<<
>>

5. УКРАЇНСЬКА ДЕРЖАВА ЗА ГЕТЬМАНА П. СКОРОПАДСЬКОГО

Зайнявши всю Україну, 29 квітня німецькі військ;

розігнали Центральну Раду, поставивши при владі колишнього царського генерала, великого землевласника, потомка козацької старшини Павла Скоропадського.

У Киє­ві ЗО квітня на так званому з'їзді хліборобів Скоропад­ського обрали гетьманом України. Цього ж дня гетьман опублікував «Грамоту до всього українського народу». По­відомляючи про свій прихід «волею народу» до влади, він оголосив Центральну Раду та її установи нездатними до державної творчої праці, заявивши, що для забезпечення порядку і спокою він бере необмежену владу над Украї­ною, оголошує розпущеними Центральну Раду, її місцеві органи та установи, земельні комітети, уневажнює все її законодавство, повертає правову силу всім попереднім видам і формам приватної власності. Ставши на ґрунті української державності», яку нібито врятували Німеччина й Австро-Угорщина, що, «вірні своєму приреченню (обі­цянці), готові й далі боротися за волю та мир в Україні», гетьман обіцяв проведення у майбутньому виборів до українського законодавчого сейму, право викупу селяна­ми землі у поміщиків та інших великих землевласників (за їх згодою), відбудову крайової торгівлі, промисло­вості.

Потім був виданий гетьманський декрет про тимча­совий державний устрій України, що встановлював за­мість демократичної республіки свого роду конституційну спадкову монархію. Гетьманові належала вся повнота законодавчої та виконавчої влади, він був також верхов­ним «воєводою» армії, флоту. Замість назви держави Ук­раїнська Народна Республіка встановлено нову назву — Українська держава. Поновлено попередній, діючий ще за царату адміністративно-територіальний поділ — на гу­бернії, повіти, волості. Уряд, сформований гетьманом. складався здебільшого з російських кадетів і монархістів. У губерніях, повітах призначалися старости — також з колишніх генералів, поміщиків, царських чиновників.

Під. виглядом так званої державної варти відроджувалася стара охранка, поліція. Весь штаб і командування вій­ськових частин складалися з царських офіцерів. Офіцій­ною урядовою мовою була російська.

Розпочалося масове повернення поміщиків і капіталі­стів в Україну — російських, польських та ін. їм повер­талися землі, маєтки, заводи й фабрики, палаци, випла­чувалась компенсація за збитки. Народні маси позбавля­лися політичних прав і свобод. Було ліквідовано 8-го-динний робочий день, у селян відбиралися захоплену ними землі, інвентар. Жорстоко придушувалися будь-які прояви невдоволення чи опозиції.

Діяльність гетьманських установ та органів проходила під суворим наглядом окупаційної влади, що посилено продовжувала грабувати Україну. Ешелонами відправля­лось у Німеччину зерно, м'ясо, мед, цукор, масло, про­мислове устаткування. Така грабіжницька політика оку­паційної влади та антинародна — гетьманату, викликали а Україні все більше обурення, опір.

Водночас у період гетьманату Українська держава ма­ла й певні здобутки. Зокрема, це стосується зовнішньо­політичної сфери. Відбувся обмін дипломатичними пред­ставниками з державами Центрального блоку. Розпоча­лися переговори з Румунією, Фінляндією, Швейцарією, Іспанією, Данією, Швецією тощо. Під тиском німців на­віть Росія відрядила до Києва мирну делегацію на чолі з X. Раковським. У Києві 12 червня між обома країнами був підписаний прелімінарний мир. Росія визнала Укра­їнську державу, сторони зобов'язалися встановити дип­ломатичні відносини на рівні консульських.

Відбудовувалися залізниці, мости, дороги. Вдалося налагодити фінансові справи. Проводилися важливі судовї-реформи. Створювалася система губернських і повітових:

судів. Сенат вважався найвищим судовим органом. Судо­чинство стало гласним, з участю присяжних засідателів. Помітними були здобутки у галузі культури й освіти, а чому велика роль належить міністру освіти М. Василенку. Так, 6 жовтня в урочистій обстановці у Києві відкрився перший державний український університет, потім другий — у Кам'янці-Подільському. В усіх вищих навчальних закладах почали працювати кафедри української мови, літератури, історії. Засновано український державний театр, Національний музей, Національну капелу. Створено Українську Академію Наук, урочисте відкриття якої від­булося 24 листопада 1918 р. Президентом Академії обрано В. Вернадського.

У середині квітня в зв'язку з окупацією німцями України ЦВК і Народний секретаріат, які перебували в Та­ганрозі, були ліквідовані, замість них створено Повстанбюро з дев'яти членів. За постановою ЦК КП(б)У 28 лис­топада 1910 р. у Курську створено Тимчасовий робітничо-селянський уряд України, куди входили В. Аверін, К. Ворошилов, В. Затонський, Ю. Коцюбинський, Ф. Сергеєв та ін. Маніфестом 29 листопада він проголосив повалення влади гетьмана і відновлення влади Рад в Україні, для чого попросив військової допомоги в Росії.

<< | >>
Источник: КУЛЬЧИЦЬКИЙ Володимир Семенович, НАСТЮК Михайло Іванович, ТИЩИК Борис Йосипович. ІСТОРІЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА УКРАЇНИ. 1996

Еще по теме 5. УКРАЇНСЬКА ДЕРЖАВА ЗА ГЕТЬМАНА П. СКОРОПАДСЬКОГО:

  1. § 2. Організація управління в Українській гетьманській державі
  2. § 4. Управління в Західноукраїнській Народній Республіці
  3. Прихід до влади гетьмана П. Скоропадського
  4. 2.2. Історіографія національного осмислення козацької державності України
  5. 2.3. Збагачення державницьких традицій у добу Української революції (1917 – 1921 рр.)
  6. 3.3. Національно-правові засади державних утворень періоду Української революції 1917 – 1921рр.
  7. 4.3. Виконавчі структури державних утвореннь 1917 – 1921 рр.
  8. 5.2. Козацьке судочинство та його традиції
  9. 5.3. Судочинство в умовах Української революції
  10. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
  11. Зміст
  12. Українська держава гетьмана П. Скоропадського.
  13. 5. УКРАЇНСЬКА ДЕРЖАВА ЗА ГЕТЬМАНА П. СКОРОПАДСЬКОГО
  14. Формування держави
  15. Становлення радянської влади в Україні
  16. КОРОТКА ХРОНОЛОГІЯ ІСТОРІЇ ДЕРЖАВИ І ПРАВА УКРАЇНИ
  17. 3 Українська гетьманська держава.