<<
>>

Специфічний розлад особистості

— це важке порушення характерологічної конституції і поведінкових тенденцій індивідуума, що охоплюють кілька сфер особистості й майже завжди супроводжуються осо- бистісною та соціальною дезінтеграцією.

До діагностичних критеріїв розладів особистості належать такі:

помітна дисгармонія в особистісних позиціях і поведінці, що охоплює кілька сфер функціонування (афективність, збудливість, контроль спонукань, процеси сприйняття і мислення), а також стиль стосунків з іншими людьми;

хронічний характер аномального стилю поведінки, який є всеосяжним і чітко порушує адаптацію в широкому діапазоні осо- бистісних і соціальних ситуацій;

вищезгадані прояви завжди виникають у дитинстві чи підлітковому віці й тривають у період зрілості;

розлад особистості призводить до значного особистісного дис- тресу;

часто, але не завжди розлад особистості супроводжується істотним погіршенням професійної і соціальної продуктивності.

Підставою для діагностики більшості наведених підтипів є наявність принаймні трьох з перелічених характерологічних ознак чи особливостей поведінки.

До прийняття Міжнародної класифікації хвороб 10-го перегляду розлади особистості й поведінки у вітчизняній психіатрії називалися психопатіями.

У той час одні автори поділяли психопатії на форми за аналогією з великими психозами й розрізняли епілептоїдну, шизоїдну, циклоїдну та параноїдну їх форми; інші проводили паралелі між особистіс- ними порушеннями і загальною конституцією людини — астенічні й пікнічні; треті поділяли психопатії за фізіологічною ознакою на збудливі й гальмівні типи; четверті поряд з конституціональними формами велику роль вбачали у формуванні аномальних типів поведінки — зовнішніх, мікросоціальних негативних впливів (асоціальні форми

поведінки батьків, їхня алкоголізація, рання втрата батьків, неповна родина, перебування у виправних колоніях підлітків тощо).

У таких випадках поняття психопатії замінювали терміном "соціо- патія".

Поширеність серед населення психопатичних особистостей залишається нині невідомою. До психіатричної служби найчастіше потрапляють лише важкі психопати чи психопатичні особистості у стані декомпенсації.

Про частоту аномалій характеру свідчить великий обсяг статистичних даних.

Так, у ФРН вони становлять 0,7:1000 населення, у США — 3,1:1000; за іншими даними аномалії виявляються у діапазоні 5-15 % дорослого населення.
Серед підекспертних, які піддаються судово- психіатричній експертизі, психопатичні особистості становлять 8-12 %. Значно частіше розлади особистості діагностуються в середовищі ув'язнених, і тому існує думка про підвищену криміногенність осіб з аномаліями особистості. Однак у цьому разі не враховуються особливості ситуації, в якій перебувають засуджені. Відомо, що психогенні фактори сприяють виявленню психопатичних ознак і аномалій поведінки. Тому ці показники не завжди правильно порівнювати з даними в загальній популяції населення.

Згідно з останніми класифікаціями найбільшою мірою серед населення поширені істеричні й збудливі розлади особистості, найменшою — параноїдні; інші форми розладів виявляються приблизно рівномірно.

<< | >>
Источник: С. В. Жабокрицький, А. П. Чуприков. Судова психіатрія: Навч. посіб. С. В. Жабокрицький, А. П. Чуприков . — К.: МАУП,2004. — 176 с.. 2004

Еще по теме Специфічний розлад особистості:

  1. 7.1. Розлад зрілої особистості й поведінки у дорослих (психопатії)
  2. 7.3. Органічні зміни особистості й невротичні розлади
  3. Ананкастний, обсесивно-компульсивний розлад особистості
  4. Параноїдний розлад особистості
  5. Емоціііно нестійкий розлад особистості
  6. Істеричний розлад особистості
  7. Шизоїдний розлад особистості
  8. Дисоціальний розлад особистості
  9. Тривожний розлад особистості
  10. Залежний розлад особистості
  11. Органічний розлад особистості
  12. Розлади вольової поведінки. Класифікація та характеристика вольових якостей особистості. Воля і рефлексія
  13. Механізми і фактори формування особистості та її соціалізації. Діяльнісний підхід у психології до особистості
  14. Панічний розлад (епізодична пароксизмальна тривога і генералізо- ваний тривожний розлад).
  15. 117 Наука як специфічна форма пізнавальної діяльності.
  16. Хронічні зміни особистості внаслідок перенесеної катастрофи.