<<
>>

Висновки до розділу 1

Підводячи підсумок аналізу розробки кримінально-виконавчих засад забезпечення персоналом виконання покарань у виді позбавлення волі та джерелознавчої бази дослідження необхідно констатувати, що у вітчизняній науці кримінально-виконавчого права не було спеціальних комплексних досліджень, що присвячені визначеній тематиці.

Не досліджувались проблеми персоналу Державної пенітенціарної служби України як суб’єкту кримінально-виконавчих відносин і в окремі історичні періоди, зокрема, наведені нами з середини ХУШ - кінця ХХ ст.ст.

Акцентуємо увагу, що у цьому розділі ми піддали висвітленню питання ставлення персоналу УВП до виконання посадових інструкцій щодо здійснення карально-виправного впливу на засуджених з середини ХУШ - на кінець ХХ ст.ст., а тому конче важливим було дослідити еволюцію виконання позбавлення волі персоналом установ виконання покарань.

Спираючись на наукові розробки інших дослідників, нами досліджено як еволюціонували кримінально-виконавчі правовідносини. Зокрема, на початку на персонал покладався лише суворий нагляд над засудженими та контроль за їх поведінкою. Згодом, адміністрація змушена була рахуватися з необхідністю запровадження карально-виправних заходів.

Хоча на кожному історичному етапі карально-виправні заходи здійснювались під різними гаслами, поступово за активною участю державних структур та під впливом міжнародних інституцій покаяння та виправлення злочинців набуло свого поширення. Спочатку у складі СРСР, а згодом як самостійна держава Україна формує засади власної політики у сфері виконання покарань і розбудовує власну нормативно-правову базу. Майже п’ятдесят років відбувався перехід від виправно- трудової політики до кримінально-виконавчої, що насправді віддзеркалює завдання ДКВС.

Суспільні відносини, пов’язані з виконанням кримінальних покарань і реалізацією заходів державного примусу, завжди перебували у взаємозв’язку з відносинами в інших сферах життєдіяльності суспільства.

Нами підкреслено, що складовими елементами кримінально-виконавчих правовідносин є: суб’єкти між якими встановлюються вказані правовідносини; зміст правовідносин, а саме права і обов’язки суб’єктів; об’єкти на які правовідносини направлені. Виходячи з цього твердження ми розглядаємо персонал та засуджених як головні суб’єкти кримінально-виконавчих відносин. Означене питання досліджується при встановленні прав та обов’язків персоналу, як суб’єкту виконання покарань у виді позбавлення волі на певний строк та засуджених, як суб’єкту відбування покарання. Нами обрано основні засоби, а саме забезпечення вимог режиму й рівня безпеки в установах виконання покарань, проведення соціально-виховної роботи, залучення засуджених до суспільно корисної праці, загальноосвітнього та професійно- технічного навчання.

Досліджуючи сучасний стан наукової розробки кримінально-виконавчих засад забезпечення виконання покарань у виді позбавлення волі можна констатувати, що незважаючи на процеси гуманізації соціально-правових інститутів суспільства, розширення правових гарантій прав громадян,спостерігається зростання негативних явищ в стані правопорядку в країні, а значить важливості набуває проблема забезпечення належного захисту суспільства від злочинності, у тому числі й шляхом застосування покарань. Сьогодні позбавлення волі на певний строк займає одне з домінуючих положень серед покарань, що застосовуються до засуджених в Україні, а тому вітчизняні й зарубіжні дослідники приділяють розробці цього питання всебічну увагу. Вважаючи багатоаспектність проблематики, пов’язаної з кримінально-виконавчими засадами виконання й відбування покарань і розроблених науковцями, нами дослідження науковців умовно поділено на п’ять складових частин, які включають наукові праці, що присвячені:

1) загальним проблемам виконання та відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк;

2) видам та характеристиці суб’єктів виконання окремих видів покарань;

3) здійснення карально-виправного впливу на засуджених та його наслідки;

4) застосування кримінально-виконавчих заохочувальних норм;

5) проблемам персоналу, що розглядалися іншими галузями.

Саме завдяки такому розподілу нам вдалося охопити значне коло вітчизняних дисертаційних робіт у яких тим чи іншим чином була висвітлена діяльність персоналу, як суб’єкту кримінально-виконавчих відносин.

<< | >>
Источник: ПАВЛОВ Володимир Григорович. КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧІ ЗАСАДИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПЕРСОНАЛОМ ДЕРЖАВНОЇ ПЕНІТЕНЦІАРНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ ВИКОНАННЯ ПОКАРАНЬ У ВИДІ ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук. Запоріжжя-2015. 2015

Скачать оригинал источника

Еще по теме Висновки до розділу 1:

  1. Методи дослідження
  2. 2.4. Загальнотеоретична характеристика правової системи Європейського Союзу
  3. Огляд історіографії
  4. Умови, що викликали утворення т. зв. „козацьких" літописів. Літопис Самовидця. Вага його. Огляд літератури про літопис Самовидця
  5. Списки літопису Самовидця. Видання літопису. Текст лІтопису. Мова літопису. Зміст літопису
  6. YI. Погляди автора літопису Самовидця, його симпатії й антипатії
  7. Про присилку на Ніжинське воєводство Савелова з супровідною патріаршою грамотою до гетьмана; про відвідання митрополитом Ясинсъким своєі єпархГі і про посвячення великоі мурованої церкви в Лубенському монастирі; про Петрикову втечу із Січі в Крим і про постановлення його гетьманом на Каланчаку; про Петрикові похвалки в тодішньому його намірі; про солтанський марш з Петри- ком на Малу Росію і про іхн
  8. ВИСНОВКИ.
  9. Розділ 1 ВНУТРІШНЯ I ЗОВНІШНЯ СИТУАЩЯ B УКРАЇНІ ПІСЛЯ ПАДІННЯ ІВАНА ВИГОВСЬКОГО
  10. Розділ 3 РОЗКОЛ УКРАЇНИ. БОРОТЬБА ЗА ДЕРЖАВНУ ІДЕЮ B 1660—1661 pp.
  11. Розділ 4 БОРОТЬБА ЗА ВЛАДУ HA ЛІВОБЕРЕЖЖІ. ПОРАЗКА ДЕРЖАВНИЦЬКОГО УГРУПОВАННЯ HA ПРАВОБЕРЕЖЖІ B 1662—1663 pp. ЧОРНА РАДА I РОЗКОЛ УКРАЇНИ ДЕ-ЮРЕ
  12. Розділ 6 ДЕҐРАДАЩЯ ІДЕЇ ГЕТЬМАНЩИНИ ЗА I. БРЮХОВЕЦЬКОГО. КРИМСЬКО-ТУРЕЦЬКИЙ ЧИННИК HA ПРАВОБЕРЕЖЖІ
  13. ВСТУП
  14. Місце і роль перегляду судових рішень, ухвалених судами першої інстанції, у механізмі цивільного судочинства
  15. Правові наслідки перегляду судових рішень, ухвалених судами першої інстанції