36. Зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби.

Стаття 130. Зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби.

Об'єктом злочину є життя і здоров'я людини.

Об'єктивна сторона злочину полягає у:

1) свідомому поставленні іншої особи у небезпеку зараження ВІЛ чи вірусом іншої невиліковної інфекційної хвороби, що є небезпечною для життя людини;

2) зараженні іншої особи ВІЛ чи вірусом іншої невиліковної інфекційної хвороби особою, яка знала про те, що вона є носієм цього вірусу;

3) умисному зараженні іншої особи ВІЛ чи вірусом іншої невиліковної інфекційної хвороби, що є небезпечною для життя людини.

СНІД - це особливо небезпечна інфекційна хвороба, що викликається ВІЛ і через відсутність у теперішній час специфічних методів профілактики та ефективних методів лікування призводить до смерті. Злочин визнається закінченим з моменту вчинення дій, які створюють реальну небезпеку зараження іншої особи ВІЛ чи вірусом іншої невиліковної інфекційної хвороби, що є небезпечною для життя людини. Склад злочину - формальний.

Суб'єкт злочину -осудна особа, якій виповнилось 16 років, що хворіє на невиліковну інфекційну хворобу і знає про це.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується непрямим умислом або злочинною самовпевненістю. Вчинення з прямим умислом дій, спрямованих на те, щоб заразити іншу особу ВІЛ чи вірусом іншої невиліковної інфекційної хвороби, що є небезпечною для життя людини, якщо фактичне зараження не відбулося, слід розцінювати як замах і кваліфікувати за ст. 15, ч. 4 ст. 130 КК.

Кваліфікуючими ознаками є зараження: двох або більше осіб; неповнолітнього.