Особливості становлення громадянського суспільства в Україні.
На Заході громадянське суспільство формувалось еволюційно протягом кількох століть (і сьогодні воно далеке від ідеалу). В Україні, як і в Росії, елементи громадянського суспільства існували вже на межі XIX - ХХ ст.
Проте процес його визрівання був зупинений соціалістичною революцією 1917 р. і встановленням диктатури пролетаріату. Усе, що не було дозволене пролетарською державою, вважалося злочинним. Про громадянське суспільство навіть у науковій літературі взагалі не згадувалося, тому що це поняття вважалося “буржуазним”. На багато років утвердився розрив між декларованими, формальними принципами суспільних організацій (насамперед - щодо становища людини) і реальними суспільними відносинами. Держава заповнила собою весь суспільний простір. В економіці відбулось об’єднання влади і власності. У політиці - “одержавлення" всіх механізмів, що відкривають масам доступ до управління суспільством, об’єднання партійного апарату з державним.У духовній сфері формувався певний тип масової свідомості, свідомості жаху перед державою, а жах породжував пасивність. Перебороти цю дійсність тоталітарного суспільства, звільнити цілі покоління від догм, що їм прищепили, - процес довгий, який триватиме не одне десятиліття.
Ось чому потрібний тривалий перехідний період тісної, часто суперечливої взаємодії та взаємовпливу демократично сформованих органів державної влади та інститутів громадянського суспільства. Така взаємодія необхідна саме тому, що, у випадку різкого переходу від тоталітаризму до демократії за відсутності досвіду суспільно - політичної діяльності широких мас, існує небезпека переходу не до демократії, а до охлократії, розвалу держави та зупинки формування громадянського суспільства.
Тому лише поступово, по мірі підвищення культурного рівня, набуття управлінських навичок, компетенції в судженнях щодо найважливіших суспільно - державних проблем, громадяни через інститути громадянського суспільства візьмуть на себе більше функцій державної влади і перейдуть до самоврядування.
В Україні, як і в інших країнах СНД, є й інші, не менш складні проблеми на шляху до громадянського суспільства. По-перше, це практично повна відсутність горизонтальних зв’язків між різними соціальними групами. Після проголошення незалежності України державні структури, які вертикально пронизують суспільство, стали єдиною основою, що його об’єднує. За таких умов, різке послаблення вертикальної регулюючої ролі державних структур може призвести до серйозних економічних та соціальних потрясінь. По-друге, не можна не враховувати сформовану за роки зрівнювального “соціалізму” психологію соціального утримання й існування значних соціальних верств, що негативно ставляться до формування ринкових відносин. Деякі люди не можуть забути про “безкоштовну” освіту, “безкоштовну” медичну допомогу і багато чого іншого “безкоштовного”. Звідси - побоювання ринку та нездатність більшості населення пристосуватися до нових умов. До цього додається негативний досвід переходу до ринку практично всіх країн СНД, коли цей процес нерідко стає некерованим, пов’язаним з різким підвищенням цін, глибоким послабленням соціального захисту простих трудівників, зростанням диференціації між різними соціальними верствами, появою впливових мафіозних структур, корумпованістю всіх видів державного апарату та іншими негативними явищами. По-третє, серйозною перепоною на шляху формування громадянського суспільства є державна бюрократія в центрі і на місцях. У ході тривалого історичного розвитку бюрократія перетворилася на міцну соціальну структуру, що посідає центральне місце не тільки в суто державних, але й суспільних структурах. До того ж , нерідко саме бюрократія витісняє власне суспільні, економічні та соціальні структури. Без скасування такого протиприродного становища розвиток державного суспільства неможливий.
Чималі труднощі залишаються і на шляху формування нових суспільних організацій і рухів. Значна частина населення скептично оцінює реальні можливості впливу на суспільні відносини таких організацій, а державні структури прагнуть надати цим організаціям напівдержавного статусу і, тим самим, під оболонкою оновлення, зберегти стару систему.
Отже, можна передбачити, що процес формування громадянського суспільства в Україні буде не лише тривалим, але й складним, болючим.
Позитивним початком, безсумнівно, слід визнати прийняття в 1996 р. Конституції України. У ній немає терміна “громадянське суспільство”, однак у багатьох статтях закріплено елементи його фундаменту. Так, у ст. 5 народ проголошений носієм суверенітету та єдиним джерелом влади; ст. 21 гарантує права і свободи громадян; ст. 24 - рівність усіх громадян перед законом; ст. 35 - свободу світогляду та віросповідання; ст. 36 - свободу об’єднання в політичні партії та суспільні організації; ст. 41 - незалежність приватної власності тощо. Проте, у будь-якому випадку, громадянське суспільство в Україні може існувати тільки у зв’язку з правовою державою.Контрольні запитання.
Назвіть основні ознаки правової держави.
Чи збігається проголошення України правовою державою (Конституція України, ст. 1) з сучасним реальним становищем у країні?
Які види правових актів ви знаєте?
Дайте характеристику Конституції України.
Яким чином ухвалюються та набирають чинності закони України?
Що таке політичні права? Якими міжнародними документами та законами України вони закріплені?
В чому полягає проблема співвідношення індивідуальних та колективних політичних прав?
Назвіть головні ідейно - політичні передумови сучасних концепцій громадянського суспільства.
У чому суть громадянського суспільства і які форми його функціонування? Поясніть взаємодію громадянського суспільства з державою.
Які фактори можуть сприяти, а які можуть заважати встановленню і розвитку громадянського суспільства?
Які статті Конституції України можуть сприяти формуванню громадянського суспільства?
Чи залишаться політика і політичні інститути в розвиненому громадянському суспільстві?
Список літератури
Аніпчук В. Форми правового забезпечення діяльності політичних партій в Україні//Право України. - 2000. - №2. - С.95-97.
Базовкін Є. Шляхи становлення, форми прояву багатопартійності//Політика і час. - 1991. - №10. - С.17-19.
Білоус А.О.Політико-правові системи: світ і Україна.-К.:АМУПП,1997.-198 с.
Бокало Н., Трохимчук С. Проблеми і перспективи демократизації в країнах Центрально-Східної Європи (на прикладі країн Вишеградської групи). - Л.: Львівський національний ун-т ім. Івана Франка, 2000. - 68 с.Головенко В.А. Український молодіжний рух у ХХ столітті: історико- політологічний аналіз основних періодів. - К., 1997. - 159 с.
Громадянське суспільство в сучасній Україні: специфіка становлення, тенденції розвитку / За заг. ред. Ф.М. Рудича. - К.: Парламентське вид-во, 2006. - 412 с.
Кормич Л.І., Шелест Д.С. Громадські об’єднання та політичні партії сучасної України. - К.: АВРІО, 2004. - 262 с.
Михальченко М. Україна як нова історична реальність: запасний гравець Європи. - К.: Відродження, 2004. - 488 с.
Некряч А.І. Місцеве самоврядування в Україні: етапи становлення та перспективи: Моногр. - К.: Генеза, 2002.- 368 с.
Політична система сучасної України. Особливості становлення, тенденції розвитку: Навч. посіб. / За ред. Ф.М. Рудича. - К.: Парламентське вид-во, 2002. - 327 с.
Політична система та інститути громадянського суспільства в сучасній Україні: Навч. посібник / Ф.М. Рудич, Р.В. Балабан, Ю.С. Ганжуров та ін. - К.: Либідь, 2008. - 440 с.
Політологічний енциклопедичний словник / За ред. Ю.С.Шемшученка, В.Д. Бабкіна, В.П. Горбатенка. 2-е вид., доп. і перероб. - К.: Генеза, 2004. - 736 с. Україна в сучасному геополітичному просторі: теоретичний і прикладний аспекти [Кол. моногр.]. За ред. Ф.М. Рудича. - К.: МАУП, 2002. - 488 с. Щедрова Г. Громадянське суспільство: прагнення та реаліїУ/Наук. зап. Сер. „Політологія і етнологія”. - К.: ІПіЕНД, 2004. - С.237-247.