<<
>>

4. Додержання законодавства щодо якостi i безпеки харчових продуктiв, продовольчої сировини та супутнiх матерiалiв

1. Виробництво високоякiсної продукцiї є першорядним

обовязком кожного сiльськогосподарського товаровиробника. Залежно вiд якостi цiєї продукцiї визначається попит на

неї споживачiв, реалiзацiя i одержання прибутку, наступне її

виробництво, спроможнiсть бути конкурентоздатною на ринку, як на внутрiшньому, так i на зовнiшньому.

За загальним поняттям якiсть продукцiї (у тому числi

сiльськогосподарської) - це сукупнiсть споживчих властивостей товарiв, продуктiв, що забезпечують певнi потреби населення та народного господарства вiдповiдно до її призначення.

Водночас, Декрет Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 8

квiтня 1993 р. "Про державний нагляд за додержанням стандартiв, норм i правил та вiдповiдальнiсть за їх порушення" дає

Правове регулювання виробничо-господарсько! дiяльностi СГП 359

пiдстави стверджувати, що якiсть сiльськогосподарської продукцiї - це система рiзноманiтних показникiв, яким має вiдповiдати остання i якi повиннi впроваджуватись у процесi виробництва. Такий висновок випливає зi змiсту ст. 1 цього

Декрету, де зазначено, що якiсть продукцiї - це сукупнiсть

властивостей, якi вiдображають безпечнiсть, новизну, довговiчнiсть, надiйнiсть, економiчнiсть, енергоємнiсть, естетичнiсть, екологiчнiсть продукцiї тощо, якi надають їй здатностi

задовольняти споживача вiдповiдно до її призначення.

Визначення поняття якостi дане в Мiжнародному стандартi 150 9001.87 за яким якiсть - сукупнiсть властивостей, характеристик продукцiї чи послуги, котрi надають цим властивостям можливiсть задовольняти обумовленi потреби, якi передбачаються, вiдповiдно iдеологiєю стандартiв серiї 9000.

| i Системи якостi повинна функцiонувати таким чином, щоб

забезпечити упевненiсть у тому, що протягом певного часу

пiсля її використання не виявляться недолiки.

Серед правових актiв, що стосуються якостi визначним є

Закон "Про якiсть та безпеку харчових продуктiв i продовольчої сировини", прийнятий Верховною Радою України

23 грудня 1997 р.

У ст. 1 цього Закону викладено поняття

якостi продуктiв харчування, а саме: якiсть харчового продукту являє собою сукупнiсть властивостей харчового продукту,

що визначає його здатнiсть забезпечувати потребу органiзму

людини в енергiї, поживних та ароматизованих речовинах,

безпеку для її здоровя, стабiльнiсть складу i споживчих властивостей протягом строку придатностi до споживання. У

цьому Законi наведенi термiни та дається пояснення щодо їх

значення стосовно якостi i безпеки харчових продуктiв i продовольчої сировини. Зокрема, безпека останнiх ознак, вiдсутнiсть токсичної, канцерогенної, мутагенної, алергенної чи

iншої несприятливої для органiзму людини дiї харчових продуктiв при їхньому споживаннi у загальноприйнятних кiлькостях, межi яких встановлюють Мiнiстерством охорони здоровя України та iн. Цей Закон встановлює правовi засади забезпечення якостi i безпеки харчових продуктiв, продовольчої

сировини для здоровя населення, регулює вiдносини мiж

органами виконавчої влади i виробниками, продавцями (постачальниками i споживачами) пiд час розробки, виробництва, ввезення на митну територiю України, закупiвлi, постачання, зберiгання, транспортування, реалiзацiї, використан

360 РоздiлXVI

ня, споживання та утилiзацiї харчових продуктiв, продовольчої сировини, а також надання послуг у сферi громадського

харчування.

2. Забезпечення належної якостi вирощуваної сiльськогосподарської продукцiї, харчових продуктiв i продовольчої сировини має визначне системне значення i характеризується

вiдповiдними принципами. Закон "Про якiсть та безпеку харчових продуктiв i продовольчої сировини", прийнятий Верховною Радою України 23 грудня 1997 р., закрiпив вiдповiднi

принципи у ст. З Закону. Основними заходами державної полiтики щодо забезпечення якостi та безпеки харчових продуктiв i продовольчої сировини є:

створення гарантiй безпеки для здоровя людини пiд час

виготовлення, ввезення, транспортування, зберiгання, реалiзацiї, використання, споживання, утилiзацiї або знищення

харчових продуктiв i харчової сировини;

державний контроль i нагляд за їх виробництвом, переробкою, транспортуванням, зберiганням, реалiзацiєю, використанням, утилiзацiєю або знищенням, якi забезпечують збереження навколишнього природного середовища, ввезення в

Україну, а також наданням послуг у сферi громадського

харчування;

стимулювання впровадження нових безпечних науковообгрунтованих технологiй виготовлення (обробки, переробки) харчових продуктiв, продовольчої сировини i супутнiх матерiалiв та виробництва нових видiв спецiальних i екологiчно

чистих харчових продуктiв, продовольчої сировини i супутнiх

товарiв;

пiдтримка контрольної якостi харчових продуктiв з боку

громадських органiзацiй;

координацiя дiй органiв виконавчої влади при розробцi i

реалiзацiї полiтики щодо забезпечення належної якостi харчових продуктiв i продовольчої сировини;

встановлення вiдповiдальностi виробникiв, продавцiв (постачальникiв) харчових продуктiв, продовольчої сировини i

супутнiх товарiв за забезпечення їх належної якостi та безпеки для здоровя людини пiд час виготовлення, приготування,

зберiгання та реалiзацiї, а також за реалiзацiєю всiєї продукцiї

у разi її невiдповiдностi стандарту, санiтарним, ветеринарним

та фiтосанiтарним нормам.

Правове регулювання виробничо-господарської дiяльностi СГП 361

3.

Згiдно з цими правовими нормами визначаються повноваження органiв державного управлiння щодо забезпечення

якостi сiльськогосподарської продукцiї. Зокрема, в Мiнагропромi України функцiонує Державна iнспекцiя по заготiвлях

i якостi продукцiї Мiнiстерства агропромислового комплексу

України. Вiдповiдно до Положення ця Державна iнспекцiя є

мiжгалузевим органом АПК України з питань державного

контролю щодо заготiвель i якостi сiльськогосподарської продукцiї, а також самостiйним структурним пiдроздiлом центрального апарату Мiнагропрому України. Цей орган здiйснює контроль за якiстю сiльськогосподарської продукцiї та

сировини пiд час їх виробництва i збереження та реалiзацiї, у

тому числi при проведеннi експортно-iмпортних операцiй.

До його компетенцiї вiднесено здiйснення контролю за

дотриманинм пiдприємствами i органiзацiями галузi встановленого порядку визначення якостi i кiлькостi сiльськогосподарської продукцiї, що закуповується у товаровиробникiв,

правила зберiгання, проведення своєчасних розрахункiв за

неї.

Положенням про цю iнспекцiю передбаченi i права (п. 6).

їй надано право проведення перевiрок господарств, заготiвельних органiзацiй всiх форм власностi з питань дотримання

ними вимог стандартiв, технiчних умов якостi сiльськогосподарської продукцiї i сировини при здачi-прийманнi, транспортуваннi, розмiщеннi, зберiганнi та розрахунках за неї, а

також при переробцi сировини у власних цехах товаровиробникiв. У разi виявлення порушень iнспекцiя складає акти з

вiдповiдними вимогами, якi є належними до виконання.

Органом державного контролю є Державна хлiбна iнспекцiя, що також є структурним пiдроздiлом Мiнагропрому

України. Вона дiє на пiдставi вiдповiдного Положення вiд

19 грудня 1997 р. На iнспекцiю накладається обовязок здiйснювати аналiз стану, кiлькiсного, якiсного зберiгання зерна

та продуктiв його переробки, бобових та олiйних культур i сировини при виникненнi спiрних питань у процесi їх приймання пiдприємствами галузi тощо.

Аграрне законодавство накладає на сiльськогосподарського товаровиробника першорядний обовязок - виробляти

сiльськогосподарську продукцiю, харчовi продукти i продовольчу сировину високої якостi.

Виконанню цих обовязкiв

сприяють вiдповiднi виробничо-господарськi передумови в

362 Роздiл ХМ

тому числi використання нових високоврожайних сiльськогосподарських культур, племiнної худоби, прогресивних технологiй, сучасних збиральних машин, таких мiнеральних добрив, пестицидiв, що не шкодять здоровю людини, як споживача продуктiв харчування.

4. Чиннi норматипно-тсхнiчнi документи насамперед передбачають вимоги до вирощування та виробництва продукцiї росли нництiяi i тварин ницiка. Вони встановлюють показники, яким мають вiдпопiдати насiння та сiльськогосподарська технiка, що вiдiїрають важливу роль у процесi вирощування сiльськогосподарських рослин. Причому нинi, коли

надто часто використовується iмпортне насiння, треба, щоб

воно в повному обсязi вiдповiдало щонайперше стандартам

країни вирощування, а також України з огляду на можливiсть

його використання в наших природно-клiматичних умовах.

Для вiдтворення поголiвя худоби велике значення має система показникiв, додержання яких може забезпечити вирощування високопродуктивної худоби i високу якiсть продукцiї

тваринництва.

На рiвнi законодавчих актiв та нормативно-технiчних документiв встановлено також конкретнi вимоги до екологiчної

безпеки вирощуваної в Українi та iмпортованої сировини

продукцiї рослинництва i тваринництва, в тому числi й у переробленому виглядi. Грунтовнiсть таких вимог обумовлена

застосуванням хiмiчних засобiв захисту i стимулювання росту

рослин, впровадженням у країнах-iмпортерах генної iнженерiї, використанням рiзних (iнколи заборонених у цих країнах)

стимуляторiв росту в галузях мясного скотарства i птахiвництва.

Скажiмо, Законом "Про пестициди i агрохiмiкати" врегульовано правовi вiдносини, повязанi з державною реєстрацiєю, виробництвом, закупiвлею, транспортуванням, зберiганням, реалiзацiєю та безпечним для здоровя людини i

навколишнього природного середовища застосуванням пестицидiв i агрохiмiкатiв. Ним спецiально визначено права та

обовязки пiдприємств, установ, органiзацiй i громадян, а також повноваження органiв державної виконавчої влади i посадових осiб у вiдповiднiй сферi.

Цей Закон закрiпив вимоги до якостi за критерiями безпечностi сiльськогосподарської сировини i харчових продуктiв.

Так у ст. 18 даного акта зазначено, що сiльськогосподар

Правове регулювання виробничо-господарської дiяльностi СГП 363

ська сировина i харчовi продукти рослинного i тваринного

походження, при виробництвi, зберiганнi й транспортуваннi

яких використовувалися пестициди i агрохiмiкати, мусять вiдповiдати санiтарно-гiгiєнiчним вимогам, що має бути пiдтверджено сертифiкатом вiдповiдностi. Рiшення про порядок

використання сiльськогосподарської сировини i харчових

продуктiв, що не вiдповiдають санiтарно-гiгiєнiчним вимо|гам, приймають органи Державного санiтарного нагляду i

| державної ветеринарної медицини. Сiльськогосподарська сиiровина i харчовi продукти, що не можуть бути використанi>

| пiдлягають вилученню, утилiзацiї та знищенню в порядку,

| встановленому Урядом України.

! Крiм того, цим Законом (ст. 19) визначено вимоги до

якостi .iа критерiями безпечностi iмпортованої сiльськогоспо-рської сировини i хпрчових продуктiв. У ньому зазначено,

що вони ч> цими критерiями мають вiдповiдати державним

[ стандартам України та iншим нормативним документам, супi роводжуватися сертифiкатами вiдповiдностi.

| 5. Суспiльнi вiдносини, що виникають з приводу якостi

| сiльськогосподарської продукцiї, значною мiрою мають регу| люватися нормами цивiльного права i є цивiльно-правовими,:

i зокрема це стосується таких понять як iдентифiкацiя i сертифiкацiя. iдентифiкацiя як термiн означає визначення вiдI повiдностi показникiв якостi харчових продуктiв i продовольчої сировини показникам, встановленим у нормативнiй i тех| нiчнiй документацiї виробника харчових продуктiв чи наведенням в iнформацiї про цi продукти, а також визначенням

вiдповiдностi харчових продуктiв i продовольчої сировини у

Е звичайнiй загальнiй назвi з метою сертифiкацiї.

| Вiдповiдно пiд сертифiкацiєю розумiється процедура, в

процесi якої уповноважений (акредитований) Державним комiтетом по стандартизацiї, метрологiї та сертифiкацiї орган

документально засвiдчує, що харчовi продукти або продо| вольча сировина вiдповiдає встановленим вимогам.

i Згiдно зi ст.

15 Закону "Про якiсть та безпеку харчових

продуктiв i продовольчої сировини" встановлена обовязковiсть сертифiкацiї харчових продуктiв, продовольчої сировини, супутнiх матерiалiв, послуг у сферi громадського харчу1 вання та сертифiкацiя системи якостi їх виробництва.

Порядок i правила сертифiкацiї встановлюються Державним комiтетом України по стандартизацiї, метрологiї та сертифiкацiї. /цi,

364

РОЗДiЛ XVI

Обовязкова сертифiкацiя харчових продуктiв, продовольчої сировини, супутнiх матерiалiв, послуг у сферi громадського харчування, а також сертифiкацiя систем якостi цих продуктiв, сировини, матерiалiв, надання послуг здiйснюється

органами сертифiкацiї, акредитованими Державним комiтетом України по стандартизацiї, метрологiї та сертифiкацiї.

6. Важливим етапом чахисту прав споживачiв, збереження

належної якостi сiльськогосподарської сировини i харчових

продуктiв с цiлесiїрямонаiiа угилiзацiя вiдходiв виробництва

та екологiчної безпечностi сировини i харчових продуктiв,

зокрема тих, що не вiдповiдають санiтарно-гiгiєнiчним вимогам (надмiрний вмiст нiтратiв, молоко i мясо хворих тварин

тощо).

На сiльськогосподарськi пiдприємства, сiльськi (фермерськi) господарства як виробникiв сiльськогосподарської про-.

дукцiї i сировини поширюються норми Закону "Про якiсть та

безпеку харчових продуктiв, продовольчої сировини" стосовно їхнiх правомочностей як виробникiв i постачальникiв цих

товарiв. Вiдповiдно до ст. 19 субєкти пiдприємницької дiяльностi - фiзичнi та юридичнi особи усiх форм власностi,

якi займаються розробленням, виробництвом, зберiганням,

транспортуванням, ввезенням в Україну, використанням, а

також реалiзацiєю харчових продуктiв продовольчої сировини, мають право: одержувати в установлений строк неодмiнну

та достовiрну iнформацiю вiд вiдповiдних органiв виконавчої

влади про можливiсть реалiзацiї, використання i споживання

харчових продуктiв, продовольчої сировини i супутнiх матерiалiв в Українi i в разi потреби звертатися за захистом своїх

прав до суду.

Поряд з цим субєкти пiдприємницької дiяльностi зобовязанi реалiзовувати та використовувати харчовi продукти, продовольчу сировину i супутнi матерiали лише за наявностi документального пiдтвердження їхньої якостi та безпеки: забезпечувати безперешкодний доступ на вiдповiднi обєкти працiвниками, якi здiйснюють державний контроль i нагляд, для

проведення перевiрки вiдповiдностi виробництва, зберiгання,

транспортування, реалiзацiї, використання харчових продуктiв i продовольчої сировини вимогам, нормам i правилам щодо якостi та безпеки цих продуктiв i сировини. Необхiдно також вiдшкодувати споживачам шкоду, заподiяну внаслiдок

Правове регулювання виробничо-господарської дiяльностi СГП 365

порушення законодавства України про якiсть та безпеку харчових продуктiв i продовольчої сировини.

7. За порушення законодавства про додержання вимог щодо якостi та безпеки харчових продуктiв i продовольчої сировини передбачено цивiльно-правову, адмiнiстративну або

кримiнальну вiдповiдальнiсть вiдповiдно до законiв України.

Комплекс наведених заходiв розробляється сiльськогосподарським пiдприємством i закрiплюється в системi управлiння якiстю продукцiї. Такi системи декiлька рокiв тому були

розробленi та досить успiшно використовувалися. Кризовi

явища якоюсь мiрою загальмували цю досить важливу дiяльнiсть. Одначе боротьба за ринки збуту змусить українських

аграрних товаровиробникiв пiдвищити вимоги до якостi та

екологiчної безпеки своєї продукцiї, перейти на новий рiвень

використання системи управлiння її якiстю, здiйснюваного з

додержанням мiжнародних вимог.

Одне з чiльних мiсць у системi забезпечення якостi сiльськогосподарської продукцiї та безпеки споживачiв посiдає

iнститут вiдповiдальностi (насамперед, цивiльно-правової та

адмiнiстративної, а вже потiм i кримiнальної).

Таку вiдповiдальнiсть за шкоду, заподiяну життю, здоровю або майну споживача, на рiвнi законiв встановлено,

зокрема. Законом "Про захист прав споживачiв". Декретом

Кабiнету Мiнiстрiв України "Про державний нагляд за додержанням стандартiв, норм та правил та вiдповiдальнiсть за їх

порушення", а на рiвнi локальної правотворчостi - умовами

конкретних договорiв, конкретних контрактiв купiвлi-продажу, контрактацiї, мiни, кредиту пiд заставу майбутнього врожаю, фючерсних та iн. угод.

8. Законом "Про захист прав споживачiв" (ст. 17), зокрема, встановлено майнову вiдповiдальнiсть за шкоду, заподiяну товарами (роботами, послугами) неналежної якостi. Вiдповiдно до нього шкода, заподiяна життю, здоровю або майну

споживачна товарами, що мiстять недолiки, пiдлягає вiдшкодуванню в повному обсязi, якщо законодавством не передбачено бiльш високої мiри вiдповiдальностi. Право вимагати

вiдшкодування заподiяної шкоди визначається за кожним потерпiлим споживачем незалежно вiд того, перебував вiн чи нi

у договiрних вiдносинах iз виготовлювачем. Таке право зберiгається протягом встановленого термiну служби (термiну

придатностi);

366 Роздiл XVI

Згiдно з п. 4 ст. 17 Закону "Про захист прав споживачiв"

виготовлювач несе вiдповiдальнiсть за шкоду, заподiяну життю, здоровю або майну споживача у звязку з використанням

матерiалiв, обладнання, приладiв, iнструментiв та iнших засо

бiв, необхiдних для виробництва товарiв незалежно вiд рiвня

його наукових i технiчних знань.

Недолiк - окрема нснiднопiднiсть товару вимогам нормативних документiв, умовам доi опорiв або вимогам, що ставляться до нього, й також iнформацiї про товар, яка надана виготовлювачем (пиконiнiцем. продавцем). iстотний недолiк чнедолiк. який робить нсможлиiiим чи недопустимим використання товару вiдповiдно до його цiльового призначення,

або який не може бути усунутий цим споживачем, або для

його усунення необхiднi великi затрати працi й часу, або вiн

робить товар iншим, нiж передбачено договором, або проявляється знову пiсля його усунення (преамбула Закону "Про

захист прав споживачiв").

; Декретом Кабiнету Мiнiстрiв України "Про державний

iнагляд за додержанням стандартiв, норм i правил та вiдповiдальнiсть за їх порушення" (роздiл 5) передбачено також вiдповiдальнiсть за порушення стандартiв, норм i правил, яка

повною мiрою поширюється й на сiльськогосподарськi пiдприємства.

Вiдповiдно до ст. 8 цього Декрету субєкт пiдприємницької

дiяльностi (пiдприємець) несе вiдповiдальнiсть за порушення

стандартiв, норм i правил. Зокрема, за реалiзацiєю продукцiї,

що не вiдповiдає їх вимогам, вiн сплачує штраф у розмiрi 25

вiдсоткiв вартостi реалiзованої продукцiї: за ухилення вiд

предявлення органам державного нагляду продукцiї, яка пiдлягає контролю, - штраф у розмiрi 25 вiдсоткiв вартостi продукцiї, що випущена з моменту ухилення: за реалiзацiю продукцiї, яка пiдлягає обовязковiй сертифiкацiї, але не пройшла її, - штраф у розмiрi 25 вiдсоткiв вартостi реалiзованої

продукцiї; за реалiзацiю експортної продукцiї, яка не вiдповiдає вимогам стандартiв, форм i правил, про що є письмове

пiдтвердження споживача. - штраф у розмiрi 25 вiдсоткiв

вартостi реалiзованої продукцiї; за реалiзацiю продукцiї, забороненої до випуску i реалiзацiї органами державного нагляду,

- штраф у розмiрi 100 вiдсоткiв вартостi реалiзованої продукцiї: за випуск, реалiзацiю продукцiї, яка внаслiдок порушення

вимог стандартiв, норм i правил є небезпечною для життя,

Правове регулювання виробничо-господарськоi дiяльностi СГЛ---367

здоровя i майна людей та навколишнього природного середовища, - штраф у розмiрi 100 вiдсоткiв вартостi випущеної

або реалiзованої продукцiї.

Сплата зазначених штрафiв не звiльняє пiдприємця вiд

обовязку вiдшкодувати споживачам продукцiї збитки, яких

вони зазнали внаслiдок порушення стандартiв, норм i правил,

невиконання умов договору на поставку продукцiї. Постанови про накладення штрафiв видають головний державний iнспектор Автономної Республiки Крим, областi, мiста або його

заступник, а в окремих випадках - головний державний iнспектор України або його заступники. Один примiрник постанови надсилається державнiй податковiй iнспекцiї за мiсцезнаходженням пiдприємця для контролю за надходженням

штрафу. В разi невиконання порушником постанови протягом 15 днiв вiд дня її видання сума штрафу стягується у беззаперечному порядку державною iнспекцiєю.

Треба, однак, зазначити, що вiдповiдно до п. 7 ст. 8 вказаного декрету штрафи не накладаються, якщо є рiшення уряду

України про дозвiл реалiзовувати сiльськогосподарську продукцiю з вiдхиленням щодо якостi вiд вимог стандартiв у рахунок виконання державного замовлення: пiдприємець має

дозвiл на тимчасове вiдхилення вiд вимог вiдповiдних стандартiв щодо якостi продукцiї, виданий Держстандартом України за наявностi клопотання заiнтересованого органу державної виконавчої влади, згоди споживача та спецiально

уповноваженого органу, який здiйснює державний нагляд за

безпечнiстю цiєї продукцiї. При цьому пiдприємець вiдраховує в порядку, встановленому Мiнфiном України, в дохiд державного бюджету 10 вiдсоткiв вартостi такої продукцiї протягом строку дiї дозволу.

<< | >>
Источник: В.З. Янчук. АГРАРНЕ ПРАВО УКРАЇНИ. 1998

Еще по теме 4. Додержання законодавства щодо якостi i безпеки харчових продуктiв, продовольчої сировини та супутнiх матерiалiв:

  1. 4. Додержання законодавства щодо якостi i безпеки харчових продуктiв, продовольчої сировини та супутнiх матерiалiв
- Авторское право России - Аграрное право России - Адвокатура - Административное право России - Административный процесс России - Арбитражный процесс России - Банковское право России - Вещное право России - Гражданский процесс России - Гражданское право России - Договорное право России - Европейское право - Жилищное право России - Земельное право России - Избирательное право России - Инвестиционное право России - Информационное право России - Исполнительное производство России - История государства и права России - Конкурсное право России - Конституционное право России - Корпоративное право России - Медицинское право России - Международное право - Муниципальное право России - Нотариат РФ - Парламентское право России - Право собственности России - Право социального обеспечения России - Правоведение, основы права - Правоохранительные органы - Предпринимательское право - Прокурорский надзор России - Семейное право России - Социальное право России - Страховое право России - Судебная экспертиза - Таможенное право России - Трудовое право России - Уголовно-исполнительное право России - Уголовное право России - Уголовный процесс России - Финансовое право России - Экологическое право России - Ювенальное право России -