4. Правове регулювання сiльськогосподарської оренди

Оренда землi, яка має багатовiкову iсторiю, продовжує вiдiгравати важливу роль у системi аграрно-правових вiдносин.

У розвитку сiльськогосподарських вiдносин оренда має певнi

переваги перед власнiстю, не вимагаючи великих коштiв на

придбання землi, що неприпустиме для малоiмущих i молодих фермерiв.

Оренда у сiльському господарствi набула великого поширення у СiЛА, де близько половини фермерiв-власникiв приорендовують землю.

орендатору або пiдприємство повнiстю, або частину пiдприємства, або тiльки земельну дiлянку, за користування якою

орендатор вносить орендну плату.

Серед поширених умов орендного договору є такi, коли

власник зобовязаний утримувати будинки i споруди, дороги

i мелiоративнi споруди, якi здаються у власнiсть. На нього покладається обовязок ремонтувати, виправляти прихованi недолiки, сплачувати страховi внески. Орендатор повинен своєчасно зробити розрахунок, потурбуватися про утримання канав i огорож у належному станi, не допускати зниження ро

Аграрне право зарубiжних країн 665

дючостi грунтiв, пiсля закiнчення строку оренди вiн має передати ферму власнику. На вiдмiну вiд iнших країн, де вiдносини в галузi земельної оренди регулюються державою, США

характеризується свободою орендних договорiв, хоча багато в

чому вiдносини оренди у США регулюються законодавством

штатiв. Важливу роль вiдiграє у цих питаннях i судова практика, мiсцевi звичаї. Згiдно з цим у кожному штатi склалися

свої форми i порядок розгляду спiрних питань у судi. При

цьому досить чiтко роздiляють оренду сiльськогосподарського

пiдприємства з правом володiння (еаiаiе) i рiзнi види здольщини.

У системi англосаксонського права сiльськогосподарська

оренда вiдноситься до одного з видiв узуфруктних прав, тобто

права на одержання вигоди.

iз землi, що використовується. Основним є правило, за яким

орендатор не повинен завдавати збитки джерелам доходiв.

Останнiми роками сiльськогосподарська оренда у Великобританiї характеризується появою законiв щодо закрiплення стабiльностi цих вiдносин. Переважнi права на продовження

сiльськогосподарської оренди з 1976 р. почали поширюватися

на два поколiння сiмї орендатора, пiдвищено вимоги до

орендодавця, а саме до обгрунтованостi його бажань припинити оренду.

У рядi зарубiжних країн iснує оренда землi i сiльськогосподарських пiдприємств у держави, у власностi якої перебувають землi i ферми.

Значну специфiку мають оренднi вiдносини у Францiї.

Оренда тут характеризується тим, що режим сiльськогосподарської оренди детально i всеохоплююче урегульований державою. Законом вiд 17 жовтня 1945 р. був затверджений типовий Статут сiльськогосподарської оренди, до якого законами постiйно вносяться змiни та доповнення. За Статутом

припускається оренда ферми, оренда земельної дiлянки або

оренда ферми з половини. У першому випадку оренда встановлюється на пiдставi твердих платежiв, у другому залежно

вiд одержаного врожаю i пропорцiйно до внесеного у господарство вкладу. При цьому розмiри орендної плати можуть

регламентуватися в адмiнiстративному порядку. Договiр

оренди на пiдставi Статуту дає чiткий перелiк обовязкових

умов сiльськогосподарської оренди, що стосуються обєктiв

666

оренди, особи орендатора, обовязкiв сторiн, орендної плати,

строкiв оренди. Договiр оренди може бути письмовим або усним. В останньому випадку вiн повинен вiдповiдати нормам

типового Статуту сiльськогосподарської оренди.

Французьке законодавство дуже детально регламентує порядок i процедуру одержання оренди, її подовження i припинення. Правом на переважне одержання оренди мають особи,

якi володiють сiльськогосподарською спецiальнiстю, мають

стаж роботи у сiльському господарствi1.

У системi правових вiдносин сiльськогосподарської оренди зарубiжних країн важливе значення надається договору

оренди.

дiлянки землi, худоби, за користування якими орендатор

сплачує певну орендну плату або ренту. З проголошеною у

багатьох країнах свободою орендних вiдносин дiйсно iснує

досить сувора регламентацiя орендних умов. У ФРН, наприклад, оренднi договори подаються на реєстрацiю до вiдповiдних державних органiв, якi можуть не затвердити договiр, якщо встановлена надмiрна орендна плата, коли договiр веде до

недоцiльного роздрiбнення дiлянки, до надмiрної концентрацiї землекористування в одних руках, завдає шкоди сiльськогосподарському виробництву тощо2. В орендних договорах

цiна, як правило, визначається вiльною згодою. Також вiльно

визначається пiдприємцем форма i методи експлуатацiї ферми, яка орендується. Вiдповiдно до сiльськогосподарського

кодексу, орендатор зобовязаний так органiзувати ведення

господарства, щоб воно вiдповiдало його призначенню. Одним iз основних положень законодавства про сiльськогосподарську оренду у Францiї Ж. Мегре вважає можливiсть гарантувати орендатору достатню стабiльнiсть договору для ведення сучасного господарства3. З цiєю метою законодавство

встановлює мiнiмальнi i максимальнi строки оренди. Взагалi,

встановлення тривалих строкiв сiльськогосподарської оренди

у Францiї i Бельгiї не менше нiж на 9 рокiв, у ФРН - короткостроковий термiн на 9 i довгостроковий на 18 рокiв, в iта"

1 Павлова 3. Й. Государстаенное регулирование сельского хозяйстаа во

Франции. - М,; Наука. - 1988,

2 Вип3 Мекгеi i Ье гiгоii пiгаї. - Рагiа: Р.Ц.Е, 1976. - Р. 77.

Аграрне право зарубiжних країн 667

дiї - на 15, Португалiї - на 10, iспанiї i Люксембурзi - на 6

рокiв, Австрiї - на 5 рокiв. Як правило, передбачається i право переважного подовження оренди, що визнається в аграрному правi найпрогресивнiшою рисою сучасного законодавства. Законодавство у багатьох країнах встановлює межi

орендної плати, за якi сторони, що домовляються, не мають

права виходити.

iталiї передбачає переважне право орендатора на придбання

дiлянки, яка орендується, у випадку її продажу або будь-якого iншого перетворення.

5. Договори сiльськогосподарських пiдприємств

Ринковий характер сучасного сiльськогосподарського пiдприємства надає надзвичайно великого значення договiрним

вiдносинам, якi в системi аграрного права набули першочергового значення.

Розвиток аграрних вiдносин призвiв до виникнення цiлої

групи договiрних вiдносин, що називаються "сiльськогосподарськi вимоги". До таких типiв договорiв належать договори

сiльськогосподарської оренди, сiльськогосподарського кредиту, збуту сiльськогосподарської продукцiї, договори купiвлiпродажу сiльськогосподарських пiдприємств, договори виробництва сiльськогосподарської продукцiї за контрактами

тощо. Сфера цих вiдносин з включенням специфiчних вимог

постiйно розширюється, а регламентацiя вiдносин стає бiльш

деталiзованою. Слiд вiдзначити як одну з важливих рис договiрних вiдносин перетворення багатьох iз них з двостороннiх

у типовi з елементами публiчно-правового регулювання. У

договорах аграрного права все бiльше знаходять вiдображення положення технiчної i економiко-соцiальної своєрiдностi

сiльського господарства.

У рядi країн держава встановлює коло субєктiв певних договiрних вiдносин (спадкування, сiльськогосподарського кредитування), ставить певнi умови здiйснення договорiв (згода

на укладення договору оренди повнолiтнiх членiв сiмї), землевласника, згода державних органiв на надання кредиту, виконання вимог щодо якостi договiрної продукцiї, встановлених державою для договорiв купiвлi-продажу, додержання

встановлених державних цiн або їх рiвнiв. У рядi країн держава створює спецiальнi фонди, виступає гарантом при наданнi

668

кредиту, або встановлює види i форми заставного майна. У

США, наприклад, поширена така форма кредитування фермерiв як кредит пiд заставу зерна, що залишається на фермах

або у сховищах державної органiзацiї, товарно-кредитної корпорацiї зi збереженням права на викуп цього зерна фермером.

Такi форми договору iснують в Австралiї, Англiї, Францiї,

ФРН, Голландiї та iнших країнах.

Важливою рисою сучасних договiрних вiдносин є перетворення договорiв на iнструмент публiчно-правового втручання

держави у сiльськогосподарську дiяльнiсть, при цьому створюється суворий режим виробничої дiяльностi, який контролюється, згiдно з розробленими програмами1.

Протягом останнiх десятилiть рiзко посилилося втручання

держави в договiрну практику сiльськогосподарського пiдприємства, в укладення договорiв, їх змiст, розширення сфери впливу на галузi, де ранiше вони не використовувалися.

Сталися значнi змiни в колi субєктiв договiрних вiдносин,

умовах i гарантiях забезпечення виконання.

умови укладення договорiв, строки їх дiї та порядок продовження, види i форми вiдповiдальностi, нерiдко встановлює

обовязковiсть їх реєстрацiї. Таким чином, рiзними засобами

держава контролює iстотнi сторони змiсту договорiв. У договорах збуту сiльськогосподарської продукцiї державою встановлюються якiснi показники i стандарти, яким повинна вiдповiдати продукцiя, що продається, та цiни на неї. У договорах застави законодавством встановлюються форми i види застави. У США увесь режим заставних операцiй щодо зерна,

як i щодо ряду iншої сiльськогосподарської продукцiї детально регламентований законодавством.

6. Правовi форми агропромислової iнтеграцiї

На сучасному етапi iндустрiального розвитку сiльськогосподарського виробництва на правову систему вiдносин у 1|

сiльському господарствi iстотно впливають процеси вертикальної i горизонтальної iнтеграцiї. Вони вiдображають тен

Апiопiо Сагова. iя соуекiопе iеваїе (iесопiгаїїо ргiуаiо соп iпагшпепiо

гiiпiегуепiо риЬiiс) iп аегiсиїїиге. - Мiiапо, ОiпГегге е<1., 1964.

Аграрне право зарубiжних країн 669

денцiю до злиття промисловостi i сiльського господарства.

iнiцiатива iнтеграцiї виходить вiд переробних та iнших компанiй та фiрм агробiзнесу, якi намагаються впливати на

сiльськогосподарське виробництво. Останнiми десятилiттями

особливо iстотно впливає на сiльськогосподарське пiдприємство виробництво за контрактами. У системi iнтеграцiйних

вiдносин iнтегратори найчастiше утримуються вiд прямої

участi у сiльськогосподарському виробництвi, а намагаються

пiдпорядкувати собi сiльськогосподарських виробникiв шляхом укладення договорiв. Таким чином, iнтеграцiя здiйснюється через скуповування, переробку та збут сiльськогосподарської продукцiї, шляхом укладення з сiльськогосподарськими виробниками спецiальних договорiв. Тому не випадково вертикальна iнтеграцiя називається ще й системою

сiльськогосподарського виробництва на пiдставi договорiв.

Такi вiдносини звичайно називають "завчасною контрактацiєю", "виробництвом за договором", "авансованим контрактуванням".

Включаючись у систему вертикальної iнтеграцiї сiльськогосподарський пiдприємець багато в чому втрачає свою самостiйнiсть, залишаючись лише юридичне власником землi, будов, обладнання, насаджень.

працювати за програмою фiрми-iнтегратора, а виконання

програми постiйно контролюється фiрмою. Договори дають

можливiсть фiрмi-iнтегратору контролювати прийняття осповних рiшень за веденням виробництва на фiрмi.

Основу договорiв контрактацiї становлять перш за все

умови щодо виду i обсягу продукцiї, що постачається, технологiї її виробництва та вiдповiднiсть продукцiї встановленим

стандартам i вимогам фiрми-iнтегратора. У договорах детально регулюється порядок i форми розрахункiв, фiнансової та

матерiальної участi сторiн на всiх етапах дiї договору. Договором передбачено, що фiрма надає сiльськогосподарському

виробнику в кредит насiння, саджанцi, посадковий матерiал,

племiнний молодняк, добрива, хiмiкати, корми, лiки, кредит,

надає йому науково-технiчну допомогу. При цьому договiр

суворо обумовлює умови та порядок використання одержаних матерiалiв i коштiв i за порушення цих умов виробник

пiдлягає штрафу. За контрактовану продукцiю сiльськогоспо

670

Роздiл ЛХУХ

дарський виробник одержує плату в розмiрi, який залежить

вiд виконання умов договору.

Значну групу договорiв становлять договори i угоди, якi

мають на метi органiзацiю широкої сфери вiдносин щодо збуту i виробництва продукцiї, i якi по сутi справи є гiбридною

системою, що поєднує профами державного регулювання i

приватних угод. iнакше вони називаються ще "колективними

угодами" на виробництво i продаж продукцiї. Подiбнi угоди

поширенi щодо основних сiльськогосподарських культур у

США, Францiї та iнших країнах. Набуваючи юридичного значення, такi угоди регулюють кiлькiсть i якiсть сiльськогосподарської продукцiї. Вони передбачають можливiсть широкого

iнспектування виробництва, накладення санкцiй за порушення умов.