Визначення понять

Визначення або дефініція ( з лат.definitio- визначення) це логічна операція, при якій, вказуючи істотні ознаки предмета, розкривається зміст поняття або з’ясовується значення терміну.

Поняття, яке підлягає визначенню називається визначуваним (de- Jiniendum, скорочено Dfd.), а поняття за допомогою котрого дається ви­значення, називається визначаючим (definience, скорочено Dfn). На­приклад^ визначенні "логіка - це наука, яка вивчає закони і форми мис­лення та способи побудови правильних міркувань" визначуваним є по­няття "логіка", а визначаючим поняттям - "наука, що вивчає закони і форми мислення, способи побудови правильних міркувань ".

Як логічна операція, визначення є одним із способів розвитку знань, результатом пізнання предметів та явищ об'єктивної дійсності, а тому має важливе пізнавальне та методологічне значення. За допомогою ви­значень розкривається сутність відображених у поняттях предметів. Ви­значення розвиває вміння відділяти істотне від неістотного, сприяє по­глибленому розумінню предмета, чіткому і однозначному використан­ню термінів у мові.

В залежності від того, що підлягає визначенню - поняття, яке відображає предмет, чи термін, що позначає поняття, розрізняють два види визначень - реальні та номінальні Реальні визначення розкрива­ють істотні ознаки предмета, а номінальні з'ясовують значення терміну. Номінальні визначення вводять знаки, що замінюють поняття, подають етимологію того чи іншого терміну. Такі визначення, як правило, вклю­чають в себе слово "називається". Прикладом реального визначення є наступне - "світогляд - це система принципів, поглядів, цінностей, ідеалів і переконань, які визначають напрямок діяльності та відношення людини до навколишньої дійсності і самої себе", а номінального - "простим називається число, яке ділиться на 1 і на са­мого себе".

За способом визначення дефініції бувають явними та неявними. У явному визначенні обсяг визначуваного поняття дорівнює обсягові ви­значаючого поняття. Вони мають таку структуру: Dfd =Dfn. Явні ви­значення розкривають зміст визначуваного поняття у чіткій концентро­ваній формі. При цьому зміст дефінієндуму у будь - якому контексті може бути заміненим дефінієнсом.

25

До явних визначень належить визначення через рід і видову від­мінність, при якому вказують множину, до якої належить даний пред­мет, після чого наводять ознаку чи ознаки, які відрізняють його від усіх інших предметів цього роду. Підведення поняття під найближчий рід є, по суті, використанням логічної операції узагальнення. Прикладом ви-

значення через рід і видові відмінності є таке: "Дидактика - це галузь педагогіки, яка досліджує закономірності процесу навчання".

Різновидом визначень через рід і видові відмінності є генетичне визначення, в якому вказується на спосіб походження або утворення даного предмета. Генетичні визначення часто зустрічаються у шкільних підручниках з математики, хімії, біології. Наприклад, "циліндр - це гео­метрична фігура, яка утворюється внаслідок обертання прямокутника навколо однієї із його сторін"

Правила явного визначення

!.Визначення повинно бути співмірним, тобто обсяг визначуваного поняття повинен бути тотожний обсягу визначаючого поняття (Dfd=Dfn). Порушення цього правила веде до виникнення помилок двоякого типу: широке визначення і вузьке визначення.

При "широкому визначенні" визначаюче поняття ширше за обсягом від визначуваного поняття Dfd < Dfn. Ця помилка виникає тоді, коли вказують лише родову ознаку або коли видових ознак недостатньо, щоб відрізнити даний предмет від інших предметів цього роду. Помилку "широкого визначення" допущено у наступних дефініціях: "Логіка - наука про мислення", "Дидактика - галузь педагогіки". При "вузькому визначенні" визначаюче поняття значно вужче за обсягом від визначу­ваного: Dfd > Dfn.

2. Визначення не повинно містити кола. Це правило вимагає, щоб ви­значуване і визначаюче поняття були різними і самостійними. Внаслідок порушення цього правила виникає помилка, яка називається "коло у визначенні". Вона полягає у тому, що визначуване поняття ви­значається через визначаюче, а останнє, в свою чергу, через визначува­не. Різновидом такої помилки є тавтологія (Dfd і Dfn виражаються од­наковими термінами). Прикладом дефініцій, які містять "коло у визна­ченні" є наступні : "Спортсмен - це людина, яка займається спортом", "Кількість - це характеристика предмета з його кількісного боку ".

26

3. Визначення повинно бути чітким і однозначним. Згідно цього пра­вила у визначенні не повинні зустрічатися двозначності, порівняння, метафори та інші художні засоби, не можна визначати невідоме через невідоме. Формулюючи визначення, вчитель повинен використовувати такі терміни і вирази, які є доступними і зрозумілими учням. Порушен­ня цього правила має місце у таких дефініціях: "Філософія - наука на­ук", "Олігоцен - третя епоха поліогена".

4. Визначення не повинно бути заперечним. Вказуючи на ознаки, які не належать даному предмету, таке визначення не розкриває його сутнісних характеристик, а тому є неправильним. Визначення повинно вказувати на те, чим є предмет, а не на те, чим він не є. Так, неправиль­ними є наступні дефініції: "Кібернетика - не мистецтво", "Людина - не тварина ".

Заперечення може бути використано при визначенні негативних понять. Наприклад, "неповнолітньою є людина, яка не досягла 16 - річного віку".

Неявні визначення

На відміну від явних визначень, у структурі неявних не можна виділити визначуване та визначаюче поняття як самостійні частини.У таких визначеннях дефінієнс замінюється певним контекстом. Видами неявних визначень є контекстуальні, аксіоматичні та операціональні ви­значення.

У контекстуальному визначенні зміст терміну з'ясовується через зв'язок його з іншими термінами в межах певного тексту. Так, при чи­танні тексту іноземною мовою зміст незнайомого нам слова можна встановити за допомогою контексту, не звертаючись до словника.

В аксіоматичних визначеннях контекстом виступає сукупність по­ложень якої - небудь теорії. Такі визначення найчастіше застосовуються в математиці і подібних до неї науках.

Операціональні визначення характеризуються тим, що в них вка­зується певна операція, за допомогою якої відображені у понятті пред­мети можуть бути виявлені і виділені серед інших.

Прийоми, подібні до визначення понять

У деяких випадках застосування визначення неможливо або недо­цільно, оскільки, з одного боку, трапляються поняття, зміст яких

27

розкрити на даному етапі пізнання дуже важко, а з другого боку, є речі, які відомі без будь - якого визначення. У зв'язку з цим і в науці, і в про­цесі навчання застосовуються прийоми, подібні до визначень. Такими є вказівка, опис, характеристика, порівняння.

Вказівка - це найпростіший прийом, який передбачає безпосереднє ознайомлення з предметом. Вказівку використовують при введенні в мову нових термінів - показують предмет і одночасно називають слово, яке його позначає.

Під час опису здійснюється перелік відмітних (як істотних, так і неістотних) ознак окремого предмета. Якщо опис, грунтуючись на чуттєвому сприйнятті, сприяє виникненню чуттєво - наочного образу предмета, то характеристика використовується для того, щоб розкрити внутрішні суттєві властивості предмета.

Характеристика - логічний прийом, при якому подається перелік істотних ознак, притаманних тому чи іншому предмету.

Порівняння - це ознайомлення з предметом через зіставлення його з іншим предметом. Порівняння передбачає наявність двох предметів думки, з яких один пояснюється за допомогою іншого.

6.