4. Внутрiшньогосподарськi локальнi акти
1. Соцiально-економiчне становище колективних, державних сiльськогосподарських пiдприємств, субєктiв аграрного
пiдприємництва зумовлює їхню правосубєктнiсть. Субєктивнi права i юридичнi обовязки кожного з них вiдповiдно до
чинного законодавства полягають у самостiйному вирiшеннi
правових питань виробничо-господарської, фiнансової, збутової та iншої дiяльностi.
У вирiшеннi цих питань поряд зорганiзацiйно-управлiнськими заходами неправового характеру важливу роль вiдiграє правова їх регламентацiя, що здiйснюється на основi внутрiшньогосподарських нормативноправових актiв. Останнi за порядком набуття юридичної сили
розмежовуються на двi групи.
До першої групи належать внутрiшньогосподарськi нормативно-правовi акти, якi набувають юридичної сили з моменту
реєстрацiї пiдприємства у вiдповiдних державних органах. До
другої - акти, що набувають юридичної сили вiдразу з моменту прийняття їх найвищими органами самоврядування
господарств ~ i;ii;ии>иими зборами членiв пiдприємств, акцiонерiв, учасникiв тоїкiристи з обмеженою вiдповiдальнiстю
та членiв трудового колск-i ииу орендного пiдприємства тощо.
Так, до першої групи локальних нормативно-правових актiв
належить лише статут госнод.iрства, а в господарських товариствах - установчий догонiр та статут. До другої - всi iншi
внутрiшньогосподарськi корпоративнi правовi акти.
Саме тому, що цi акти приймаються на мiсцях кожним
громадським господарством окремо, їх, як правило, називають локальними нормативними актами. У своїй сукупностi
Джерела аграрного права 55
вони становлять частину аграрно-правових актiв i є джерелами афарного права.
2. Головне мiсце серед локальних джерел аграрного права
належить Статутовi колективного сiльськогосподарського
пiдприємства, Статутовi спiлки селян. Статутовi агрогосподарського товариства, Статутовi сiльськогосподарського кооперативу, який приймається кожним iз них з додержанням
вiдповiдних вимог.
Цi пiдприємства при прийняттi свого статуту можуть скористатися змiстом Примiрного зразка Статутуколективного сiльськогосподарського пiдприємства 1988 р.
(зi змiнами та доповненнями, внесеними до нього Республiканською радою у 1992 р.). Примiрний зразок Статуту колективного сiльськогосподарського пiдприємства 1992 р. не є
пiдзаконним урядовим нормативно-правовим актом - це акт
українського представницького органу колективних сiльськогосподарських пiдприємств. Вiн може бути використаний пiдприємствами (але вони не зобовязанi користуватися зразком) при пiдготовцi власних статутiв. Головним тут є те, щоб,
керуючись ст. 4 Закону "Про колективне сiльськогосподарське пiдприємство", цi субєкти пiдприємництва у своїх статутах обовязково вiдобразили такi позицiї: 1) назву господарства; 2) мiсце знаходження; 3) предмет i цiлi дiяльностi; 4) порядок вступу до членiв пiдприємства i виходу з нього; 5) права
та обовязки членiв; 6) органи управлiння, самоврядування i
контролю; 7) компетенцiю цих органiв; 8) порядок створення
майна та iншої власностi членiв - субєктiв пiдприємництва;
9) порядок розподiлу прибуткiв господарства; 10) умови i порядок виключення зi складу членiв колективного пiдприємства; 11) умови реорганiзацiї та припинення дiяльностi пiдприємства.
Кожне пiдприємство кооперативного типу має право конкретизувати положення цього зразка стосовно до умов своєї
дiяльностi. Так, зокрема, у статутi визначається орган, який
надiляється правами найвищого органу самоврядування, спосiб голосування (вiдкрите чи таємне). Якщо в колективному
сiльськогосподарському пiдприємствi поряд iз загальними
зборами його членiв вирiшено утворити збори уповноважених (як промiжний орган управлiння), то в статутi належить
чiтко розмежувати повноваження мiж загальними зборами i
зборами уповноважених.
3. Джерелом аграрного права є такi внутрiшньогосподарськi нормативнi акти, як Правила внутрiшнього розпорядку,
Положення про оплату працi, Положення про раду виробничої бригади.
Положення про внутрiшньогосподарський розрахунок, Положення про внутрiшньогосподарський пiдряд,Положення про внутрiшньогосподарський орендний пiдряд,
Положення про ревiзiйну комiсiю. Положення про основнi
функцiї керiвних працiвникiв i спецiалiстiв тощо.
Наведенi акти є правовими, оскiльки вони приймаються
колективними сiльськогосподарськими пiдприємствами на
основi аграрно-правових актiв, виданих органами державного
управлiння сiльським господарством i представницькими органами таких пiдприємств.
Останнi характеризуються тим, що вмiщенi в них правила
(норми) поведiнки є загальними, на вiдмiну вiд актiв (рiшень)
iндивiдуального призначення, тобто актiв конкретного застосування норм аграрного права.
Аграрне законодавство визначає порядок прийняття локальних нормативних актiв. Пiсля вiдповiдної їх пiдготовки i
обговорення вони приймаються вищими органами самоврядування - загальними зборами членiв КСГП чи зборами
уповноважених - i лише пiсля цього набувають юридичної
сили, а правила, якi в них мiстяться, набувають сили правової
норми, обовязкової для всiх членiв даного пiдприємства як керiвникiв, так i рядових членiв.
4. У локальних нормативних актах виявляється притаманна аграрному праву особливiсть, яка полягає в застосуваннi
рекомендацiй.
Рекомендацiї з питань внутрiшньогосподарської дiяльностi
пiдприємства не є правовою нормою. З теорiї аграрного права
випливає, що способи забезпечення виконання рекомендацiй
вiдмiннi пiд способiв забезпечення виконання обовязкових,
iмперативних норм. Рекомендацiї втiлюються в життя на основi методу переконання, через посилення органiзацiйної та
виховної роботи. Цi пiдприємства приймають рекомендацiї
як свої власнi рiшення тому, що вони для них є доцiльними,
вiдповiдають iнтересам громадського господарства i його членiв. Юридичної сили, тобто правової норми, рекомендацiї набувають пiсля прийняття на їх основi вищим органом самоврядування цих пiдприємств свого локального внутрiшньогосподарського правового акта.
До цього моменту рекомендацiя не є правовою нормою.Джерела аграрного права 57
5. Локальними внутрiшньогосподарськими актами як джерелами аграрного права є акти i окремi положення (правила),
прийнятi господарством вiдповiдно до актiв, виданих Всеукраїнською радою колективних сiльськогосподарських пiдприємств у разi їх уповноваження прийняти такий акт iз боку органiв, якi здiйснюють державне регулювання АПК. Коли ж
ними видано рекомендацiйний акт без такого уповноваження, то прийнятi на його основi внутрiшньогосподарськi акти
є обовязковими для виконання лише в цьому колективному
сiльськогосподарському пiдприємствi, спiлцi селян тощо.
6. Локальними нормативно-правовими актами як джерелами аграрного права виступають конкретнi положення агрофiрм, агрокомбiнатiв. Такi положення приймаються на загальних зборах уповноважених представникiв вiд колективних та iнших пiдприємств, представникiв селянських (фермерських) господарств та їхнiх спiлок. Положення кожного
агрокомбiнату, агрофiрми - це самостiйнi локальнi правовi
акти, якi можуть рiзнитися мiж собою. Проте у всiх цих положеннях має бути зафiксовано, що правомочностi їм делеговано вiд господарств-учасникiв, як це встановлено законами
"Про пiдприємства в Українi", "Про господарськi товариства", "Про колективне сiльськогосподарське пiдприємство". У
таких положеннях має бути також зазначено, що агрокомбiнат (агрофiрма) має як делегованi, так i чiтко визначенi управлiнськi повноваження, коло яких повинно бути вичерпним i не пiдлягати розширеному тлумаченню.
З подальшим розвитком селянських (фермерських) господарств, орендарiв (а не орендного внутрiшньогосподарського
пiдряду) в сiльському господарствi, сiльськогосподарських
кооперативiв, створення їх обєднань, асоцiацiй, акцiонерних
товариств тощо локальними аграрними правовими актами
стануть їхнi статути i рiшення, прийнятi вiдповiдно до статутної дiяльностi цих обєднань (асоцiацiй тощо).