Висновки до розділу 1

1. Зброя - це створена людиною штучна річ матеріального світу, яка має три ознаки штучності: матеріал, з якого виробляється зброя, обробляється майстром; форма зброї апріорі є штучною - такою, що не існує у природі; штучною є і здатність до тиражування, тобто повторного відтворення будь - якого конкретного предмета, що є зброєю, у значній кількості однакових зразків.

2. Мета створення зброї полягає у виготовленні штучної речі матеріального світу, яка здатна заподіювати шкоду об’єктові шляхом його ушкодження, ураження, виведення з ладу, знищення тощо.

3. Зброя є соціальним явищем, оскільки є засобом задоволення соціальних потреб, пов’язаних з її використанням. Зброя може використовуватися як за прямим, так і за непрямим призначенням. Пряме призначення соціального засобу «зброя» полягає у здатності цього знаряддя заподіювати шкоду - ушкодження певного об’єкта в певний спосіб.

4. Виявлено низку суспільних цілей, для досягнення яких зброя використовується за прямим призначенням: ведення війни, здійснення правоохоронної діяльності, полювання, скоєння злочинів, самооборона тощо. Відповідно за прямим призначенням зброю класифікують на військову, службово-штатну, цивільну, мисливську, зброю самооборони, кримінальну.

5. Зброя як соціальний засіб може мати або властивості основного невід’ємного соціального атрибута при її використанні за прямим призначенням (війна, правоохоронна діяльність, полювання, злочинна діяльність, самозахист), або властивості додаткового ситуативного соціального модусу при її використанні за непрямим призначенням (спорт, культура, як символ соціального або спеціального статусу людини, як об’єкт інвестування).

6. Виявлено, що в правознавстві зброя як соціальне явище визначається в теорії держави та права - це предмети, обіг яких здійснюється в дозвільному порядку; у конституційному праві - особисті засоби захисту природних прав громадян; в адміністративному праві - знаряддя враження людей, обіг і застосування якого регулюється нормами адміністративного права; у кримінальному праві - засіб, спеціально сконструйований для ураження живої цілі; у криміналістиці - предмет або пристрій, здатний заподіяти летальні ушкодження; у цивільному праві - річ, яка може перебувати у власності та якою можуть розпоряджатися за власним розсудом.

7. Феномен наявності зброї в суспільстві з позицій української мови найбільш доречно позначати терміном «обіг зброї», який репрезентується насамперед як соціальне явище.

8. За узагальненими родовими ознаками термін «обіг зброї» описується векторами семантично завершених, родових фрагментів - як «соціально- правове явище», «явище, що утворює загрозу», «засіб впливу на суспільство»; «правовідносини», «сфера суспільних відносин»; «юридичний процес».

9. Обіг зброї як соціальна діяльність - здійснювана людьми з метою забезпечення потреб із використання зброї у таких сферах, як війна, правоохоронна діяльність, злочинна діяльність, самозахист, полювання, спорт, культура, інвестування коштів, репрезентація соціального чи спеціального статусу людини.

10. Соціальна діяльність у сфері обігу зброї - це континуум актів, операцій, дій та особливих видів діяльності економічного, соціального, юридичного спрямування, які зумовлюють найбільш вагомі діяння зі зброєю, її частинами та боєприпасами, а саме: виробництво, ремонт, торгівлю, експорт, імпорт, зберігання, носіння, використання, колекціонування, експонування, сертифікацію, облік, видання дозволів на придбання, зберігання, перевезення тощо.

11. Виявлено, що в соціумі здійснюється вільний обіг зброї, на яку не поширюється законний контроль з боку держави, наприклад: пневматична зброя калібром до 4,5 мм і швидкістю польоту кулі до 100 м/с; упаковки, споряджені речовинами сльозогінної та дратівної дії, певні види холодної зброї тощо.

12. Запропоновано за критерієм юридичного факту державної реєстрації поділяти зброю на тріаду: «обіг зареєстрованої зброї»; «обіг зброї, що підлягає реєстрації, але є незареєстрованою»; «обіг зброї, що не підлягає реєстрації та є незареєстрованою».

13. Обіг зареєстрованої зброї - це врегульована адміністративно- правовими актами соціальна діяльність із задоволення суспільних потреб щодо використання зброї. Соціальна діяльність у сфері обігу зареєстрованої зброї - це континуум актів, операцій, дій та особливих видів діяльності зі зброєю господарського, зовнішньоекономічного та юридичного характеру.

14. Обіг нелегальної зброї - це антисоціальна діяльність певних осіб з метою здійснення протиправних вчинків чи без такої мети, проте пов’язана з фактом виготовлення, придбання, зберігання (перевезення) і самовільного знищення незареєстрованої зброї.

15. Правовою основою спеціального дозвільного режиму обігу зброї та дозвільної системи у сфері обігу зброї, юридичної діяльності у сфері обігу зброї є сукупність норм права, що містять правила обігу зброї та правила дозвільної системи. Іншими словами, усі ці категорії базуються на визначених нормами права правилах соціальної діяльності з легальною зброєю.

16. Основним принципом, який покладено в основу утворення чинника «правовий режим обігу зброї», є загальна заборона вільного обігу зброї в нашому суспільстві;

17. Правила обігу зброї - це імперативні, як правило, виключно позитивні норми, вони категоричні та суворо обов’язкові й не припускають якогось іншого трактування припису, покладеного в їх основу. Будь-яке правило обігу зброї, що формалізоване в нормі права через позитивне зобов’язання, категорично формулює лише один єдиний варіант поведінки суб’єкта соціальної діяльності у сфері обігу зброї.

18. Спеціальним чинним нормативно-правовим актом у цій сфері є Порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів, який затверджений наказом МВС України від 21 серпня 1998 р. №622, а також опосередковано статті 190, 191, 192, 193, 194 195, 195-1, 1952, 195-3 КУпАП.

19. Правила обігу зброї - це імперативний інструментарій, заснований на нормах адміністративного права, що реалізує ідеологію загальної заборони на вільний обіг зброї в суспільстві, покладеної в основу існування адміністративно-правового режиму обігу зброї в Україні. Стабільність цієї правової моделі забезпечена гарантією невідворотності юридичної відповідальності за порушення правил обігу зброї, яка зрештою реалізує умови обмежень та обтяжень, закладених у спеціальних заборонах і позитивних зобов’язаннях, що надає можливість або примусити, або покарати правопорушника.

<< | >>
Источник: ВАСИЛЬЄВ ІГОР ВАСИЛЬОВИЧ. АДМІНІСТРАТИВНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ПРАВИЛ ОБІГУ ЗБРОЇ В УКРАЇНІ. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук. Київ - 2017. 2017

Скачать оригинал источника

Еще по теме Висновки до розділу 1:

  1. Методи дослідження
  2. 2.4. Загальнотеоретична характеристика правової системи Європейського Союзу
  3. Огляд історіографії
  4. Умови, що викликали утворення т. зв. „козацьких" літописів. Літопис Самовидця. Вага його. Огляд літератури про літопис Самовидця
  5. Списки літопису Самовидця. Видання літопису. Текст лІтопису. Мова літопису. Зміст літопису
  6. YI. Погляди автора літопису Самовидця, його симпатії й антипатії
  7. Про присилку на Ніжинське воєводство Савелова з супровідною патріаршою грамотою до гетьмана; про відвідання митрополитом Ясинсъким своєі єпархГі і про посвячення великоі мурованої церкви в Лубенському монастирі; про Петрикову втечу із Січі в Крим і про постановлення його гетьманом на Каланчаку; про Петрикові похвалки в тодішньому його намірі; про солтанський марш з Петри- ком на Малу Росію і про іхн
  8. ВИСНОВКИ.
  9. Розділ 1 ВНУТРІШНЯ I ЗОВНІШНЯ СИТУАЩЯ B УКРАЇНІ ПІСЛЯ ПАДІННЯ ІВАНА ВИГОВСЬКОГО
  10. Розділ 3 РОЗКОЛ УКРАЇНИ. БОРОТЬБА ЗА ДЕРЖАВНУ ІДЕЮ B 1660—1661 pp.
  11. Розділ 4 БОРОТЬБА ЗА ВЛАДУ HA ЛІВОБЕРЕЖЖІ. ПОРАЗКА ДЕРЖАВНИЦЬКОГО УГРУПОВАННЯ HA ПРАВОБЕРЕЖЖІ B 1662—1663 pp. ЧОРНА РАДА I РОЗКОЛ УКРАЇНИ ДЕ-ЮРЕ
  12. Розділ 6 ДЕҐРАДАЩЯ ІДЕЇ ГЕТЬМАНЩИНИ ЗА I. БРЮХОВЕЦЬКОГО. КРИМСЬКО-ТУРЕЦЬКИЙ ЧИННИК HA ПРАВОБЕРЕЖЖІ
  13. ВСТУП
  14. Місце і роль перегляду судових рішень, ухвалених судами першої інстанції, у механізмі цивільного судочинства