжних є суддями, добре обізнаними з усіма тонкощами судового процесу. Як зазначалося раніше, суддя Джером Френк (Jerome Frank) був найбільшим критиком судової системи. Див. Jerome Frank. Courts on Trial (Princeton 1949).
120 Розділ III
\
змагальної системи наголошують, що якраз вона максимально сприяє встановленню істини, бо під час розгляду кожної справи перевіряються щонайменше дві версії . Фактично, змагальна система займається пошуками істини — принаймні, так ми її уявляємо. Важко згадати випадок, коли б кожна із сторін не мала наміру віднайти і подати інформацію, від якої залежить винесення остаточного рішення. ¦
в. Розподіл повноважень у проголошенні істини
Отже, судовий процес передбачає змагальність кількох версій події, що претендують на істинність, тому необхідно з'ясувати, хто ж уповноважений встановлювати і проголошувати істину. Оскільки істину важко визначити, завжди виникає серйозна загроза того, що один з учасників судового процесу — держава — зазіхатиме на право встановлювати й проголошувати істину. Посилаючись на конституційний поділ влади, поборники змагальної системи вважають, що було б найдоцільніше розподілити відповідальність за встановлення і проголошення істини між державою, сторонами і, в тих випадках, коли це можливо, присяжними. Тема недовіри до уряду в цьому відношенні досить типова для політичної історії Америки. На останок хочеться відзначити, що навіть у світовій історії XX ст. траплялися випадки, коли уряди через відсутність опозиційних сил тлумачили істину в жахливий спосіб.
Еще по теме б. Хибна уява про саму істину:
- 37. Проблема істини в філософії. Критерії істини.
- 69. Істина. Філософські концепції істини.
- Про нараду Брюховецького зі своєю старшиною, як вигнати з Малої Росії воєвод; про виконання того рішення і про воєвод, що втримались у деяких містах; про полтавську вірність; про благовіщенське свято і про сніг на нього; про монарший гнів на Малу Росію за зраду і про мстиву війну за те Ромодановського; про вихід Брюховецького на оборону вітчизни і про з'єднання його зі своїми полками на Сербинському полі; про прибуття д
- Про перший невдалий російський похід на Крим τα про причини його; про довгочасні християнські шкідливі незгоди і про успіхи через те у бусурман; про згоду та союз християнський, страшний для бусурман; про лихий знак Самойловичеві; про воєвод, котрі були в московських військах; про з'єднання гетьмана та його полків і про дарування гетьманові від Величковського образу його патрона з віршами; про тодішню генеральну старшину та полковників; про злу- чення з московськими військами та про пе
- Про виправу до Нестервара полковників Ганжі й Остапа; про те, як відкупився Нестервар; про винищення нестерварських жидів; про взяття Нестервара та інших тамтешніх міст; про страх поляків і про \їхню втечу; про заміряння козацьких кордонів по річку Горинь; про дбалість примаса Віцерекса після смерті короля Владислава; про новопризначених гетьманів.
- Про злий умисел султана й вейзира турського на викоренення запорожців; про нещасливу їхню в тому ділі поведінку з погублен- ням у Запорозькій Січі численних янчарів; про щастя в тому запорожців і про всі тодішні діяння; про подяку їхню спасителеві Богу; про взятих живцем янчарів і про викуплення їх ханом; про чотири агиу що викупилися; про запорозький листу з підозрінням і діткливо писаний до Дорошенка; про клятвенн
- Про царювання трьох царів у Pocii; про стрілецький бунт і причини його; про якості государя Петра Олексійовича; про подГі, що були за його царювання; про розмежування Косоговим полтавських грунтів із коломацькими; про ханського посла в Москву і про постановления миру з Кримом; про королівські затяги козаків на Віденську війну і про заборону тих його затягів; про повторну переволочанську розміну і про викуплення Шеремета; про царське жалування, послане ханові.
- Про вибиття поляками з Полісся палїівців; про підпадання кримських солтанів з Петриком під Полтавський полк; про виправу за Дніпро Палія з лубенським полковником Свічкою для воєнного промислу; про гетьманське рушення з Лубен до Батурина; про повідомлення через грамоту в Москву про тодішні події; про гетьманський універсал у Засеймській сотні, в якому пропонується їм лишатися в спокої; про прусськог
- Про перемогу Чернецького над шведами під Стремешним; про прибуття шведського короля в Прусси, про ствердження міцного союзу з пруссаками; про подарунок їм великопольських провінцій; про знесення з них шведських гарнізонів і встановлення прусських та про розіслання на те облудних універсалів; про щасливе воєнне змагання підляського й калішського воєвод зі шведським генералом Врешовцем; про шкоду від нього полякам і про забиття поляками того Врешовця; про генерала Дерфілінга зі шведами і польськог
- Про присилку на Ніжинське воєводство Савелова з супровідною патріаршою грамотою до гетьмана; про відвідання митрополитом Ясинсъким своєі єпархГі і про посвячення великоі мурованої церкви в Лубенському монастирі; про Петрикову втечу із Січі в Крим і про постановлення його гетьманом на Каланчаку; про Петрикові похвалки в тодішньому його намірі; про солтанський марш з Петри- ком на Малу Росію і про іхн
- Про турецьку завзятість на поляків і про головну поразку турків під Хотином від Собеського з поляками та козаками; про смерть короля Вишневецького; про вибрання на королівство Собеського і про перший його некорисний мир із турками; про козацьке лицарство під Хотином супроти турчина і про турецьку ярість за те на козаків із приготуванням до їхнього викоренення; про уманський бунт у Світлий понеділок і про вибиття Дорошенкових полковників та сердюків; про лядську й Ханенкову вдячність їм за те і п
- Про безперервне озлоблення поміж козаків; про обмову Многогрішного Мокрієвичем; про взяття йогоу Многогрішного, з товаришами до Москви і про вічне заслання їх у різні місця; про вибрання після Многогрішного на гетьманство Івана Самойловича; про дані йому монарші статті і про його попереднє життя; про царських послів, що мали бути на царських комісіях з поляками; про Дорошен- кову піджогу турків на поляків і на взятт
- Про королівські кошти, покладені на комедію; про відхід турків з Камуянця-Подільського і про віддання його полякам; про вальний Варшавський шеститижневий сейм; про смерть Лежайського, новгородського архімандрита, з надгробком, йому написаним; про тодішній голод та дорожнечу; про сонячне мінення; про елекцію і вибрання на ній на пожиттєве київське війтівство Дмитра Полоцького; про гетьманське перебування у Воронежі над Доном і про його повернення звідтіля назад.
- Про справу Жабокрицького, номіната Луцько'і єпископії, його корес- понденцїі і про патріарші та царські відповіді; про листовну відозву архімандрита Хрисанфа до гетьмана; про смерть царя Іоанна Олексійовича; про шкідливе ординське вторгнення на Україну у помсту за Казикермен; про прусських музикантів, які прибули з Москви. Про бажання коронного гетьмана через лист відомостей у гетьмана Мазепи. Про запорозьку приязн