<<
>>

ПОСАДОВА ІНСТРУКЦІЯ

– документ, що визначає підпорядкованість державного службовця, його конкретні завдання та обов’язки, права та відповідальність [48, с.147];

ОБОВ’ЯЗКИ ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБОВЦІВ – встановлені законодавством України, іншими нормативними правовими актами загальні та обов’язкові для всіх державних службовців України відносини, дії і стан державного службовця, невиконання яких несумісне зі статусом державного службовця [61; 73];

ПОСАДОВІ ОБОВ’ЯЗКИ ДЕРЖАВНОГО СЛУЖБОВЦЯ – встановлені для обов’язкового регулярного виконання функції та повноваження відповідно посади в органі державної влади.

[48, с.229].

­ недопущення порушень прав і свобод людини та громадянина;

­ безпосереднє виконання покладених на них службових обов’язків, своєчасне і точне виконання рішень державних органів чи посадових осіб, розпоряджень і вказівок своїх керівників;

­ збереження державної таємниці, інформації про громадян, що стала їм відома під час виконання обов’язків державної служби, а також іншої інформації, яка згідно з законодавством не підлягає розголошенню;

­ постійне вдосконалення організації своєї роботи і підвищення професійної кваліфікації;

­ сумлінне виконання своїх службових обов’язків, ініціатива і творчість у роботі.

Державний службовець повинен діяти в межах своїх повноважень.

У разі одержання доручення, яке суперечить чинному законодавству, державний службовець зобов’язаний невідкладно в письмовій формі доповісти про це посадовій особі, яка дала доручення, а у разі наполягання на його виконанні – повідомити вищу за посадою особу.

Основні обов’язки посадових осіб місцевого самоврядування [121]:

­ додержання Конституції і законів України, інших нормативно-правових актів, актів органів місцевого самоврядування; забезпечення відповідно до їх повноважень ефективної діяльності органів місцевого самоврядування;

­ додержання прав і свобод людини і громадянина;

­ збереження державної таємниці, інформації про громадян, що стала їм відома у зв’язку з виконанням службових обов’язків, а також іншої інформації, яка згідно із законом не підлягає розголошенню;

­ постійне вдосконалення організації своєї роботи, підвищення професійної кваліфікації;

­ сумлінне ставлення до виконання службових обов’язків, ініціативність і творчість у роботі;

­ шанобливе ставлення до громадян та їх звернень до органів місцевого самоврядування, турбота про високий рівень культури, спілкування і поведінки, авторитет органів та посадових осіб місцевого самоврядування;

­ недопущення дій чи бездіяльності, які можуть зашкодити інтересам місцевого самоврядування та держави.

Делегування – метод управління, який передбачає передачу повноважень і відповідальності за виконувані функції, роботу від вищих до нижчих відповідних рівнів управління.

Мета цього методу полягає в розвитку відповідальності співробітників і максимальній реалізації їх здібностей. У цьому контексті завдання керівника полягає у визначенні цілей і здійсненні контролю. Делегування звільняє керівництво від рутинної роботи та прийняття неважливих рішень, дозволяє використати “заощаджений” внаслідок делегування робочий час на вирішенні більш важливих ділянках і стратегічних напрямках управління. Втім делегування можна здійснювати лише у визначених сферах, маючи на увазі що відповідальність за отримані результати роботи підлеглих, ефективність управління лежить на вищому керівництві. Тому воно залишає за собою право втрутитись, в разі необхідності, у сферу повноважень підлеглих. Делегування розглядають дієвим механізмом протидії бюрократизації, в умовах надмірної деталізації інструкціями, опису посад, директив та ін. Слід завжди підтримувати гнучкість системи, що уможливлює швидко і адекватно реагування на зміни зовнішнього середовища [154, с.41].

<< | >>
Источник: БАКУМЕНКО В. Д., ТИМЦУНИК В. І.. Адміністративний менеджмент : Навчальний посібник /. - К. : Центр підготовки навчально-методичних видань КНТЕУ,2012. – 334 с.. 2012

Еще по теме ПОСАДОВА ІНСТРУКЦІЯ:

  1. 21. Атестація посадових осіб митних органів України.
  2. 23. Правовий і соціальний захист посадових осіб митних органів України.
  3. Секретна інструкція Розенберга Epixy Коху, райхскомісару України (18 листопада 1941р.)
  4. § 1. Поняття кримінального процесу як діяльності компетентних органів і посадових осіб.
  5. § 1. Поняття кримінального процесу як діяльності компетентних органів і посадових осіб.
  6. § 4. Притягнення як обвинувачених окремих посадових осіб
  7. Постанова Інструкція Раднаркому УСРР про застосування репресій до одноосібників за нездачу хліба під час голоднечі (11 листопада 1932 p.)
  8. Інструкція Верховного Суду та ОДПУ CPCP про механізм застосування репресій за постановою ЦВК та Раднаркому Союзу PCP (7 серпня 1932 р.)
  9. Тимчасова інструкція Генеральному Секретаріатові Тимчасового Уряду на Україні (4 серпня*1917 p.)
  10. Інструкція усім партійно-радянським працівникам і усім органам ОДПУ, суду і прокуратури (8 травня 1933 p.)
  11. 18. Обмеження для державних органів та їх посадових осіб щодо втручання в діяльність суб’єктів інвестиційної діяльності.
  12. 114.Проходження служби в митних органах. Правовий й соціальний захист посадових осіб митних органів.
  13. 111. Посадові особи митних органів України. Відбір на службу у митні органи. Права посадових осіб митних органів.
  14. Раціональна бюрократична організація характеризується:
  15. Матеріальне та соціально-побутове забезпечення держслужбовців.
  16. Висновки до розділу 1
  17. 45. Усне опитування громадян, огляд територiй i примiщень - як форми митного контролю
  18. 3.2.10. Відповідальність за порушення типових правил біржової торгівлі
  19. 40. Порядок оскарження результатів розгляду звернень громадян, що здійснювався органами внутрішніх справ.