<<
>>

Делірій, що не зумовлюється вживанням психоактивних речовин

, характеризується розладом свідомості й уваги, сприйняття, мислення, пам'яті, емоцій, а також різними психомоторними порушеннями. Він може виникнути в будь-якому віці, але найчастіше після 60 років.
Деліріозний стан є минущим і хвильоподібним за інтенсивністю. Зазвичай повне видужання настає щонайбільше через чотири тижні. Однак делірій може тривати з коливаннями і протягом шести місяців, особливо якщо він виникає у хворих з хронічним захворюванням печінки, карциномою чи бактеріальним ендокардитом.

Для достовірного діагнозу делірію повинні виявлятись легкі чи тяжкі симптоми з кожної з таких груп: змінена свідомість і увага (від оглушення до коми; знижена здатність концентрувати, підтримувати і переключати увагу); глобальний розлад пізнання (порушення сприйняття, ілюзії і галюцинації, в основному зорові; порушення абстрактного мислення і розуміння з маяченням чи без маячення; порушення пам'яті про нещодавні події з відносною збереженістю пам'яті на віддалені події; дезорієнтація в часі, а у важчих випадках — у місці й власній особистості; психомоторні розлади (гіпо- чи гіперактивність) і непередбачуваність переходу від одного стану до іншого; підвищений чи знижений потік мови; розлад ритму сну, сонливість вдень, погіршення сну в нічний час, неспокійні сни чи кошмари, які при пробудженні можуть продовжуватись як галюцинації; емоційні розлади, такі як депресія, тривога чи страхи; дратівливість, здивована розгубленість, ейфорія чи апатія.

<< | >>
Источник: С. В. Жабокрицький, А. П. Чуприков. Судова психіатрія: Навч. посіб. С. В. Жабокрицький, А. П. Чуприков . — К.: МАУП,2004. — 176 с.. 2004

Еще по теме Делірій, що не зумовлюється вживанням психоактивних речовин: