2. ЗЕМЛЯ.
— Як звичайно буває щодо всіх країв,
можна у назву України вкладати неоднаковий зміст. Україна як зображеннє історичне не зовсім покривається з Україною у розумінню етноґрафичнім, а ще менше з ґео- ґрафичним поняттєм її.
Відношеннє між ними можемо собі уявити як три подібні, одначе нерівні площі, наложені на себе, які покривають себе обопільно' тілько частинно: перша з них наййенша, третя найбільша. Тілько в останнім, ґеоґрафичнім розумінню можна говорити про Українуяк про індивидуальне незмінне поняттє продовж усеї
П p о c тip сеї України обнимає поверх 1,000.000 кв. км. і має такі природні межі: з півночи Поліські болота, з заходу середні г. Карпати, з півдня устє p. Дунаю, Чорне море і г. Кавказ. Отсі головні підвалини України сполучені відкритими межами: меншою між г. Карпатами і Поліськими болотами та більшою між останніми й г. Кавказом. Зрозуміло, що саме тут, від північного сходу, най- слабший бік України; се виявилося достаточно продовж її історії й сучасного життя. Основний пень означеної висше України, то край між pp. Дніпром, Припетю, Сяном, Дністром і Чорним морем. Він має характер ґеоґра- фичної одиниці та з морфологичного боку вяжеться з середньо - німецькою верховиною. Взагалі при меридіональнім поділі Европи на три частини — західну, середню і східну — Україна припадає майже в цілости середній Европі; при поділіж на двї половини — західну і східну — входить вона у склад східної. 3 одного тілько погляду Україна виходить у значній части поза середнюЕвропу, а навіть вяжеться тісно з центральною Азією, а се з ростинно-ґео- ґрафичного: на Україні кінчиться велика т. зв. Евразийська лугово-степова територія.
Планетарне положіннє України вирішене Ч о p н и м м о p e м, яке сим способом стає ґеоґрафичною, політичною і господарською основою сеї землі. Доляж сього моря у всіх трьох напрямах — то передумова розвитку цілої України.
Замкнутість Чорного моря і міжконтинентальне положінннє його були причиною зловіщої залежности його значіння від тої сили, що володіла воротами його — Босфором і Гелеспонтом. 3 сього наслідки для України були дуже некорисні: бо окрім долин pp. Буга і Сяну, вона ціла, подібно як і велика частина середньої Европи, звя- зана своєю водною сіткою з Чорним морем і мусіла ділити його долю. He диво тому, що згаданому висше закуткови на заході, який належить до балтийського сточища, приходилось грати таку визначну ролю в історії України. Ce й поясняє із другого боку, чому історично-політичне і культурне життє українського народу не держалося постійно головної артерії української землі — р.( Дніпра. Щеменше судилося p. Днїстрови; а вже pp. Бог, Донець і Ky-
бань мають, задля довговікової мертвоти Чорного моря, тілько дуже мале історичне значіннє.
У згоді з пологою будовою і водною сіткою стоять климатичні умови України. Майже в цілости належить до країв з З-мїсячною зимою, одначе ріжниця в атмосферичних опадах витворила окремі полоси з типовими po- стинними покрівцями: лісову, лугову і степову, які тілько на заході в г. Карпатах і на сході в г. Кавказі ідуть рівнобіжно до рік, загаломже поперек їх. Докладно беручи маємо дві лісові полоси (на самій півночй і самім півдни), дві лугові (південну і північну) та одну степову (приморську). «Отсі климатично-ростинні пояси були рівночасно степенями історичного розвиткуУкраїни; життєкультурне іпо- літичне ішло від лїса до степу та щотілько XIX вік дав усім трьом полосам можливість взаїмної конкуренції! Тепер майже вся українська територія — то край з виїмково корисними умовами для хліборобства (чорнозем), так що всі инші галузи господарства уступають на дальший план. Мореплавство як форма господарського життя належить, у звязку з політичною долею степу і Чорного моря, до найновіших прояв.
Із великих земних бог ацтв нинішньої України історичну ролю грали тілько галицькі продукти: сіль та — по части — зелізо. Теперішні головні скарби української землі — галицька нафта, наддніпрянське зелізо і донецьке вуглє — се тілько новочасні жерела богацтва.
Характеристична прикмета господарського життя України в його історичнім розвитку лежить у займанщинах в напрямі південно-вхіднім, які вели до творення великих земельних посілостей, викликали живий переселенський рух та як реакцію против сього закріпощеннє селян, дальше земельний і лісовий голод між ними та в результаті поставили земельне питаннє на чолі всіх громадських потреб сучасної доби. Тим самим пояснюється недостача міст — у західно-європейськім розумінню .(окрім Київа і Львова всі инші більші міста нові!) і своєрідного міського промислово-купецького елементу. Продовж цілої історії Українець — пасічник і хлібороб, поза тим що найбільше вояк або дрібний ремісник.
3.