ЛЕВ TA АНДРІЙ (1308—1323).
— Юрій I полишив по собі двох синів: Льва II та Андрія, які володіли спільно батьківщиною. У міжнародній політиці — бо тілько про сю маємо деякі памятки — вони продовжали союз з польським князем (від 1320 королем) Владиславом та через нього належали до коаліції з прибалтийськими князями проти Бранденбурґії (1315).
Одночасно плекали дружні відносини до німецького Ордену й відновили оборонний союз проти Татар та всякого иншого ворога (1316). Яке становище займили українські князі в спорах між Орденом і Владиславом за Поморє, не звісно; прусько-український союз був обернений головно проти Ли-. товців, де саме тоді виступив другий після Мендовга творець литовської державности Г e ди м и н (1316—1341) і почав енерґійні завоювання в південнім напрямі. Йому вдалося потім здобути північні частини української держави (Дорогичин-Берестє), та се сталося мабуть уже по смерти обох українських князів.Становище їх у тодішнім політичнім світі мусіло бути дуже поважне, коли вони могли удержати довший час закарпатські здобутки Льва I (див. § 45) таколив Угорщині найшлася сильна партія вельмож, яка поставила одного з них кандидатом до угорської корони проти K a p л a P o- б e p т а (1307—1342) й удержувалася довший час у північній Угорщині (1315—1321) до здобуття Мункача Карлом Po- бертом, Упадок сеї опозиції був одночасно кінцем українського володіння за Карпатами, та результат його остав на все у формі Угорської Руси.
Лев II та Андрій змагали до скинення залежности від Татар і з сього приводу вели боротьбу з ними і вже тоді здобули славу „непереможних оборонців" християнського світа, яких смерть (около 1323) відчута була у сусідних державах як велике політичне нещастє. Близших обставин сеї (одночасної) смерти не знаємо; якщо вони упали на війні, то хиба з Литовцями. Ha них вимерла династія Романовичів (Мстиславичів) у мужеській линії і се дало привід до заходів ріжних кандидатів до української власти. 3 сього вийшов заколот у державі, який скінчився тим> що бояре вибрали князем сестрінича останних князів Бо- леславаТройденовича мазовецького. Здається, що при- сім заважив богато вплив польського короля та що й татарський хан згодився на нього.
43.