2. Договори кредитування
1. Довго- й короткострокове кредитування аграрних пiдприємцiв усiх форм власностi та органiзацiйио-прiїїювих
форм господарювання - важлива та обєктивно нсоОхiдна
форма фiнансової допомоги виробникам товарних продуктiв
харчування i сировини у здiйсненнi ними виробничо-господарської та пiдприємницької дiяльностi.
Воно вiдiграє важливу роль у розвитку аграрного пiдприємництва, якщо враховувати, по-перше, сезонний розрив мiж поточними виробничими затратами i надходженням ресурсiв включно з коштамина оплату працi, по-друге, iнфляцiйнi процеси, що призводять до знецiнення коштiв, що їх мають одержати аграрнi
товаровиробники пiсля продажу вироблених ними продуктiв
1 Для ознайомлення з науково-практичними проблемами игрирно-договiрних зобовязань рекомендується монографiя Статшка А. М. Договори а
агропромьпшiенном комплексе в условиях рьiнка. - Харьков: Право, 1997.
Аграрно-договiрнi зобовязання
харчування та сировини, до пiдвищення цiн на мнтсрiально"гехнiчнi засоби ведення аграрного виробництва, i, по-третє;
необхiднiсть розвитку матерiально-технiчної бази свмого аграрного виробництва незалежно вiд очiкуваних прибуткiв вiд
реалiзацiї продуктiв харчування й сировини рослинного i тваринного походження.
Вiдповiдно до ст. 382 Цивiльного кодексу кредитування
аграрних пiдприємцiв має прямий (здiйснюється саме для
аграрного товаровиробника), цiльовий (позичка використовується тiльки за призначенням, скажiмо, на оплату працi),
строковий (отриманi кошти мають бути повернутi в строки,
встановленi договором позички) i зворотний (за користування коштами банк списує вiдповiднi вiдсотки) характер.
Залежно вiд банкiвської установи кредитнi дотиiрнi вiдносини аграрних пiдприємцiв виникають на рiїних правових
пiдставах. Так, на виконання рiшень Верховної Ради про вiдкриття кредитних лiнiй аграрним товаровиробникам здiйснюється їх цiльове кредитування.
Кредитнi вiдносини аграрнихпiдприємцiв iз Нацiональним банком України, установами
АКБ "Україна" виникають на пiдставi заяви-зобовязання,
без укладення спецiального письмового договору. З iншими
комерцiйними банкiвськими установами аграрнi пiдприємцi
укладають договiр на одержання кредиту.
2. Виникнення кредитних вiдносин мiж аграрними пiдприємцями i АКБ "Україна" по урядових кредитних лiнiях це результат подання цими субєктами аїробiчнссу днини-замовлення на позичку, яка складається на пiдстниi ниробничофiнансового плану або бiзнес плану (для юридичних осiб усiх
форм власностi) та подання клопотання про надання позички
на певний термiн i для певних цiлей. Умови такого кредитування частково передбаченi Законом "Про прiоритетнiсть соцiального розвитку села i агропромислового комплексу в народному господарствi", постановою Верховної Ради України
"Про порядок введення в дiю Закону "Про селянське (фермерське) господарство", iншими законодавчими актами та
Правилами довгострокового i короткострокового кредитування. Повiдомлення вiддiлення АКБ "Україна" про суму видiленої позички (кредиту) є не тiльки виявом згоди укласти договiр позички (кредитування), а й констатацiєю факту його
укладення. V
536
У разi укладення договорiв позички (кредитування) з комерцiйними банками аграрнi пiдприємцi беруть на себе зобовязання повернути позичку в установлений термiн i сплатити визначенi договором вiдсотки рiчних. Одержання цих
коштiв має бути забезпечено власними основними та обiговими засобами для розширеного вiдтворення, а також для повернення одержаної позички через заставу цього майна вiдповiдно до вимог Закону "Про заставу". Згiдно з нормами Земельного кодексу України селянськi (фермерськi) господарства i громадяни вже надiленi правом закладати свої земельнi
дiлянки для одержання позички за умови, що цi дiлянки передано їм у приватну власнiсть (що пiдтверджено вiдповiдним
Державним актом). У постановi Верховної Ради вiд 27 червня
1995 р. "Про затвердження Правил застосування Закону
України "Про оподаткування прибутку пiдприємств" (зi змiнами, внесеними постановою Верховної Ради України вщ
14 липня 1995 р.
пiдкреслено, що застава є засобом забезпечення зобовязань. У разi невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобовязання, заставотримач має переважне перед iншими кредиторами право одержати задоволення з вартостi заставленого майва. iпотекою визнається застава землi, нерухомого майна, за якої землята/або майно, що є предметом застави, залишаються у заставодавця чи третьої особи.
3. За умов становлення ринкових економiчних засад сiльськогосподарськi пiдприємства з метою одержання кредитiв
укладають договори лiзингу як новий вид договiрних зобовязань. Правове регулювання суспiльних вiдносин при цьому
провадиться вiдповiдно до норм Закону "Про лiзинг", що
прийнятий Верховною Радою України 16 грудня 1997 р. Цей
Закон визначає поняття лiзингу, як рiзновиду цивiльно-правового договору, його економiчнi i правовi засади, правомочностi сторiн та їхню вiдповiдальнiсть в разi порушення умов;
договору. Лiзингове зобовязання покликане регулювати вiдносини з приводу пiдприємницької дiяльностi, яка спрямована на iнвестування власних чи залучених фiнансових коштiв.
Вона полягає в наданнi лiзингодавцем у виключне користування на визначений строк лiзингоодержувачу нерухомого
або рухомого майна (сiльськогосподарських машин, устаткування, обладнання, транспортних засобiв).
Аграрно-договiрнi зобовязання 537
., .Сiльськогосподарське пiдприємство правомочне укладати
здiзингодавцем фiнансовий лiзинг, тобто договiр, її результатi укладення якого лiзингоодержувач на своє замовлення отримує в платне користування вiд лiзингодавця обєкт лiзингу
на строк, не менший строку, за який амортизується 60 вiдсоткiв вартостi обєкта лiзингу, визначеної в день уклiiдсинн
договору. При цьому сума вiдшкодування вартостi обєкту
лiзингу в складi лiзингових платежiв за перiод дiї договору
фiнансового лiзингу повинна включати не менше 60 вiдсоткiв
вартостi обєкта лiзингу, визначеної в день укладення договору.
При використаннi фiнансового лiзингу строк, на який
обєкт лiзингу (майно) передається в тимчасове користування, передбачає виплату лiзингових платежiв, якi покривають
повну вартiсть амортизацiї обладнання або бiльшу частину,
додатковi витрати i прибуток лiзингодавця. Пiсля завершення
строку договору лiзингоодержувач може придбати обєкт договору за залишковою вартiстю, укласти новий договiр на.
Менший термiн i за пiльговою ставкою, повернути обєкт
угоди лiзингодавцю.
Зазначена правомочнiсть лiзингоодержувача передбачена ст. 4 Закону "Про лiзинг" вiд 16 грудня1997 р.
Лiзингоодержувач має право придбати майно (обєкт лiзингу) у свою власнiсть i як субєкт права власностi передати
його в лiзинг iншiй сторонi. В цьому випадку мас мiсце так
званий зворотнiй лiзинг. Пайовим вважається лiзинг в разi
здiйснення лiзингу за участю субєктiв лiзингу на основi укладення багатостороннього договору на залучення одного або
кiлькох кредиторiв, якi беруть участь у здiйсненнi лiзингу, iнвестуючи свої кошти. При цьому сума iнвестованих кредиторами коштiв не може становити бiльше 80 вiдсоткiв вартостi
набутого для лiзингу майна.
Виконання договору лiзингу охоплює момент передач>
обєкта лiзингу лiзингодавцем лiзингоодержувачу вiдповiдно
до строку i умов, визначених договором. Одержане на пiдставi
договору майно зараховується на баланс лiзингоодержуиача з
позначенням, що це майно взято у фiнансовий лiзинг. При
оперативному лiзингу майно залишається на балансi лiзингодавця iз зазначенням, що це майно передано у лiзинг. Воно
зараховується на позабалансовий рахунок лiзингоодержувача
iз зазначенням, що це майно одержано в лiзинг.
538 Роздiл ХХУ
Договором лiзингу на лiзингоодержувача покладається
обовязок вносити перiодичнi лiзинговi платежi. Величина
перiоду, за який вноситься лiзинговий платiж, встановлюється сторонами за договором лiзингу i може бути нерiвномiрною. Розмiр платежiв становлять суми, по-перше, що сплачуються лiзингодавцю як процент за залучений ним кредит для
придбання майна за договором лiзингу; по-друге, платiж як
винагороду за отримане в лiзинг майно; по-третє, вiдшкодування страхових платежiв за договором страхування обєкта
лiзингу, якщо обєкт застрахований лiзингодавцем; а також
iншi витрати лiзингодавця. Договором лiзингу визначаються
розмiри, спосiб, форма i строки внесення лiзингових платежiв
та умови їх перегляду.
Результативнiсть лiзингових правовiдносин повязана з
здiйсненням певних юридичних дiй, зокрема, укладенням лiзингового договору, договору купiвлi-продажу обєкта лiзингу, складання акту про прийняття Обєкта лiзингу в експлуатацiю, укладення договору на технiчне обслуговування переданого на пiдставi договору лiзингу майна, укладення договору на страхування обєкта лiзингу.
Виконання лiзингових операцiй безпосередньо повязане з
використанням обєкта лiзингу.
Сюди входить вiдображеннялiзингових операцiй в бухгалтерському облiку i звiтностi. На
цьому етапi провадиться виплата лiзингодавцю лiзингових
платежiв, а пiсля закiнчення строку лiзингу вирiшується питання щодо подальшого використання обєкта лiзингу.
4. Вiдповiдно до ч. 2 ст. 384 Цивiльного кодексу кредитування однiєю органiзацiєю iншої є винятком iз загального
правила. У бiльшостi випадкiв таке кредитування набуває
форми авансування. Так, нацiональним законодавством передбачались виплати установами банкiв вiд iменi заготiвельних органiзацiй (по спецiальних лiнiях) авансiв за договорами
контрактацiї сiльськогосподарської продукцiї в рахунок державних ресурсiв у 1993-1995 рр. та 1996 р.
Такi виплати можуть мати мiсце i в разi авансування будiвництва, що його здiйснюють державнi пiдряднi будiвельнi й
монтажнi органiзацiї в колективних сiльськогосподарських
пiдприємствах, сiльськогосподарських виробничих кооперативах, аграрних акцiонерних товариствах i товариствах з обмеженою вiдповiдальнiстю, М1<"
639
юговiрнi зобовязання
Законодавством України не заборонено кредитування в
натуральнiй формi. Зокрема, це має мiсце при наданнi одним
аграрним пiдприємцем iншому виробничої допомоги. Можливiсть такого кредитування була передбачена ще постановою уряду УРСР вiд 17 грудня 1963 р., якою були затвердженi
умови i порядок кредитування одним колгоспом iншого при
наданнi виробничої допомоги. Кредитування, передбачене
ч. З ст. 382 Цивiльного кодексу, може здiйснюватись i передачею насiння, кормiв тощо. З цiєю метою мiж аграрним пiдприємцем, який надає кредит у натуральнiй формi, i тим, хп
його одержує, як правило, має укладатися договiр. Вiн повинен затверджуватися вищими органами самоврядування аг
рарних пiдприємцiв, а в акцiонерних товариствах i товарист
вах з обмеженою вiдповiдальнiстю залежно вiд вартостi по
зички - вiдповiдно правлiннями чи директорами або органи
ми самоврядування цих господарських товариств. Предмстої
такого договору може бути також продаж або дача в борг насiння, кормiв, надання в тимчасове користування транспортних засобiв, iнвентарю, засобiв культурного обслуговування
членiв (учасникiв) та найманих працiвникiв аграрних пiдприємцiв, робочої сили та iнших засобiв, необхiдних для виконання планiв аграрного виробництва, механiзованих та iнших
робiт.
У такому договорi визначаються строк його дiї, порядок
розрахункiв за надану допомогу, а також вiдповiдальнiсть сторiн за невиконання або неналежне виконання договiрних зобовязань. Оплата за виконанi роботи (налiiiii послуги) проводиться за домовленiстю сторiн. Однак попи не повинна перевищувати собiвартостi виконаних робiт (наданих послуг).