<<
>>

Примушення давати показання (ст. 175)

Частина 3 ст. 22 КПК забороняє домагатися показань обвинуваченого, підозрюваного, свідків, потерпілих, експертів шляхом насильства, погроз чи інших незаконних заходів. Порушення цих заборон й утворює злочин, передбачений ст.

175. Ч. 1 цієї статті встановлює відповідальність за примушення давати показання при допиті шляхом незаконних дій з боку особи, яка провадить дізнання або попереднє слідство.

З об’єктивної сторони злочин учиняється шляхом незаконних дій, що виступають як певний спосіб домогтися потрібних показань у особи, яку допитують. Вони можуть полягати в різних погрозах, адресованих самій особі, яку допитують, або її близьким (наприклад, погроза залишити допитуваного без їжі, погіршити режим його утримання під вартою, притягти до відповідальності його близьких, застосовувати фізичне насильство тощо). Незаконні дії при допиті можуть полягати і в обмані допитуваного, фальсифікації пред’явлених йому матеріалів слідства, різних обіцянках (наприклад, дати йому наркотики тощо).

Злочин вважається закінченим з моменту примушення давати показання.

З суб’єктивної сторони даний злочин передбачає вину лише в формі прямого умислу. Мотиви для кваліфікації значення не мають. Не має значення і мета примушення - домогтися неправдивих чи, навпаки, правдивих показань.

Суб’єктом цього злочину можуть бути лише особи, які ведуть дізнання або попереднє слідство.

Злочин карається позбавленням волі на строк до трьох років.

Частина 2 ст. 175 встановлює відповідальність за вчинення тих же дій, поєднаних з застосуванням насильства або із знущанням з особи, яку допитують. Під насильством слід розуміти будь-які форми фізичного насильства, наприклад: мордування, нанесення побоїв, заподіяння тілесних ушкоджень. Якщо при цьому вчинене вбивство чи заподіяні тяжкі тілесні ушкодження, передбачені ч. 2 або ч. 3 ст. 101, все вчинене кваліфікується за сукупністю злочинів.

Під знущанням з особи, яку допитують, розуміють глузування і ображання та інші дії, що грубо і цинічно принижують людську гідність.

Злочин карається позбавленням волі на строк від двох до восьми років.

Завідомо неправдивий донос (ст. 177). Під неправдивим доносом розуміють повідомлення про вчинення злочинів, зроблені в будь-якій формі органам, що мають право порушувати кримінальну справу. Неправдивий донос може бути усним, письмовим, через інших осіб, анонімним. Неправдиві свідчення можуть стосуватися як самого факту злочину (наприклад, повідомлення про начебто вчинені розкрадання), так і особи, яка нібито вчинила цей злочин.

Закон містить чітко обмежене коло органів, до яких може бути адресований неправдивий донос: суд, прокуратура, органи слідства і дізнання. Подання завідомо неправдивих повідомлень про вчинення злочину в інші органи не утворює злочину, передбаченого ст. 177, тому що безпосередньо не спрямоване проти правосуддя.

Завідомо неправдивий донос вважається закінченим з моменту надходження його у відповідні органи незалежно від того, чи була порушена кримінальна справа, чи був притягнений до відповідальності громадянин, проти якого був показаний неправдивий донос, чи ж донощик був викритий. Вказівка закону на завідомо неправдивий донос передбачає, що винний знає про невідповідність дійсності відомостей, які він повідомляє, тобто вони є неправдиві. Таким чином, з суб’єктивної сторони неправдивий донос може бути вчинений лише з прямим умислом.

Суб’єкт неправдивого доносу - будь-яка особа.

Частина 2 ст. 177 встановлює відповідальність за завідомо неправдивий донос, поєднаний з обвинуваченням в особливо небезпечному злочині проти держави чи в іншому тяжкому злочині; з штучним створенням доказів обвинувачення; а так само вчинений з корисливою метою.

Завідомо неправдивий донос слід відрізняти від наклепу (ст. 125): а) при неправдивому доносі завідомо неправдиве повідомлення стосується лише відомостей про вчинення злочину; при наклепі можуть розповсюджуватися вигадки як про вчинення злочину, так і про інші факти, що ганьблять потерпілого; б) при неправдивому доносі повідомлення про вчинення злочину адресоване лише органам, які можуть порушувати кримінальну справу; при наклепі неправдиві вигадки повідомляються будь-яким посадовим особам чи окремим громадянам; наклеп має місце й у випадках, коли наклепницькі гадки, що не містять обвинувачення будь-кого в злочині, повідомляються органам правосуддя; в) неправдивий донос вчиняється з метою порушення кримінальної справи та притягнення завідомо невинного до кримінальної відповідальності; наклеп же - для того, щоб зганьбити потерпілого.

Покарання за ч. 1 ст. 177 - позбавлення волі на строк до двох років або виправні роботи на той же строк, за ч. 2 ст. 177 - позбавлення волі на строк від двох до семи років.

Завідомо неправдиве показання (ст. 178). Частина 1 ст. 178 встановлює відповідальність за завідомо неправдиві показання свідка чи потерпілого, завідомо неправдивий висновок експерта, дані під час провадження дізнання, попереднього слідства або в суді, а також за завідомо неправильний переклад, зроблений перекладачем у тих же випадках.

Неправдивість показань свідка чи потерпілого полягає в повідомленні завідомо неправильних відомостей про факти та обставини, що мають значення для вирішення справи. Цей злочин передбачає лише активні дії, а замовчування свідка про відомі йому обставини справи є особливою формою відмови від дачі показань і тягне за собою відповідальність за ст. 179.

Неправдивість висновку експерта полягає в повідомленні лише завідомо неправильних висновків по проведеній експертизі. Ці висновки можуть стосуватися як окремих питань, що вирішує експерт, так і всього висновку в цілому.

Неправдивий переклад передбачає перекручення перекладачем матеріалів справи, показань та інших документів, переклад яких був ним здійснений.

Для відповідальності за вказані злочинні дії необхідна завідомість, тобто усвідомлення винним, що ним дається неправдиве показання, чи неправдивий переклад.

Відповідальність за злочин, передбачений ст. 178, несуть свідки, потерпілі, експерти та перекладачі. Обвинувачений, підозрюваний за дачу неправдивих показань відповідальності не несе.

Якщо особа, винна в неправдивому доносі, дала на слідстві чи в суді завідомо неправдиві показання, вона несе відповідальність за ст. 177, тому що дача нею неправдивих показань є логічним продовженням завідомо неправдивого доносу й самостійного злочину не утворює.

Покарання за даний злочин - позбавлення волі на строк до одного року або виправні роботи на той же строк.

Частина 2 ст.

178 встановлює більш сувору відповідальність за вказані дії, якщо вони були поєднані: а) з обвинуваченням в особливо небезпечному злочині проти держави чи іншому тяжкому злочині; б) з штучним створенням доказів обвинувачення, а так само - в) вчинені з корисливою метою.

Даний злочин карається позбавленням волі на строк до п’яти років.

Відмова свідка від дачі показань або експерта чи перекладача від виконання покладених на них обов’язків (ст. 179). За даний злочин несуть відповідальність лише особи, які викликаються як свідки або виконують функції експерта чи перекладача. Обвинувачений за відмову від дачі показань відповідальності не несе.

Злочин карається виправними роботами на строк до шести місяців або штрафом від п’ятдесяти до ста двадцяти мінімальних розмірів заробітної плати.

Перешкоджання явці свідка, потерпілого, експерта, примушування їх до відмови від дачі показань чи висновку, підкуп цих осіб чи погроза помстою за раніше дані показання чи висновок (ст. 180). Вказаний злочин може виражатися: а) у перешкоджанні явці свідка, потерпілого, експерта до суду, органів попереднього слідства чи дізнання;

б)              у примушуванні свідка, потерпілого або експерта до відмови від дачі показань чи висновку або до дачі завідомо неправдивих показань чи висновку шляхом погрози вбивством, насильством, знищенням майна цих осіб чи їхніх близьких родичів або розголошенням відомостей, що ганьблять їх; в) у підкупі свідка, потерпілого чи експерта з цією ж метою; г) у погрозі вчинити зазначені дії з помсти за раніше дані показання чи висновок. Перелічені дії виконуються лише шляхом погрози, тобто психічного насильства. Тому примушування, наприклад, шляхом інших дій не містить складу злочину, передбаченого ст. 180.

Закон обмежує зміст погрози лише погрозою вбивством, вчиненням фізичного насильства (наприклад погроза заподіяти тілесні ушкодження), знищенням майна чи розголошенням відомостей, що ганьблять особу. Під відомостями, що ганьблять особу, слід розуміти будь-які відомості, які свідок, потерпілий чи експерт вважають для себе такими.

Злочин може полягати і в погрозі вказаними видами насильства чи розголошенням відомостей, що ганьблять особу, з помсти за раніше дані показання чи висновки.

Злочин вважається закінченим з моменту самої погрози. Він вчиняється з прямим умислом і з метою примусити свідка, потерпілого чи експерта відмовитися від дачі показань чи висновку або дати завідомо неправдиві показання чи висновок.

Підкуп свідка, потерпілого чи експерта у зазначених цілях полягає в тому, що цим особам обіцяють винагороду або передають їм які-небудь матеріальні цінності (гроші, речі, облігації тощо) або надають інші майнові вигоди (наприклад передача путівок в будинок відпочинку тощо).

Суб’єктами злочину, що розглядається, можуть бути лише приватні особи. Посадові особи, які використовують для зазначених цілей своє службове становище, несуть відповідальність за ст. 180 та 165. Дані дії з боку особи, яка провадить дізнання чи попереднє слідство, утворюють злочин, зазначений в ст. 175.

Злочин, передбачений ст. 180, карається позбавленням волі на строк до чотирьох років або виправними роботами на строк до двох років.

<< | >>
Источник: М. И. БАЖАНОВ. Избранные труды / М. И. Бажанов ; [сост.: В. И. Тютюгин, А. А. Байда, Е. В. Харитонова, Е. В. Шевченко ; отв. ред. В. Я. Таций]. - Харьков : Право,2012. - 1244 с. : ил.. 2012

Еще по теме Примушення давати показання (ст. 175):

  1. Примушення давати показання (ст. 175)