Прихід до влади гетьмана П. Скоропадського

У квітні 1918 р. в Києві була створена Українська народна громада, яка розпочала переговори з німецьким командуванням про зміну влади в Україні шляхом здійснення перевороту. На з'їзді хліборобів-землевласників 29 квітня 1918 р.

ЗО квітня 1918 р. П. Скоропадський проголосив себе гетьманом усієї України; він зосередив у своїх руках законодавчу, виконавчу та судову владу, керував зовнішньополітичними відносинами, був головнокомандувачем армії та флоту. Внутрішня та зовнішня політика П. Скоропадського

Політико-адміністративний устрій:

— зміна державного устрою: УНР на чолі з колектив­ним органом управління УЦР перетворювалася на Українську державу монархічного типу на чолі з гетьманом;

— структура влади: гетьман —> Рада міністрів —» гу­бернські й повітові старости —>волосні старшини, у великих містах — градоначальники (всі посадові особи призначалися, а не обиралися);

— формування Ради міністрів (голови: Г. Василенко — квітень-травень 1918 p.; Ф. Лизогуб — травень-листопад 1918 p., С. Гербель — листопад-грудень 1918 p.).

Економічний розвиток:

— відновлення права приватної власності, в тому числі й на землю;

— повернення націоналізованих підприємств, землі й майна попереднім власникам (у перспективі — обмеження розмірів земельних ділянок 25 гекта­рами й наділення землею малоземельних хлібо­робів);

— обмеження свобод для робітників: скасуван­ня 8-годинного робочого дня, заборона страйків тощо;

— удосконалення грошової системи (запроваджен­ня гривні, відкриття українських банків);

— розвиток зовнішнього ринку за рахунок збуту то­варів до Німеччини та Австро-Угорщини.

Національно-культурний розвиток:

— визнання української мови державною;

— українізація освіти: відкрито український універ­ситет у Кам'янці-Подільському, засновано україн­ські кафедри в університетах Харкова, Києва, Одеси, відкрито понад 150 українських гімназій та велику мережу шкіл;

— створення Української академії наук на чолі з В.

— заснування національного архіву, державної бібліотеки, українського історичного музею, національної галереї мистецтв, українського те­атру драми та опери, державної капели та сим­фонічного оркестру;

— утворення Української автокефальної православної церкви на чолі з митрополитом В. Липківським.

Військова справа:

— початок створення регулярної української армії (організовано кілька дивізій загальною кількістю 65 тис. вояків);

— спроба відновлення українського козацтва. Зовнішні відносини:

— установлення дипломатичних відносин із 12-ма країнами (пріоритет надавався відносинам із Німеччиною, окупаційна адміністрація якої ак­тивно втручалася у внутрішні справи України);

— підписання перемир'я з радянською Росією (12 червня 1918 р.);

— дипломатична боротьба за повернення українських територій, які залишилися за межами України;

— грамота П. Скоропадського, яка проголошувала відмову від самостійної Української держави; курс на утворення Всеросійської федерації народів, «кінцевою метою якої буде відновлення Великої Росії» (14 листопада 1918 р.).