§ 3. Зняття судимості.

1. Під зняттям судимості розуміється припинення судимості рішенням суду. При

знятті судимості на відміну від її погашення перебіг встановленого законом

строку і невчинення особою нового злочину самі по собі, автоматично, не

припиняють стан судимості.

зобов'язує суд, а

лише надає йому право на підставі конкретних обставин справи зняти з особи

судимість.

2. Зняття судимості можливо лише до перебігу строків погашення судимості,

передбачених у ст. 89 КК. Тому воно завжди є достроковим.

Для зняття судимості згідно з ст. 91 КК необхідні такі умови:

1) відбуття особою покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі;

2) закінчення не менше половини строку погашення судимості, передбаченого в

ст.89 КК;

3) встановлення судом того, що особа зразковою поведінкою і сумлінним ставленням

до праці довела своє виправлення.

Для дострокового зняття судимості необхідна сукупність цих умов.

Якщо суд встановить наявність цих умов, він ухвалює рішення про зняття з особи

судимості, після чого особа визнається такою, що не має судимості.

Якщо суд не вважає за можливе зняти судимість, то особа продовжує вважатися

судимою і перетерплювати пов'язані з нею обмеження до повного закінчення

передбачених законом строків погашення судимості.

Порядок зняття судимості встановлюється КПК України (ч. З ст. 91 КК).

Примусові заходи медичного характеру та примусове лікування

Розділ XIV Загальної частини КК передбачає два види примусових заходів: 1)

примусові заходи медичного характеру (статті 92-95) та 2) примусове лікування

(ст. 96). І ті, й інші за своєю природою є заходами лікування і застосовуються

лише до осіб, які вчинили суспільне небезпечні діяння, передбачені кримінальним

законом, і страждають на певні захворювання.

І примусові заходи медичного характеру, і примусове лікування призначаються

судом особам, які вчинили суспільне небезпечне діяння, передбачене кримінальним

законом, але вони не є покаранням, тому що не містять в собі кари.

їх метою є обов'язкове лікування, а також запобігання вчиненню особами (до яких

вони застосовані) нових суспільне небезпечних діянь.

Разом з тим примусові заходи медичного характеру і примусове лікування

розрізняються за підставами застосування і колом осіб, до яких вони можуть бути

застосовані.