Види запитань

Розрізняють два види запитань: запитання - уточнення і запи­тання- доповнення. Запитання уточнення, які ще називають “чи” запи­таннями, виражають бажання знайти істинну відповідь серед суджень, що входять у запитання або підтвердити істинність вираженого

у ньому знання.

"Чи вірно, що Я. А. Коменський був єпископом моравської церк­ви?", “Чи треба здавати вступний екзамен з математики на факуль­теті початкових класів? ”

У питаннях цього виду присутня частка “чи” у поєднанні зі сло­вами "вірно”, “дійсно”, “потрібно”.

Запитання - доповнення, або займенникові запитання позначають схему відповіді та вимагають перетворити її в істинне судження. Вони включають у себе питальні слова: "хто”, “що”, “чому”, “який” і ін. Наприклад: "Що таке індукція?", “В якому році відбулася Куликовська битва? ".

І запитання - уточнення, і запитання - доповнення можуть бути як прос-тими, так і складними. У простому запитанні частини не виража­ють самостійні запитання, а складні є поєднанням простих за допомогою логічних сполучників.

Як уже було відзначено вище, всяке запитання містить вихідне знання, неповноту чи невизначеність якого треба усунути. Це вихідне знання називають передумовою. В залежності від логічного значення передумови, запитання поділяються на логічно коректні та логічно не­коректні. Перші ще називають правильно поставленими, а другі непра­вильно поставленими. У логічно коректних запитаннях передумови ви­ражаються істинними судженнями. У логічно некоректних запитаннях передумови складють хибні або невизначені судження. Серед некорект­них запитань виділяють так звані провокаційні запитання, в яких свідо­мо використано хибне вихідне знання з метою провокації опонента. На­приклад: "Які праці давньогрецького філософа Сократа ви знаєте? " Провокація даного запитання полягає у тому, що Сократ не писав ні­яких праць.

3. Правила постановки запитань

1. Запитання повинно спиратись на істинні передумови, бути коректним.

2. Запитання повинно бути стисло і чітко сформульованим.

3. Складні запитання доцільно розбити на прості

4. При формулюванні запитань - уточнень необхідно передбачи­ти альтернативність відповіді (“так” чи “ні”)

5. У розділових запитаннях потрібно називати всі можливі аль­тернативи.

6. Запитання повинно відповідати вимогам мови, якою воно сфо­рмульовано.