МОВА.
— Коли з антропологичного боку Українці стоять близше південних Словян, а Москалі, Білоруси і По- | ляки творять окрему споріднену ґрупу, то щодо мови образ виходить инакший. Нема сумніву, що мова українська, московська і білоруська творять окрему т.
зв. східно- словянську ґрупу, аналогичну до західно-словянської (Поляки, Чехи і Словаки) та південно-словянської (Словінці, : Сербо-Хорвати і Болгари). Ha око виходить суперечністьіз расовим розміщеннєм, одначе в дійсности воно не так. Поперед усього шляхи ризвитку рас і мов дуже часто не годяться з собою, тілько перехрещуються; дальше, саме те язикове явище, яке ТІСНО вяжеться 3 расовостю, себто 5
вимова (фонетика) потверджує окремішність Українців від Москалів і Білорусів. Бо хоч лексично група східно-сло- J вянська творила колись цілість, то фонетично відріжнялася і українська мова вже від найдавніших часів, зближаючися з одного боку до чесько-словацької, з другого до південної словянської ґрупи. До того нинішня східно-словянська ґрупавизначується головноблизькоюсобіморфолоґією, бо щодо лексики сучасна українська мова виявляє стілько ; близькости з білоруською і польською, що істнуваннє східно- словянської язиковоїґрупи стало вже науковою фикцією. '· Зрештою ТІ СЩЛЬНОСТИі ЯКІ В сійґрупі й є, вийшли очевиднозукраїнськогожерела.
3.