Відомості та свідчення про Московію, Україну, Запорозьку СІч й українських козаків Михайло Литвин

«...Грунт Київщини до такої міри родючий і зручний для обробу, що лан (земля) виораний тільки раз парою биків, дає великий урожай; навіть необроблене поле дає рослини, які годують людей своїм корінням і стеблом.

Тут ростуть дерева, що дають ріжноманітні ніжні овочі: плекається виноград, що дає великі грона винограду, а місцями на схилах зустрічається дикий виноград [c. т. звичайний виноград для іди, що сам собі росте]. B старих дубах і буках, в котрих зробилися дупла, обильно водяться рої бджіл з щільниками меду, який відзначається чудовим кольором і смаком. Диких звірів і зубрів, диких коней і оленів така сила по лісах і полях, що на них подюють тільки задля шкіри, а м'ясо через велику їх кількість викидають, окрім спинної частини; ланей і диких кабанів навіть зовсім не вживають. Дикі кози в такій великій кількосте перебігають зимою з степів до лісів, а літом назад, що кожний селянин забиває їх до тисячі на рік. По берегах річок у великій кількости зустрічається оселі бобрів. Птиць така дивовижна сила, що весною хлопчаки назбирують цілі човни яєць диких качок, гусей, журавлів і лебедів, а пізніше їх виводками наповнюють курники. Вірлят зачиняють до кліток задля їх пір'я, котре чіпляють до стріл. Псів годують мясом диких звірів і рибою, бо ж річки переповнені неймовірною кількістю осетрів та іншими великими рибами... Тому багато річок називають «золотими», особливо Прип'ять, котра в одному місці коло Мозиря при гирлі Тури [Уборть?], в час наповнення свіжою водою з джерел, щорічно з початком березня, наповнюється такою силою риби, що кинутий до неї спис насаджується (на рибу) і стоїть повисно, ніби встромлений у землю — так tycro збивається там риба. Я би не повірив тому, коли б сам не бачив частенько, як відтіль безперерви черпали рибу і наповнювали нею за один день до 1000 возів, що належали купцям, котрі щорічно зїздяться в цім часі.

Бористен [Дніпро] найбільша і найбагатша ріка цієї країни, по ній спроваджують до Києва безмірну кількість риби та іншого краму...

Цю ріку називають текучою медом і молоком тому, що вона у своїх верхів'яхтече лісами з багацтвом бджіл, а нижче по степах з випасами — а тому доставляє силу меду і молокадля свого населення!

...Київ переповнений чужоземним крамом, бо ж нема шляху більш знаного, як старовинна, бита і добре відома дорога, що веде з Чорноморського порту — міста Кафи [Теодосія], через ворота Таврики, на гаванський перевіз на Дніпрі, а звідти до Києва; по цьомушляху спроваджують з Азії, Персії, Індії, Арабії і Сирії на північ до Московії, Пскова, Новгорода, Швеції і Данії цілий східний крам, як — дорогоцінне каміння, шовк і щовкову тканину (матерії), ладан, парфуму (пахучі олії), шафран, перець та інше коріння. По цьому шляху йдуть і чужоземні купці — цілими караванами (валками)... Раніш збирали і мито з тих караван на переправі через Дніпро у Тавані, а тепер мито збирають у Києві.

У Києві така велика кількість дорогих шовкових одягів, дорогоцінного каміння, соболів та ін. дорогоцінних футер, що мені самому траплялося бачити шовк, що коштував дешевше, ніж у Вильні лен, а перець дешевше соли».

Гамберіні1

«...3 козаків можна зібрати 14.000—15.000 добірного, добре озброєного війська, жадного більше слави, як наживи, готового на всяку небез- пеку. їхня зброя шаблі й рушниці, якйх у них ніколи не бракує.

Добрі вони до війни пішої й кінної... дають собідобре раду на морі. Мають усякі човни й на них їздять у походи на чорноморські землі».

А. Міллер[41] [42]

«...Місто Київ у стародавні часи мусів бути чудовим і величезним містом. Видко це по старовинних мурах, що оточують його на вісім миль, і по чудових великих церквах. У цих церквах e гарні, прекрасні підземні склепи (печери)... великі камяні кольони, ніби моноліти... 3 цього можна уявити собі, яким чудовим було місто Київ у старовину...

Трава там (у Чорноморських степах — Авт. ) росте така висока і така густа, що їхати по ній у возі неможливо: трава заплутує колеса і не пускає воза. У лісах там на деревах сила бджіл...»

Epbc Лясота1

«Запорожці хоробрі і підприємчиві люди, котрі з ранніх років вправ- дяються у військовому ділі і прекрасно вивчили ворога — турків і татар... Бони мають власні гармати і багато з них вміє поводитися з цією зброєю (гарматами), так що при них зайвим наймати і утримувати окремих гарматників (як це водиться в іншому війську). ...їх старшина задовольняється загальними пайками, не вимагаючи більшої платні...

Через те, що внутрішні справи в Польщі, як видно було, загрожували переворотом в недовгому часі, то я вважав справою незвичайної ваги запевнити собі приязнь цього товариства (Запорозьких козаКів), котре не тільки користуються величесзними впливами на Україні (с.т. на Волині і Поділлі), але на котре оглядається і ціла Польща».

Попроцький[43] [44]

«Багато бездоганних, але небагатих молодиків з панят на Руси, Поділлі й Польщі, їздять туди, (Запорозьку Січ —Авт.), щоби привчитися до лицарського діла, бо між ними можна добре вишколитися в лицарському (військовому) порядку й чуйности».

Джильс Флетчер[45]

«...Правління в них (московських царів) чисто тиранське, всі кроки царя розраховані на те, щоби були корисні лише для одного царя, а крім того найбільш безоглядним і варварським способом... У податковій системі не «притримуються найменшої справедливости. Шляхта і прості люди у відношенні до свого майна є нічим іншим, лише охоронцями царських прибутків тому, що все придбане ними, раніше чи пізніше переходить до царських скринь».

Гійом ле BaceA де Боплян[46]

«...Вони ^країнСькі козаки. — Авт.) хоробрі побідники, загартовані у боротьбі, завжди готові по першому наказу, за тиждень, виступити в поле... He можна надивуватися, з якою сміливістю вони перепливають море. Човни козаків в довжину 60, в ширину 10—12, а в глибину 8 футів, з двома кермами; вони не мають кіля, але видовбують їх з дерева білої верби або липового, завдовжки коло 45 футів, причім кожна дошка довжини коло 10—12 футів і шириною 1 фут. 3 боків човна від носа до кер- ми привязують товсті линви (перевесла) з очерету, обкручені ликом або глодом. Кожний човен з обох боків має від 10 до 15 весел і пливуть вони скорше від турецьких галер. B човні часами ставлять щогли, до котрих в добру погоду чіпляють вітрила».

Січинський В. Ю. Чужинці про Україну: Вибір з описів полорожей по Україні та інших писань про Україну за десять століть. — K., 1992. — C 48—68.

7.2.

<< | >>
Источник: A. C. Чайковський (кер.), О. Л. Копиленко, В. M. Кривоніс, В. В. Свистунов, Г. I. Трофанчук. Хрестоматія з історії держави і права України: Навч. посіб. / Упоряд.: A. C. Чайковський (кер.), О. Л. Копиленко, В. M. Кривоніс, В. В. Свистунов, Г. I. Трофанчук. — K.,2003. - 656 c.. 2003

Еще по теме Відомості та свідчення про Московію, Україну, Запорозьку СІч й українських козаків Михайло Литвин: