1.3 Адміністративно-правовии статус публічної адміністрації, яка здійснює забезпечення функціонування системи електронних закупівель в Україні

Попри шалений опір українські реформи таки мають відчутні результати, а громадянське суспільство й далі вимагатиме, щоби ці зміни стали незворотніми. Система публічних електронних закупівель ProZorro функціонує з лютого 2015 року.

З 1 серпня 2016 року всі державні закупівлі відбуваються у ProZorro. Система відповідає вимогам угоди з державних закупівель СОТ, до якої Україна приєдналась у травні 2016 року. ProZorro отримала міжнародну премію у сфері публічних закупівель Procurement Leader Award за створення і

впровадження електронної системи з унікальною архітектурою. Завдяки системі ProZorro Україна здобула право проводити найбільший міжнародний форум з публічних закупівель Procurement, Integrity, Management, and Openness (PRIMO) Forum на тему боротьби із корупцією у державних закупівлях, який відбудеться в травні-червні 2017 року [42].

Отже, попри такі значні здобутки, з метою ефективного та належного впровадження системи електронних закупівель в Україні, виникає необхідність об’єктивного та ґрунтовного дослідження адміністративно - правового статусу публічної адміністрації, яка здійснює забезпечення функціонування системи електронних закупівель в Україні.

До проблематики визначення адміністративно -правового статусу публічної адміністрації, яка здійснює забезпечення функціонування системи електронних закупівель звертали свою увагу такі вчені, як Н. Армаш, М. Баймуратов, Р. Веприцький, В. Галунько, О. Гумін, Я. Окар-Балаж, Р. Ромашов та інші.

Проте, у зв’язку із тим, що інститут адміністративно-правового забезпечення функціонування системи електронних закупівель в Україні є новим, ґрунтовних досліджень на цю проблематику не було проведено.

Для визначення поняття та змісту адміністративно-правового статусу публічної адміністрації, яка здійснює забезпечення функціонування системи електронних закупівель в Україні, варто визначити теоретичні позиції щодо адміністративно-правового статусу.

Якщо перекласти слово «статус» з латинської, то воно означає положення, стан в будь-якій ієрархії, структурі, системі [47, с. 238]. Щодо тлумачного словника, то з української мови статус - це певний стан чого- небудь [182, с. 835]. Теоретики права під правовим статусом розуміють систему закріплених у нормативно-правових актах і гарантованих державою прав, свобод, обов’язків, відповідальності, відповідно до яких індивід, як суб’єкт права (тобто як такий, що має правосуб’єктність) координує свою поведінку в суспільстві [160, с. 400].

Визначаючи поняття правового статусу особи в теоретично-правовій літературі Р. Веприцький відзначає, що, по-перше, категорія «правовий статус» нерозривно пов’язана з доктриною природного права; по-друге, постійно розвиваються уявлення наукової спільноти про зміст основних прав і свобод особи; по-третє, права і свободи особи вийшли за межі внутрішньої компетенції держави, стали предметом міжнародного захисту [23, с. 22].

Науковець О. Харитонова визначає такі характерні риси правового статусу: у ньому знаходить відображення і вираження воля держави; його зміст, що має певну стабільність, змінюється не з волі осіб, а з волі законодавця; елементи правового статусу - загальні (статусні) права та обов’язки суб’єкта об’єктивного права, його юридична відповідальність - формулюються та існують у формі правових приписів. Як у загальній теорії права, так і в галузевих науках наголошується передусім на єдності правового статусу для всіх, і водночас його диференціація визначається необхідною для будь-якого серйозного дослідження даної проблеми [172, с. 79; 90].

Вчені А. Малько та Н. Матузов під правовим статусом трактують комплексну інтеграційну категорію, яка відображає взаємовідносини суб’єктів суспільних відносин, особи і суспільства, громадянина і держави, індивіда та колективу, а також інші соціальні зв’язки [83, с.

Р. Ромашов наголошує, що «правовий статус» - сукупність прав та обов’язків, які персоніфікують особу в якості учасника юридично значимих відносин; «правове становище» - сукупність факторів, які визначають місце особи в правотворчому і правореалізаційному процесі; в якості складових елементів включає правовий статус, а також зв’язки і взаємодію особи, що характеризують його розташування в механізмі правового регулювання [147, с. 3].

Отже, правовий статус - це провідна категорія теорії права, яка визначає правове становище особи в суспільстві та розкривається через комплекс елементів, характерних для кожного окремого суб’єкта права.

Щодо поняття «адміністративно-правових статус», то Я. Окар-Балаж розкриває його як спеціальний правовий статус, який характеризує особу через її права, обов’язки та відповідальність у якості суб’єкта адміністративного права і забезпечує участь в суспільних відносинах, які виникають у зв’язку із забезпеченням суб’єктами публічної влади прав і свобод фізичних осіб, при взаємодії органів публічної влади з інституціями громадянського суспільства, а також опосередковано у відносинах, які пов’язані зі сферою публічного адміністрування об’єктів державної та комунальної власності, а інколи - у відносинах, які мають місце у внутрішньо-організаційній діяльності органів публічної влади [101, с. 85].

Досить обґрунтованою є позиція О. Гуміна, який під адміністративно- правовим статусом особи розуміє комплекс прав і обов’язків, передбачених нормами адміністративного права. До елементів цього статусу науковець відносить правосуб’єктність, права, обов’язки та юридичну відповідальність. При цьому зазначає, що не всі права, закріплені в законодавстві, характеризують адміністративно-правовий статус. До них відносяться лише ті, що передбачені нормами адміністративного права та реалізуються у взаємовідносинах з органами публічної влади, оскільки адміністративно - правові відносини існують тільки там, де один із суб’єктів є суб’єктом владних повноважень.

Н. Армаш характеризує адміністративно-правовий статус посади керівника органу виконавчої влади як визначення, зміст якого завжди виражається в сукупності нормативно визначених прав та обов’язків, характеризується специфічним обов’язком нести відповідальність у зв’язку з виконанням своїх повноважень та становищем посади керівника в системі управління [4].

Отже, адміністративно-правовий статус є провідною категорією у адміністративному праві, що розкриває правове становище суб’єкта, його роль та місце в системі через визначення особливостей його функцій, завдань, повноважень та аспектів відповідальності.

Для визначення особливостей адміністративно -правового статусу публічної адміністрації, яка здійснює забезпечення функціонування системи електронних закупівель в Україні варто визначити суб’єктів, які здійснюють таке забезпечення.

Відповідно до Закону України «Про публічні закупівлі» від 25 грудня 2015 року № 922-VIII уповноважений орган здійснює регулювання та реалізує державну політику у сфері закупівель у межах повноважень [129]. Крім того, успішно функціонують і орган оскарження - Антимонопольний комітет України, органи контролю - Державна аудиторська служба України, Державна казначейська служба України, Рахункова палата України та правоохоронні органи.

Отже, до суб’єктів, які забезпечують функціонування системи електронних закупівель в Україні слід віднести: Уповноважений орган як провідний суб’єкт забезпечення (Міністерство економічного розвитку і торгівлі України), контролюючі органи (Державна аудиторська служба України, Державна казначейська служба України, Рахункова палата України), орган оскарження (Антимонопольний комітет України) та правоохоронні органи в системі органів державної влади.

Уповноважений орган в особі Міністерства економічного розвитку і торгівлі України відповідно до Закону України «Про публічні закупівлі» від 25 грудня 2015 року № 922-VIII здійснює регулювання та реалізує державну політику у сфері закупівель у межах повноважень, визначених законодавством [129].

Міністерство економічного розвитку і торгівлі України (Мінекономрозвитку) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Мінекономрозвитку України є спеціально уповноваженим органом у сфері державних закупівель, метрології, з питань державно-приватного партнерства, оборонного замовлення [109; 125].

Відповідно до Закону України «Про публічні закупівлі» від 25 грудня 2015 року № 922-VIII основними функціями Уповноваженого органу є: розроблення і затвердження нормативно-правових актів; аналіз

функціонування системи публічних закупівель; підготовка та подання до Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Рахункової палати щорічного звіту, що містить аналіз функціонування системи публічних закупівель; узагальнення практики здійснення закупівель, у тому числі міжнародної; вивчення, узагальнення та поширення світового досвіду з питань закупівель; забезпечення функціонування веб-порталу Уповноваженого органу та інформаційного ресурсу Уповноваженого органу; наповнення інформаційного ресурсу Уповноваженого органу; взаємодія з громадськістю з питань удосконалення системи публічних закупівель; організація нарад та семінарів з питань закупівель; міжнародне співробітництво у сфері закупівель; надання безоплатних консультацій рекомендаційного характеру з питань закупівель на інформаційному ресурсі Уповноваженого органу; інформування громадськості про політику та правила публічних закупівель; авторизація електронних майданчиків. Крім того, Уповноважений орган має право здійснювати дії та вживати заходи, передбачені законодавством, для виконання покладених на нього функцій [129].

Таким чином, функції та повноваження Уповноваженого органу, в особі Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, умовно можна поділити на: 1) нормотворчі, що полягають у нормотворчому забезпеченні публічних закупівель; 2) матеріально-технічні, які полягають у інформаційному забезпеченні системи електронних закупівель; 3) представницько-консультативні, що полягають як в наданні адміністративних послуг, так і підтримці міжнародного співробітництва.

Отже, адміністративно-правовий статус Уповноваженого органу, в особі Міністерства економічного розвитку і торгівлі України полягає у сукупності правових елементів, а саме функціях, завданнях, повноваженнях, аспектах відповідальності, що розкривають особливості та становище міністерства як центрального органу виконавчої влади, так і спеціально -уповноваженого органу у системі публічних закупівель, що поєднуються задля задоволення економічних та суспільних інтересів суб’єктів публічних закупівель.

Щодо контролюючих органів, то Рахункова палата, Антимонопольний комітет України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, здійснюють контроль у сфері публічних закупівель у межах своїх повноважень, визначених Конституцією та законами України. Моніторинг закупівель проводить центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю та його органи на місцях. Порядок проведення моніторингу визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику [129].

Державна аудиторська служба України (Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України та який забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю. Основними завданнями Держаудитслужби є: забезпечення формування і реалізація державної політики у сфері державного фінансового контролю; здійснення державного фінансового контролю, спрямованого на оцінку ефективного, законного, цільового, результативного використання та збереження державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, досягнення економії бюджетних коштів; надання у передбачених законом випадках адміністративних послуг [121].

Отже, Державна аудиторська служба України є контролюючим центральним органом виконавчої влади, що поряд з іншими суб’єктами, виконує контролюючі повноваження у сфері функціонування електронної системи публічних закупівель задля раціоналізації та належного цільового використання державних коштів.

Рахункова палата від імені Верховної Ради України здійснює контроль за надходженням коштів до Державного бюджету України та їх використанням. Рахункова палата підзвітна Верховній Раді України та регулярно її інформує про результати своєї роботи. Рахункова палата є державним колегіальним органом. Рахункова палата є юридичною особою, має печатку із своїм найменуванням і зображенням Державного Герба України [42; 130].

Законом України «Про Рахункову палату України» передбачено, що Рахункова палата здійснює контрольно-аналітичну та експертну діяльність, яка забезпечує єдину систему контролю за виконанням державного бюджету і бюджетів державних цільових фондів. Рахункова палата України проводить фінансові перевірки, ревізії в Апараті Верховної Ради України, органах виконавчої влади, Національному банку України, Фонді державного майна України, інших підзвітних Верховній Раді України органах, а також на підприємствах і в організаціях незалежно від форм власності у тій частині їх діяльності, яка стосується використання коштів Державного бюджету України [42; 130].

Нарешті, Рахункова палата проводить щорічну перевірку Уповноваженого органу та Антимонопольного комітету України щодо виконання ними функцій регулювання закупівель та розгляду скарг. Інформація за результатами таких перевірок подається цим органам та Кабінету Міністрів України. В цілому, діяльність Рахункової палати спрямована на наступний контроль [42].

Отже, адміністративно-правовий статус Рахункової палати полягає у сукупності спеціальних правових елементів, що визначають її місце як публічної адміністрації, що підзвітна Верховній Раді України, проте виконує ревізійно-контролюючі функції органу виконавчої влади у сфері функціонування електронної системи.

До органів контролю необхідно також віднести Державну казначейську службу України (ДКСУ), яка практично здійснює оперативний контроль закупівель при реєстрації та оплаті договорів [42].

Законом України «Про публічні закупівлі» від 25 грудня 2015 року № 922-VIII передбачено, що ДКСУ здійснює перевірку наявності документів без перевірки їх відповідності встановленим формам чи змістовності (йдеться про річний план закупівель та звіт про результати проведення процедури закупівлі) шляхом їх самостійного перегляду в електронній системі закупівель, тобто, замовники не повинні роздруковувати і нести ці документи до органів ДКСУ. Це є суттєвим спрощенням роботи замовників за умови відсутності збоїв у роботі електронній системі закупівель чи безпосередньо комп’ютерної системи відповідного органу ДКСУ, що може призвести до тимчасового обмеження доступу ДКСУ до необхідної інформації, розміщеної на порталі [42; 129].

Таким чином, Державна казначейська служба України є спеціальною публічною адміністрацією, що виконує повноваження при реєстрації та дотримання правових вимог документації закупівельного процесу усіма суб’єктами, як розпорядниками, так і одержувачами бюджетних коштів.

Крім того, на початку запуску системи закупівель, територіальні органи Державної казначейської служби України, влаштовували начальні тренінги для її ефективності її функціонування, так, з 1 по 4 листопада 2016 року за участі членів тендерного комітету Г оловного управління Державної казначейської служби України у Тернопільській області на базі Тернопільської торгово-промислової палати тривало навчання на тему «Публічні закупівлі України - 2016, допорогові та надпорогові закупівлі в системі ProZorro». Під час лекційної частини навчання розглядалися особливості формування тендерного комітету та призначення уповноваженої особи, склад тендерної документації, визначення предмета закупівлі, побудови алгоритму процедури допорогових закупівель (проведення, участь, перемога) та надпорогових закупівель відповідно до Закону України «Про публічні закупівлі». Практична частина навчання включала презентацію системи ProZorro, під час якої слухачі ознайомлювалися з порядком проведення допорогових електронних закупівель. Окрім ознайомлення з документами, які регулюють процес проведення допорогових закупівель, всім присутнім на практиці було продемонстровано яким чином оголошувати допорогові торги, як проводиться аукціон, розгляд пропозицій та кваліфікація учасників. Окрім того слухачі спробували у тестовому режимі здійснити допорогові та позапорогові електронні закупівлі [94].

Антимонопольний комітет України, як орган оскарження, з метою неупередженого та ефективного захисту прав та законних інтересів осіб, пов’язаних з участю у процедурах закупівлі, утворює постійно діючу адміністративну колегію (колегії) з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель. Рішення постійно діючої адміністративної колегії (колегій) приймаються від імені Антимонопольного комітету України. Постійно діюча адміністративна колегія (колегії) Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель діє у складі трьох державних уповноважених Антимонопольного комітету України. Голова постійно діючої адміністративної колегії Антимонопольного комітету України повинен мати вищу освіту [129].

Порядок діяльності постійно діючої адміністративної колегії (колегій) встановлюється відповідно до Закону України «Про Антимонопольний комітет України», якщо інше не встановлено Законом України «Про публічні закупівлі» [129]. Якщо ж проаналізувати інформацію постійно діючої адміністративної колегії АМКУ з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель, то 10 серпня 2017 року комісією розглянуто 45 пунктів порядку денного, в якому прийнято 43 рішення, з них: прийнято до розгляду - 14 скарг; залишено без розгляду - 10 скарг; відмовлено у задоволенні - 6 скарг; задоволено частково/повністю (встановлено порушень) - 11 скарг; припинено розгляд - 2 скарг; перенесено розгляд - 2 скарг для отримання додаткової інформації [ 62].

Варто зазначити, що така інформаціє є відкритою та доступною для всіх осіб, що реально висвітлює моменти ефективності її діяльності.

Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель. Особливості спеціального статусу Антимонопольного комітету України обумовлюються його завданнями та повноваженнями, в тому числі роллю у формуванні конкурентної політики і полягають, зокрема, в особливому порядку призначення та звільнення Голови Антимонопольного комітету України, його заступників, державних уповноважених Антимонопольного комітету України, голів територіальних відділень Антимонопольного комітету України, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Антимонопольного комітету України, наданні соціальних гарантій, охороні особистих і майнових прав працівників Антимонопольного комітету України на рівні з працівниками правоохоронних органів, в умовах оплати праці [117].

У сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має такі повноваження: розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції; розглядати справи про адміністративні правопорушення, приймати постанови та перевіряти їх законність та обґрунтованість; залучати поліцейських, працівників митних та інших правоохоронних органів для забезпечення проведення розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема в разі проведення розслідування; здійснювати повноваження, передбачені Законом України «Про здійснення державних закупівель» та Законом України «Про публічні закупівлі»; здійснювати інші повноваження, передбачені законодавством про захист економічної конкуренції та Законами України «Про здійснення державних закупівель» та «Про публічні закупівлі» [117].

Отже, Антимонопольний комітет України є особливим суб’єктом у сфері функціонування електронної системи публічних закупель, оскільки виступає і контролюючим, і оскаржуваним органом, тобто має подвійний адміністративно-правовий статус у сфері публічних закупівель, який характеризується наявністю повноважень щодо контролю за дотриманням законодавчих закупівельних вимог, щодо попередження або припинення правопорушень у сфері публічних закупівель та щодо оскарження неналежного дотримання закупівельних вимог.

На сьогоднішній день, виходячи з функцій та повноважень правоохоронних органів (органів внутрішніх справ України, Національного антикорупційного бюро України, Служби безпеки України та прокуратури України), кожен з цих органів наділений досить широким обсягом повноважень, пов’язаних зі здійсненням контрольних функцій у сфері державних закупівель. Проте, зазначені функції, в силу специфіки діяльності правоохоронних органів відрізняються певними особливостями [42].

Зокрема, якщо говорити про сферу публічних закупівель, то правоохоронні органи здійснюють боротьбу з корупцією та економічними злочинами шляхом виявлення складів злочинів у діях службових та посадових осіб сфери закупівель, здійснюють розслідування порушених кримінальних справ з метою встановлення винних у порушенні загального фінансового законодавства і як складової - законодавства у сфері закупівель, що призвели до незаконного витрачання коштів та інших злочинних дій у сфері державних фінансів [42].

Отже, правоохоронні органи, а саме органи внутрішніх справ України, Національне антикорупційне бюро України, Служба безпеки України та прокуратура України, поєднуючи власні основні завдання, виконують також повноваження у сфері публічних закупівель відповідно до певної специфіки для дотримання суб’єктами закупівельного процесу вимог законодавства та притягнення винних осіб до відповідальності.

Прикладом здійснення правоохоронними органами своїх повноважень у сфері публічних закупівель є справа, в якій Національне антикорупційне бюро України та Спеціалізована антикорупційна прокуратура викрили корупційну схему з розтрати державних коштів у сумі понад 149 мільйонів гривень під час закупівлі палива для Міністерства оборони України. 11 жовтня 2017 року детективи Бюро під процесуальним керівництвом прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури здійснили низку обшуків, в результаті яких за підозрою у причетності до злочину затримали двох осіб: заступника Міністра оборони України та директора Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів міністерства. За версією слідства, на початку 2016 року Комітет із конкурсних торгів Міністр оборони України організував процедуру відкритих торгів на закупівлю рідинного палива. За результатом торгів 26 квітня 2016 року Комітет за 14 лотами затвердив до оплати пропозиції одного з учасників торгів як найбільш економічно вигідні. 13 та 18 травня 2016 року між Міністром оборони України та переможцем конкурсних торгів було укладено 14 договорів про постачання палива для техніки спеціального призначення за рахунок коштів Державного бюджету України на загальну суму понад 1 млрд грн. Відповідно до даних досудового розслідування упродовж червня-серпня 2016 року за відсутності будь-яких правових підстав для внесення змін до договорів про закупівлю товарів за бюджетні кошти, замовник та постачальник уклали низку додаткових угод, згідно з якими було безпідставно збільшено ціну за одиницю товару в середньому на 16% від початкової ціни. Внаслідок цього на користь постачальника безпідставно та незаконно було перераховано бюджетні кошти на загальну суму 149 млн 339 тис. грн. Слідство вважає, що, відповідно до встановлених під час досудового розслідування фактів, службові особи Міністерства оборони України за попередньою змовою з представниками комерційного підприємства вчинили злочин, передбачений ч. 5 ст. 191 Кримінального кодексу України («Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем») [24].

Даний приклад свідчить про ефективність створення розширеної системи правоохоронних органів, які у тісній взаємодії викривають корупційні діяння у сфері публічних закупівель.

Усе вищевикладене дає підстави зробити такі висновки стосовно адміністративно-правового статусу публічної адміністрації, яка здійснює забезпечення функціонування системи електронних закупівель:

- адміністративно-правовий статус є провідною категорією у адміністративному праві, що розкриває правове становище суб’єкта, його роль та місце в системі через визначення особливостей його функцій, завдань, повноважень та аспектів відповідальності;

- до суб’єктів, які забезпечують функціонування системи електронних закупівель в Україні слід віднести: Уповноважений орган як провідний суб’єкт забезпечення (Міністерство економічного розвитку і торгівлі України), контролюючі органи (Державна аудиторська служба України, Державна казначейська служба України, Рахункова палата України), орган оскарження (Антимонопольний комітет України) та правоохоронні органи в системі органів державної влади;

- адміністративно-правовий статус Уповноваженого органу, в особі Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, полягає у сукупності правових елементів, а саме: функціях, завданнях, повноваженнях, аспектах відповідальності, що розкривають особливості та становище міністерства як центрального органу виконавчої влади, так і спеціально-уповноваженого органу у системі публічних закупівель, що поєднуються задля задоволення економічних та суспільних інтересів суб’єктів публічних закупівель;

- функції та повноваження Уповноваженого органу, в особі

Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, умовно можна поділити на: 1) нормотворчі, що полягають у нормотворчому забезпеченні публічних закупівель; 2) матеріально-технічні, які полягають в інформаційному забезпеченні системи електронних закупівель; 3) представницько-консультативні, що полягають як в наданні

адміністративних послуг, так і підтримці міжнародного співробітництва;

- Державна аудиторська служба України є контролюючим

центральним органом виконавчої влади, що поряд з іншими суб’єктами виконує контролюючі повноваження у сфері функціонування електронної системи публічних закупівель задля раціоналізації та належного цільового використання державних коштів;

- адміністративно-правовий статус Рахункової палати полягає у сукупності спеціальних правових елементів, що визначають її місце як публічної адміністрації, що підзвітна Верховній Раді України, проте виконує ревізійно-контролюючі функції органу виконавчої влади у сфері функціонування електронної системи;

- Державна казначейська служба України є спеціальною публічною адміністрацією, що виконує повноваження при реєстрації та дотримання правових вимог документації закупівельного процесу усіма суб’єктами, як розпорядниками, так і одержувачами бюджетних коштів;

- Антимонопольний комітет України є особливим суб’єктом у сфері функціонування електронної системи публічних закупель, оскільки виступає і контролюючим, і оскаржуваним органом, тобто має подвійний адміністративно-правовий статус у сфері публічних закупівель, який характеризується наявністю повноважень щодо контролю за дотриманням законодавчих закупівельних вимог, щодо попередження або припинення правопорушень у сфері публічних закупівель та щодо оскарження неналежного дотримання закупівельних вимог;

- правоохоронні органи, а саме органи внутрішніх справ України, Національне антикорупційне бюро України, Служба безпеки України та прокуратура України, поєднуючи власні основні завдання, виконують повноваження у сфері публічних закупівель відповідно до певної специфіки, для дотримання суб’єктами закупівельного процесу вимог законодавства та притягнення винних осіб до відповідальності.

Отже, адміністративно-правовий статус публічної адміністрації, яка здійснює забезпечення функціонування системи електронних закупівель в Україні полягає у низці правових елементів, які розкривають функції, завдання, повноваження, аспекти відповідальності Уповноваженого органу, контролюючих органів, органу оскарження та правоохоронних органів, що спрямовані на дотримання вимог законодавства у сфері публічних закупівель з метою задоволення економічних та суспільних інтересів держави, інших учасників закупівельного циклу та громадськості.