<<
>>

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Дослідження сутності правової доктрини як джерела (форми) права в умовах проведення правової реформи в Україні обумовлено розвитком сучасної національної правової системи України.

Закріплення на конституційному рівні положення про те, що Україна є правовою державою передбачає загальну орієнтацію, спрямування, прагнення Української держави встановити «панування» (верховенство) права в усіх сферах суспільного життя. Правова доктрина, уособлюючи правові ідеї, концепції та принципи, вдосконалює чинне законодавство. У процесі застосування норм права, зокрема під час прийняття відповідного рішення, положення вироблені правовою доктриною безумовно враховуються, тим самим набуваючи якості джерела (форми) права.

У процесі здійснення правової реформи в Україні виникає проблема ефективності правового регулювання. В останні роки простежується тенденція визнання правової доктрини як форми права поряд із аналогічним значенням правових звичаїв, судової практики та нормативно-правових договорів. Питання про надання тим чи іншим джерелам права визначальної якості, вирішується на основі аналізу специфічних правотворчих властивостей кожного.

Правова доктрина виступає значним чинником упорядкування суспільних відносин, оскільки усі її напрями відповідно до особливостей свого предмету є чутливими до реальних суспільних проблем. Важливість доктринальних розробок у теорії права підтверджується також і тим, що вони свідчать про сприйняття права, розуміння його сутності та змісту. У різних правових системах правова доктрина, незважаючи на всі відмінності історичного розвитку, наукових поглядів і стилів мислення, вирішує одні й ті ж юридичні проблеми.

У дисертаційному дослідженні правова доктрина розглядається як джерело (форма) права, що містить систему основоположних поглядів правознавців на державно-правові явища, науково обґрунтовує соціально важливі проблеми з метою більш ефективного їх вирішення та визначає стратегічні перспективи правового розвитку держави.

Питання дослідження суті правової доктрини є важливим як в

теоретичному, так і практичному значенні. Вона актуальна для визначення правильного напрямку правової політики держави як у правовій, так і політичній сферах життєдіяльності суспільства. Розвиток сучасної загальної теорії джерел права на нових засадах є неможливим без визначення місця та ролі в ній правової доктрини.

Підсилює теоретичне значення досліджувальної проблеми перегляд панівної в юридичній науці радянських часів концепції, згідно якої фактично єдиним прийнятним джерелом права визнавався нормативно-правовий акт (закон), а категорія «система джерел права» заміщалася категорією «система законодавства». Суто позитивістський підхід до поняття «джерело права» спрощував дану проблему і нівелював її значення для юридичної практики.

Тривалі наукові суперечки відносно поняття та системи джерел права, відсутність нормативної бази, яка б встановлювала різновиди та чітку ієрархію джерел права в Україні, доводять про необхідність дослідження правотворчих факторів. Значення та місце правової доктрини в правовій системі нашої держави не визначені. Актуальність прийняття закону України про джерела (форми) права, необхідність якого визначається тривалий час як у наукових колах, так і в практичній діяльності законотворців, є беззаперечним і з точки зору визначення місця правової доктрини в системі джерел (форм) права.

Вважаємо, що вітчизняна юридична наука досі не приділила належної уваги суті та значенню правової доктрини. Разом з тим, правова доктрина як система пануючих у суспільстві уявлень про право здатна не лише відображати юридичну дійсність, але й творчо видозмінювати усі складові правової системи суспільства, зокрема, правосвідомість, правотворчість та правореалізацію.

Актуальність запропонованої теми підтверджується браком в Україні монографічних досліджень про природу, сутність, специфічні риси правової доктрини як джерела (форми) права, існуванням обмеженої кількості статей з цієї проблематики.

На необхідність даного дослідження вплинув факт наявності великої кількості правових актів, у назві яких зустрічається поняття «доктрина».

Знову ж таки місце даних актів в ієрархії джерел права не встановлюється позитивним правом.

Усе вищезгадане свідчить про необхідність творчої розробки цієї проблеми, пошуку чіткої і повної характеристики правової доктрини, що й зумовило обрання дисертантом саме названої теми. Враховуючи вище перераховані обставини, у даному дисертаційному дослідженні здійснюється спроба ґрунтовно дослідити правову доктрину як важливий юридичний регулятор суспільних відносин, а також визначити її роль у правовій системі України та правових системах інших країн.

Ступінь розробленості теми. Тема дисертаційного дослідження є однією з недостатньо розроблених у вітчизняній правовій науці. З цієї проблематики майже відсутні спеціальні монографічні та дисертаційні дослідження. Частковий теоретичний аналіз правової доктрини простежується в контексті досліджень, присвячених аналізу джерел права взагалі або окремих його різновидів у провідних вітчизняних правознавців М. І. Кагадія, О. М. Ковальчука, М. І. Козюбри, В. О. Котюка, Б. В. Малишева, Н. М. Пархоменко, О. Ф. Скакун, Р. Б. Тополевського, Д. Ю. Хорошковської та ін.

Комплексні теоретичні дослідження поняття та природи правової доктрини разом з ретельним аналізом її ролі в системі джерел (форм) права України не проводилися. А процеси перетворення в державно-правовій сфері, як і в інших сферах нашого життя, вимагає сучасного наукового забезпечення. На нашу думку цим зумовлюється необхідність вивчення світового досвіду становлення правової доктрини як джерела (форми) права, визначення її основних властивостей та місця в правовій системі України.

Окрім вищезгаданих авторів науково-теоретичну основу дослідження складали також праці таких авторів дореволюційного, радянського та сучасного періодів, як С. С. Алексєєв, Дж. Г. Берман, І. Ю. Богдановська, С. В. Бошно, Н. Л. Гранат, С. Д. Гусарєв, Р. Давид, О. В. Зайчук, С. Л. Зівс, О. С. Йоффе, Д. А. Керимов, Х. Кетц, А. А. Козловський, М. М. Коркунов, В. В. Лазарєв, Р. З. Лівшиц, М. М.

Марченко, О. Г. Мурашин, К. О. Неволін, В. С. Нерсесянц, Н. М. Оніщенко, І.

Ф. Покровський, Н. К. Ренненкампф, А. Х. Саїдов, Є. В. Спекторський, Л. Р. Сюкіяйнен, Ю. А. Тихомиров, Є. М. Трубецькой, В. М. Хвостов, К. Цвайгерт та ін.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане в рамках комплексної науково-дослідної роботи за темою: «Механізм адаптації законодавства в сфері прав громадян України до законодавства Європейського Союзу», яка виконується на юридичному факультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченка (№ 06 БФ042-01, державний реєстраційний номер № 0101U003579).

Мета й завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у здійсненні комплексного теоретичного аналізу правової доктрини, визначенні її суті, обґрунтуванні значимості та необхідності для забезпечення принципу верховенства права в Україні.

Мета дослідження зумовила його завдання, які можна сформулювати таким

чином: всебічно дослідити підходи до розуміння правової доктрини, її функцій та співвідношення з іншими джерелами (формами) права; узагальнити наукові підходи та практичні рекомендації щодо юридичної доктрини як особливого правового явища;

визначити правову природу та сутність юридичної доктрини, сформулювати її поняття;

дослідити різновиди та форми виразу правової доктрини як джерела права;

виявити значення правової доктрини у правових системах сучасності; визначити місце правової доктрини серед джерел (форм) права України на сучасному етапі розвитку правової системи України; визначити перспективи застосування правової доктрини як джерела (форми) права в Україні.

Об’ єктом дослідження є правова доктрина в системі джерел (форм) права.

Предметом дослідження є закономірності виникнення, розвитку та функціонування правової доктрини як джерела права, її загально-філософські та

теоретико-правові основи, форми прояву, а також місце і роль правової доктрини в правових системах сучасності та правовій системі України.

Методологічна та теоретична основа дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є сучасні методи наукового пізнання, застосування яких об’єктивно зумовлене змістом поставлених завдань.

Застосування в даному дослідженні діалектичного методу в якості універсального, допомогло виявити природу, основні ознаки та особливості правової доктрини як джерела (форми) права, акцентувати увагу на визначенні поняття правової доктрини, а також на зв’язку цього явища з іншими джерелами (формами) права, державно-правовими інститутами та процесами. Парні категорії діалектики, зокрема, такі як форма і зміст, загальне і особливе, дають змогу всебічно дослідити окремо взяте джерело права та дійти обґрунтованих висновків щодо нього. Діалектичний метод наукового пізнання державно-правових явищ дозволив розглянути правову доктрину в якості джерела (форми) права об’єктивно та всебічно, виявити тенденції його розвитку.

Історико-правовий метод дав змогу дослідити питання, пов’язані із еволюцією правової доктрини від етапу її виникнення до сьогоднішнього часу. За його допомоги став можливим розгляд багатовікового процесу становлення та розвитку правової доктрини в якості джерела (форми) права, зокрема, було з’ясовано:

- причини виникнення правової доктрини як джерела (форми) права, що обумовили її сутність та зміст, шляхи її реалізації, її вплив на суспільні відносини;

- логіку розвитку правової доктрини як джерела (форми) права в процесі розвитку держави, еволюції правового регулювання.

Використання даного методу також дало змогу визначити та глибше зрозуміти чинники, які вплинули на визнання доктринальних праць провідних правознавців як напрямку розвитку тієї чи іншої правової системи.

Для комплексного аналізу правової доктрини як джерела (форми) права було застосовано системно-структурний метод дослідження. Основною метою системних досліджень є розкриття механізму існування складної системи, а це можливо завдяки багатогранності та багатоманітності розгляду.

Використання системно-

структурного методу в дисертації зумовлене загальною потребою аналізу та узагальнення досліджувальних правових явищ (правової доктрини) з урахуванням особливостей не тільки предмета та об’єкта дослідження, а низки супровідних понять, які впливають на розвиток таких явищ. Правова доктрина як джерело (форма) права є складним, системним, різноякісним явищем. Застосування даного методу дало можливість проаналізовати суть правової доктрини, виявити органічний взаємозв’язок та взаємодію її складових. Розгляд правової доктрини з позиції системності дозволив визначити її місце та значення в національних правових системах, прогнозувати можливості реформування та вдосконалення системи джерел права.

Використання порівняльного методу зумовлено необхідністю проведення порівняльно-правового аналізу правової доктрини як джерела (форми) права в країнах, віднесених до різних правових сімей з метою виявлення їх спільних рис та особливостей. Можливість порівняльного аналізу розуміння сутності, основних ознак та механізму дії правової доктрини в різних правових системах зумовлена спільними історичними шляхами її розвитку. До того ж доктрина кожної країни має свою власну манеру, яка відрізняється більшим чи меншим ступнем оригінальності.

При формулюванні визначень, аналізу позицій дослідників та змісту правових норм були використані догматичний метод (метод тлумачення) та окремі прийоми логічного методу наукового пізнання: опис, класифікація, аналіз та синтез. Догматичний метод (метод тлумачення) застосовувався для пізнання правової доктрини як правового явища. Крім того, тлумачення норм права буде результативним у разі використання різних способів тлумачення, які обумовлюють і доповнюють один одного, тому аналізу категорії доктринального тлумачення присвячений окремий пункт дисертаційного дослідження.

Відповідно до вищезазначеного, дослідження правової доктрини як джерела (форми) права включає в себе низку розумових процесів, зокрема пізнання, аналіз та узагальнення отриманої в процесі наукового дослідження проблеми.

Наукова новизна одержаних результатів. Дане наукове дослідження є однією з перших в Україні спроб комплексного та системного розгляду поняття,

правової природи, значення правової доктрини в системі джерел (форм) права різних країн світу та України. У дисертації виявлені особливості становлення, еволюції та тенденції розвитку правової доктрини як джерела (форми) права.

Особистий внесок автора підтверджується такими висновками, рекомендаціями та пропозиціями:

вперше:

- розроблено оригінальну концепцію розуміння сутності правової доктрини як джерела (форми) права, яка визначає її особливості, механізм застосування та полягає у системному історико-теоретичному аналізі процесу становлення правової доктрини як джерела (форми) права;

- сформульовано авторську дефініцію правової доктрини. Правова доктрина - це джерело (форма) права, засобами якого є система основоположних поглядів правознавців, що визначають стратегічні перспективи правового розвитку держави, науково обґрунтовують важливі проблеми права з метою більш ефективного їх вирішення, безпосередньо орієнтують на практичну дію та можуть виступати в якості регулятора суспільних відносин;

- встановлено те, що правова доктрина є внутрішньо диференційованою, цілісною системою, в яку входять: вчення, теорії, думки вчених-юристів з тих чи інших питань правотворчості та правозастосування, наукові праці найбільш відомих дослідників в області держави і права, документи, що містять концептуально оформлені правові ідеї, принципи, напрями сучасної правової політики;

- доведено наявність історичних, соціальних, правових передумов та причин визнання правової доктрини джерелом (формою) права України, що обумовлюють втілення доктринальних положень в акти державної влади, зокрема через введення правових понять та категорій, прийняття правових документів за активної участі вчених юристів, кваліфікованих спеціалістів-практиків, незалежних експертів, проникнення доктринальних засад у правозастосовчу діяльність завдяки постатейним коментарям, рекомендаціям, тлумаченням. Правова природа рішень Конституційного Суду має своєю складовою доктринальні позиції, які сприяють пошуку істини та справедливому правозастосуванню;

удосконалено:

- положення про правову доктрину як визначального фактору розвитку правових систем світу, що завдяки своїй інтегруючій силі виконує координуючу роль у правовій системі, спрямовуючи розвиток та функціонування всіх її компонентів у відповідності до загальноцивілізаційних пріоритетів;

- положення про те, що механізм дії правової доктрини забезпечується державною підтримкою шляхом санкціонування та закріплення її положень у провідних джерелах (формах) права тієї чи іншої країни та включає в себе такі процеси: включення доктринальних положень в текст нормативно-правового акту або пряму відсилку до них, посилання під час винесення рішень правозастосовчими органами, а також фактичну дію правової доктрини як форми права, що передбачає можливість її прямого застосування;

- позицію, відповідно до якої формальна визначеність правової доктрини досягається завдяки письмовому виразу творів авторитетних юристів, або загальному визнанню неписаної доктрини в середовищі фахівців права та суб’єктів правозастосування. Загальнообов’язковість правової доктрини підтверджується авторитетністю авторів та повагою до них, а також сприйняттям праць вчених- юристів значним колом суб’єктів права, в тому числі державою;

- обґрунтування необхідності закріплення на нормативному рівні механізму реалізації положень, вироблених правовою доктриною;

дістали подальшого розвитку науково-теоретичні ідеї, положення, висновки, зокрема:

- для правової доктрини, яка є важливим джерелом права, характерні науковість, обґрунтованість, послідовність, ефективність та стабільність. Основними її функціями є правотворча, юридично-технічна, прогностична та правозастосовча;

- правова доктрина є виразом професійної правосвідомості, заснованої на аналізі суспільної думки, вимог практики та досвіду правозастосування, проявляється в наукових позиціях, окремих думках, принципах тощо;

- прийняття на державному рівні концепцій та доктрин в якості нормативних документів (актів) є прагненням закріпити доктринально-концептуальні засади державної політики у відповідних сферах суспільного життя.

Теоретичне і практичне значення одержаних результатів. Матеріали дисертації сприятимуть подальшому дослідженню теоретико-правового розуміння понять «правова доктрина», «джерело (форма) права».

Одержані результати можуть бути використані:

- у науково-дослідній сфері - основні положення та висновки дисертації можуть бути основою для подальшої розробки теорії джерел (форм) права, для обґрунтування доцільності введення у нормативний обіг дефініції «правова доктрина»;

- у правотворчості - висновки, пропозиції та рекомендації, сформульовані в дисертації, можуть бути використані для вдосконалення чинного законодавства України та при розробці проектів реформування її правової системи. Конкретні пропозиції даної наукової роботи можуть бути використані в процесі правотворчості, зокрема в аспекті підготовки закону про джерела права та участі вчених в якості експертів в даному процесі;

- у правозастосовчій діяльності - результати проведеного дослідження свідчать про необхідність вирішення юридичних справ з урахуванням загальноприйнятих та авторитетних наукових поглядів про право, допомагають долати прогалини та невизначеність змісту чинного законодавства, спрямовують на реалізацію тих чи інших норм позитивного права;

- у навчальному процесі - матеріали дисертації можуть стати корисними в процесі викладання навчальних дисциплін з курсів «Теорія держави і права», «Порівняльне правознавство» та спецкурсу «Джерела права», а також можуть стати корисними при написанні відповідних розділів навчальних посібників та підручників зі згаданих дисциплін.

Особистий внесок дисертанта. Дисертація є самостійною завершеною науковою роботою. Сформульовані у дисертації теоретичні положення, висновки,

пропозиції ґрунтуються на результатах особистих досліджень та аналізі наукових джерел. Науковець робіт у співавторстві немає.

Апробація результатів дослідження. Результати дисертаційного дослідження обговорювались на засіданнях кафедри теорії та історії держави і права юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Основні положення та висновки дисертації доповідались і/чи обговорювались на науково- практичних конференціях та круглих столах: «Проблеми реформування правовідносин у сучасних умовах очима молодих дослідників» (м. Київ, 8-9 квітня 2004 року КНУ імені Тараса Шевченка), «Актуальні проблеми теорії та історії прав людини, права і держави» (м. Львів, 9-10 листопада 2007 року ЛНУ імені Івана Франка), «Актуальні питання державотворення в Україні» (м. Київ, 24-25 квітня 2008 року КНУ імені Тараса Шевченка), «Принцип верховенства права та права людини» (м. Київ, 24-26 жовтня 2008 року Національний університет «Києво- Могилянська академія»), «Фінансова сфера та її роль у зростанні конкурентних переваг національних економік» (м. Ірпінь, 12-13 березня 2009 року НУДПС України), «Актуальні питання державотворення в Україні очима молодих учених» (м. Київ, 23-24 квітня 2009 року КНУ імені Тараса Шевченка), «Дискусійні питання теорії фінансового права» (м. Ірпінь, 15 травня 2009 року НУДПС України), «Особливості розвитку правової держави в умовах активізації євроінтеграційних процесів: проблеми теорії і практики» (м. Київ, 18 лютого 2010 року НАУ), «Актуальні проблеми прав людини, держави та правової системи» (м. Львів, 14-16 травня 2010 ЛНУ імені Івана Франка), «Верховенство права, права і свободи людини і громадянина» (м. Київ, 22 грудня 2010 року КНУ імені Тараса Шевченка), «Правові засади розвитку місцевих фінансів в Україні» (м. Ірпінь, 10 червня 2011 року НУДПС України). Отримані в процесі дослідження результати були опубліковані в збірниках наукових робіт та тез доповідей.

Публікації. Основні висновки та положення дисертації викладені у трьох публікаціях у наукових фахових виданнях, перелік яких затверджено ВАК України та збірниках наукових робіт та тез доповідей:

1. Кармаліта М. В. Правова доктрина у романо-германській та англосаксонській правових сім’ях // М. В. Кармаліта / Підприємство, господарство і право, № 2 (170), 2010 - С. 6-9.

2. Кармаліта М. В. Теоретичні аспекти правової доктрини в історії римського права // М. В. Кармаліта / Держава і право: Зб. наук. праць. Юрид. і політ. науки. Випуск 47. - К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2010. - С. 100-107.

3. Кармаліта М. В. Значення правової доктрини в контексті джерел права // М. В. Кармаліта / Юридична Україна, № 6 (90) 2010. - С. 17-21.

4. Кармаліта М. В. Українська фінансово-правова доктрина в контексті розвитку джерел фінансового права / М. В. Кармаліта //Дискусійні питання теорії фінансового права. Нормативно-правові засади природокористування та енергозбереження в Україні. Спори про податки: причини виникнення та напрями їх вирішення. Сучасний стан та перспективи розвитку фінансового права: Зб. наук. праць/ НДІ фінансового права. -К.: Вік прінт, 2009. - С. 69 - 71.

5. Кармаліта М. В. Правова доктрина в класичний період історії римського права / М. В. Кармаліта // Актуальні питання державотворення в Україні очима молодих учених: Міжнар. наук. прак. конф. 23-23 квітня 2009 р. - Київ, 2009. - С. 53-54.

6. Кармаліта М. В. Особливості визначення суб’єктів фінансового права у вітчизняній правовій доктрині / М. В. Кармаліта // Фінансова сфера та її роль у зростанні конкурентних переваг національних економік: Матеріали наук. практ. конф., - Ч. ІІ. - Ірпінь: НУДПСУ, 2009 р. - С. 357-360.

7. Кармаліта М. В. Теоретико-правові особливості доктрини в контексті джерел права/ М. В. Кармаліта // Особливості розвитку правової держави в умовах активізації євроінтеграційних процесів: проблеми теорії і практики: Матеріали всеукр. наук. прак. конф., Київ, НАУ, 18 лютого 2010 р. - К.: Ун-т «Україна», 2010. - С. 70-71.

8. Кармаліта М. В. Категорія «доктринального тлумачення» в контексті джерел права / М. В. Кармаліта // Актуальні проблеми прав людини, держави та

14 правової системи: ІХ Міжнар. студ. аспір. наук. конф. - Львів: Юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка. - 2010. - С. 39-40.

Структура дисертаційного дослідження відповідає поставленим меті та завданням і складається зі вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел.

<< | >>
Источник: КАРМАЛІТА МАРІЯ ВОЛОДИМИРІВНА. ПРАВОВА ДОКТРИНА - ДЖЕРЕЛО (ФОРМА) ПРАВА. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук. Київ - 2011. 2011

Еще по теме ВСТУП:

  1. Статья 154. Понуждение к вступлению в половую связь
  2. 40. Вступление закона в силу
  3. Статья 208. Вступление решения суда в законную силу
  4. Статья XrV ВСТУПЛЕНИЕ В СИЛУ
  5. ВСТУПИТЕЛЬНАЯ СТАТЬЯ
  6. Статья 48. Вступление в силу настоящего Федерального закона
  7.             2.1. Исследование отношения семейного законодательства к повторному вступлению в брак в России во второй половине 19 века. Эволюция вопроса, дозволенность и законность числа последовательных браков.
  8. Раздел девятый § 351. Преждевременное вступление во второй брак
  9. §I. ВСТУПЛЕНИЕ УГОЛОВНОГО ЗАКОНА В СИЛУ
  10. Вступление уголовного закона в силу по советскому законодательству.
  11. Специальные вопросы вступления уголовного законав силу.
  12. Статья 6 Основ уголовного законодательства и приговоры, вступившиевзаконную силу.
  13. Статья 119. Понуждение женщины к вступлению в половую связь
  14. Статья 119. Понуждение женщины к вступлению в половую связь
  15. б. Вступ до адвокатури
  16. Комментарий к статье 131. Преимущественное право вступления в члены жилищного кооператива в случае наследования пая
  17. Вступление федерального закона в силу: правовое регулирование и практика
- Административное право зарубежных стран - Гражданское право зарубежных стран - Европейское право - Жилищное право Р. Казахстан - Зарубежное конституционное право - Исламское право - История государства и права Германии - История государства и права зарубежных стран - История государства и права Р. Беларусь - История государства и права США - История политических и правовых учений - Криминалистика - Криминалистическая методика - Криминалистическая тактика - Криминалистическая техника - Криминальная сексология - Криминология - Международное право - Римское право - Сравнительное право - Сравнительное правоведение - Судебная медицина - Теория государства и права - Трудовое право зарубежных стран - Уголовное право зарубежных стран - Уголовный процесс зарубежных стран - Философия права - Юридическая конфликтология - Юридическая логика - Юридическая психология - Юридическая техника - Юридическая этика -