ПОНЯТТЯ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ Й ІНВЕСТИЦІЙ, ЇХНЬОЇ ФОРМИ. ВИДИ, СУБ'ЄКТИ Й ОБ'ЄКТИ ІНВЕСТУВАННЯ

З моменту проголошення незалежності України були прийняті три основні законодавчі акти, що регламентують іноземну інвестиційну діяльність. Це Закон України «Про іноземні інвестиції», прийнятий 13 березня 1992 р., Декрет Кабінету Міністрів «Про режим іноземного інвестування» від 20 травня 1993 р.

Інвестиційна діяльність, під якою розуміється сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій, припускає наявність таких обов'язкових елементів: інвестора, інвестицій, об'єкта інвестиційної діяльності, а також країни, що приймає інвестиції.

Згідно з ст. 1 Закону України «Про режим іноземного інвестування» іноземні інвестори визнаються як суб'єкти, що проводять інвестиційну діяльність на території України, а саме:

— юридичні особи, створені за відповідністю з іншим законодавством, ніж законодавством України;

— фізичні особи — іноземці, що не мають постійного місця проживання на території України і не обмежені в дієздатності;

— іноземні держави, міжнародні урядові і неурядові організації;

— інші іноземні суб'єкти інвестиційної діяльності, що є такими відповідно до законодавства України. До них належать іноземні суб'єкти господарської діяльності, що мають постійне місце знаходження або постійне місце проживання за межами України, а також «нерезиденти», до яких згідно з Декретом Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 р. № 15-93

«Про систему валютного регулювання і валютного контролю» належать:

— фізичні особи (іноземні громадяни, громадяни України, особи без громадянства), які мають постійне місце проживання за межами України, в тому числі ті, що тимчасово перебувають на території України;

— юридичні особи, суб'єкти підприємницької діяльності, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо), з місцезнаходженням за межами України, які створені й діють відповідно до законодавства іноземної держави, у тому числі юридичні особи та інші суб'єкти підприємницької діяльності за участю юридичних осіб та інших суб'єктів підприємницької діяльності України; розташовані на території України іноземні дипломатичні, консульські, торговельні та інші офіційні представництва, міжнародні організації та їх філії, що мають імунітет і дипломатичні привілеї, а також представництва інших організацій і фірм, які не здійснюють підприємницької діяльності на підставі законів України.

Інвестиції (від лат. Investio — одягаю) — це довгострокове вкладення капіталу в промисловість, сільське господарство, транспорт, торгівлю, банківські й інші підприємства в рамках країни або за її межами з метою одержання прибутку.

У юридичній й економічній літературі термін інвестиції вживається в декількох значеннях. Він означає покупку акцій або облігацій з розрахунком на деякі фінансові результати. У самому широкому змісті він використовується, як правило, у значенні «капітальні вкладення або інвестиційний процес». Зарубіжна література дає таке визначення поняття «інвестиції»: «Інвестиції — це засіб розміщення капіталу, що повинний забезпечити зберігання і зростання вартості капіталу і (або) принести позитивний розмір прибутку. Вона забезпечує механізм, необхідний для фінансування росту і розвитку економіки країни».

З прийняттям Закону України «Про режим іноземного інвестування» поняття інвестиції одержало своє законодавче закріплення. Відповідно до ст. 1 цього Закону іноземні інвестиції визначаються як цінності, що вкладаються іноземними інвесторами в об'єкти інвестиційної діяльності згідно з законодавством України з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту. До таких цінностей відносяться:

— іноземна валюта, що визнається конвертованою Національним банком України;

— валюта України — при реінвестиціях в об'єкт первинного інвестування чи в будь-які інші об'єкти інвестування відповідно до законодавства України за умови сплати податку на прибуток (доходи);

— будь-яке рухоме і нерухоме майно та пов'язані з ним майнові права;

— акції, облігації, інші цінні папери, а також корпоративні права (право власності на частку (пай) у статутному фонді юридичної особи, створеної відповідно до законодавства України або законодавства інших країн), виражених у конвертованій валюті;

— грошові вимоги та правова вимога виконання договірних зобов'язань які гарантовані першокласними банками і мають вартість у конвертованій валюті, підтверджену згідно з законами (процедурами) країни інвестора або міжнародними торговельними звичаями;

— будь-які права інтелектуальної власності, вартість яких у конвертованій валюті підтверджена згідно з законами (процедурами) країни- інвестора або міжнародними торговельними звичаями, а також підтверджена експертною оцінкою в Україні, включаючи легалізовані на території України авторські права, права на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, знаки для товарів і послуг, ноу-хау тощо;

— права на здійснення господарської діяльності, включаючи права на користування природними ресурсами, наданих відповідно до законодавства або договорів, вартість яких у конвертованій валюті підтверджена згідно з законами (процедурами) країни інвестора або міжнародними торговельними звичаями;

— інші цінності відповідно до законодавства України.

При цьому згідно з чинним законодавством іноземні інвестиції можуть здійснюватись у таких формах:

— часткової участі у підприємствах, що створюються спільно з українськими юридичними і фізичними особами, або придбання частки діючих підприємств;

— створення підприємств, що повністю належать іноземним інвесторам, філій та інших відокремлених підрозділів іноземних юридичних осіб або придбання у власність діючих підприємств повністю;

— придбання, не заборонене законами України, нерухомого чи рухомого майна, включаючи будинки, квартири, приміщення, обладнання, транспортні засоби та інші об'єкти власності, шляхом прямого одержання майна і майнових комплексів або у вигляді акцій, облігацій та інших цінних паперів;

— придбання самостійно або за участю українських юридичних чи фізичних осіб прав на користування землею та використання природних ресурсів на території України;

— придбання інших майнових прав;

— в інших формах, які не заборонені законами України, в тому числі без створення юридичної особи на підставі договорів із суб'єктами господарської діяльності України.

В Україні створена необхідна нормативно-правова база для здійснення широкомасштабної інвестиційної діяльності. Зокрема, згідно зі ст. 4 Закону України «Про режим іноземного інвестування» іноземні інвестиції можуть вкладатися в будь-які об'єкти різноманітних галузей і сфер народного господарства України, в які інвестування не заборонено законами України. Виняток складають лише об'єкти, створення і використання яких не відповідає вимогам санітарно-гігієнічних, радіаційних, екологічних, архітектурних та інших норм, встановлених законодавством України, а також права та інтереси громадян, що порушуються, юридичних осіб і держави, що охороняються законом.

Залежно від форм використання, інвестиції можуть бути прямі і непрямі.

Прямі інвестиції — це форма вкладення капіталу, що дає інвесторові безпосереднє право власності на цінний папір або майно.

Непряма інвестиція — це вкладення коштів у портфель, тобто набір цінних паперів або майнових цінностей. Зробивши таку покупку, інвестор володіє не вимогами до активів окремо взятої компанії, а часткою у портфелі.

Багато інвесторів віддають перевагу прямим вкладенням капіталу, але й у непрямих є свої привабливі риси.

В залежності від строків дії інвестиції поділяться на коротко і довгострокові. Термін вкладення короткострокових інвестицій — до року. Довгострокові інвестиції розраховані на термін більше року, або взагалі не обмежені будь-яким терміном.

Іноді інвестиції різняться за ступенями ризику. У області фінансів під ризиком розуміється можливість того, що абсолютний чи відносний розмір прибутку на інвестицію виявиться менше очікуваного інакше кажучи, термін «ризик» означає можливість одержання небажаного результату. Інвестиції з низьким ризиком — це ті вкладення, що є безпечними з погляду одержання визначеного прибутку. Інвестиції з високим ризиком — це вкладення, що є спекулятивними (невизначеними) з погляду гарантії одержання певного доходу1.

Здійснюючи інвестиції, інвестор завжди має перед собою визначену мету, яку розраховує досягти шляхом інвестування. [73]

Основними інвестиційними цілями, як правило, є:

— забезпечення, по можливості, найбільш надійного захисту заощаджень від знецінювання; одержання високого поточного прибутку;

— бажання вигідно розмістити кошти з розрахунком на перспективу;

— у короткий термін одержати максимальний приріст вкладених коштів;

— намір забезпечити одночасне досягнення зазначених цілей у різних комбінаціях, із неоднаковими пріоритетами які даються кожній з них1, що прямо пов'язані зі ступенем їхньої ризикованості.

2.2.