27. Філософія видатних українських письменників кінця ХІХ - початку ХХ ст.
Величезної цінності вклад у розвиток української філософії другої половини XIX початку XX ст. зробили М. П. Драгоманов, І. Я. Франко та Леся Українка.
Найсуттєвішою рисою філософії М.
П. Драгоманова і те. шо він розглядав історичний процес \ всій його різноманітності як результат дії багатьох факторів і різних комбінацій суспільних сил, визнавав велику роль філософії її історичномч процесі, підкреслюючи, шо бе . філософії, без глибоких теоретичних узагальнень неможливе не тільки з’ясування основних законів історичного розвитку, а й розумна організація всіх суспільних і державних порядків.При розгляді соціальних питань М. Драгоманои користувався не суб'єктивним методом, а порівняльно-історичним, який вимагав кон-кретної-історичного розгляду всіх суспільних явиш у їхньому взаємо-зв’язку з іншими я виша ми та в історичному розвитку. Цей метод пе-редбачав також врахування не гільки фактору часу, а и усіх тих су-спільних умов, за яких відбувається розвиток того або іншого явища
МДрагомаиоп досить пікапо визначав суспільно-політичний іде ал, шо грунтувався на філософському плюралізмі, а гакож супереч пості між ідеєю самоуправління, автономії, федерації та ідеєю анти державності, аптинентризму. Драгоманов вважав, шо втілення в життя першої ідеї сприятиме вирішенню багатьох суспільних проблем, зокрема проблеми національних та міжнаціональних відносин у май-бутньому суспільстві.
І. Я. Франка перший в українській і один л перших у європейській літературі всебічно й по-справжньому розробляє тему прані, трудової моралі, яка розвивається пізніше в одну і провідних філософських тем. Вже в псршом\ своєму філософському трактаті “Поезія і її стано- висько в наших времонах' Франки говорить, шо духовне ледарство, то злочин проти ілманності. Ставлячи в центр своєї філосоїрп людину. І. Франки формулює ГОЛОВНИЙ закон людяності, суть якого в тому, шо неробство — зло, а прлпя — добро.
Праця у розумінні Франка єдине, шо здатне твори їй і вдосконалювати людську душу. вселяти в неї почуття гідності й правди.Одначе, за Франком, в таку духовну силу може обертатися лише така праня. в якій живе громадянська свідомість, яка пе тільки ви-правдовує. а іі визначне мету іі сенс людського покликання на землі.
Ллє жити лише,тля прані неможливо, вважає І Франки Крім прані існує внутрішнє, блат людини, її творче натхнення, її пісня, здатна. бодай на певний час, відривати душу від земного, колючого, брудного і переносити її ло надії га віри у завтрашній день. У Франковій творчості постійно виступають дві взаємозалежні сили, які володіють істотою людини і природою суспільств:!. Це пісня і праця, дух і мате-рія. книжка і хліб.
Одна з основних філософських ідей І Франка — думка про те, шо найбільшою цінністю на землі є пе просто людина, а “правдивий живий чоловік, бо така людина - носій духу, а той дух є “вічний революціонер”. Отже, духовний світ . полини — й найдорожче над-бання Філософія І Франка замішана на почуттях і розумінні благо-родності матерії людського духу. “Дух, шо тіло рве до бою", дух любові и справедливості, знання й громадянської самопожертви, віри в щасливу майбутність пе дух істинно франківський. каменярський, молодий і переможний. В одному з найкращих філософських віршів ("Веснянки"), звертаючись до матері природи, поет звинувачує її в тому, шо вона найдосконаліше своє творіння — людську душу - кидає “свиням піл нош". Франко говорить, шо, на жаль, людина цілком природно підламує- собі “крила духовності”, втрачає потяг до ідеалу, стає жертвою громадською песимізму (і збайдужіння.
Франківська філософія породжує досить важливу і актуальну ідею: людина носить вічність у своїй уяві, в ілюзіях і думках, у муках свого сумління, а тому в сфері духу панує, власне, га найдорожча різнорід-ність, яка робить людей несхожими, цікавими і ним дас людям основу для їхньої єдності, для братерства і любові.
Філософія Франка — це також заповідь любові до Батьківщини й до людства.
В цілому ж, його філософія пе яскраве втілення філософії українського духу початку XX ст. витоки, якої йдуть від Г. Ско- оородп і Т. Шевченка.Оригінальність філософії Лесі Українки поля гас насамперед в ос- півувашіі ліризму української душі і драми її реалізації. Грунтуючись на Біблії, філософських і леях Г. С'коврроди і Т. Шевченка, Леся Укра-їнка будує філософію пошуку енгпезу вічних проблем і сучасних за-питів. Письменниця закликала українську іромадськість збудитись віл інертності, малюючи в разючих образах жахливі киртипн поразки, то є наслідком байдужості до голосу правди
Розглянуті надбання філософської думки в Україні дають змогу зробити рад узагальнень і висновків.
Зокрема, виходячи з ідеї, шо існування будь-якої національної філософії реалізуй гься як прояв філософії духу, можемо егверджува- і и українська філософія є особливим, оригінальним явищем. Ця особ-ливість визначається домінантою етико-морального її спрямування. Український народ витворює філософію, у центрі якої є людина І її внутрішнім світом, якиїї перебуває в органічній єдності з умовами її самореалнанії. Це не простолюдина, а передусім людина Землі, яка критерієм істини має свою власну діяльність, розглядає своє буття через єдність чуттєвого і раціонального. Українська філософія — це оригінальна система, в основі якої пост філософський дух українського народу як органічна єдність віри, надії і любові у вічному прагненні до втілення їх у свободі, яка и скеровує людське життя.
Аналіз розвитку філософії України XX ст. — одне з основних за-вдань для майбутніх істориків філософії. Ного вирішення вимагає мудрої виваженості певного часу. Однак уже сьогодні можна із впевненістю сказати, шо філософія в Україні жила і буде жити. Витоки ак і живогиорчоси у мудрості українського народу