ПІСЛЯМОВА

Останнім часом на сторінках друкованих та електронних ЗМІ загострилися дискусії щодо аспектів запровадження та функціонування накопичувальної пенсійної системи, в яких беруть участь усі категорії зацікавлених осіб - від пересічних громадян до знаних економістів.

Автор вбачає своє головне завдання в тому, аби відділити реальні загрози й ризики цієї складової пенсійної реформи від непрофесійних суджень і відвертих політичних спекуляцій. Дійсно, загальнообов’язкова накопичувальна складова не є панацеєю від усіх негараздів існуючої системи. Наголошуємо, що докорінне вирішення пенсійної проблеми знаходиться поза межами пенсійної системи. Вирішальними кроками у процесі забезпечення гідної старості українців мають бути зміна демографічної ситуації, радикальне зменшення рівня тінізації економіки, підвищення рівня заробітної плати за рахунок збільшення продуктивності праці, перебудови розподільчих відносин і створення додаткових високооплачуваних робочих місць.

Аналіз світової практики доводить, що накопичувальна пенсійна система здатна здійснювати потужний вплив на соціально-економічний стан держави. Без перебільшення можна стверджувати, що накопичувальна пенсійна система є одним з головних чинників економічної безпеки держави завдяки прямому та безпосередньому впливу на такі сторони суспільного ладу.

1. Соціальний захист пенсіонерів. За несприятливої демографічної ситуації накопичувальна складова пенсійної системи здатна частково замістити роль держави в пенсійному забезпеченні громадян. В умовах стрімкого погіршення співвідношення кількості платників пенсійних внесків до кількості пенсіонерів з огляду на сильні патерналістські настрої в суспільній свідомості лише така пенсійна система здатна забезпечити непрацездатним гідну старість, а тим, хто працює - впевненість у майбутньому.

2. Стимулювання розвитку виробництва. За умов гострої нестачі довгих і дешевих інвестицій накопичувальна пенсійна система здатна забезпечити виробництво вітчизняним грошовим ресурсом, уникаючи тим самим необхідності залучень на міжнародних ринках, які за певних умов можуть стати реальною загрозою національній безпеці взагалі та її економічного складника зокрема.

Одночасно накопичувальна система порівняно із солідарною є більш вразливою для різного роду додаткових ризиків. До них належать і негативні тенденції динаміки макроекономічних показників, і відсутність гарантованості значущих накопичень для низькооплачу- ваних категорій робітників, і чимало інших чинників. Система ІІ рівня сама по собі, всупереч заявам певної частини експертів, не гарантує заможне майбутнє усім без винятку потенційним учасникам.

Але два аспекти не викликають сумніву: по-перше, запровадження системи стане потужним поштовхом до змін у свідомості пересічного громадянина. Це сигнал для молоді про те, що за нинішніх демографічних та економічних умов забезпечення гідної старості значною мірою залежить від них самих. Злам патерналістських настроїв у свідомості громадян має стати стимулом для більш активної участі в суспільному виробництві.

По-друге, вихід перших пенсіонерів із накопичувальної системи дійсно зменшить навантаження на солідарну систему, ставши додатковим кроком для впорядкування державних фінансів.

Отже, саме підвищена (порівняно із солідарною) вразливість накопичувальної системи обумовлює особливу ретельність у розробленні концептуальних засад її запровадження та покладає на спеціалістів додаткову відповідальність щодо наслідків такого кроку. Особливу увагу науковців і практиків має бути зосереджено на проблемі надійного збереження грошових накопичень громадян у спосіб конструювання дієвої системи ефективного інвестування, забезпечення ліквідності пенсійних активів, сумлінності адміністрування та управління, якісного нагляду, контролю й системи гарантій.

Саме від цього, зрештою, залежить, чи стане накопичувальна складова пенсійної реформи дієвим заходом поліпшення життя громадян України.