>>

ПЕРЕДМОВА

Проблема модернізації або радикальної трансформації наявних пенсійних систем - одна з головних на порядку денному більшості країн світу, у т. ч. й України. Необхідність перетворення пов’язана і з вартістю пенсійного забезпечення осіб похилого віку, що стійко зростає і спричинена феноменом «постаріння населення», і з властивим пенсійним системам інституційним «застаріванням».

Це пояснюється тим, що вітчизняна пенсійна система формувалася майже сторіччя тому й базувалася на економічних і соціальних відносинах, що склалися на той момент. Якісна зміна матриці економічних і трудових відносин, яка відбулася з того часу, а також вікова структура соціуму потребують не просто заміни окремих механізмів вітчизняної пенсійної системи, а й перегляду базових основ її існування.

Існуюча пенсійна система, залишаючись базовим складником системи соціального забезпечення через певні причини протягом останніх років перетворилася на суттєвий чинник, що прямо впливає на стан економічної безпеки держави. Передусім це відбувається завдяки негативному впливу пенсійної системи на стан державних фінансів.

Нові виклики, обумовлені демографічною ситуацією, збереженням і навіть підсиленням патерналістських настроїв у масовій свідомості співвітчизників, привели до перегляду поглядів на принцип організації вітчизняної пенсійної системи, що існували раніше. Ідеологія колективної відповідальності та солідарної взаємодопомоги дедалі більше поступається індивідуальним накопичувальним механізмам. Це суттєво послаблює суспільний консенсус щодо форм і розміру надання соціальної підтримки членам суспільства, які цього потребують.

Унаслідок негативних тенденцій у вітчизняній економіці державні й суспільні інститути втратили можливість вимагати від бізнесу підвищення відрахувань на надання громадянам соціальної підтримки. Тому на сьогодні єдиним засобом забезпечення гідної старості й запобігання економічної небезпеки держави у спосіб виведення пенсійної системи із кризи вбачається запровадження й розвиток накопичувальної пенсійної системи.

При цьому в Україні відсутній власний досвід функціонування обов’язкової накопичувальної системи, а зарубіжний не завжди може бути прямо перенесений на вітчизняне підґрунтя, а тому потребує критичного осмислення.

Розроблення теорії накопичувальних пенсійних систем, виокремлення конкретних етапів їх становлення та розвитку спрямовані на створення наукового підґрунтя формування ефективної національної пенсійної системи. Дослідженню генезису теорії пенсійних систем присвячено праці таких закордонних учених-економістів, як Е. Джеймс, Р. Пуджоль, А. Санден, Дж. Рутковскі, Е. Демарджик-Кант, В. Шварц, Д. Рофман, Л. Бертін, С. Валдес-Пріето, А. Хофлер, Р. Хольцман, Р. Хинц та ін. Незважаючи на значну увагу закордонних науковців до проблематики накопичувальних пенсійних систем, вітчизняна економічна наука досі не приділяє цьому напряму досліджень гідної уваги, що не сприяє розробленню ефективної національної пенсійної політики в умовах погіршення демографічної ситуації.

Украй суттєвим чинником, що впливає на національні пенсійні системи, є демографічна структура населення. За оцінками спеціалістів Світового банку, близько 70 % західних європейців живуть понад 65 років, а 30-40 % - понад 80 років.

Зростання частки представників старших вікових категорій викликає певні труднощі для пенсійних систем, оскільки впливає передусім на їхню стійкість. Згідно з прогнозними оцінками експертів ОЕСР витрати на пенсії (при збереженні розмірів пенсій на нинішньому рівні) протягом найближчих 10-15 років збільшаться в 1,5-1,8 разу.

Дедалі більш вражаючими виглядають оцінки зростання страхових тарифів протягом найближчих 40 років (у % від заробітної плати): у Франції - із 17 до 28 %, Німеччині - з 20 до 28 %, Італії - з 20 до 46 %, Україні - з 35,2 до 40 % у 2025 р. та 50 % у 2050 р.

Нові виклики, обумовлені демографічними змінами й поширенням ліберальних установок у масовій свідомості, привели на зламі ХХ-ХХІ сторіч до перегляду поглядів на принципи організації пенсійних систем. Існуючі пропорції перерозподілу витрат на робочу силу й літніх громадян більше не сприйматися як непорушні: дедалі частіше йдеться про зменшення останніх.

Проблематика реформування пенсійних систем, зокрема накопичувальної складової є предметом значної кількості теоретичних та емпіричних досліджень, ініційованих і установами Європейського Союзу (Генеральним директоратом з економічних і фінансових справ, Європейською Комісією, Європейським Парламентом) та іншими міжнародними організаціями - Комітетом із зайнятості, праці та соціальної політики Організації економічного співробітництва та розвит-

Передмова ку (OECD’s Centre for Tax Policy and Administration), Світовим банком, Агенцією США з міжнародного розвитку (USAID) тощо. Дослідницькі роботи здійснюються різними науково-дослідними інституціями, наприклад, Cato Institute (Вашингтон, США) та ін.

Будь-яка пенсійна система є чинником економічної безпеки країни, якій вітчизняними дослідниками приділено значну увагу. Зокрема методологія оцінки й механізми забезпечення фінансової безпеки, а також способи запобігання фінансовим кризам досліджені О. І. Барановським. Проблемам економічної безпеки України присвячено фундаментальну роботу З. С. Варналія. Аналітичну оцінку стратегічних напрямів і заходів щодо реалізації програми стабілізації економіки України запропоновано О. С. Власюком. Значну увагу проблемам економічної безпеки приділено І. Ф. Гнибіденком. Проблеми зв’язку фінансового складника економічної безпеки держави та підприємств досліджував М. М. Єрмо- шенко. Шляхи зміцнення економічної безпеки держави запропоновано В. І. Мунтіяном. Проблеми економічної та фінансової безпеки держави, а також антикризове управління і його особливості висвітлено у фундаментальних дослідженнях А. І. Сухорукова та ін.

Разом з тим слід підкреслити, що впливу на економічну безпеку власне пенсійної системи достатньої уваги вітчизняними спеціалістами досі не приділялося.

Що ж до досліджень вітчизняних науковців, слід зазначити високий науковий рівень наявних теоретичних розробок, присвячених пошукам шляхів оптимізації побудови системи соціального страхування (наприклад, роботи В. Гейця, І. Гнибіденка, Т. Заяць, А. Колота, О. Макарової, Е. Лібанової, О. Новікової, В. Новікова та ін.) Однак проблематика функціонування накопичувальних пенсійних систем, зокрема питання визначення їх місця у процесі підвищення відповідальності громадянина в забезпеченні життєздатності суспільства, у працях українських вчених-економістів майже не висвітлюється.

Значна увага західних учених-економістів до вивчення досвіду реформування пенсійних систем свідчить про визнання важливості наукового пошуку відповіді на питання, яким чином захиститися від глобальної проблеми постаріння населення. Однак вітчизняними економістами цій проблематиці належна увага поки що не приділяється.

У наукових працях, присвячених теорії, методиці й організації накопичувальних пенсійних систем, достатньо часто аналізуються питання впливу пенсійних активів на економічний розвиток держави та суспільний добробут населення. Зокрема, аспектам стимулювання національної економіки за рахунок пенсійних накопичень присвячені праці таких вітчизняних учених, як Н. Бахмач, Б. Зайчук, Д. Леонов, А. Нечай, М. Папієв, А. Федоренко та ін.

Слід зазначити, що напрацювання вітчизняних учених-економістів обмежуються аналізом окремих аспектів функціонування обов’язкової та добровільної накопичувальних складових у межах більш глобальної проблеми реформування вітчизняної пенсійної системи. Однак проблема комплексного із системних позицій дослідження, в якому накопичувальна пенсійна система виступає окремим об’єктом вивчення, до цього часу залишається поза увагою вітчизняної економічної науки.

Незважаючи на значну увагу закордонних і вітчизняних учених до пенсійної проблематики, внаслідок її багатоаспектності чимало актуальних питань щодо природи, механізмів дії та глобальних наслідків пенсійних реформ і досі залишаються невирішеними.

Мета монографії полягає в розробленні концептуальних засад, обґрунтуванні методичних підходів, інструментів та інституціональ- них засобів формування накопичувальної пенсійної системи як чинника запобігання ризикам та уникнення загроз економічній безпеці України.

Наукова монографія підготовлена на основі висновків, отриманих автором за результатами виконаних досліджень у межах наукових проектів «Закономірності соціального розвитку в умовах посткризового відновлення та основні пріоритетні напрями реформування соціальної сфери» (номер реєстраційної картки: 0111U001553) і «Модернізація соціальної політики України в умовах обмеженості фінансових ресурсів» (номер реєстраційної картки: 0112U000840), розроблених у Національному інституті стратегічних досліджень.

Автор висловлює щиру подяку доктору економічних наук Ю. М. Ха- разішвілі за активну участь і сприяння у підготовці монографії, зокрема в написанні розділу 6. Розрахований ним прогноз соціально- економічних показників було використано для оцінки макроекономіч- них наслідків запровадження загальнообов’язкової накопичувальної пенсійної системи.

Ідеї та пропозиції Ю. М. Харазішвілі було використано при розробленні сукупності індикаторів пенсійної безпеки. Розроблений А. І. Сухоруковим та Ю. М. Харазішвілі теоретико-методологічний підхід до інтегральної оцінки рівня економічної безпеки держави було використано для розрахунку інтегрального індикатора пенсійної складової економічної безпеки.

Окрему подяку автор висловлює Ользі Миколаївні Пищуліній за всебічну підтримку та сприяння у підготовці монографії.

| >>
Источник: Коваль О.П.. Перспективи впровадження загальнообов’язкової накопичувальної пенсійної системи в Україні: вплив на економічну безпеку : монографія / О. П. Коваль. - К. : НІСД,2012. - 240 с.. 2012

Еще по теме ПЕРЕДМОВА:

  1. Передмова
  2. Передмова
  3. ПЕРЕДМОВА
  4. ПЕРЕДМОВА
  5. ПЕРЕДМОВА
  6. ПЕРЕДМОВА
  7. ПЕРЕДМОВА
  8. Передмова
  9. ПЕРЕДМОВА
  10. ПЕРЕДМОВА