<<
>>

ВСТУП

Актуальність теми дисертаційного дослідження. Принцип незворотності дії закону в часі має багатовікову історію. Його торкалися в своїх дослідженнях мислителі різних часів і народів: Конфуцій, Платон, Арістотель, Абу Юсуф, Т.Аквінський, М.Падуанський, Ж.Боден, Т.Гоббс, Дж.

Локк, Ч.Беккарія, Ф.Савіньї та ін. Не обходили його увагою також вітчизняні правознавці минулого. В дореволюційні (в XIX на поч. XX ст.) тією чи іншою мірою він досліджувався у працях Л.Петражицького, А.Градовського, М. Чубинського. В радянські роки — у працях А.А.Тилле, М.І.Блум, Д.Н.Бахраха.

І тим не менше з плином часу принцип незворотності дії закону в часі не тільки не втрачає своєї актуальності, а набуває ще більшого теоретичного та практичного значення. Це обумовлено, по-перше, суттєвими світоглядними змінами, що відбулися у вітчизняному правознавстві після краху тоталітарної системи, що обумовлює необхідність нових методологічних підходів до дослідження принципу з врахуванням людиноцентристської, а не державоцентристської спрямованості права, плюралізму праворозуміння тощо.

По-друге, в умовах інтенсивного розвитку інтеграційних процесів, до яких активно долучається Україна, істотно зростає потреба в дослідженні зарубіжного досвіду у використанні принципу незворотності дії закону в часі, тенденцій, притаманним його законодавчому регулюванню в європейських країнах, що представляють різні правові сім'ї та судової практики його застосування з метою імплементації кращих зарубіжних надбань у національну законодавчу і судову практику.

По-третє, переважна більшість досліджень принципу незворотності дії закону в часі, які з'явилися в пострадянський період обмежується питанням його застосування в кримінальному праві чи крізь призму темпоральної дії правових норм. Серед дисертаційних досліджень, присвячених цьому

питанню можна виділити дисертацію Ю.А.Понамаренка «Зворотна дія кримінального закону в часі» (2001).

Опосередковано питання незворотності торкається у своїй монографії «Право і час» О.В.Пушняк. В російській правовій науці питанню незворотності присвячені дисертації А.Н. Барканова «Обратная сила уголовного закона (2003) та А.В.Пушкарева «Применение норм уголовного процесуального права при обратной силе уголовного закона» (2009).

Таким чином, можна константувати, що загалом питання незворотності дії закону в часі та винятку з нього не обійдені увагою вітчизняних дослідників та науковців з пострадянських країн. Однак, у сучасних дослідженнях явно недостатньо уваги приділено аналізу загальнотеоретичних аспектів незворотності, обумовлених зміною методологічних підходів до праворозуміння, антропологізацією права, еволюцією у зв'язку з цим самого принципу і винятків з нього, зокрема, через призму природного права. Вони розглядалися лише фрагментарно у контексті дослідження інших проблем, зокрема, як складової верховенства права (праці М.І. Козюбри). Практично невивченими залишаються питання співвідношення названого принципу з іншими видами темпоральної дії правових норм, зарубіжний правовий досвід закріплення та застосування принципу незворотності дії закону в часі, міжнародна та вітчизняна судова практика.

Зв'язок із науковими темами, планами, програмами. Тема дисертаційного дослідження відповідає напрямкам дослідницької діяльності кафедри загальнотеоретичних та державно-правових наук факультету правничих наук НаУКМА. Зокрема, положення дисертації щодо застосування принципу незворотності дії закону в часі та темпоральної дії його винятку відповідають курсу теорії держави і права, що викладається кафедрою. Крім того положення дисертації, присвячені міжнародній та вітчизняній судовій практиці застосування принципу незворотності дії закону в часі відповідають меті, здійснюваного кафедрою, наукового проекту

«Принцип верховенства права та проблеми його реалізації» (номер державної реєстрації 0112U007427). Еволюція принципу незворотності може бути розглянута в межах курсу історії політичних та правових учень.

Мета дослідження полягає у комплексному дослідженні принципу незворотності дії закону в часі, передусім, через еволюційну призму, та досягнення міжнародної правової теорії і практики, а також аналізі шляхів імплементації відповідного правового досвіду в законодавство України.

На досягнення поставленої мети спрямовано виконання наступних завдань:

— визначити сутність незворотності дії закону в часі;

— дослідити еволюцію зародження та юридичного становлення принципу незворотності дії закону в часі;

— дослідити генезис винятку із принципу незворотності, простежити елементи синхронності у розвитку останніх;

— дослідити співвідношення винятку із принципу незворотності дії закону в часі з іншими видами темпоральної дії правових норм;

— проаналізувати законодавчі акти держав різних правових систем на предмет закріплення в них принципу незворотності дії закону в часі, встановити особливості текстуальних конструкцій останнього в них;

— проаналізувати міжнародну та вітчизняну судову практику щодо застосування принципу «Lex ad praetorian non valet»;

— проаналізувати вітчизняну правову доктрину, дотичну до концепції незворотності;

— дослідити стан юридичної регламентації принципу незворотності дії закону в часі у вітчизняній правовій системі та його практичного застосування, зокрема, в судовій практиці;

— запропонувати напрями та конкретні шляхи вдосконалення законодавчого (передусім на конституційному рівні) регулювання принципу незворотності та практики його застосування.

Об'єктом дослідження є правовідносини, пов'язані з реалізацією та застосуванням принципу незворотності дії закону та інших нормативно- правових актів у часі.

Предметом дослідження є аналіз науково-правової доктрини, правового регулювання та судової практики щодо формування і застосування принципу «Lex ad praetorian non valet» та перспектив їх вдосконалення в Україні.

Методи дослідження. Методологічну основу дослідження становить система загальнонаукових та спеціально-юридичних методів, спрямованих на дослідження окресленого предмета.

Діалектичний метод дозволив з'ясувати сутність незворотності та її соціальне призначення. Застосування системно­структурного методу дало можливість дослідити місце принципу незворотності дії закону в часі в законодавстві різних держав та його значення для міжнародної судової практики. Історичний метод дав змогу розкрити еволюцію формування принципу та винятку з нього, виділити періоди піднесень і спадів в історичному розвитку та виявити їхні закономірності.

Основним методом, спрямованим на реалізацію поставленої мети є порівняльно-правовий, що забезпечив можливість простежити особливості текстуальних формулювань принципу в законодавстві держав різних правових систем, міжнародно-правових актах, виявити найбільш довершені з них та сформулювати пропозиції, спрямовані на вдосконалення нормативно­правового регулювання названого принципу в Україні. В результаті поєднання порівняльно-правового та культурно-правового методів дослідження вдалося простежити взаємозв'язок між правозастосовною практикою принципу незворотності дії закону в часі в Україні та рівнем правової культури в суспільстві.

Джерельна база дослідження. Для реалізації поставленої мети проаналізовані наукові праці з філософії права, теорії права, історії права, історії правових учень європейських та вітчизняних авторів («Закони»

Платона, «Політика» Арістотеля, Біблія, Коран, «Сума теології» Т.Аквінського, «Шість книг про республіку» Ж.Бодена, «Два трактати про врядування» Дж. Лока, «Система сучасного римського права» Ф.Савіньї та ін.). Для виявлення особливостей текстуальних формулювань принципу незворотності дії закону в часі в законодавствах різних правових сімей, були зроблені порівняння конституцій різних країн. Для вивчення застосовної практики принципу незворотності дії закону в часі, його ролі в процесі судочинства, проаналізовано практику Нюрнберзького трибуналу, рішення Європейського суду з прав людини, а також рішення конституційних судів окремих європейських держав.

Частину використаних джерел становлять іншомовні матеріали в оригіналі: російською, англійською, французькою та німецькою мовами, переклад яких виконаний дисертантом самостійно.

Наукова новизна одержаних результатів. В результаті проведеного наукового дослідження отримано результати, які є новими для вітчизняної правової науки, зокрема:

Вперше:

— досліджено еволюцію принципу незворотності дії закону в часі від найдавніших часів до сьогодення, виділені її етапи, на основі чого зроблені висновки про кожного з цих етапів та закономірний рух до універсалізації, загальновизнаності, наднаціональності та надтериторіальності цього принципу;

— досліджено генезис винятку із принципу незворотності («lex retro agit in mitius»), який відкрив нові аргументи щодо соціального призначення «lex ad praetorian non valet»;

— проаналізовано співвідношення винятку із принципу незворотності з іншими видами темпоральної дії правових норм, простежено безпосередні та опосередковані зв'язки між ними, що може послужити основою для врегулювання існуючих законодавчих прогалин відносно темпоральної дії правових норм;

— проведено аналіз текстуальних формулювань принципу незворотності дії закону в часі в законодавствах держав різних правових сімей, на основі якого запропоновано нову текстуальну конструкцію принципу незворотності з розширеною сферою дії його винятку, що поширюється не тільки на нормативно-правові акти про пом'якшення чи скасування юридичної відповідальності особи, але й на інші, які будь-яким чином покращують її правове становище; таку текстуальну конструкцію принципу незворотності доцільно використати як в оновленні Конституції України, так і в законотворчій діяльності державних органів;

— досліджено використання принципу незворотності дії закону в часі у діяльності міжнародних та окремих авторитетних національних судових органів деяких країн (ФРН, Королівство Бельгія). Запропоновано варіанти імплементації відповідного правового досвіду в законодавство України;

— проаналізовано практику Конституційного Суду України та судів загальної юрисдикції щодо застосування принципу «Lex ad praetorian non valet», виявлено суперечності у правових позиціях та підходах щодо його розуміння та застосування.

Запропоновано шляхи подолання зазначених суперечностей на основі правового досвіду міжнародних судових установ та внутрішньодержавної судової практики окремих держав, насамперед, через поглиблену судову аргументацію.

Удосконалено:

— розуміння сутності та соціального призначення принципу незворотності дії закону в часі на основі аналізу сучасної правової доктрини, діяльності Нюрнберзького трибуналу, судової практики Європейського Суду з прав людини та Федерального Конституційного Суду ФРН; розуміння винятку із принципу «Lex ad praetorian non valet» на основі дослідження його еволюції та аналізу історично відомих судових процесів, предметом яких були питання про застосування «lex retro agit in mitius».

Отримали подальший розвиток:

— положення щодо співвідношення винятку із принципу незворотності з ультраактивною дією правових норм, та в цьому контексті способів надання акту ультраактивної дії. Запропоновано поряд з іншими способами надання акту переживаючої сили, окремо виділити такий, що передбачає ультраактивну дію шляхом закріплення тривалого строку переходу від норм старого акта до приписів новоприйнятого;

— теоретичні положення щодо текстуальних конструкцій принципу незворотності дії закону в часі. Запропоновано формулювання з винятком розширеної сфери дії, що може бути використано при удосконаленні вітчизняного законодавства;

— положення щодо застосування принципу незворотності дії закону в часі податковими органами з врахуванням міжнародного досвіду, оскільки правовий аналіз рішень судів загальної юрисдикції щодо вирішення податкових спорів показав неправильне застосування відповідними органами принципу незворотності, зумовлене, насамперед, відсутністю глибинного розуміння його сутності та основного призначення.

Практичне значення одержаних результатів. Отримані результати можуть бути використані для подальших наукових досліджень проблем, пов'язаних із удосконаленням законодавства України, зокрема, статті 58 Конституції України.

Можлива і загалом необхідна реалізація відповідних науково-правових висновків у вітчизняному судочинстві, адже судова практика судів загальної юрисдикції за роки незалежності України свідчить про наявність проблеми не завжди вірного розуміння принципу, його основного призначення.

В навчальному процесі результати дослідження можуть стати частиною відповідних підручників, посібників, навчальних матеріалів тощо, а також, можуть бути безпосередньо використані під час викладання таких дисциплін як «Теорія права і держави», курсів з історії політичних і правових вчень, нормотворчої діяльності, проблем застосування принципу

верховенства права в Україні та інших спеціалізованих курсів у вищих навчальних закладах.

Висновки та пропозиції відносно вдосконалення статті 58 Конституції України, безумовно, можуть бути використані в правотворчій діяльності, зокрема, Верховною Радою України при розробці змін до Конституції України.

Апробація і впровадження результатів дослідження. Результати цього дослідження обговорювались на засіданнях кафедри загальнотеоретичних та державно-правових наук (факультету правничих наук) НаУКМА, апробовані на низці наукових, науково-практичних заходів: конференціях, семінарах, круглих столах. Дисертант брала участь у щорічних наукових семінарах, конференціях в рамках «Дні науки в НаУКМА» (2012, 2013 рр.), III Всеукраїнській науковій конференції молодих вчених, аспірантів і студентів «Теоретико-практичні механізми розбудови правової держави» (23-24 вересня 2011 р. м. Львів), Міжнародній науково-практичній конференції «Тенденції та пріоритети реформування законодавства України» (30 червня 2012 р., м. Запоріжжя), Міжнародній науковій конференції «Одинадцяті осінні юридичні читання» (23-24 листопада 2012 р. Хмельницький університет управління і права, м. Хмельницький).

Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження знайшли відображення у дев'яти наукових працях, п'ять з яких опубліковано у фахових виданнях, затверджених ВАК України та одна — у закордонному фаховому виданні.

<< | >>
Источник: Абрамович Руслана Миколаївна. Принцип незворотності дії закону в часі: еволюція, стан та перспективи вдосконалення його застосування в Україні. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук. Київ - 2015. 2015

Еще по теме ВСТУП:

  1. Статья 154. Понуждение к вступлению в половую связь
  2. 40. Вступление закона в силу
  3. Статья 208. Вступление решения суда в законную силу
  4. Статья XrV ВСТУПЛЕНИЕ В СИЛУ
  5. ВСТУПИТЕЛЬНАЯ СТАТЬЯ
  6. Статья 48. Вступление в силу настоящего Федерального закона
  7.             2.1. Исследование отношения семейного законодательства к повторному вступлению в брак в России во второй половине 19 века. Эволюция вопроса, дозволенность и законность числа последовательных браков.
  8. Раздел девятый § 351. Преждевременное вступление во второй брак
  9. §I. ВСТУПЛЕНИЕ УГОЛОВНОГО ЗАКОНА В СИЛУ
  10. Вступление уголовного закона в силу по советскому законодательству.
  11. Специальные вопросы вступления уголовного законав силу.
- Административное право зарубежных стран - Гражданское право зарубежных стран - Европейское право - Жилищное право Р. Казахстан - Зарубежное конституционное право - Исламское право - История государства и права Германии - История государства и права зарубежных стран - История государства и права Р. Беларусь - История государства и права США - История политических и правовых учений - Криминалистика - Криминалистическая методика - Криминалистическая тактика - Криминалистическая техника - Криминальная сексология - Криминология - Международное право - Римское право - Сравнительное право - Сравнительное правоведение - Судебная медицина - Теория государства и права - Трудовое право зарубежных стран - Уголовное право зарубежных стран - Уголовный процесс зарубежных стран - Философия права - Юридическая конфликтология - Юридическая логика - Юридическая психология - Юридическая техника - Юридическая этика -