3 Українська гетьманська держава.
29 квітня 1918 р. у Києві відбувся державний переворот, який призвів до арешту членів Центральної Ради та проголошення гетьманом України царського генерала, великого землевласника Павла Скоропадського.
Це означало, що період діяльності Центральної Ради в Україні завершився і встановилася нова форма правління.Проголошувалася Українська гетьманська Держава. В руках гетьмана зосереджувалася законодавча, військова влада. Скоропадський мав право призначити голову уряду та затверджувати його склад. У маніфесті ”Грамота до всього Українського народу” вказувалося, що гетьман бере на себе всю повноту влади тимчасово, до проведення виборів до Українського Сейму (парламенту).
Гетьман почав створювати нову систему управління - були відновлені земські та міські управи місцевого самоуправління. В уряді працювали висококваліфіковані кадри. Міністр фінансів О.Ржепецький створив українську грошову систему, український карбованець мав досить високий курс - половина золотого франка. Був відкритий Український Державний Банк та Державний земельний банк. Була проведена судова реформа, яка проголошувала утворення Державного Сенату - вищої Судової та адміністративної інстанції України, а також Судової палати та Апеляційного суду.
Ефективна робота міністерства іноземних справ на чолі з Д. Дорошенком викликала міжнародне визнання України.
Таким чином, Українська Держава часів гетьманату мала найбільш виразні ознаки держави як такої, хоч так і не змогла створити власні збройні сили та прийняти Конституцію.
Однак, невдала аграрна політика, репресії щодо бунтуючого селянства та робітників, цілковита залежність гетьманської влади від Німеччини та Австро-Угорщини привели до утворення опозиції більшовиків і національних демократів.
24 травня 1918 р. до гетьмана звернулися представники українських соціалістичних партій, які заявили протест проти заборони уряду робітничих та селянських з’їздів, проти призначення на посади у Державі не українців та ін. Відмова гетьмана від співробітництва з українськими політичними партіями привела до утворювання опозиційного Українського Національно- Державного союзу.
Більшовики також використали незадоволення селян проти Скоропадського і почали створювати селянські повстанські загони. У серпні 1918 р. під проводом М. Щорса та В. Боженка повстало понад 40 тисяч селян.
Кінець Українській Державі поклав опозиційний рух українського селянства, робітників та українських політичних сил, які об’єднали свої зусилля восени 1918 р.
4