Диспансеризація і моніторинг хворих на глаукому

Диспансеризація хворих на глаукому передбачає активне динамічне спостерігання за станом органа зору, здійснення обліку цієї категорії населення з метою раннього виявлення і комплексного лікування захворювання, проведення заходів щодо оздоровлення умов праці й побуту, запобігання розвитку і поширеності захворювань, відновлення працездатності й продовження періоду активної життєдіяльності.

Моніторинг — частина диспансерних заходів, що є комплексом діагностичних методів, необхідних для уточнення ступеня глаукомного ураження органа зору й швидкості перебігу патологічного процесу. Диспансеризацію пацієнтів необхідно здійснювати у два етапи.

Перший етап передбачає активне виявлення хворих на глаукому і груп ризику, контроль перебігу (моніторинг) глаукомного процесу; його проводять на базі територіальних поліклінік, медсанчастин і центральних районних лікарень.

Завдання першого етапу:

• проведення профілактичних оглядів серед здорового населення з метою виявити хворих з підозрою на глаукому і подальше направлення їх для поглибленого офтальмологічного обстеження;

• збирання генеалогічного анамнезу, робота з родичами;

• моніторинг хворих на глаукому — плановий огляд, направлення у коорди- нувальні центри вперше виявлених пацієнтів із глаукомою, осіб із декомпенсованим рівнем BOT і дестабілізацією глаукомного процесу, а також проведення поглибленого огляду всіх хворих 1 раз на рік і планових курсів антидистрофіч- ного й нейропротекторного лікування.

Другий етап забезпечують спеціалізовані офтальмологічні центри, де здійснюють ранню діагностику у хворих, направлених із підозрою на глаукому, і проводять лікувальні заходи для стабілізації процесу.

Завдання другого етапу:

• поглиблене обстеження пацієнтів із застосуванням новітніх діагностичних методик для раннього й доклінічного виявлення глаукоми;

• динамічне спостерігання осіб із підозрою на глаукому;

• реабілітація пацієнтів з установленим діагнозом глаукоми (вибір гіпотензивних препаратів, лазерне й хірургічне лікування).

Критеріями ефективності медичної реабілітації є:

- стабілізація або підвищення гостроти зору і поля зору;

- відсугність прогресування глаукомної оптичної нейропатії;

- компенсація BOT.

Поточну роботу із диспансеризації (перший етап) хворих на глаукому виконують офтальмологи поліклінік. Консультативно-діагностичну й лікувальну допомогу здійснюють у спеціалізованих глаукомних центрах.

Головне завдання лікаря загальної практики — участь у виявленні й лікуванні хворих на глаукому. Лікар повинен направляти всіх пацієнтів віком понад 40 років і представників інших груп ризику (пацієнти з ендокринною патологією, вираженими проявами атеросклерозу, міопією середнього й високого ступеня) на тонометрію. При виявленні пацієнта з підвищеним BOT лікар загальної практики направляє його на обстеження до офтальмолога.

Хронічний перебіг глаукоми, необхідність спостерігання хворих і їх лікування впродовж усього життя зумовлюють важливість високої інформованосп пацієнта про характер і симптоми захворювання як одного із чинників тривалого збереження зорових функцій. Для ефективного лікування хворий новинен стати активним і компетентним помічником лікаря. Основний напрям просвітницької роботи лікаря — підвищення рівня інформованості пацієнтів із глаукомою формування у них стійкої мотивації до виконання призначень лікаря навіть за відсутності скарг і суб’єктивних проявів захворювання.

Необхідно навчити хворого «жити із глаукомою» зі збереженням якості життя, урахуванням особливостей стану пацієнта, його професійних, сімейних і фінансових можливостей.

14.3.