Булгаков Сергій Миколайович 1871—1944

Соціолог, економіст, філософ, громадський діяч, богослов. Народився в сім’ї священика, навчався в Лівенському духовному училищі, Орловській духовній семінарії.

Впродовж 1898—1890 перебував у науковому відрядженні за кордоном, публікував роботи на економічні теми німецькою мовою, листувався з лідерами німецької соціал-демократії. В 1901 повернувся до Москви і захистив магістерську дисертацію «Капитализм и земледелие». Переїхавши до Києва, впродовж 1901—1906 працював ординарним професором політичної економії Київського політехнічного інституту і приват-доцентом Університету Св. Володимира. У 1901—1902 відбулася світоглядна переорієнтація Булгакова: він повернувся від марксизму до ідеалізму і пізніше до православ’я.

Період після революції 1905—1907 — апогей політичної активності вченого. Його соціально-політична програма стала ідеологічною платформою правого крила кадетської партії. Він — депутат II Державної Думи (1917). У 1912 захистив докторську дисертацію на основі своєї книги «Философия хозяйства».

У 1911 серед інших викладачів залишив Московський університет на знак протесту проти порушення університетської автономії.

Після Лютневої революції 1917 як член Вищої Церковної ради Булгаков бере участь у відновленні патріаршества в Росії. Жовтневу революцію зустрів вороже. У 1918 приймає сан православного священика під іменем отца Сергія. В 1922 виїздить із СРСР. Від 1923 — у Празі, затим — професор богослов’я і декан Православного богословського інституту в Парижі. Ініціатор і діяч екуменічного руху; проводив дослідження в галузі філософії, церковного права і богослов’я.

С. Булгаков із синами Федором та Іваном. Фото 1909 р.

С. Булгаков під час перебування у Празі. Фото 1923 р.

Картина Михайла Нестерова «Філософи». 1917 р.

На ній зображено П. Флоренського (ліворуч) та С. Булгакова