3.2. Удосконалення законодавства щодо адміністративно-правового забезпечення функціонування системи електронних закупівель в Україні

Прозорі, ефективні та справедливі публічні закупівлі є двигуном економічного зростання, який створює нові можливості для бізнесу та робочі

місця для населення. Питання ефективності державних закупівель залишається досить актуальною проблемою, оскільки держава зазвичай не діє на ринку як раціональний споживач, орієнтований на найкращу пропозицію відношення ціни до якості.

Отже, удосконалення законодавства щодо адміністративно -правового забезпечення функціонування системи електронних закупівель в Україні є важливим напрямком дослідження та, враховуючи суспільно-політичні умови в державі, потребує нових викликів та поглядів.

Крім того, удосконалення законодавства щодо належного функціонування системи електронних закупівель повинно бути спрямоване на налагодження ефективного механізму здійснення публічних закупівель, покращення адміністративного інструментарію щодо контролю та моніторингу за порядком здійснення публічних закупівель та поширення інформації щодо радикальних змін у сфері функціонування системи електронних закупівель.

Один із напрямків стратегії реформування системи публічних закупівель - розвиток системи професійної підготовки спеціалістів з питань публічних закупівель та професіоналізації сфери публічних закупівель. Професіоналізація сфери публічних закупівель є необхідною умовою для адаптації міжнародних стандартів в українській закупівельній практиці.

Протягом 2017 року розвиток сфери публічних закупівель в напрямку професіоналізації відбувається шляхом: запровадження пілотного проекту з організації діяльності централізованої закупівельної організації (ЦЗО). Ознайомитися із діяльністю пілотного проекту можна за наступним посиланням: http://bit.ly/2uHPMwo. За результатами пілотного проекту буде запропонована модель створення та діяльності ЦЗО на регіональному рівні, що дозволить замовникам здійснювати свою закупівельну діяльність у більш ефективний та зручний спосіб; створення центрів компетенцій, через які можна отримати необхідну консультацію, пройти експрес-навчання для отримання мінімально необхідних знань, які дозволять провести процедуру закупівлі або взяти участь у ній в рамках чинного законодавства з використанням ProZorro. Такі центри дозволяють отримувати якісний зворотній зв’язок стосовно питань, що виникають у замовників при виконанні норм Закону України «Про публічні закупівлі» та при роботі в електронній системі закупівель; створення сучасної бази знань (он-лайн консультації, узагальнені відповіді, методичні матеріали, он-лайн навчання і т.п.). На сайті Міністерства створено інформаційний ресурс, який дозволяє швидко отримати он-лайн консультації, а також ознайомитися із узагальненими відповідями на поширені питання всім суб’єктам сфери публічних закупівель (bit.ly/2vHDm59). А за адресою http://infobox.prozorro.org опубліковано методичні матеріали, роз’яснювальні статті, он-лайн курси самопідготовки, бібліотека примірних специфікацій та форум для обговорення питань з публічних закупівель між замовниками, учасниками, представниками державного підприємства «Прозорро» та Мінекономрозвитку; розроблення перших державних безкоштовних он-лайн курсів [139].

Одним із важливих завдань інституційної реформи сфери публічних закупівель є також професіоналізація цих закупівель. Зазначене надасть можливість підвищити якість та керованість процесом організації процедур публічних закупівель, забезпечить економію бюджетних коштів, а також посилить підзвітність замовників та дозволить інтегрувати функцію публічних закупівель у цілісну систему управління державними фінансами [137].

Професіоналізацію публічних закупівель практики розглядають як необхідну складову адаптації до міжнародних стандартів та оптимізацію в єдиній системі централізованих публічних закупівель (особливості яких ми розглянули вище) та децентралізованих публічних закупівель.

Професіоналізація публічних закупівель передбачає поступову ліквідацію тендерних комітетів. Цей процес має відбуватися в поєднанні з поглибленим навчанням спеціалістів на основі використання сучасних методик та технологій [137].

Варто зазначити, що в царині професіоналізації публічних закупівель планується запровадити кваліфікацію «Спеціаліст з питань публічних закупівель» різного рівня. При цьому буде встановлено кваліфікаційні вимоги до осіб, які залучатимуться до відповідних функцій щодо закупівель у замовників на різних етапах закупівлі (зокрема, фінансового планування, підготовки специфікацій предмета закупівлі, маркетингу, організації процедур закупівель, правового забезпечення процесу публічних закупівель, ведення договірної роботи) [137].

Отже, недостатня кількість (відсутність) працівників у сфері публічних закупівель, зокрема в державних установах, які б забезпечували функціонування кабінету замовника на веб-порталі Прозорро спричиняє навантаження, яке додатково лягає на плечі працівників, які виконують цю роботу за сумісництвом, тому врегулювати питання проведення публічних закупівель у структурах штатним розписом, в яких не передбачено фахівця у сфері державних закупівель, можна створенням спеціального органу, який і буде спеціалізуватись на проведенні закупівель для потреб державних установ.

Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України «Про публічні закупівлі» від 25 грудня 2015 року № 922-VIII Рахункова палата України, Антимонопольний комітет України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, здійснюють контроль у сфері публічних закупівель у межах своїх повноважень, визначених Конституцією та законами України. При цьому, як зазначено у вказаному законодавчому акті, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, та його органи на місцях проводять моніторинг публічних закупівель за визначеним центральним органом виконавчої влади Порядком проведення моніторингу. Сьогодні повнота повноважень щодо здійснення державного фінансового контролю з питань закупівель зосереджена в такому органі, як Держаудитслужба. При цьому відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України від 26 січня 1993 року № 2939-XII «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» передбачено, що державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення таких видів контрольних заходів, як: державний фінансовий аудит; перевірка державних закупівель; інспектування [26; 129; 126].

Водночас у Законі України від 26 січня 1993 року № 2939-XII «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» встановлено, що порядок проведення органом державного фінансового контролю державного фінансового аудиту, інспектування та перевірок державних закупівель установлюється Кабінетом Міністрів України. Станом на сьогоднішній день в Закон України від 26 січня 1993 року № 2939-XII «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в

Україні» не внесено зміни щодо повноважень органу держфінконтролю здійснювати моніторинг публічних закупівель, а також перевірки саме публічних закупівель.

Через відсутність порядку моніторингу аудитори не можуть ефективно реагувати на повідомлення громадян про корупцію на тендерах. А ті вимоги по усуненню недоліків, які все ж направляються замовникам торгів, фактично мають силу рекомендацій і в більшості випадків ігноруються тендерними комітетами. Це підтверджується статистикою. Упродовж 2016 року Держаудитслужба встановила на закупівлях порушень на суму 19,2 млрд. гривень, однак, попереджено підозрілих торгів всього на 4,7 млрд. гривень. Тобто, замовники торгів реагували лише на кожен четвертий сигнал від аудиторів [132; 21].

Вихід із патової ситуації в уряді знайшли за допомогою депутатів профільного парламентського комітету з питань економічної політики. На базі комітету робоча група, до складу якої увійшли аудитори, представники міністерств, депутати та громадськість, підготували законопроект №4738, який зареєстрований в травні 2016 року. Документ покликаний затвердити порядок моніторингу закупівель [132; 21].

Зокрема, розроблений порядок чітко визначає підстави для проведення моніторингу, серед яких зазначені автоматичні індикатори ризиків - критерії, використання яких дає можливість автоматично здійснювати вибір процедур закупівель, що містять ознаки порушень законодавства на закупівлях. Також підставою для проведення моніторингу є повідомлення про тендерні порушення у ЗМІ [132; 21].

Отже, у зв’язку з неузгодженістю норм, що визначають процедури здійснення моніторингу органом держфінконтролю пропонуємо внести до Закону України від 26 січня 1993 року № 2939-XII «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», ст. 8 «Основні функції органу державного фінансового контролю» зміни та доповнити ч.

Крім того, немає визначеного і затвердженого центральним органом виконавчої влади нормативного акту про порядок здійснення моніторингу за публічними закупівлями. З цією метою пропонуємо Кабінету Міністрів України затвердити постанову «Про порядок здійснення моніторингу за публічними закупівлями».

Положеннями Закону України «Про публічні закупівлі» від 25 грудня 2015 року № 922-VIII визначено, що за порушення вимог, установлених цим Законом та нормативно-правовими актами, розробленими відповідно до цього Закону, члени тендерного комітету замовника, уповноважена особа (особи), члени органу оскарження, службові (посадові) особи

Уповноваженого органу, службові (посадові) особи органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (обслуговуючого банку), несуть відповідальність згідно із законами України [129].

Кодекс України про адміністративні правопорушення від 7 грудня 1984 року № 8073-X розкриває умови притягнення осіб до адміністративної відповідальності за порушення законодавства про закупівлі. Зокрема, Ст. 6414 КУпАП визначає, що здійснення закупівлі товарів, робіт і послуг без застосування визначених законодавством процедур закупівель; оцінка пропозицій конкурсних торгів (кваліфікаційних пропозицій), тендерних пропозицій не за критеріями та методикою оцінки для визначення найкращої пропозиції конкурсних торгів (кваліфікаційної пропозиції), тендерної пропозиції, що міститься в документації конкурсних торгів (кваліфікаційній документації), тендерній документації; укладення з учасником, який став переможцем торгів, договору про закупівлю за цінами і обсягами, що не відповідають вимогам документації конкурсних торгів (кваліфікаційної документації), тендерної документації; неоприлюднення або порушення порядку оприлюднення інформації про закупівлі відповідно до вимог законодавства; ненадання інформації, документів та матеріалів у випадках, передбачених законом, - тягнуть за собою накладення штрафу на службових (посадових), уповноважених осіб від семисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Ті самі дії, вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення за одне з правопорушень, зазначених у частині першій цієї статті, - тягнуть за собою накладення штрафу на службових (посадових), уповноважених осіб від тисячі до тисячі п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян [66].

Тобто, на сьогодні в ст. 164-14 КпАП передбачений виключний перелік складів правопорушень, за вчинення яких посадові особи контролюючого органу матимуть право складати адміністративний протокол. При цьому оновлена редакція ч. 1 ст. 164-14 КпАП нині не містить словосполучення «в тому числі», наявність якого в минулому дозволяла контролерам складати адміністративні протоколи не тільки в разі наявності складів порушень, перелічених у ч. 1 ст. 164-14 КпАП, а й за наявності інших порушень законодавства про здійснення державних закупівель [25].

Отже, необхідно внести зміни до Ст. 164-14 «Порушення законодавства про закупівлі» відносно посилення адміністративної відповідальності та можливості складання адміністративних протоколів за наявності інших порушень законодавства про здійснення державних закупівель та викласти її в такій редакції: «Здійснення закупівлі товарів, робіт і послуг без застосування визначених законодавством процедур закупівель, в тому числі оцінка пропозицій конкурсних торгів (кваліфікаційних пропозицій), тендерних пропозицій не за критеріями та методикою оцінки для визначення найкращої пропозиції конкурсних торгів (кваліфікаційної пропозиції), тендерної пропозиції, що міститься в документації конкурсних торгів (кваліфікаційній документації), тендерній документації; укладення з учасником, який став переможцем торгів, договору про закупівлю за цінами і обсягами, що не відповідають вимогам документації конкурсних торгів (кваліфікаційної документації), тендерної документації; неоприлюднення або порушення порядку оприлюднення інформації про закупівлі відповідно до вимог законодавства; ненадання інформації, документів та матеріалів у випадках, передбачених законом, - тягнуть за собою накладення штрафу на службових (посадових), уповноважених осіб від семисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Ті самі дії, вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення за одне з правопорушень, зазначених у частині першій цієї статті, - тягнуть за собою накладення штрафу на службових (посадових), уповноважених осіб від тисячі до тисячі п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю строком на один рік».

Одним з важливих елементів ефективності будь -якої закупівлі є правильні дії при укладенні договору суб’єктами господарювання. Адже від того, як у договорі будуть прописані ті чи інші умови, багато в чому залежить те, як надалі він буде виконуватися. Тож сторонам на етапі погодження проекту договору варто врахувати можливі майбутні ризики при його виконанні, тим паче коли мова йде про закупівлю за державні кошти [169].

Умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов’язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника; зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі; покращення якості предмета закупівлі за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі; продовження строку дії договору та виконання зобов’язань щодо передання товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об’єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі; узгодженої зміни ціни в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг); зміни ціни у зв’язку із зміною ставок податків і зборів пропорційно до змін таких ставок; зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, регульованих цін (тарифів) і нормативів, які застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни [129].

Крім того, укладаючи договір про закупівлю, сторони мають узгодити всі його істотні умови. Закон України «Про публічні закупівлі» від 25 грудня 2015 року № 922-VIII не містить переліку істотних умов договору про закупівлю. Однак, при укладенні договору про закупівлю замовник повинен керуватися нормами ЦК України і ГК України. І саме кодифіковані норми цих документів містять той перелік істотних умов, які обов’язково мають узгодити сторони договору. Так, відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним лише в тому випадку, якщо сторони за договором у належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Як передбачено ч. 1 ст. 638 ЦК України, істотні умови договору це умови: про предмет договору; визначені законом як істотні або є необхідними для договорів цього виду; щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Водночас згідно з ч. 2 ст. 180 ГК України, яка кореспондує зі ст. 638 ЦК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів цього виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї зі сторін повинна бути досягнута згода. При цьому відповідно до ч. 3 ст. 180 ГК України при укладенні господарського договору сторони зобов’язані у будь- якому разі погодити предмет, ціну та строк дії такого договору [34; 169; 174].

З огляду на зазначене, сторони самостійно визначають істотні умови договору про закупівлю, виходячи з його виду: купівлі-продажу (постачання енергетичних чи інших ресурсів), надання послуг, підряду тощо, але обов’язково мають узгодити такі істотні умови договору, як предмет, ціна, строк дії [169].

Крім того, Закон України «Про публічні закупівлі» (2015 року) та ЦК України (2003) не зовсім комплементарні в частині погодження обрахування строків та тих чи інших дій. Останнім часом судова практика налічує чимало випадків звернення до суду саме для встановлення правильності обрахування строків.

Отже, на сьогодні можна констатувати, що перелік умов, за якими можливо внесення змін до істотних умов договору (п.4 ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі») мають відповідати сьогоденню, тому, характеризуючи правові відносини, що виникають при здійсненні публічних закупівель, слід виходити з того, що Закон України «Про публічні закупівлі» є спеціальним нормативним актом, у той час як ЦК України є загальним нормативним актом. І в тому випадку, коли існує розбіжність між нормами цих актів, перевагу слід віддавати саме Закону України «Про публічні закупівлі», як спеціальному нормативному акту у сфері регулювання проведення публічних закупівель.

Однією з проблем застосування е -торгів в Україні поки що залишається недовіра окремих суб’єктів ринку закупівель до електронних новацій. Проте практика показує, що чим далі, тим більше учасників реєструються в системі «Прозорро», беруть участь в торгах, а замовники все частіше проводять електронні допорогові закупівлі у «Прозорро» [112].

В силу положень Закону України «Про публічні закупівлі» від 25 грудня 2015 року № 922-VIII застосування електронної системи закупівель «Прозорро» при допорогових закупівлях не є обов’язковим. Але якщо замовник укладає прямий договір поза системою, то він має оприлюднити в системі звіт про укладені договори Для того, щоб допороговий звіт по укладеному договору система оприлюднила, необхідно спочатку заповнити на електронному майданчику (на якому зареєстрований замовник) сам звіт, накласти на нього електронний цифровий підпис. Потім заповнити інформацію про так званого «переможця» торгів (напевно, мається на увазі контрагент за договором), після чого накласти електронний цифровий підпис. Далі прикріпити файли зі звітом та з договором. При цьому система знову вимагає від замовника накладати електронний цифровий підпис. Отже, замість вчинення двох дій: створення одного документа і накладення на нього один раз електронного цифрового підпису, замовнику потрібно вчиняти декілька дій, створюючи та прикріплюючи в системі документи, та на кожен з яких накладати електронний цифровий підпис [112].

Тобто, на рівні Закону України «Про публічні закупівлі» від 25 грудня 2015 року № 922-VIII не передбачено в обов’язках замовника такого алгоритму дій. Тож така реалізація в системі оприлюднення звіту про укладені договори, звичайно, потребує змін з метою полегшення роботи в електронних закупівлях, про що постійно заявляють реформатори. Особливо якщо зважати, що додаткове навантаження у вигляді організації допорогових закупівель працівникам замовників, напевно ж, не оплачують [112].

Тобто, якщо питання надпорогових закупівель більш урегульовано, то для допорогових закупівель нормативних актів вкрай мало, що негативно впливає на процедуру їх здійснення. З метою уникнення цієї практичної проблеми, пропонуємо прийняти постанову Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку здійснення допорогових закупівель», який би конкретно визначав особливості врегулювання цих правовідносин.

Досліджуючи адміністративну природу системи електронних закупівель, нами було досліджено, що законодавчо неврегульованим у сфері публічних закупівель є принцип уникнення конфлікту інтересів. З юридичної точки зору конфлікт інтересів є проявом корупції. Однак, через викривлене сприйняття більшості українських представників влади це не те, що не корупція, а навіть більше, - вони вважають конфлікт інтересів нормальним явищем, притаманним усьому світові. Через те, що в Україні серед політичних еліт давно прийнято віддавати все найкраще (посади, тендери, можливості розвитку) лише своїм близьким, сформувалася така собі ілюзія нормальності того, що в систему не допускаються люди ззовні. У свою чергу це гальмує розвиток нашої країни: як економічний, так і політичний [73].

Хоча норми Закону України «Про публічні закупівлі» від 25 грудня 2015 року № 922-VIII передбачають, що членство в тендерному комітеті або визначення уповноваженої особи (осіб) не повинно створювати конфлікт між інтересами замовника та учасника чи між інтересами учасників процедури закупівлі, наявність якого може вплинути на об’єктивність і неупередженість прийняття рішень щодо вибору переможця процедури закупівлі. Уповноважена особа (особи) під час організації та проведення процедур закупівель повинна забезпечити об’єктивність та неупередженість під час процесу організації та проведення процедур закупівлі в інтересах замовника [129], порушення принципу уникнення конфлікту інтересів на практиці існує.

Таким чином, в чинному законодавстві про публічні закупівлі не визначений принцип уникнення конфлікту інтересів, який є визначальним у сфері публічних закупівель та полягає у недопущенні посадовими особами органів державної влади або місцевого самоврядування здійснювати будь-які дії у процедурі закупівлі, які б пересікалися з їх особистими економічними інтересами. З метою дотримання принципу уникнення конфлікту інтересів, пропонуємо доповнити Статтю 3 «Принципи здійснення закупівель» Закону

України «Про публічні закупівлі» від 25 грудня 2015 року № 922-VIII принципом уникнення конфлікту інтересів.

Законом України «Про публічні закупівлі» від 25 грудня 2015 року № 922-VIII визначено процедуру оскарження, зокрема, скарга до органу оскарження подається суб’єктом оскарження у формі електронного документа через електронну систему закупівель. Після розміщення скарги суб’єктом оскарження в електронній системі закупівель скарга автоматично вноситься до реєстру скарг і формується її реєстраційна картка. Скарга разом з реєстраційною карткою в день розміщення суб’єктом оскарження автоматично оприлюднюється на веб-порталі Уповноваженого органу [129].

Наразі існує досить неоднозначна та суперечлива практика щодо підсудності справ про оскарження результатів публічних закупівель. Справи цієї категорії розглядаються як адміністративними, так і господарськими судами залежно від складу сторін, предмету позову і, власне, предмету оскарження. При цьому скаржники нерідко намагаються перевести розгляд скарг у систему господарських судів з метою отримання заходів забезпечення позову. Скарги щодо вже укладених договорів про закупівлі розглядаються відразу в судовому порядку без звернення до Антимонопольного комітету України [114].

Тобто, у зв’язку із тим, що інститут оскарження публічних закупівель порівняно нещодавно був сформований, необхідно удосконалити порядок оскарження за допомогою зобов’язання надавати суб’єктам оскарження документальне підтвердження наміру взяти участь в торгах, які вони оскаржують.

На практиці особливі сфери суспільних відносин потребують додаткового нормативного регулювання, актуальним прикладом є Закон України «Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони» від 12 травня 2016 року № 1356-VIII, який визначає особливості здійснення процедур закупівлі товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони в особливий період, у період проведення антитерористичної операції, у період введення надзвичайного стану [127].

Вищевказаний Закон України передбачає гарантоване забезпечення потреб оборони як забезпечення суб’єктів товарами, роботами і послугами, необхідними для виконання завдань щодо відсічі збройної агресії та відвернення загроз державній безпеці, незалежності України, її територіальній цілісності і недоторканності, щодо боротьби з тероризмом, усунення обставин, що зумовили необхідність введення надзвичайного стану. Планування закупівель товарів, робіт і послуг, необхідних для гарантованого забезпечення потреб оборони в особливий період, у період проведення антитерористичної операції, у період введення надзвичайного стану, здійснюється замовником, що відображається окремими позиціями в річному плані [127].

Актуальним прикладом неналежного врегулювання суспільних відносин, є закупівля природного газу у м. Херсоні, адже на відкритих торгах перемагають представники з інших областей, які не мають жодного обладнання у м. Херсоні.

Отже, на практиці виникають проблеми щодо врегулювання особливих суспільних відносин, зокрема необхідно врегулювати питання закупівель електричної енергії та природного газу шляхом видання спеціалізованих нормативних актів з цього питання, тому необхідно прийняти постанови Кабінету Міністрів України «Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг у сфері електричної енергії» та «Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг у сфері природного газу».

Усе вищевикладене дає підстави зробити такі висновки:

- удосконалення законодавства щодо належного функціонування системи електронних закупівель повинно бути спрямоване на налагодження ефективного механізму здійснення публічних закупівель, покращення адміністративного інструментарію щодо контролю та моніторингу за порядком здійснення публічних закупівель та поширення інформації щодо радикальних змін у сфері функціонування системи електронних закупівель;

- недостатня кількість (відсутність) працівників у сфері публічних закупівель, зокрема в державних установах, які б забезпечували функціонування кабінету замовника на веб-порталі Прозорро спричиняє навантаження, яке додатково лягає на плечі працівників, які виконують цю роботу за сумісництвом, тому врегулювати питання проведення публічних закупівель у структурах штатним розписом, в яких не передбачено фахівця у сфері державних закупівель, можна створенням спеціального органу, який і буде спеціалізуватись на проведенні закупівель для потреб державних установ. Державна структура такого призначення буде мати у штаті працівників, які мають досвід і спеціальні знання в галузі будівництва, комп’ютерної техніки, палива тощо;

- у зв’язку з неузгодженістю норм, що визначають процедури здійснення моніторингу органом держфінконтролю пропонуємо внести до Закону України від 26 січня 1993 року № 2939-XII «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», до ст. 8 «Основні функції органу державного фінансового контролю» зміни та доповнити ч. 1 повноваженням здійснювати державний фінансовий контроль та контроль за порядком здійснення публічних закупівель;

- немає визначеного і затвердженого центральним органом виконавчої влади нормативного акту про порядок здійснення моніторингу за публічними закупівлями. З цією метою пропонуємо Кабінету Міністрів України затвердити постанову «Про порядок здійснення моніторингу за публічними закупівлями»;

- необхідно внести зміни до Ст. 164-14 «Порушення законодавства про закупівлі» відносно посилення адміністративної відповідальності та можливості складання адміністративних протоколів за наявності інших порушень законодавства про здійснення державних закупівель та викласти її в такій редакції: «Здійснення закупівлі товарів, робіт і послуг без застосування визначених законодавством процедур закупівель, в тому числі оцінка пропозицій конкурсних торгів (кваліфікаційних пропозицій), тендерних пропозицій не за критеріями та методикою оцінки для визначення найкращої пропозиції конкурсних торгів (кваліфікаційної пропозиції), тендерної пропозиції, що міститься в документації конкурсних торгів (кваліфікаційній документації), тендерній документації; укладення з учасником, який став переможцем торгів, договору про закупівлю за цінами і обсягами, що не відповідають вимогам документації конкурсних торгів (кваліфікаційної документації), тендерної документації; неоприлюднення або порушення порядку оприлюднення інформації про закупівлі відповідно до вимог законодавства; ненадання інформації, документів та матеріалів у випадках, передбачених законом, - тягнуть за собою накладення штрафу на службових (посадових), уповноважених осіб від семисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Ті самі дії, вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення за одне з правопорушень, зазначених у частині першій цієї статті, - тягнуть за собою накладення штрафу на службових (посадових), уповноважених осіб від тисячі до тисячі п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю строком на один рік;

- на сьогодні можна констатувати, що перелік умов, за якими можливо внесення змін до істотних умов договору (п.4 ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі») мають відповідати сьогоденню, тому, характеризуючи правові відносини, що виникають при здійсненні публічних закупівель, слід виходити з того, що Закон України «Про публічні закупівлі» є спеціальним нормативним актом, у той час як ЦК України є загальним нормативним актом. І в тому випадку, коли існує розбіжність між нормами цих актів, перевагу слід віддавати саме Закону України «Про публічні закупівлі» як спеціальному нормативному акту у сфері регулювання проведення публічних закупівель;

- якщо питання надпорогових закупівель більш урегульовано, то для допорогових закупівель нормативних актів вкрай мало, що негативно впливає на процедуру їх здійснення. З метою уникнення цієї практичної проблеми, пропонуємо прийняти постанову Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку здійснення допорогових закупівель», яка би конкретно визначала особливості врегулювання цих правовідносин;

- в чинному законодавстві про публічні закупівлі не визначений принцип уникнення конфлікту інтересів, який є визначальним у сфері публічних закупівель та полягає у недопущенні посадовими особами органів державної влади або місцевого самоврядування здійснювати будь-які дії у процедурі закупівлі, які б пересікалися з їх особистими економічними інтересами. З метою дотримання принципу уникнення конфлікту інтересів, пропонуємо доповнити Статтю 3 «Принципи здійснення закупівель» Закону України «Про публічні закупівлі» від 25 грудня 2015 року № 922-VIII принципом уникнення конфлікту інтересів;

- у зв’язку з тим, що інститут оскарження публічних закупівель порівняно нещодавно був сформований, необхідно удосконалити порядок оскарження за допомогою зобов’язання надання суб’єктам оскарження документального підтвердження наміру взяти участь в торгах, які вони оскаржують;

- на практиці виникають проблеми щодо врегулювання особливих суспільних відносин, зокрема необхідно урегулювати питання закупівель електричної енергії та природного газу шляхом видання спеціалізованих нормативних актів з цього питання, тому необхідно прийняти постанови Кабінету Міністрів України «Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг у сфері електричної енергії» та «Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг у сфері природного газу».

Отже, удосконалення законодавства щодо належного функціонування системи електронних закупівель повинно бути спрямоване на посилення

адміністративної відповідальності у сфері публічних закупівель (з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю), врегулювання особливостей здійснення особливих публічних закупівель та здійснення допорогових закупівель шляхом прийняття центральним органом виконавчої влади відповідних нормативних актів (прийняти постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку здійснення допорогових закупівель», «Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг у сфері електричної енергії» та «Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг у сфері природного газу»), а також приведення у відповідність суміжних нормативних актів, які регулюють порядок проведення моніторингу у сфері публічних закупівель.