14. ПОНЯТТЯ АКТИВНОГО СЛУХАННЯ

Активне слухання - техніка, застосовувана в практиці соціально-психологічного тренінгу, психологічного консультування і психотерапії, що дозволяє точніше розуміти психологічні стани, почуття, думки співрозмовника з допомогою особливих прийомів участі в бесіді, подразумевающих активне вираження власних переживань і міркувань..

Слухаючи активно, Ви показуєте своєму партнеру по спілкуванню свою зацікавленість.

Активне слухання становить собою не просто засіб, методику чи техніку, але й є принципом роботи багатьох консультантів. Суть активного слухання полягає в тому, що психолог спеціально приділяє більше уваги вербальним повідомленням клієнта, робить як поверхову, так і більш глибинну смислову інтерпретацію того, що відбувається. Потім формулює відповідь, яка відображає досить глибокий рівень розуміння переживань клієнта.

Прийоми активного слухання

Виділяють наступні прийоми активного слухання:

Пауза - це просто пауза. Вона дає співрозмовникові можливість подумати. Після паузи співрозмовник може сказати щось ще, про що промовчав би без неї. Пауза так само дає самому слухачеві можливість відсторонитися від себе (своїх думок, оцінок, почуттів), і зосередитися на співрозмовникові. Уміння усуватися від себе і перемикатися на внутрішній процес співрозмовника - одне з головних і важких умов активного слухання, що створює між співрозмовниками довірчий контакт.

Уточнення - це прохання уточнити чи роз'яснити небудь зі сказаного. У звичайному спілкуванні дрібні недомовленості і неточності додумуються співрозмовниками один за одного. Але коли обговорюються складні, емоційно значимі теми, співрозмовники часто мимоволі уникають явно піднімати болючі питання. Уточнення дозволяє зберігати розуміння почуттів і думок співрозмовника в такій ситуації.

Переказ (парафраз) - це спроба слухача стисло і своїми словами повторити викладене співрозмовником тільки що. При цьому слухач повинен намагатися виділяти і підкреслювати головні на його погляд ідеї та акценти. Переказ дає співрозмовникові зворотний зв'язок, дає можливість зрозуміти, як його слова звучать з боку. В результаті, співрозмовник або отримує підтвердження того, що він був зрозумілий, або одержує можливість скорегувати свої слова. Крім того, переказ може використовуватися як спосіб підведення підсумків, в тому числі проміжних.

Розвиток думки - спроба слухача підхопити і просунути далі хід основної думки співрозмовника.

Повідомлення про сприйняття - слухач повідомляє співрозмовнику своє враження від співрозмовника, який сформувався в ході спілкування. Наприклад, «Ця тема дуже важлива для вас».

Повідомлення про сприйняття себе - слухач повідомляє співрозмовнику про зміни у своєму власному стані в результаті слухання. Наприклад, «Мені дуже боляче це чути».

Зауваження про хід бесіди - спроба слухача повідомити про те, як, на його погляд, можна осмислити бесіду в цілому. Наприклад, «Схоже, ми досягли спільного розуміння проблеми».