РАСА.
— Українці належать до середземноморської (білої) породи й під антропологичним оглядом виявляють із себе окремий, доволі одноцільний расовий тип, який різко відрізняється від сусідних народів на півночи, заході і сході та який через мішаний тип Румунів та Болгар вяжеться з південними Славянами.
3 сеї причини Українці причислюються в антрополоґїї до т. зв, динар- ського (південно-словянського) або адрийського типу, якого характеристичні прикмети такі: високий ріст, темне во- лосє й очи, круглоголовїсть.Очевидно мова тут про пануючий відносний український тип, тому що серед Українців подибуємо доволі представників сусідних расових типів, не кажучи про племінні меншости, які попри свою національно-культурну чи язикову окремішність удержали часто також зверхні прикмёти своєї раси (Поляки, Москалі, Жиди, Німці, Румуни, Татари і т. ин.) Найзамітніша антропологична проява в української людности — то її расова відокремленість від сусідних словянських народів: Москалів, Білорусинів і Поляків, які знов стоять близько один одного. Звісно, на етноґрафичних межах український тип переходить не- замітно у сусідні; біляві, низші ростом з подовгастою головою.
Походженн є української раси доси науково не вияснене, з окрема не знаємо добре, на скілько близькість Українців до південних Славян означає родове спорідненнє і коли так, то де була спільна правітчина і яким шляхом наступило розселеннє з неї. Доси стоять побіч себе, чи радше проти себе, ріжні теорії про словянську правітчину,
шляхи і час розселення, між ними й така, що південні
Словяне вийшли з над середнього Дніпра; теорія, яка без
* · · " · . ■ . ■ ' ' · ■ ' ,
огляду на свою популярність в українській історіоґрафії дуже мало правдоподібна. Більше промовляє за тим, що сусідство Українців і південних Славян було на північнім боці г. Карпат, недалеко якого був історичний резервуар української раси, а саме на pp. верхнім і середнім Дністрі, гор. Пруті і Бузі, Стирі, Горини, Случи, Тетереві й Ірпени.
3.