5. Органiзацiя збуту (продажу) сiльськогосподарської продукцiї
1. Виробничо-господарська дiяльнiсть колективно-кооперативних сiльськогосподарських пiдприємств i товариств селянських (фермерських) домашнiх пiдсобних господарств
охоплює собою цiлеспрямовану з метою забезпечення реалiзацiї i одержання прибутку органiзацiю збуту (продажу) виробленої сiльськогосподарської продукцiї.
Здiйснення збуту(продажу) вироблених i виготовлених продуктiв харчування
Роздiл )0>
та сiльськогосподарської сировини становить собою, по-перше, реалiзацiю виробником належного йому права власностi
на цю продукцiю, реалiзацiю його права розпорядження нею;
по-друге, органiзацiя збуту (продажу) своєї продукцiї є проявом його права на пiдприємницьку дiяльнiсть; по-третє, рацiональна органiзацiя збуту (продажу) продукцiї забезпечується одержання її власником вiдповiдного прибутку (доходу), без чого ниробпичо-господарська дiяльнiсть була б недоцiльною i непотрiбною,
Закон України "Про пiдприємництво" вiд 7 лютого 1991 р.
поширює свою чиннiсть на юридичнi i фiзичнi особи, якi займаються пiдприємницькою дiяльнiстю, а тому його норми
становлять собою правову основу регулювання вiдносин
сiльськогосподарських товаровиробникiв щодо органiзацiї
збуту (продажу) продукцiї, яку вони виробляють i виготовляють. З прийняттям нового Цивiльного кодексу України вiдповiднi правовi норми про пiдприємництво будуть закрiпленi в
ньому, а потреба в Законi "Про пiдприємництво" вiдпаде.
2. За своїм економiко-соцiальним змiстом вiдносини органiзацiї збуту (продажу) продукцiї ототожнюються iз термiном
маркетинг, що походить вiд англiйського слова тагкеї ринок.
Питання належної органiзацiї збуту (продажу) сiльськогосподарської продукцiї мають важливе виробничо-господарське економiчне значення як для виробникiв, так i для органiв державного управлiння сiльським господарством. Цим
питанням придiлена увага в правових актах, якими визначенi
повноваження органiв державно-правового регулювання
сiльського господарства.
Так зокрема, це - Положення проГоловне управлiння ринкових вiдносин, маркетингу та балансiв продовольчих ресурсiв Мiнiстерства агропромислового
комплексу України, яке затверджене наказом вiд 19 грудня
1997 р.
Головне управлiння органiзовує систему маркетингу у
сферi виробництва i реалiзацiї сiльськогосподарської продукцiї та продуктiв її переробки, сприяє iнформуванню товаровиробникiв усiх форм власностi з цих питань, створенню
умов для реалiзацiї продукцiї через ринкову iнфраструктуру,
вiдновленню традицiйних i освоєнню нових ринкiв збуту.
Про доцiльнiсть застосування маркетингу йдеться в Положеннi про Головне управлiння землеробства i маркетингу
Правове регулювання виробничо-господарської дiяльностi СГП 369
продукцiї рослинництва Мiнагропрому України, в Положеннi
про Головне управлiння виробництва i маркетингу продукцiї
тваринництва з державною племiнною iнспекцiєю Мiнагропрому України. У вирiшеннi питань маркетингу зацiкавленi й
iншi структурнi пiдроздiли мiнiстерства.
Органiзацiя збуту (продажу) сiльськогосподарської продукцiї є складним управлiнсько-розпорядчим, економiчним i
комерцiйним процесом. Кожний з видiв сiльськогосподарської продукцiї, зокрема, продукцiя переробки, будучи товаром, пiдпорядкована загальним засадам реалiзацiї, що вiдповiдає вимогам ринкових економiчних вiдносин. Практичне
застосування маркетингу потребує спецiальної комерцiйнометодичної розробки науково-практичних засад, умов, порядку i особливостей реалiзацiї сiльськогосподарської продукцiї та продукцiї її переробки. Потреба в таких рекомендацiях методики є вкрай необхiдною i тому, що в сiльському
господарствi України вiдсутнiй певний досвiд здiйснення належної органiзацiї збуту (продажу) цих товарiв внаслiдок цiлого ряду причин.
3. За теперiшнiх часiв органи державно-правового регулюi вання сiльського господарства фактично не є пiдготовленими
(до застосування сучасних методiв органiзацiї збуту (продажу)
| сiльськогосподарської продукцiї. Першопричина цього поля| гає у вiдсутностi умов i навичок до впровадження засад ринкової економiки у сферi сiльськогосподарського виробництва
i споживання.
У першi роки проголошення незалежностi України йшлося про пiднесення значущостi приватної власностi, перехiд до
ринкових економiчних вiдносин у -сiльському господарствi.
Однак економiка сiльського господарства занепадала, дедалi
бiльше поширювалися бартернi (договiрнi) вiдносини, виробничо-господарськi потужностi не розвивалися, продуктивнiсть сiльського господарства катастрофiчне зменшувалась,
оподаткування сiльськогосподарського товаровиробника непомiрно зростало, колгоспники i працiвники державних сiльськогосподарських пiдприємств роками не одержували грошової оплати за свою працю.
Внаслiдок наведених причин, факторiв i умов щодо застосування такого методу органiзацiї збуту (продажу) продуктiв
харчування i продовольчої сировини, як маркетинг, його
впровадження на вiдповiдному рiвнi виробниками цих това
370
рiв передчасне.
Для цього необхiдно здiйснити цiлий комплекс заходiв: органiзацiйно-правових, органiзацiйно-управлiнських, агротехнологiчних, матерiально-технiчних, змiцнити економiку сiльськогосподарських пiдприємств, iстотнопiдвищити рiвень професiоналiзму спецiалiстiв i керiвникiв.
4. Маркетинг як суспiльно-економiчна система - це сукупнiсть методiв, способiв, засобiв, спрямованих на органiзацiю збуту (продажу) сiльськогосподарської продукцiї (продуктiв харчування) i сiльськогосподарської сировини з метою задоволення споживчого попиту та одержання прибутку. Маркетинг являє собою наукову концепцiю та засновану на нiй
систему управлiння виробничою та збутовою дiяльнiстю пiдприємств АПК, що забезпечує виявлення потреб споживачiв,
виробництво вiдповiдних цим потребам видiв сiльськогосподарської продукцiї, просування товарiв до споживачiв та
одержання на цiй основi максимального прибутку.
Здiйснення маркетингу охоплює собою наступнi складовi
частини: по-перше, дослiдження ринку; по-друге, сегментування та вiдбiр цiльових ринкiв; по-третє, розробка комплексу заходiв щодо вивчення товару, покупцiв, конкурентiв, ринку, прогнозування наявного та наступного попиту, органiзацiї
виробництва та збуту товару, фiнансування своєї дiяльностi;
по-четверте, реалiзацiя кожного iз зазначених заходiв.
Ефективне застосування маркетингу на пiдприємствах
АПК перебуває у безпосередньому звязку з досконалим менеджментом, тобто управлiнням його дiяльнiстю. Таке управлiння охоплює собою органiзацiю керiвниками i спецiалiстами АПК рацiональної та якiсної роботи спiвробiтникiв, цiлеспрямований вплив менеджера на пiдлеглих йому працiвникiв
(персонал) в iнтересах успiшного вирiшення завдань, що поставленi перед ними, та результативної роботи пiдприємства.
iстотним компонентом маркетингу є попит. Попит - це
суспiльна або особиста потреба в матерiальних благах та послугах, засобах виробництва та предметах вжитку, забезпеченнi грошовими коштами. В процесi органiзацiї збуту (продажу) сiльськогосподарської продукцiї має значення формування попиту.
Йому сприяє обiзнанiсть покупцiв про поживнi якостi товару, про наявнiсть на ринку необхiдногопокупцевi товару, про потреби, якi цей товар задовольняє,
про наявнiсть у цього товару рис якостi, що задовольняють
потреби покупця; про якiсть задоволення потреб, опис спо
Правовв регулювання виробничо-господарської дiяльностi СГП 371
живання якостей товару, про гарантiї захисту покупцiв, якщо
вони не будуть задоволенi якiсними властивостями товару.
Умовою застосування маркетингу треба розглядати способи iнформування потенцiйних споживачiв. З цiєю метою проводиться вiдповiдна реклама цього виду товару через всi доступнi її засоби: виставки, ярмарки, аукцiони, плакати, фiльми, рекламнi буклети, каталоги, рекламнi планшети та листiвки. Наведенi та iншi способи iнформацiї призначенi в
першу чергу для тих, хто приймає рiшення щодо придбання
товару. Заходи щодо формування попиту мають за мету забезпечити ввезення на ринок товарiв ринкової новизни, зокрема, новi сорти сiльськогосподарських культур, новi породи
тварин, найсучаснiшi види сiльськогосподарської технiки
(комбайни, сiвалки), отрутохiмiкати та iн.
Результативнiсть маркетингу настає за умови стимулювання збуту (продажу) сiльськогосподарської продукцiї залежно
вiд призначення товарiв чи то для виробничого чи особистого
користування. Стимулювання полягає в заiнтересованостi посередникiв продавати товар з максимальною енергiєю, розширювати коло його покупцiв, надавати цiновi знижки найбiльш необхiдним товарам. Стимулювання реалiзацiї продукцiї можливе внаслiдок рiзкого збiльшення оплати працi посередникiв, якщо ними забезпечено збут (продаж) зумовленої
кiлькостi товару.
Застосування заходiв, спрямованих на стимулювання
своєчасного i вигiдного для виробника сiльськогосподарської
Продукцiї або ж сiльськогосподарської технiки повною мiрою
залежить вiд нього самого. Поряд iз звичайними факторами
забезпечення ефективного збуту (продажу) продукцiї iснують
чинники, якi виходять за межi внутрiшньогосподарської дiяльностi виробника.
До цих чинникiв слiд вiднести врахування виробником конкуренцiї як фактору, що функцiонує поряд з виробником конкретного виду товару. Цей чинник полягає в тому, що на ринку товарiв - видiв продукцiї сiльського господарства або ж товарiв для цiєї галузi народногогосподарства є iншi виробники такого роду продукцiї. Саме
вони виступають на ринку конкурентами, тобто виникає фактор конкуренцiї, який має безпосереднiй вплив на маркетинг
усiх виробникiв.
За своїм суспiльно-економiчним змiстом конкуренцiя становить собою суперництво мiж товаровиробниками за кращi
372 Роздiл XVI
економiчно вигiднiшi умови виробництва i реалiзацiї продукцiї. Це суперництво полягає в дiяльностi, обумовленiй належною обiзнанiстю щодо попиту на ринку вiдповiдних товарiв
сiльськогосподарської продукцiї i товарiв для сiльськогосподарських виробникiв, з якiсними показниками i наявними
можливостями для задоволення потреб покупцiв, з цiновим
фактором, тривалiстю зберiгання i придатнiстю для споживання та iн.
Характеристику маркетингу як суспiльно-економiчного
явища та його науково-практичне обгрунтування доцiльно
доповнити наведенням оцiнок зарубiжних авторiв. Вiдомий
американський економiст Ф. Котлер визначає маркетинг як
людську дiяльнiсть, спрямовану на задоволення потреб за допомогою обмiну. А провiдний теоретик з проблем управлiння
Друкер про основну мету маркетингу висловився таким чином: "Мета маркетингу - зробити зусилля по збуту непотрiбними. Його мета - так добре пiзнати i зрозумiти, що товар чи
послуга будуть так пiдходити споживачевi, що вони будуть
продавати себе самi. Маркетинг не починається там, де завершується виробництво. Вiн повнiстю базується на вивченнi
споживчого попиту i його основна мета - виробляти i пропонувати споживачам такий товар, послуги, iнфраструктуру,
сервiс тощо, якi вiдповiдають платоспроможному попиту".
Британський iнститут маркетингу визначає маркетинг як
функцiю управлiння, що полягає в органiзацiї i координацiї
всiх форм дiлової активностi, повязаної з оцiнкою платоспроможностi споживанням i перетворенням її ефективного
попиту на певний товар, просуванням товару чи послуги до
кiнцевого споживача або клiєнта з метою досягнення прибутку чи iнших цiлей, намiчених компанiєю.
У зарубiжнiй лiтературi щодо маркетингу визначаються такi засади - правила:
- виробляйте те, що можна продати, замiсть того, щоб
прагнути продати те, що можете виробляти;
- вивчайте потреби i задовольняйте їх;
- любiть клiєнта, а не товар.
Безперечно, що зарубiжний досвiд треба вивчати, узагальнювати i впроваджувати.