Права та свободи громадян.
Складовою сучасного законодавства є імплементація прав та свобод громадян держави. Найважливіші міжнародні правові акти, які регулюють цю сферу: Загальна декларація прав людини 1948 р., міжнародний пакт про права людини 1966 р., Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод 1950 р.
та 11 протоколів до цієї Конвенції, Європейська хартія регіональних мов та мов меншин тощо.Серед прав та свобод громадян виокремлюють економічні, соціальні, духовні та інші права. Важливою складовою прав та свобод виступають політичні права та свободи громадян. Вони дають громадянам змогу брати участь в суспільному та політичному житті країни. Охоплюють право на участь в управлінні суспільством та державою, виборче право, право на створення політичних об'єднань, свободу слова, зборів та маніфестацій, право подання петицій. Володіння політичними правами звичайно пов'язується з приналежністю до громадянства певної держави.
І, нарешті, заключний аспект. Зростання плюралістичності соціальної структури негативно впливає на концепцію, згідно з якою, правові нормі являють собою загальнообов’язкові у суспільстві норми, які грунтуються на загальних уявленнях про справедливість. Вітчизняні правознавці звертають увагу на те, що загальнолюдські принципи свободи й рівності “можуть бути адекватно оцінені лише при наявності сталих суспільних відносин у більш- менш однорідному суспільстві”. Ерозії піддаються й інші традиційні для правознавства уявлення. Зокрема, аксіома щодо верховенства законів над актами органів виконавчої влади. Відтак розвиток сучасних правових норм віддзеркалює тенденцію об’єктивації суб’єктивного права. Тому право, як сукупність загальнообов’язкових норм, має стати більш гнучким. На часі оновлення деяких традиційних парадигм. Нові концепції розвитку права та пошук новітніх правових норм повинні відповідати таким вимогам: поєднання юридичної рівності індивідів з юридичною рівністю соціальних груп; поєднання мегаінтересів усього суспільства, мезоінтересів соціальних груп, мікроінтересів малих соціальних груп та індивідів; сприяння реалізації індивідуальних та групових потреб.
3.