<<
>>

Висновки до розділу 2


1. На сучасному етапі розвитку людства під впливом глобалізації відбуваються суттєві зміни в інфраструктурі світопорядку; формуються світова та регіональні соціальні системи, що сприяє і формуванню міждержавних правових систем, які в свою чергу впливають на формування як світової, так і регіональних соціальних систем.

Виявлені ознаки міждержавної правової системи, на підставі яких сформульовано її поняття як цілісної, структурно впорядкованої за допомогою міжнародно-правових норм та інших правових засобів стійкої взаємодії суб’єктів міжнародного права, що забезпечує досягнення міжнародного правопорядку, як необхідної передумови функціонування світової системи в цілому та регіональних систем зокрема.
І хоча міждержавні правові системи за своїм характером є міжнародними, а поняття "міжнародний" є ширшим за змістом ніж “міждержавний”, проте правові системи можуть бути лише міждержавними, так як їх елементами є, насамперед, такі суб’єкти міжнародного права як держави (а похідними від них – міждержавні організації).
2. Міждержавна правова система як і будь-яка інша правова система складається з інституційної, функційної, нормативної частин. До інституційної входять суб’єкти міжнародного права, що є її елементами, основними з яких є держави, а похідними від них – міждержавні організації, а також інші суб’єкти, що мають міжнародну правосуб’єктність. Функційну частину міждержавної правової системи складають взаємозв’язки між суб’єктами міжнародного права, зміст та обсяг яких чітко визначаються цілями та завданнями міждержавних організацій. Особливостями нормативної частини міждержавної правової системи є: 1)наявність специфічних способів утворення та форм об’єктивації юридичних норм (насамперед, нормативно-правових договорів); 2)необхідність існування механізму взаємодії норм міжнародного права та національного права; 3)відсутність оптимального "набору" правових засобів у механізмі правового регулювання.
3. Процеси глобалізації та регіоналізації сприяли утворенню європейських міждержавних правових систем як різновиду міждержавно-правового типу, ідентифікувати з яким на даному етапі можна лише правові системи Ради Європи та Європейського Союзу. Вони водночас є найбільш досконалими інтеграційними формами.
4. Європейську правову інтеграцію визначено як процес об’єднування та взаємного пристосування національних правових систем Європи у межах міждержавних правових систем з метою досягнення та збереження стабільності і розвитку європейського регіону та його суб’єктів; виокремлено основні стадії. Встановлено, що складовою частиною правової інтеграції є правова адаптація, а ефективність адаптаційного механізму залежить від правильно визначених способів інтеграції, основними серед яких є гармонізація та уніфікація.
5. Уточнено поняття європейського права як нормативно-правового масиву, що містить норми міжнародного, національного права та права Європейських співтовариств. Воно виступає головним засобом формування європейського правового простору. Уточнено поняття європейського правового простору та поняття загальновизнаних європейських правових стандартів.
6. Виявлено основні ознаки правової системи Ради Європи, на підставі яких визначено поняття правової системи Ради Європи – як цілісної структурно впорядкованої за допомогою міжнародно-правових норм і принципів та інших правових засобів стійкої взаємодія суб’єктів міжнародного права, що забезпечує досягнення правопорядку у визначених її Статутом сферах.

7. Встановлено, що структура правової системи Ради Європи складається з трьох частин: інституційної, функційної, нормативної. Інституційна частина характеризується двома особливостями: 1) наявністю Європейського Суду з прав людини як конвенційного органу; 2)визнанням суб’єктами міжнародного права держав, а в деяких відносинах – осіб, їх груп та неурядових організацій. Особливістю функційної частини є не тільки правозастосовча, правотлумачна та й нормотворча діяльність Європейського Суду з прав людини. Особливості нормативної частини проявляються у створенні значної кількості конвенцій, угод та судових прецедентів, які містять правові стандарти. Уточнено поняття правових стандартів Ради Європи.
8. Правова система Ради Європи виникла у період існування так званих полярних систем західної та східної і забезпечувала не тільки співробітництво держав-учасниць, але і “баланс протилежних інтересів”. Виконавши низку завдань (завершивши своє розширення) Рада Європи почала формувати юрисдикційний механізм захисту прав людини, який на даному етапі її розвитку має наднаціональний характер і сприяє уніфікованому правовому регулюванню у національній юридичній практиці держав-учасниць, підготовці їх до більш складної форми правової інтеграції – Євросоюзу.
9. На сучасному етапі завдання по реалізації ідеї європейської єдності, по забезпеченню структуризації регіонального соціального простору все більше покладаються на правову систему Євросоюзу. Європейський Союз на даному етапі є регіональним міждержавним об’єднанням, яке має і класичні ознаки міждержавної організації, але й специфічні: високорозвинуту нормотворчу функцію, широку предметну компетенцію, наявність єдиних органів, високий рівень нормативно-правової уніфікації.
10. На підставі виявлених основних ознак визначено поняття правової системи Європейського Союзу як цілісної, структурно впорядкованої за допомогою норм і принципів міжнародного права, права Європейських співтовариств та інших правових засобів стійкої взаємодії суб’єктів міжнародного права, що забезпечує досягнення правопорядку, у сферах визначених установчими договорами Європейського Союзу.
11. Встановлено, що структура правової системи Європейського Союзу складається з трьох частин: інституційної, функційної, нормативної. Особливості інституційної частини проявляються у наступному: а)елементами правової системи Євросоюзу є не тільки такі суб’єкти права як держави, а й міжнародна організація – Європейські співтовариства; б)правосуб’єктність держав-учасниць є більш вузькою ніж учасниць інших міждержавних організацій; міжнародною правосуб’єктністю наділені і Європейські співтовариства; Євросоюз має “усічену” правосуб’єктність; у ряді випадків правосуб’єктність розповсюджується і на фізичних та юридичних осіб; в)Європейський парламент обирається шляхом прямих виборів і складається з представників держав-учасниць (на відміну від ПАРЄ, яка складається з представників парламентів держав-учасниць).
Функційна частина характеризується такими особливостями: 1)здійснення Європарламентом правотворчої діяльності; 2)здійснення функцій судочинства Судом Європейських співтовариств подібно до здійснення функцій конституційними та вищими судовими органами загальної юрисдикції держав-учасниць; водночас він є касаційним та консультативним органом.
Нормативна частина характеризується: 1)особливостями права Європейського Союзу, а саме: правові норми, об’єктивуються як у джерелах права Співтовариств, так і в інших джерелах права Євросоюзу, які, не зважаючи на гетерогенність Євросоюзу, мають об’єднуючий характер для досягнення його цілей; 2)багатоманітністю форм права; 3)значною уніфікацією у правовому регулюванні; 4)подібністю установчих договорів до національних конституцій; 5)комунітарністю системи, яка складається з джерел первинного, вторинного, третинного права.
12. Важливе значення для забезпечення узгодженості правових систем Ради Європи, Євросоюзу та держав-учасниць має правовий механізм взаємодії, який визначено як систему правових засобів (зокрема, процедур), що сприяють узгодженому гармонійному функціонуванню міждержавних та національних правових систем у межах єдиного правового простору. До правових засобів, що забезпечують взаємодію, відносяться: джерела міжнародного та національного права, основні способи та засоби правової інтеграції. Їх вибір залежить від конкретного виду взаємодії. До процедур, що включаються до правового механізму взаємодії, відносяться такі: 1)визначення основних принципів взаємодії; 2)визначення автономних та спільних сфер регулювання, меж і напрямів міжнародної та національної правотворчості; 3)визначення правових засобів взаємодії та суб’єктів їх реалізації; 4)узгодження норм міжнародного та національного права в процесі правотворення та застосування.
13. Встановлено відповідні механізми взаємодії правових систем Ради Європи та Європейського Союзу з національними правовими системами.
Складовою частиною правового механізму взаємодії визначено конституційно-правовий механізм взаємодії норм міжнародного та національного права, який розуміється як система конституційно-правових норм та інших правових засобів, що забезпечують узгодження норм міжнародного та національного права. Саме за допомогою такого механізму здійснюється імплементація міжнародно-правових норм у національне законодавство та національну юридичну практику в цілому. Кожна держава утворює лише їй характерний конституційно-правовий механізм взаємодії, який забезпечує дієвість норм у спільному правовому полі та покликаний попереджувати юридичні колізії.
14. Зроблено висновок, що складовою частиною правового механізму взаємодії має бути колізійно-правовий механізм. Визначено, поняття колізійно-правового механізму як системи правових засобів, зокрема процедур попередження та подолання (в тому числі усунення) юридичних колізій, яка сприяє взаємодії міждержавних та національних правових систем. Він складається з двох відносно самостійних процедур:
а) процедури попередження юридичних колізій;
б)процедури їх подолання (в тому числі, усунення).
Попередження юридичних колізій – це дії щодо застосування відповідних правових засобів по запобіганню виникнення колізій, а також заходи по створенню умов, при яких юридичні колізії не виникають, а їх кількість зменшується до прогнозованої (так звані потенційні колізії). Подолання юридичних колізій – процедура застосування засобів по розв’язанню колізійних ситуацій (їх переборення у конкретних випадках) або усунення.
До правових засобів, що використовуються при здійсненні процедур попередження, відносяться міжнародні та національні джерела права; колізійні норми; гармонізація, уніфікація законодавства, його систематизація; програми, положення, правила, що містять заходи запобігання колізій, прогнозування можливих варіантів їх виникнення та способів подолання.
Засоби, що використовуються при здійсненні процедури подолання, можна розділити на дві групи: 1)засоби, що сприяють розв’язанню колізій у тій чи іншій конкретній ситупції (переборюють її, не усуваючи); 2)засоби, що усувають колізії взагалі.
До засобів першої групи належать акти застосування колізійних норм, акти тлумачення, акти застосування права; до другої – прийняття нових юридичних норм, що фіксуються у відповідних джерелах права.
15. Встановлено правові засоби попередження та подолання юридичних колізій у межах механізмів взаємодії правових систем Ради Європи, Європейського Союзу та держав-учасниць.
Подготовка к ЕГЭ/ОГЭ
<< | >>
Источник: Луць Людмила Андріївна. Європейські міждержавні правові системи: загальнотеоретична характеристика. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук Львів - 2004. 2004

Еще по теме Висновки до розділу 2:

  1. Методи дослідження
  2. 2.4. Загальнотеоретична характеристика правової системи Європейського Союзу
  3. Огляд історіографії
  4. Умови, що викликали утворення т. зв. „козацьких" літописів. Літопис Самовидця. Вага його. Огляд літератури про літопис Самовидця
  5. Списки літопису Самовидця. Видання літопису. Текст лІтопису. Мова літопису. Зміст літопису
  6. YI. Погляди автора літопису Самовидця, його симпатії й антипатії
  7. Про присилку на Ніжинське воєводство Савелова з супровідною патріаршою грамотою до гетьмана; про відвідання митрополитом Ясинсъким своєі єпархГі і про посвячення великоі мурованої церкви в Лубенському монастирі; про Петрикову втечу із Січі в Крим і про постановлення його гетьманом на Каланчаку; про Петрикові похвалки в тодішньому його намірі; про солтанський марш з Петри- ком на Малу Росію і про іхн
  8. ВИСНОВКИ.
  9. Розділ 1 ВНУТРІШНЯ I ЗОВНІШНЯ СИТУАЩЯ B УКРАЇНІ ПІСЛЯ ПАДІННЯ ІВАНА ВИГОВСЬКОГО
  10. Розділ 3 РОЗКОЛ УКРАЇНИ. БОРОТЬБА ЗА ДЕРЖАВНУ ІДЕЮ B 1660—1661 pp.
  11. Розділ 4 БОРОТЬБА ЗА ВЛАДУ HA ЛІВОБЕРЕЖЖІ. ПОРАЗКА ДЕРЖАВНИЦЬКОГО УГРУПОВАННЯ HA ПРАВОБЕРЕЖЖІ B 1662—1663 pp. ЧОРНА РАДА I РОЗКОЛ УКРАЇНИ ДЕ-ЮРЕ
  12. Розділ 6 ДЕҐРАДАЩЯ ІДЕЇ ГЕТЬМАНЩИНИ ЗА I. БРЮХОВЕЦЬКОГО. КРИМСЬКО-ТУРЕЦЬКИЙ ЧИННИК HA ПРАВОБЕРЕЖЖІ
  13. ВСТУП
  14. Місце і роль перегляду судових рішень, ухвалених судами першої інстанції, у механізмі цивільного судочинства
  15. Правові наслідки перегляду судових рішень, ухвалених судами першої інстанції
  16. ВСТУП
  17. Сучасний стан наукової розробки кримінально-виконавчих засад забезпечення виконання покарань у виді позбавлення волі
- Административное право зарубежных стран - Гражданское право зарубежных стран - Европейское право - Жилищное право Р. Казахстан - Зарубежное конституционное право - Исламское право - История государства и права Германии - История государства и права зарубежных стран - История государства и права Р. Беларусь - История государства и права США - История политических и правовых учений - Криминалистика - Криминалистическая методика - Криминалистическая тактика - Криминалистическая техника - Криминальная сексология - Криминология - Международное право - Римское право - Сравнительное право - Сравнительное правоведение - Судебная медицина - Теория государства и права - Трудовое право зарубежных стран - Уголовное право зарубежных стран - Уголовный процесс зарубежных стран - Философия права - Юридическая конфликтология - Юридическая логика - Юридическая психология - Юридическая техника - Юридическая этика -