Постанова ВУЦВК i PHK УСРР «Про заходи забезпечення рівноправності мов і про допомогурозвиткові української мови» (1 серпня 1923р.)

Ti спокійні обставини, що склалися після перемоги над контрреволюцією і над голодом, дають Радянській владі змо^ розвинути той визвольний національний процес, що почала Жовтнева революція через скинення влади поміщиків і капіталістів, які разом з царською бюрократією були на території України не тільки експлуататорами робітників і селян, але й русифікаторами, що переслідували та пригнічували українську національність.

За короткий час існування Радвлади на Україні, незважаючи на відтягнення всіх сил культурного фрошу, зроблено вже багато в справі розвитку української культури, в царині школи та книжки. Але ця робота не могла усунути нерівності культур, що витворилася внаслідок вікового утиску.

Через те найближчим завданням уряду мусить бути усунення цієї нерівності в царині національної культури.

Te ж саме завдання диктує Радянській владі ще й потреба зміцнення тісної спілки робітників і селян і ще більше пристосування державного апарату до потреб, до побуту й до мови українського народу. Для цього треба збільшити українізацію всього державного апарату.

Залишаючи й на майбутнє обов'язковість для службовців знання російської мови, що є засобом взаємин з найбільшою національною меншістю на Україні й з народами всієї Спілки, зокрема з російським народом, і вважаючи, що в сучасних умовах російська мова перестала бути засобом пригнічення в руках привілейованих класів, і навпаки, є засобом прилучення української культури до високорозвиненої, що має світове значення — російської культури, робітничо-селянський уряд України визнає за потрібне все ж таки протягом найближчого часу зосередити увагу держави на поширення знання української мови. Формальна рівність, що визнавадася до цього часу між двома найбільш поширеними на Україні мовами — українською та російською — недостатня. Внаслідок відносного слабого розвитку української школи й української культури взагалі, внаслідок відсутності потрібних підручників для навчання, відсутності підготовленого до певної міри персоналу — життя, як ми бачимо на досвіді, приводить до фактичної переваги російської мови.

Щоб усунута таку нерівність, робітничо-селянський уряд вживає низки практичних заходів, які, додержуючи рівноправність мов всіх національностей, що є на території України, мусять забезпечити українській мові місце, відповідне числу та питомій вазі українського народу на території УСРР.

Щоб досягти зазначену мету, Всеукраїнський Центральний Виконавчий Комітет і Рада Народних Комісарів постановили:

I. Загальні засади

1. Мови всіх національностей, що є на території України, проголошуються рівноправними.

2. Кожному громадянинові будь-якої національності забезпечується можливість в його зносинах з державними органами і в зносинах державних органів з ним користуватися рідною мовою.

3. Відповідно до переважного числа населення, що говорить українською мовою, вибрати, як переважаючу для офіціальних зносин, українську мову.

4. Відповіднодо політичного та культурного значення російської мови та її поширеності на Україні, вважати за найпоширеніші на Україні обидві мови — українську та російську.

5. Згідно з цим робітничо-селянська влада звертатиметься до всього населення України в цілому обома найпоширенішими мовами — українською та російською.

6. B адміністративно-територіальних одиницях (районах, округах, губерніях), а також і в містах з більшістю населення, що належить до національних меншостей, органи влади користуються мовою більшості населення, з додержанням, проте, гарантій для решти національностей, що є в цьому районі.

Примітка 1. Національна меншість творить більшість для даної адміністративно-територіальної одиниці (чи міста) в тому разі, коли вона перевищує своїм числом половину всього населення.

Примітка 2. B тих місцевостях, де ні одна з національностей не має абсо- лютноїбільшості, органи влади користуються переважно мовою відносної більшості населення цієї місцевості.

7. Ha з'їздах, засіданнях Рад, зборах, мітингах, конференціях, прилюдних читанках і всіляких прилюдних виступах кожному громадянинові надається право вільно говорити своєю рідною мовою.

II. Діловодство

Відповідно з загальними засадами, викладеними в розділі 1-му цього декрету, діловодство держорганів реорганізується з додержанням таких правил.

8. Протягом року з дня оголошення цього декрету переводяться на українське діловодство такі відомства:

а) керування справами ВУЦВК; б) керування справами Раднаркому, центральні та місцеві установи; в) Наркомосу; г) Наркомзему; д) Hap- комюсту; e) Наркомвнусправ, в першу чергу міліція (виняток може бути тільки для його органів комунального господарства); ж) Наркомпроду;

з) Наркомсоцзабезу; і) місцеві податкові органи Наркомфіну; к) Упов- наркомпоштелю — в тій частині його органів, що обслуговує сільське населення безпосередньо; л) окружні органи Наркомздоров'я та установи сільської медицини; м) Інспекції сільськогосподарської праці, Hap- компраці; н) Військове відомство — його районні діловодства, окружні та губерніальні військові комісаріати.

Примітка. Порядок і календарний план переходу на українське діловодство установ кожного з перерахованих в цьому артикулі відомСтв визначається спеціальною інструкцією, що її складає, з додержанням прав нацменшостей на підставі загальних правил, відомство в місячний з дня видання цієї постанови речинець і затверджує Раднарком.

9. Губерніальні органи як в своїх зносинах між собою і центральними органами, а так само як і округи в своїх зносинах з районами, так і в зносинах з округами і округ з районами, вживають найбільш поширену в даній місцевості мову із двох найпоширеніших мов — українську або російську мову.

10. Діловодство в ^берніальних і окружних органах провадиться переважно українською мовою, за винятком тих місцевостей, де абсолютна або відносна більшість населення належить до іншої національності.

B такому випадкові діловодство провадиться одною з двох найпоширеніших мов.

11. Районові органи влади зносяться з вищими органами переважно одною з двох найпоширеніших мов, а з населенням тією мовою, якою провадиться діловодство району.

Примітка. Зносини районів з селами, де переважують різні національні угрупування, провадяться мовою переважаючого національного угрупування даного села.

12. Bd органи влади в міжсоюзних зносинах, а так Само й в зносинах з тими державними органами та громадськими організаціями, де лишається діловодство російською мовою, провадять діловодство цією останньою мовою.

13. Bd центральні та місцеві органи на звертання окремих громадян тією чи іншою з мов нацменшостей мають відповідати мовою звертання.

J 4. Bd документи лублічно-правното харахтеру (право на проживання, посвідчення, свідоцтво про освіту, випис з актів цивільного стану і ін.), що видають їх центральні, ^берніальні та окружні установи, виго- товлюються двома найбільш поширеними мовами.

Документи, що їх видають в округах і районах, чинність яких обмежується даною адміністративно-територіальною одиницею, виготовлю- ються двома мовами — українською й мовою нацменшості, що має більшість у даній окрузі чи районі.

15. Законодавчі акти та постанови центральних і губерніальних органів влади оголошуються двома найпоширенішими мовами й оригінали їх з відповідними підписами переховуються в двох оригіналах — українському та російському.

16. B округах і районах законодавчі акти та розпорядження, також обов'язкові постанови місцевих органів влади оголошуються двома мовами — мовою більшості даної місцевості й одною з двох найбільш поширених мов.

III. Судочинство

17. B центральних і губерніальних органах суду, слідства, доводу та розшуку і нотаріату вводиться мішане діловодство обома найбільш поширеними мовами — українською та російською.

18. B районах діловодство провадиться українською мовою. Виняток може бути для тих районів, де переважує одна з нацменшостей і де судочинство провадиться мовою даної нацменшости.

19. Говорити на суді належить тією мовою, якою провадиться судочинство, проте звинувачені, ушкодженні, свідки, експерти і поняті мають право говорити рідною мовою.

Примітка. Суд має право дозволити й іншим особам, що беруть участь в процесі, говорити рідною мовою.

IV. Про співробітників державних установ

20.3 наданням чинності цьомудекретові ніхто з тих громадян, хто не володіє обома найбільш поширеними мовами, не може бути прийнятий на службу в державну установу.

Примітка 1. Приймати на державну службу тих осіб, що не володіють українською мовою і знову вступають, можна виключно зі спеціального в кожному випадкові спеціально-зареєстрованого дозволу в центрі — народного комісара та керівників центральних установ, а в губерніях і округах — голгуб- виконкому й голокрвиконкому, і при тому з доконечним зобов'язанням для кожного, хто вступає знову, вивчити українську мову протягом 6 місяців з дня вступу на службу.

Примітка 2. B районах і селах вступати на державну службу особам, що не знають мови більшості населення даного району й села, а також одної з двох найбільш поширених мов, не дозволяється.

21. Особи, що перебувають на державній службі до моменту надання чинності цьому декретові й не володіють обома найбільш поширеними мовами, мають вивчити їх протягом року.

22. Зазначені в п. 21 особи, що не вивчили в установленому для них речинці української мови, підлягають безумовному звільненню з дер жавної служби. Звільнений не може бути прийнятим ні в один з державних органів без знання української мови.

23. Категорії особливо кваліфікованих осіб, а також осіб, що мають спеціальне призначення і можуть бути звільнені від обов'язкового вивчення української мови, встановлює Рада Народних Комісарів особливими постановами.

24. Залізничники, що служать на території України, за винятком потягової бригади, що обслуговує потяги простого сполучення загальносоюзних магістралей, мусять володіти обома найбільш поширеними мовами.

V. Заходи, що забезпечують знання найпоширеніших на Україні мов

25. Доручити Наркомпросові організувати при установахдля навчання співробітників радянських установ української мови курси двох типів: короткотермінові з протягом навцання на них не більше 3 місяців і довготермінові (для кваліфікованих робітників) протягом навчання до 9 місяців.

26. Центральним, губерніальним і окружним органам надається право в установленому штатному порядкові організувати апарати для обслуговування потреб різних національностей, окрім української та російської, з достатнім числом перекладачів.

ГоловаВсеукраїнського

Центрального Виконавчого Комітету Петровський

Голова Ради Народних Комісарів Раковський

Секретар ВУЦВК Буценко

14.10.

<< | >>
Источник: A. C. Чайковський (кер.), О. Л. Копиленко, В. M. Кривоніс, В. В. Свистунов, Г. I. Трофанчук. Хрестоматія з історії держави і права України: Навч. посіб. / Упоряд.: A. C. Чайковський (кер.), О. Л. Копиленко, В. M. Кривоніс, В. В. Свистунов, Г. I. Трофанчук. — K.,2003. - 656 c.. 2003

Еще по теме Постанова ВУЦВК i PHK УСРР «Про заходи забезпечення рівноправності мов і про допомогурозвиткові української мови» (1 серпня 1923р.):

  1. Постанова ВУЦВК i PHK УСРР «Про заходи забезпечення рівноправності мов і про допомогурозвиткові української мови» (1 серпня 1923р.)