Методики оцінки побічних показників працездатності

21.2.1. Методики оцінки розумової працездатності

Розумова праця пов’язана з прийомом і переробкою інформа­ції і потребує переважно напруження вищої нервової (психічної) діяльності (далі - ВНД).

Таким чином, для оцінки розумової праці необхідно дослі­дити психічні пізнавальні процеси та психофізіологічні якості, а для оцінки всіх побічних показників додатково ще й фізичну пра­цездатність та суб’єктивний стан людини.

Для оцінки безпосередньої та довгочасної пам’яті використо­вуються такі методики: слухова та зорова пам’ять на числа, опера­тивна пам’ять, запам’ятовування елементів та характеристик про­фесійної діяльності.

У разі дослідження якостей уваги знайшли застосування ко­ректурна проба з кільцями Ландольта, коректурна проба Анфі- мова, переплутані лінії, відшукування чисел з переключенням, розташування чисел і шкали приладів.

Оцінка мислення проводиться за допомогою таких методик, як інформаційний пошук в умовах дефіциту часу (додавання й від­німання) в умі, додавання з переключенням, додавання й відні­мання з переключенням, перемноження, числові ряди Рождестве- нської, кількісні відносини, встановлення закономірностей та інше.

Розглянемо лише ті методики, які частіше за все застосову­ються в обстеженнях студентів та мають високу ступінь кореляції з прямими показниками працездатності.

Процеси пам’яті займають важливе місце в психофізіологіч­ній структурі діяльності будь-якого спеціаліста. Для характерис­тики безпосередньої (короткочасної) й довгочасної (відстроченої) пам’яті досліджуваних застосовується методика В.

Якості уваги великою мірою відповідальні за успішність професійної діяльності будь-якого спеціаліста. Застосування коректурної проби з кільцями Ландольта дозволяє характеризу­вати швидкість переробки інформації в зоровому аналізаторі, стій­кість уваги та її працездатність за допомогою методик “Числові ряди”, “Аналогії”, “Додавання в умі”, оцінювати особливості логічного (понятійного) мислення, здібність до аналогії, обчислю­вальної здатності як елементарної здатності форми мислення.

21.2.1.1. Безпосередня (короткочасна) зорова пам’ять на числа

Методика призначена для дослідження й оцінки обсягу та ус­пішності короткочасної зорової пам’яті на числа (далі - КПЗ). За допомогою цієї методики можливо визначити також здібності ут­римання матеріалу в пам’яті (відстрочена пам’ять). Для дослі­дження обсягу безпосередньої пам’яті використовуються два варі­анти таблиць розміром 600 ? 400 см з 12 двозначними числами. Дослідження полягає в тому, що обстежуваним показують таб­лицю упродовж 30 секунд. Вони повинні запам’ятати числа, а по­тім по команді упродовж 40-60 секунд записати їх. Таблицю пока­зуємо 5 разів, щоразу записані числа затуляємо (закриваємо). Загальний час обстеження 6-7 хвилин. Середні показники та оцінки будуть надані на наступних сторінках.

21.2.1.2. Безпосередня (короткочасна) слухова пам’ять

Короткочасна слухова пам’ять характеризується обсягом запам’ятованих чисел, відтворених після їх прочитання. Числа чи­тають голосно, зрозуміло, не надто швидко. За командою запису­ються числа, які запам’ятали, в будь-якому порядку в рядах. По­вторюємо названі числа на слух 5 разів, з одним і тим самим по­рядком чисел. Щоразу записане затуляємо (закриваємо).

Оцінювати відстрочену (довгострокову) пам’ять потрібно за результатами відтворення параметрів (чисел) через 40-60 хвилин після їх демонстрації, які коливаються в межах 6 ± 1,1.

Варіанти чисел для дослідження слухової пам'яті

Оцінка зорової та слухової пам ’яті

ОКЗП (ОКСП) - обсяг короткочасної зорової (слухової) пам’яті, або кількість правильно записаних чисел у першій демон­страції.

а - кількість правильно відтворених чисел в усіх п’яти демон­страціях.

в - кількість помилок (неправильно записаних чисел в усіх п’яти демонстраціях).

КУ - коефіцієнт успішності запам’ятовування зорової (слу­хової) інформації.

Аналіз результатів слухової та зорової пам’яті проводиться шляхом порівняння записів обстежуваного з таблицею й визнача­ється кількістю чисел, які він правильно запам’ятав та відтворив. За результатами досліджень вітчизняних учених М. С. Корольчука, В. М. Крайнюк, В.

г ■ * • • • • • •

Іаблиця оцінки слухової та зорової пам’яті

21.2.1.3. Методики вивчення якостей уваги

Як відомо з курсу загальної психології, увага - це зосеред­ження свідомості на визначеному об’єкті, яке забезпечує його особ­ливо якісне відображення. Увага характеризується такими якостями, як обсяг, розподіл, концентрація, стійкість і переключення.

Обсяг уваги вимірюється тією кількістю об’єктів, яка може бути охоплена увагою в обмежений відрізок часу.

Розподіл уваги виражається в тому, що в процесі діяльності людина може утримувати в центрі уваги декілька об’єктів.

Концентрація уваги - це ступінь зосередження її на об’єкті. Стан глибокої концентрації уваги - необхідна передумова точ­ного, успішного виконання діяльності. Під стійкістю уваги розу­міється тривалість зосередження її на об’єкті. Ця якість уваги за­лежить цілого ряду причин: характеру діяльності, відношення до професії, від сили нервових процесів. Ефективно утримує увагу людина приблизно 30-40 хвилин, після чого відмічають коливання уваги, що призводить до недовільного відволікання уваги від об’єкта. Переключення уваги являє собою цілеспрямоване перене­сення уваги з одного об’єкта на інший.

Для дослідження якостей уваги використовується досить ба­гато різних методик - коректурні проби Анфімова та кільця Лан- дольта, переплутані лінії, відшукування чисел з переключенням, розташування чисел, шкали приладів.

Методика використовується для дослідження функції розпо­ділу та переключення уваги. Дослідження проводиться з викорис­танням бланку, на якому зображені два квадрати на 25 клітин. У клітинах одного квадрата розміщені у випадковому порядку вибіркові числа від 1 до 99. Обстежений повинен переписати числа у вільний квадрат і розташувати чітко в зростаючому порядку зліва направо за дві хвилини.

Оцінка результатів проводиться за кількістю чисел, розташо­ваних у вільному квадраті (продуктивність), і кількості помилок - чисел, пропущених або проставлених не в зростаючому порядку (вони обводяться колом). Визначається й відносна частота поми­лок (відношення кількості помилок до загальної кількості проста­влених чисел).

Оцінювати отримані результати дослідження потрібно на ос­нові врахування двох перших показників, середня продуктивність досягає при цьому 17 ± 3 при 1-2 помилках. Операційними компо­нентами мислення є елементи системи мислиневих операцій - аналіз, синтез, порівняння, абстрагування, класифікація, систематизація.

21.2.1.4. Методики оцінки мислення студентів

Для оцінки мислення студентів можуть бути використані ме­тодики “Усне складання”, “Числові ряди”, “Складання чисел з пе­реключенням”, “Кількісні відношення”. Розглянемо більш деталь­но деякі з них.

21.2.1.4.1. Усне складання

3 а допомогою цієї методики досліджується здібність до вико­нання рахункових операцій, активність процесу мислення. Обсте­жуваному пропонується за хвилину швидко й правильно усно до­дати до одержаних сум одне й те саме число - 18. Перша ж сума одержується під час складання числа 18 з одним із однозначних чисел (3, 5, 7, 9), наприклад 23, 41, 59, 77 тощо. Для оцінки резуль­татів дослідження враховується кількість сум за 1 хвилину, кіль­кість помилок та відносна частота помилок (частка від ділення кількості помилок на загальну кількість сум).

Під час обстеження операторів виявлено, що середня кіль­кість сум дорівнює 16 ± 2 за хвилину при 1-2 помилках, а відносна величина помилкових відповідей коливається від 4 до 10 %. Для операторів, відповідно, ці показники становлять 26 ± 3 за хвилину за однієї помилки з відносною величиною помилкових відповідей 2-3 %.

21.2.1.4.2. Числові ряди

Методика застосовується для оцінки продуктивного мис­лення. Завдання передбачає встановлення логічних зв’язків між числами за визначений час.

На спеціальному бланку запропоновано виконати за 5 хвилин 30 завдань - виявивши закономірність, продовжити ряд чисел. На­приклад: 2, 4, 6, 8, 10. В одному рядку кожне наступне число на дві одиниці більше попереднього, тому наступне число в ряду по­винно бути 12, його й записуємо в бланк. Обробка результатів про­водиться за допомогою ключа, за яким підраховується загальна кі­лькість правильних відповідей. Середні показники правильних ві­дповідей за методикою числових рядів у спеціалістів-операторів дорівнює 14 ±2,3.

ЧИСЛОВІ РЯДИ (В - 1)

1. 1 2 3 4 5 6...............................

2. 12 10 8 6 4..............................

3. 6 9 12 15 18 21.......................

4. 45 39 33 27.............................

5. 2 4 8 16 32..............................

6. 1 2,5 4 5,5...............................

7. 1 4 16......................................

8. 54 18 6....................................

9. 4 1 5 2 6 3...............................

10. 112 56 28 14...........................

11. 8 2 8 3 8 4...............................

12. 16 17 19 20 22 23...................

13. 19 16 22 19 25 22...................

14. 1 4 9 16 25 36.........................

15. 93 90 30 27 9 6.......................

16. 0 3 8 15 24..............................

17. 25 5 49 7 81............................

18. 1 2 2 2 3 2...............................

19. 6 3 18 7 3 21 8........................

20. 6 7 9 13 21.............................

21. 18 13 31 19 14.......................

22. 1 8 27.....................................

23. 4 12 16 28 44.........................

24. 64 48 40 36 38.......................

25. 20 21 19 32 15.......................

26. 4 7 9 11 14 15........................

27. 2 4 9 18 23.............................

28. 0,5 2 4,5 8 12,5......................

29. 8 4 12 20 10 30......................

30. 1 8 9 64 25.............................

21.2.1.4.3. Складання чисел з переключенням

Методика спрямована на визначення особливостей вироблення й перебудови розумових навичок, пов’язаних з обчислювальною ро­ботою, функцій переключення уваги й елементів оперативної пам’яті.

Зміст цієї методики полягає в тому, що обстежуваному пропонують швидко й точно проводити двома способами, які чер­гуються, додаванням та розташуванням двох однозначних чисел. Додавання кожним способом проводиться одну хвилину, трива­лість роботи - 10 хвилин. Перші 2 числа даються експериментато­ром і записуються як простий дріб, наприклад 1/5. У першу способі необхідно додати їх усно й суму записати в чисельник, а чисельник першої - у знаменнику: 1/5 6/1 7/6 7/6. Коли суму одержали двоз­начну (13), тоді записуємо тільки одиниці, а десятки відкидаємо. Другим способом додавання необхідно записувати суму двох чи­сел в знаменнику, а в чисельник переносити нижнє число дробу, наприклад 3/4 4/7 7/1 1/8 тощо. Через хвилину кожний спосіб роз­діляється рискою за командою експериментатора. Для аналізу ре­зультатів дослідження використовують такі показники: продукти­вність - кількість додавань двома способами за 10 хвилин; зага­льна кількість помилок і відносна частота помилок - частка від ді­лення кількості помилок на продуктивність.

За даними досліджень операторів рядового складу, середні по­казники такі: продуктивність 121 ± 15; кількість помилок 1,8 ± 0,3 %.

21.2.1.4.4. Кількісні відносини

Методика спрямована на визначення здатності людини до ло­гічного мислення. Зміст її в тому, що з даних кількісних відносин виводяться нові за допомогою логічного мислення. Під час дослідження необхідно визначити більше чи менше одне число (А чи Б) щодо другого (В чи А) й записати результати під рискою. Наприклад:

А > Б в 3 рази

Б < В в 4 рази

А < В

Для оцінки результатів обстеження враховується час вико­нання завдання в секундах, кількість помилок і відносна частота помилкових відповідей шляхом ділення помилок на кількість зроблених завдань, а також визначається швидкість виконання за­вдання (інтегральний показник) як частка від ділення кількості правильних відповідей на час рішення завдань у секундах. Середні показники такі: 280 ± 22 - час виконання завдань; 0,34 ± 0,2 - від­носна частота помилок 0,068 ± 0,004 - швидкість виконання

завдання.

21.2.1.5. Методики оцінки та характеристики психофізіологічних якостей

У навчальній діяльності студентів основними характеристи­ками вищої нервової діяльності постають психофізіологічні якості та психічні процеси. Психофізіологічними якостями вважаються властивості нервової системи й функціональні можливості аналі­заторів.

Усі форми проявів вищої нервової діяльності реалізуються внаслідок взаємодії в корі головного мозку двох нервових проце­сів - збудження та гальмування. Основні нервові процеси мають специфічні властивості - силу, рухливість, рівновагу, й оцінити їх можливо за допомогою прикладних методик - простої та складної сенсомоторних реакцій, реакцій на рухомий об’єкт, рефлексу на час, критичної частоти світлових мигань і звукових коливань, тре- мометрії, тепінг-тесту та гідродинамометрії.

Специфіка діяльності спеціалістів проявляється в тому, що в процесі її виконання основне навантаження припадає на вищі від­діли центральної нервової системи (далі - ЦНС). У практиці пси­хології праці для характеристики функціонального стану ЦНС ви­користовуються такі методики: проста сенсомоторна реакція, складна сенсомоторна реакція з вибором, реакція на руховий об 'єкт, критична частота зливання світлових мигань.

На думку М. Ф. Пономарьова (1958), ЛППСМР (латентний період простої сенсомоторної реакції) дозволяє судити про рівень збудливості ЦНС, а ЛП складної сенсомоторної реакції (далі - ЛПССМР) з вибором у динаміці спостереження свідчить про силу процесу збудження, внутрішнього гальмування та рухливість ос­новних нервових процесів (Є. І. Бойко, 1964; В. А. Бодров, 1969; К. С. Точілов, 1970). Різниця між ЛПССМР та ЛППСМР характе­ризує “час прийняття рішення”. Цей показник, за даними Ю. М. Боброва (1972) та М. С. Корольчука (1985), в динаміці про­фесійної діяльності набуває суттєвих змін. На думку А. М. Волкова (1960, 1970), “час прийняття рішення” стає адекватним показником відносної зміни сили гальмівного процесу.

21.2.1.5.1. Проста сенсомоторна реакція

Проста сенсомоторна реакція (далі - ПСМР) є однією з інфо­рмативних методик для характеристики сили нервових процесів. Для реєстрації швидкості простої сенсомоторної реакції застосо­вуються рефлексометри. Обстежуваному подається світловий сиг­нал, який він повинен тумблером виключити з максимальною швидкістю. Електросекундомір включається в момент подачі сиг­налу й включається тумблером обстеження. Таким чином, вимірю­ється латентний період ПСМР. Включати сигнал потрібно через рівні інтервали часу, які не мають перевищувати 3-5 секунд. Після 4-6 тренувальних замірів записуємо результати серії з 10 сигналів і розраховуємо середній арифметичний показник ЛППСМР.

Середні показники ЛППСМР у юнаків 18-22 років станов­лять 160 ± 20 мс; у осіб операторського профілю - 144 ± 12 мс.

21.2.1.5.2. Складна сенсомоторна реакція

Складна сенсомоторна реакція (далі - ССМР) на світлові по­дразники дозволяє досліджувати силу процесів збудження й внут­рішнього гальмування, а також рухливість основних нервових процесів. Для проведення досліджень використовується такий саме прилад, як і для дослідження ЛППСМР. Прилад складається з двох блоків, за допомогою яких дослідник подає різні, але у ви­значеній послідовності сигнали (червоні та зелені лампочки, які спалахують). Виключення кожного сигналу проводить досліджу­ваний за допомогою тумблера. Електросекундомір реєструє час відповідної реакції з точністю до 0,01 с. У процесі дослідження визначають ССМР з вибором або ССМР з диференціюванням. Обстежуваному подають 25 світлових сигналів, з яких 15 червоних і 10 зелених. Табличка з варіантами сигналів розміщена перед до­слідником. Приклади варіантів сигналів:

1. ЧЧЗЗЧЧЧЗЧЧЗЧЗЗЧЗЧЗЧЗЧЧЗЧЧ

2. ЗЧЧЗЧЗЗЧЧЧЗЧЗЗЧЧЧЗЧЧЗЧЗЧЧ

3. ЧЗЧЧЗЗЧЧЧЗЧЗЧЗЧЧЗЧЗЧЧЗЗЧЧ

4. ЧЗЧЧЧЗЧЧЗЧЗЗЧЗЧЗЧЗЧЧЗЗЧЧЧ

Черговий подразник треба подавати через 2-3 секунди після відповідної реакції. Коли визначається ЛПССМР з вибором, досліджуваний під час спалаху червоної лампочки повинен її виключити тумблером вверх, а під час спалаху зеленої - виклю­чити тумблером вниз. Якщо досліджуваний зробить навпаки, то лампочка не погасне, і це свідчить про допущену помилку.

У разі визначення ССМР з диференціюванням досліджува­ний під час спалаху червоної лампочки повинен якомога швидше виключити її, а у разі спалаху зеленої - не реагувати. У процесі подачі гальмівного сигналу (зелена лампочка) експериментатор чекає відповідну реакцію 2 секунди, після чого відповідь вважа­ється правильною й проводиться запис ЛПССМР.

Оцінювання якостей основних нервових процесів за допомо­гою складних сенсомоторних реакцій проводиться так. Сила про­цесу збудження оцінюється за величиною часу латентного періоду ПСМР: його зменшення вказує на зростання сили процесу збу­дження. Оцінка внутрішнього гальмування проводиться на основі врахування відносної частоти помилок на гальмівний сигнал: зро­стання цього показника свідчить про послаблення сили внутріш­нього гальмування. Для оцінки рухомості нервових процесів порі­внюються показники ЛПССМР з вибором до і після переробки си­гнального значення подразників. Переробка сигналу полягає в тому, що на червону лампочку тумблер виключається вниз, а на зелену - вверх. Збільшення ЛПССМР з вибором або зростанням відносної частоти помилок після переробки сигнального значення подразника свідчить про зниження рухливості нервових процесів.

Середні показники ЛПССМР з вибором у юнаків 18-22 років становить 312 ± 12 мс., а у осіб операторського профілю - 280 ± 11 мс.

21.2.1.5.3. Реакція на рухомий об’єкт

Ця методика дозволяє визначити точність реагування на под­разник і зробити висновки про врівноваженість процесів збуд­ження та гальмування в корі головного мозку (А. І. Зотов та ін., 1963; А. В. Бодров, 1969; К. С. Точілов, 1970; В. П. Загрядський,

З. К. Сулимо-Самуйлло, 1976; М. В. Макаренко, 1996).

Незважаючи на відносну стійкість цієї реакції, вона є чутли­вою до різних несприятливих факторів, що діють на людину й змі­нюють кількісну та якісну характеристику реакції.

Методика полягає в тому, щоб своєчасно зупинити стрілку електросекундоміра точно на відмітці “0”. Прилад використову­ється такий самий, що і для визначення ССМР. Після 4-6 трену­вань обстежуваний виконує завдання: 25 разів зупиняє стрілку еле­ктросекундоміра на позначці “0”. Відповідна реакція може бути передчасна (стрілка не дійшла до відмітки “0”), запізнена (стрілка перейшла за відмітку “0”) та точна (зупинка “0”). Записуються всі показники в мілісекундах для передчасних із знаком (-), запізне- них - (+), точних - (0).

Для оцінки результатів необхідно розрахувати відносну точ­ність відповідей (в % від загальної кількості реакцій).

де а - кількість точних реакцій.

Крім того, розраховується сумарна величина відхилень стрі­лки від “0” у всіх 25 реакціях, кількість передчасних, запізнених і точних реакцій, а також розраховується середня арифметична та алгебраїчна величина відхилень з 25 реакцій. Наприклад, під час дослідження були отримані такі результати:

+2, -4, -3, +3, -6, -2, +4, -5, -3, +5, -2, -4, 0, -6, 0

+3, 0, -7, +6, -8, 0, +3, +4, +3, 0

1. Кількість передчасних реакцій - 12.

2. Кількість запізнених реакцій - 9.

3. Кількість точних реакцій - 4.

4. Відносна частота точних реакцій:

А= а ? 100 = 4 ? 100 = 16 %.

25 25

5. Сумарна величина відхилень стрілки від “0”.

6. Середня арифметична 87/25 = 3,48.

7. Середня алгебраїчна (+33) + (-54) = -21 = - 0,84.

25

Позитивне значення алгебраїчної величини й відносно бі­льша кількість запізнених реакцій вказують на перевагу гальмів­ного процесу, негативне значення середньої алгебраїчної вели­чини й перевага передчасних реакцій свідчать про збудження. Ну­льовий знак середньої алгебраїчної величини й відносно рівна кі­лькість передчасних та запізнених реакцій показує врівноваже­ність основних нервових процесів.

21.2.1.5.4. Методика “Рефлекс на час”

Відтворення заданих відрізків часу при дослідженні функці­онального стану центральної нервової системи прийнято називати рефлексом на час. Зміст методики полягає в тому, що обстежува­ний після попереднього візуального та слухового тренування по­винен самостійно відтворити заданий відрізок часу. Для дослі­дження рефлексу на час можливо використовувати прилад для ви­значення латентного періоду сенсомоторних реакцій. Спочатку обстежуваному дається можливість п’ятикратного тренування для відтворення одного й того самого проміжку часу (15 с), при цьому він стежить за стрілкою секундоміра. Далі обстежуваний 5 разів відтворює задані інтервали часу, не дивлячись на циферблат. Екс­периментатор записує показники секундоміра після зупинки стрі­лки з точністю до 0,01 с. Після проведення дослідження розрахо­вується середня арифметична величина відхилень від часу 15 с, а також середня величина відхилень стрілки у відсотках у 5 замірах за формулою

де М - середнє арифметичне з п’яти замірів.

Вважається, що рефлекс на час з чутливим показником функціонального стану ЦНС і у разі розвитку втомлення суттєво порушується. У звичайних умовах середня величина відхилень від заданого відрізка коливається у операторів 10-15 %, а після трива­лої роботи цей показник дорівнює 20-25 % (І. А. Сапов, А. С. Со­лодков, 1980).

21.2.1.5.4. Критична частота злиття світлових мигань (КЧСЗД)

Методика дозволяє оцінити рухливість основних нервових процесів у зоровому аналізаторі. Досить високою чутливістю до втоми людини, яка розвивається в процесі тривалої трудової дія­льності, володіє методика критичної частоти злиття світових ми­гань (далі - КЧСМ) (Е. О. Дерев’янко, 1973). На думку К. С. Точи­лова (1970), В. П. Загрядського, З. К. Сулимо-Самуйлло, (1976),

І. А. Сапова. (1976) цей показник характеризує мобільність нерво­вих процесів у центральній нервовій системі.

Для визначення КЧСМ застосовується спеціальний прилад, який складається з конденсатора, потенціометра з паралельно підключеною до них неоновою лампочкою (схема додається). По­рядок визначення КЧСМ такий: після 1-2 хвилин адаптації обсте­жуваного до яскравості неонової лампочки показник приладу вста­новлюємо на 50 од., а потім плавно й повільно повертаємо в бік зменшення частоти мигань до помітних для обстежуваного пер­ших коливань світла в лампочці. Показники приладу записуємо в протокол. Таким методом (“спуску”) робимо 5 замірів і розрахову­ємо середнє арифметичне значення КЧСМ. Зменшення показників розцінюється як зниження рухливості нервових процесів у зоро­вому аналізаторі. Погіршення рухливості можливе в результаті дії несприятливих факторів і розвитку стомлення.

Середні показники КЧСМ для юнаків 18-22 років - 43 ± 2,1, для осіб 30-35 років - 42 ± 1,9 мигань за секунду.

21.2.1.5.5. Критична частота злиття звукових коливань

Методика спрямована на дослідження функціонального стану слухового аналізатора й проводиться за допомогою аудіоме­тра. Обстеження проводиться в тихому приміщенні. Обстежува­ний надіває навушники, йому подають чіткі звукові імпульси з пе­рервами між ними. Потім частоту звуку збільшують і перерви між ними стають більш короткими і зовсім зливаються. У цей момент обстежуваний промовляє: “Нуль”, а експериментатор записує по­казники генератора в протокол досліджень. Обстеження прово­диться 5 разів.

В аналізі результатів значення має різниця між показниками функцій слухового аналізатора до і після виконання професійних обов’язків та подальша динаміка їх під впливом умов та характеру праці.

Такі матеріали дозволяють встановити не тільки ступінь зміни функцій, але й стійкість цих змін (І. А. Сапов, А. С. Солод­ков, 1981).

21.2.1.5.6. Тепінг-тест

Методика дозволяє оцінити функціональні можливості рухо­вого аналізатора, а також силу процесу збудження й рухливості основних нервових процесів.

Для проведення тепінг-тесту використовується електромагні­тний лічильник імпульсів, телеграфний ключ, джерело живлення, які включені послідовно. За командою експериментатора обстежу­ваний у максимальному темпі працює ключем упродовж 2-х хви­лин. Кількість рухів реєструється на лічильнику за кожні 30 с. Враховуються загальна кількість реакцій і зміна темпів руху за кожні 30 с (звичайно, середня величина різниці в темпі роботи коливається від 5 до 10 реакцій за 30-секундні відрізки часу). Іноді замикання й розмикання ключа проводять упродовж 40 секунд, частоту рухів записують за кожні 5 секунд. Потім на основі цих даних будують графік, за характером кривої якого зробити висно­вок про функціональний стан рухового аналізатора, а також про силу процесів збудження й рухливості головних нервових проце­сів в корі головного мозку.

Простим варіантом тепінг-тесту є нанесення на папір крапок у максимальному темпі. Для цього лист паперу машинописного формату розкреслюють на 4 квадрати з позначками 1, 2, 3, 4 за го­динниковою стрілкою. За командою обстежуваний у максимально швидкому темпі наносить олівцем у квадратах крапки. Перехід від квадрату до квадрату проводиться через кожні 10 секунд (за командою). Стабільність кількості крапок чи їх прогресивне збільшення - показник сили функціонального стану нервової сис­теми. Навпаки, зменшення кількості крапок від квадрату до квад­рату свідчить про слабкість рухливості нервових процесів. Продук­тивність 260-230 крапок за 40 с, оцінюється як відмінна, 229-200 - добра, 199-170 - задовільна. Перед роботою сумарна кількість реакцій за 2 хвилини у середньому дорівнює 670 ± 5,2, а середня різниця в темпі - 6,2 ± 0,3; після тривалої роботи ці вели­чини відповідно дорівнюють 643 ± 4,5 та 9,3 ± 0,4 (І. А. Сапов, А. С. Солодков, 1980).

21.3.