Висновки до розділу 1

Підводячи підсумок аналізу розробки кримінально-виконавчих засад забезпечення персоналом виконання покарань у виді позбавлення волі та джерелознавчої бази дослідження необхідно констатувати, що у вітчизняній науці кримінально-виконавчого права не було спеціальних комплексних досліджень, що присвячені визначеній тематиці.

Акцентуємо увагу, що у цьому розділі ми піддали висвітленню питання ставлення персоналу УВП до виконання посадових інструкцій щодо здійснення карально-виправного впливу на засуджених з середини ХУШ - на кінець ХХ ст.ст., а тому конче важливим було дослідити еволюцію виконання позбавлення волі персоналом установ виконання покарань.

Спираючись на наукові розробки інших дослідників, нами досліджено як еволюціонували кримінально-виконавчі правовідносини. Зокрема, на початку на персонал покладався лише суворий нагляд над засудженими та контроль за їх поведінкою. Згодом, адміністрація змушена була рахуватися з необхідністю запровадження карально-виправних заходів.

Хоча на кожному історичному етапі карально-виправні заходи здійснювались під різними гаслами, поступово за активною участю державних структур та під впливом міжнародних інституцій покаяння та виправлення злочинців набуло свого поширення. Спочатку у складі СРСР, а згодом як самостійна держава Україна формує засади власної політики у сфері виконання покарань і розбудовує власну нормативно-правову базу. Майже п’ятдесят років відбувався перехід від виправно- трудової політики до кримінально-виконавчої, що насправді віддзеркалює завдання ДКВС.

Суспільні відносини, пов’язані з виконанням кримінальних покарань і реалізацією заходів державного примусу, завжди перебували у взаємозв’язку з відносинами в інших сферах життєдіяльності суспільства.

Досліджуючи сучасний стан наукової розробки кримінально-виконавчих засад забезпечення виконання покарань у виді позбавлення волі можна констатувати, що незважаючи на процеси гуманізації соціально-правових інститутів суспільства, розширення правових гарантій прав громадян,спостерігається зростання негативних явищ в стані правопорядку в країні, а значить важливості набуває проблема забезпечення належного захисту суспільства від злочинності, у тому числі й шляхом застосування покарань. Сьогодні позбавлення волі на певний строк займає одне з домінуючих положень серед покарань, що застосовуються до засуджених в Україні, а тому вітчизняні й зарубіжні дослідники приділяють розробці цього питання всебічну увагу. Вважаючи багатоаспектність проблематики, пов’язаної з кримінально-виконавчими засадами виконання й відбування покарань і розроблених науковцями, нами дослідження науковців умовно поділено на п’ять складових частин, які включають наукові праці, що присвячені:

1) загальним проблемам виконання та відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк;

2) видам та характеристиці суб’єктів виконання окремих видів покарань;

3) здійснення карально-виправного впливу на засуджених та його наслідки;

4) застосування кримінально-виконавчих заохочувальних норм;

5) проблемам персоналу, що розглядалися іншими галузями.

Саме завдяки такому розподілу нам вдалося охопити значне коло вітчизняних дисертаційних робіт у яких тим чи іншим чином була висвітлена діяльність персоналу, як суб’єкту кримінально-виконавчих відносин.